Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №159/4806/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4806/26

Провадження № 2-а/159/115/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

______________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Волинській області (далі – відповідач або УПП у Волинській області) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7584285 від 20.07.2026 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – оскаржувана постанова).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та винесеною без встановлення усіх істотних обставин справи, зокрема зазначає те, що на момент зупинення автомобіля яким керувала позивачка сутінки ще не настали, її автомобіль має автоматичне перемикання освітлення, також вказує на те, що вона демонструвала працівникам поліції, що у її автомобіля включене ближнє світло фар.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст. 245, 252, 280 КУпАП, а тому оскаржувану постанову необхідно скасувати, як незаконну.

Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції позов не визнало та просило відмовити у його задоволенні у повному обсязі, вважаючи позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7584285 від 20.07.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що 20.07.2026 о 21 год 36 хв у м. Ковель поліцейською під час несення служби було виявлено факт керування позивачем транспортним засобом «CITROEN C8» без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушено вимоги п. 19.1.а Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), відповідальність за що передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідач вказує, що факт вчинення правопорушення зафіксовано відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою автомобільного відеореєстратора «70 mai», після чого транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а поліцейська представилася, роз`яснила суть правопорушення та висловила вимогу пред`явити документи на підставі п. 2.1 ПДР України, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4.а ПДР України.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також задоволено клопотання позивача про ознайомлення з доказами та надано для перегляду відеозапис із відеореєстратора, де зафіксовано рух автомобіля без увімкненого ближнього світла фар, після чого було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 510 грн, копію якої вручено позивачу під підпис.

Заперечуючи проти доводів позивача про те, що сутінки ще не розпочалися, а автомобіль обладнаний автоматичною системою переключення освітлення, відповідач наголошує, що п. 19.1.а ПДР України встановлює імперативний обов`язок водія вмикати ближнє світло фар у темну пору доби незалежно від ступеня освітлення дороги та не містить жодних застережень чи винятків. Крім того, за даними метеорологічних сайтів, темна пора доби у м. Ковель 20.07.2026 настала о 20 год 59 хв, тобто до моменту фіксації правопорушення о 21 год 36 хв.

Також відповідач стверджує, що факт вчинення правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами відповідно до ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України, а саме: оскаржуваною постанову серії ЕНА № 7584285 від 20.07.2026, відеозаписом із відеореєстраторів, якими чітко зафіксовано час, місце правопорушення, факт керування без увімкненого ближнього світла фар та дотримання процедури розгляду справи.

Відповідач підкреслює, що оскаржувана постанова повною мірою відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, винесена уповноваженою особою в межах повноважень та у визначений законом строк, тоді як позивач не надала жодних належних доказів на спростування факту правопорушення чи на підтвердження протиправності дій поліцейських.

На підставі наведеного, керуючись ст. 44, 47, 77, 162, 243, 245 КАС України, відповідач просить у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд ухвалою від 03.08.2026 відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив на 12.08.2026, витребував у відповідача матеріали адміністративної справи.

12.08.2026 прибув представник позивача, відповідач у справі не прибув, матеріали адміністративної справи не надав, подав клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що лише 12.08.2026 отримав копію ухали про відкриття провадження у справі та ознайомився з матеріалами справи, просив продовжити строк для подання відзиву.

Ухвалою від 12.08.2026 суд відклав судове засідання у справі на 25.09.2026, продовжив відповідачу строк для подання відзиву у справі.

20.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, та витребувана судом інформація.

У судове засідання 25.09.2026 учасники справи не прибули, хоча належно були повідомлені про час, дату і місце його проведення.

Представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки не може прибути у судове засідання за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явилися, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи, але всі учасники справи не з`явилися в судове засідання (хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду), суд має право розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

З наявних матеріалів справи видно, що виклик свідків учасниками не заявлявся, експертизи не проводились, а тому суд постановив розглянути справу у письмовому провадженні.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

20.07.2026 поліцейською 3 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ціпящук Вікторією Володимирівною під час несення служби, було прийнято постанову ЕНА № 7584285 від 20.07.2026, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510.00 грн у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 20.07.2026 о 21 год. 36 хв. за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, буд. 22 керувала транспортним засобом, CITROEN C8 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушила п. 19.1. а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З відеозапису «IMG_2938» наданого відповідачем видно, що автомобіль, яким керувала позивачка рухався вулицею Брестська у м. Ковелі без увімкненого ближнього/дальнього світла фар, з увімкненими габаритними/денними ходовими вогнями. На момент руху автомобіля ще зберігалася достатня природна видимість.

З відеозаписів з бодікамер поліцейських (файл «export-03sbc.mp4») видно, що поліцейські надали позивачу відеозаписи з автомобільного відеореєстратора, повідомили суть правопорушення, роз`яснили права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надали можливість проконсультуватись щодо події правопорушення в телефонному режимі.

За посиланням https://dayspedia.com/sun/?m=7&y=2026, роздруківку з якого надав відповідач, міститься інформація про час заходу сонця у населеному пункті, який щоразу змінюється в залежності від того на з якого пристрою її відкрити.

Водночас, у наданому відповідачем скріншоті з метеосайту, на якому міститься вказане вище посилання в мережі інтернет, зазначено що 20.07.2026 сонце зайшло о 20.59 год, заразом, на цьому ж скріншоті не зазначено якого населеного пункту стосується ця інформація.

Крім того, на цьому ж сайті, на який посилається відповідач, зміститься інформація про те, що захід сонця у м. Ковелі 20.07.2026 відбувся о 21.25 год, а не о 20.59, як про це зазначено у скріншоті, який надав відповідач.

Також з інших відкритих джерел інформації в мережі Інтернет, зокрема за посиланнями https://365.wiki/sun-calendar/july/kovel/?utm_source=chatgpt.com та https://calendar.zoznam.sk/sunset-en.php?city=704617&utm_source=chatgpt.com міститься інформація про час заходу сонця у м. Ковелі 20.07.2026 – 21.25 год та 21.26 год відповідно.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері публічно-правових відносин щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію» та Правилами дорожнього руху.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами. Порядок дорожнього руху на території України відповідно ДО Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (ЗІ змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Завданнями і функціями управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

На підставі ст. 32 Закону «Про Національну поліцію»- поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби З виявлення та/або фіксації правопорушень;

технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, суд дійшов висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за результатами якого було винесено оскаржувану постанову здійснений уповноваженою на те законодавством особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення ПДР вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пп. «а» п. 19.1 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

У п. 1.10 ПДР зазначено, що темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Як вище встановив суд, позивачка рухалась, автомобілем 20.07.2026 о 21.36 год.

З відкритих джерел у мережі Інтернет, у тому числі на які посилається відповідач, суд встановив, що у м. Ковелі захід сонця відбувся о 21.25 год, тобто за 10 хв до того, як поліцейськими було зафіксовано рух автомобіля позивачки без ввімкненого ближнього/дальнього світла фар.

Отже, рух позивачкою 20.07.2026 автомобілем о 21.36 год відбувався у темну пору доби (після заходу сонця) без увімкнутого ближнього/дальнього світла фар, що є порушенням п. 19.1 (а) ПДР і містить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Водночас, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, «обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення» (п. 3), а також «пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення» (п.8).

Зазначені критерії підлягають застосуванню судом при перевірці оскаржуваної постанови як рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з того, що предметом судового контролю у цій справі є не лише встановлення факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а й перевірка того, чи прийнято відповідачем рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності з дотриманням установлених законом вимог щодо обґрунтованості та пропорційності такого рішення.

Верховний Суд наголошує, що адміністративний суд здійснює контроль за рішенням суб`єкта владних повноважень, у тому числі щодо його обґрунтованості та пропорційності, однак не може підміняти такий орган і перебирати на себе його дискреційні повноваження.

Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а та від 10.10.2019 у справі № 640/9392/17, у яких зокрема зазначив, що адміністративний суд «не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу».

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, «своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом».

Частина перша статті 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу) під час розгляду справи обов`язок з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, компетентний орган при прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності зобов`язаний оцінити не лише формальну наявність ознак порушення Правил дорожнього руху, але й усі встановлені ним обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Отже, законодавець прямо визначив, що питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю належить до компетенції органу (посадової особи), уповноваженого вирішувати відповідну справу.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі № 660/575/16-а зазначив, що сфера застосування статті 22 КУпАП поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу, а суд при розгляді спору про законність постанови не вправі самостійно звільняти особу від адміністративної відповідальності за малозначністю. У цій же постанові Суд виходив із необхідності розмежування повноважень суду та органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Тому у цій справі суд не вирішує питання про звільнення позивача від адміністративної відповідальності за статтею 22 КУпАП та не підміняє собою орган Національної поліції.

Водночас зазначене не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідає оскаржувана постанова критеріям обґрунтованості та пропорційності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Вище суд встановив, що рух транспортного засобу здійснювався о 21.36 год 20.07.2026 (приблизно через 10-11 хвилин після заходу сонця — 21.25 - 21.26 год) без увімкненого ближнього світла фар, що є порушенням п. 19.1 ПДР України.

Водночас зазначена обставина не означає, що фактичні умови, за яких було допущено порушення, позбавлені значення для перевірки законності рішення про накладення адміністративного стягнення.

Саме характер конкретного порушення, його тривалість, фактичні умови руху, ступінь створеної ним небезпеки для учасників дорожнього руху та настання чи ненастання негативних наслідків належать до обставин, які можуть охарактеризувати ступінь суспільної небезпеки діяння та мають значення для оцінки необхідності застосування до особи адміністративного стягнення.

У цій справі суд установив, що на момент руху після заходу сонця ще зберігалася достатня природна видимість; правопорушення мало місце через нетривалий проміжок часу після заходу сонця; даних про створення аварійної обстановки чи інших конкретних негативних наслідків унаслідок невикористання ближнього світла фар матеріали справи не містять.

Водночас з оскаржуваної постанови не вбачається, що під час її винесення уповноваженою посадовою особою було надано оцінку наведеним обставинам та з`ясовано їх значення для вирішення питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Постанова містить висновок про факт порушення вимог пункту 19.1 ПДР, однак не містить належного обґрунтування необхідності застосування до особи саме адміністративного стягнення з урахуванням конкретних умов, за яких було вчинено порушення.

Рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати не лише формальним вимогам щодо наявності складу правопорушення, а й загальним вимогам обґрунтованості та пропорційності.

Наявність складу адміністративного правопорушення не звільняє компетентний орган від обов`язку належним чином з`ясувати обставини, що мають значення для вирішення питання про адміністративну відповідальність, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вимог пропорційності.

Принцип пропорційності, закріплений у пункті 8 частини 2 статті 2 КАС України, вимагає дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд звертав увагу, що цей принцип передбачає співвіднесення характеру правопорушення, застосованого до особи заходу впливу та публічної мети, для досягнення якої такий захід застосовується. У постанові від 11.09.2020 у справі № 200/2402/19-а Верховний Суд, посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначив, що для дотримання пропорційності держава повинна забезпечити баланс між засобами впливу, адекватною оцінкою протиправних дій та метою, якої прагне досягти.

З огляду на те, що питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності відповідно до статті 22 КУпАП віднесено законом до компетенції органу (посадової особи), уповноваженого вирішувати відповідну справу, суд не вправі самостійно підміняти такий орган і приймати замість нього рішення про звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Водночас виявлений судом дефект оскаржуваного рішення полягає не у відсутності самого факту порушення, а в неналежному з`ясуванні та оцінці уповноваженою посадовою особою обставин, які мають значення для вирішення питання про адміністративну відповідальність та необхідність застосування до позивачки адміністративного стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення суд не вбачає, оскільки суд встановив наявність у діях позивачки порушення вимог пункту 19.1 ПДР, а питання про можливість застосування статті 22 КУпАП та звільнення особи від адміністративної відповідальності належить до компетенції уповноваженого органу Національної поліції.

Частина третя статті 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що належним способом судового захисту у цьому випадку є скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу Національної поліції.

При новому розгляді уповноваженій посадовій особі належить з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема врахувати час, що минув від заходу сонця до моменту руху транспортного засобу, фактичні умови видимості, тривалість порушення, наявність чи відсутність аварійної обстановки та інших негативних наслідків, після чого надати цим обставинам належну оцінку відповідно до вимог статей 22, 280 КУпАП та прийняти передбачене законом рішення в межах наданої йому компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн необхідно стягнути в його користь з відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинські області скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7584285 від 20.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Надіслати справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАПна новий розгляд до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та інших учасників процесу:

Позивач — ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач — Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15)

Повне судове рішення складене 25.09.2025.

Головуючий: Р.Я.Смалюх