Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №161/15909/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15909/26

Провадження № 2-а/161/215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Вахмістрової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПП ДПП у Волинській області про скасування постанови. Зазначає, 16 липня 2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капралом поліції Мачульським А.О. стосовно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7558865. Згідно з текстом оскаржуваної постанови, 16 липня 2026 року о 12:42:04 за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, він, керуючи транспортним засобом Subaru Outback (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), не будучи особою з інвалідністю та не перевозячи таких осіб, нібито здійснив зупинку (стоянку) в місці, позначеному дорожніми знаками 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Фактичні обставини даної справи свідчать про те, що паркомісце за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, на якому був припаркований керований ним автомобіль Subaru Outback не відноситься до місць для осіб з інвалідністю. Даний факт повністю підтверджується отриманою офіційною відповіддю від уповноваженого комунального підприємства разом із затвердженою схемою організації дорожнього руху (план-схемою розташування та дислокації паркомісць, дорожніх знаків і розмітки) за вказаною адресою. З наданої комунальним підприємством схеми чітко вбачається межа дії знаків та конкретна кількість/розташування виділених спеціальних паркомісць. Ділянка (конкретне паркомісце), де був розміщений його автомобіль, не належить до місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, а отже, знак 5.38 з табличкою 7.17 на дане паркомісце не поширюється. Також, зауважує, що паркомісце, на якому перебував керований ним транспортний засіб взагалі не має дорожньої розмітки 1.30 (хоча в постанові чітко вказується, що його транспортний засіб перебував на паркомісці, що має дорожню розмітку 1.30), що підтверджується наданими ним фото та відеоматеріалами. В доказ свого твердження також додає копію план-схеми організації паркомісць за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34 з відміткою паркомісця, де був припаркований Subaru Outback (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), де видно що паркомісце не має дорожньої розмітки 1.30. За таких обставин, посадовою особою поліції було безпідставно розширено зону дії знака на сусідні паркомісця, а у його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП. Внаслідок протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності, винесення незаконної постанови та загрози безпідставного стягнення штрафу, йому було завдано моральної шкоди. Вона полягає у сильному емоційному стресі, психологічному дискомфорті, порушенні звичайного життєвого ритму та необхідності витрачати особистий час і зусилля на збір доказів, звернення до комунальних служб, підготовку процесуальних документів та судовий захист. На підставі ст. 56 Конституції України та ст. 23 ЦК України розмір завданої моральної шкоди оцінює у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, просив суд скасувати оскаржувану постанову, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судовий збір.

14 вересня 2026 року представник відповідача – Вахмістрова І.О. подала заяву про закриття провадження у справі. Вказує, що в ході опрацювання матеріалів позовної заяви представником Відповідача направлено запит вих. № 7435 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради щодо надання інформації про організацію дорожнього руху на ділянці за адресою: вул. Кривий Вал, 34, у м. Луцьку, а також щодо протяжності ділянки, на яку поширюється дія дорожнього знака 5.42.1 із додатковою табличкою 7.17. З метою перевірки зазначених обставин також здійснено огляд місця події за адресою: вул. Кривий Вал, 34, у м. Луцьку. Під час огляду встановлено, що навпроти будинку № 34 по вул. Кривий Вал, розташоване одне місце для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, яке позначене дорожньою розміткою 1.35 та відповідним дорожнім знаком 5.43 із додатковою табличкою 7.17. Зазначений запит Департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради було перенаправлено до КП «АвтоПаркСервіс». Згідно з відповіддю КП «АвтоПаркСервіс» від 25 серпня 2026 року, на майданчику для паркування транспортних засобів, розташованому по вул. Кривий Вал, відповідно до схеми організації дорожнього руху передбачено чотири окремі місця для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. При цьому на схемі організації дорожнього руху відсутня додаткова табличка 7.2.2 «Зона дії». Таким чином, дорожній знак із табличкою 7.17 та відповідна дорожня розмітка 1.35 позначають конкретне місце для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, а не поширюють свою дію на всі наступні місця для паркування. Отже, з урахуванням наявної схеми організації дорожнього руху, фактичного розташування дорожніх знаків та дорожньої розмітки, встановлено, що місце стоянки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не належало до місця, спеціально визначеного для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Наявні матеріали не містять належних та достатніх доказів того, що транспортний засіб ОСОБА_1 був розташований саме на такому місці. Таким чином, факт стоянки транспортного засобу ОСОБА_1 на місці, відведеному для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, не встановлений. З огляду на вищевикладене, у діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст.122 КУпАП. 26 серпня 2026 року на ім`я начальника УПП у Волинській області ДПП була написана доповідна записка, про обставини, які виявлені у ході опрацювання матеріалів позовної заяви по справі №161/15909/26. На підставі доповідної записки від 26 серпня 2026 року було прийнято рішення від 11 вересня 2026 року про скасування оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 16 липня 2026 року, яким постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року було скасовано та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, зазначає, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною та не підтверджена належними доказами. На підставі викладеного просить суд: закрити провадження по справі № 161/15909/26; у разі розгляду судом вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди — відмовити у її задоволенні у зв`язку з недоведеністю факту заподіяння моральної шкоди, її характеру, обсягу, причинного зв`язку та заявленого розміру.

У судовому засіданні позивач не заперечував щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування постанови, водночас просив стягнути на його користь

моральну шкоду та судовий збір. Зазначив, що у зв?язку з винесенням оскаржуваної постанови змінився звичний ритм його життя, виникли труднощі, пов?язані зі збором необхідних для звернення до суду документів, а також він зазнав моральних переживань та неприємностей. Крім того, позивач зазначив, що витратив значну кількість часу та коштів на пальне, був змушений відвідувати різні установи, що, на його думку, спричинило йому моральну шкоду.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 липня 2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капралом поліції Мачульським А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії серії ЕНА № 7558865, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 16 липня 2026 року о 12:42:04 за адресою: м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи особою визначеною Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також не перевозячи таких осіб, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу в місці, позначеному відповідними дорожніми знаками 5.38 «Місце стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.30, на якому дозволено зупинку (стоянку) лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, рішенням начальника УПП у Волинській області ДПП підполковника поліції Сергія Мерчука від 11 вересня 2026 року постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Волинській області ДПП капралом поліції Мачульським А.О., згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1020 грн. - скасовано та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 – закрито.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2026 року провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП – закрито. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.775516551.1 від 27 липня 2026 року та судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.796022015.1 від 10 серпня 2026 року.

Разом з тим позивач не відмовився від позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та наполягав на її задоволенні, посилаючись на те, що внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності та необхідності захищати свої права він зазнав моральних страждань, був змушений змінити звичайний ритм життя, витрачати час, енергію та кошти, зокрема на пальне, для реалізації свого права на захист.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, в якій зокрема зазначається, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

Позивач обґрунтовує вимогу про відшкодування моральної шкоди тим, що внаслідок винесення щодо нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він зазнав емоційного стресу та психологічного дискомфорту, що негативно вплинуло на звичний ритм його життя. Крім того, позивач був змушений витрачати особистий час та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, зокрема збирати докази, готувати процесуальні документи та брати участь у судовому розгляді.

Суд враховує, що оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач скасував під час розгляду справи, у зв`язку з чим така постанова не породжує для позивача правових наслідків. Водночас сам факт її винесення зумовив необхідність звернення позивача до суду для захисту своїх прав, підготовки процесуальних документів, збирання та подання доказів, а також участі у судовому розгляді.

Таким чином, суд доходить висновку, що зазначені обставини були безпосередньо пов?язані з винесенням оскаржуваної постанови та спричинили позивачу моральні переживання, та психологічний дискомфорт, а також необхідність витрачати особистий час та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг заподіяних позивачу немайнових втрат, тривалість пов?язаних із цим переживань, необхідність вчинення ним додаткових дій для захисту своїх прав, а також те, що відповідач скасував оскаржувану постанову під час розгляду справи. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди в розмірі 1000 грн. обґрунтованим та таким, що відповідає характеру заподіяних йому немайнових втрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 246 КАС України, на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій