Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №160/2094/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м.Дніпросправа № 160/2094/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 160/2094/26 (суддя Озерянська С.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною саме бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п.4 ч.1 ст.5 КАС України) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) із застосуванням обмежень з врахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 щодо протиправного невиконання вимог діючого пенсійного законодавства України, яка полягає у нездійсненні своєчасних належних правильних (за Законом) перерахунків розмірів пенсії позивача та своєчасній невиплаті з 01.01.2026 року перерахованої пенсії саме у повному розмірі з врахуванням судових рішень у справі №160/7666/24 без обмеження максимального розміру загальної суми перерахованої пенсії у відповідності до імперативних вимог та приписів ст. ст. 3, 8, 17, 19, 22, 46, 55, 56, 60, 64, 68, 129? Конституції України, ст. ст. 43, 51, 63, 65, 66 Закону України № 2262-XII, з врахування судових рішень у справах № 160/11460/20, №160/10482/22, № 160/20418/23, №160/19478/23, № 160/2814/24, № 160/2816/24, № 160/7666/24, 160/9739/25 (стосовно обчислення розміру пенсії, виходячи з 90 % від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії, які набрали вже законної сили, з нарахуванням та виплатою заборгованості за період з 01.01.2026 року по дату фактичного розрахунку по заборгованості з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до вимог та приписів діючого пенсійного законодавства України здійснити відповідні своєчасні належні правильні (за Законом) дії щодо відновлення виплати позивачу пенсії своєчасно (без зайвих зволікань та затримок) з 01.01.2026 року саме у повному розмірі з врахуванням судових рішень у справі №160/7666/24, 160/9739/25 без обмеження максимального її розміру та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, які передбачені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо штучного ділення пенсії на «поточну пенсію» та «доплату за рішенням суду» та неправомірно застосування до цієї різниці порядку погашення заборгованості, відповідно до постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при нарахуванні пенсії після набрання рішенням суду законної сили виплачувати її повністю згідно з частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ за поточний місяць загальною сумою в установлений строк без застосування постанови КМУ №821 від 14.07.2025;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу нарахованого підвищення його пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справи №160/7666/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час проведення перерахунку його пенсії відповідачем протиправно встановлено обмеження пенсії максимальним розміром на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Крім того, відповідачем не здійснено з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також, протиправно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», що стало підставою для звернення за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження нарахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та коефіцієнтами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з 01.01.2026 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду не погодилися як позивач, так і відповідач, ними були подані апеляційні скарги.

Позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій нею частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Так, за доводами позивача, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач наводить розрахунки які, на його думку, підтверджують таку невиплату. Звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», тому вважає, що її положення не можуть бути застосовані до обмеження розміру його пенсії.

Відповідач оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог. Вважає, що в цій частині судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ “Про Державний бюджет України на 2026 рік” встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Вказує, що постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, яка також обмежує розмір пенсії, є чинною, у встановленому законом порядку протиправною чи неконституційною не визнавалася. З урахуванням зазначеного, з 01.01.2026 розмір пенсії складає 33238,21 грн., обчислений з урахуванням вимог Закону № 4695 та Постанови № 1778.

Сторони відзиви на апеляційні скарги один одного не подавали.

Позивач подав додаткові пояснення, в яких просив суд при розгляді справи врахувати, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 Постанови № 821.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скаргу позивача слід задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.07.2000 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Розмір пенсії позивача неодноразово перераховувався на виконання судових рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 160/7666/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2024 обчислення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 160/9739/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 01.01.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/2816/24 без врахування статті 46 Закону України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 160/9739/25 позивачу здійснено перерахунок пенсії.

З 01.12.2025 розмір пенсії став складати 49 993,53 грн..

З 01.01.2026 розмір пенсії позивача на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» було зменшено та він став складати 33 238,21 грн..

06.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом щодо надання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив повідомити чи були застосовані коефіцієнти зменшення пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

13.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, якою повідомлено, що розмір пенсії станом на 01.12.2025 становить 48 118,53 грн., який обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №160/9739/25. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» встановлено, що в період воєнного стану у 2026 році пенсії, призначенні (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. З урахуванням зазначеного та у зв`язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність проведено перерахунок пенсії з 01.01.2026 року розмір пенсії складає 33 238,21 грн. Пенсію обчислено з урахуванням вимог Закону № 4695 та Постанови № 1778.

Вважаючи протиправною бездіяльність та дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та не здійснення перерахунку пенсії, порядку її виплати, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач протиправно застосував до позивача понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Щодо застосування Порядку № 821 суд вказав, що станом на час розгляду справи норми порядку є чинними, як і на час проведення спірного перерахунку пенсії позивача, тому підлягали застосуванню Також, суд першої інстанції вказав, що відповідач у належному розмірі виплачує позивачу підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати нарахованого підвищення пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026 – 2 595 грн..

Отже, підвищення до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи становить 1038 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та вбачається з даних пенсійної справи позивача станом на 12.01.2026, позивачу встановлено підвищення до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 1 038,00 грн. та 50 грн., тому доводи позивача з даного приводу є безпідставними.

Виплата вказаного підвищення нарахована позивачеві проте внаслідок обмеження пенсії максимальним розміром, така виплата обмежена разом з пенсією, оскільки входить до пенсії на ряду з іншими її складовими.

Враховуючи зазначене, здійснення відповідачем нарахування позивачу підвищення до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в належному розмірі відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати нарахованого підвищення пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В той же час, з аналізу спірних правовідносин, встановлено, позивач фактично не погоджується з обмеженням відповідачем пенсії максимальним розміром.

Так, статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та Постановою № 1779 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Згідно частини 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2025 року у справі № 420/22077/24.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не мав правових підстав для обмеження пенсії позивача згідно положень Постанови № 1778.

Предметом спору у цій справі є також правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.

Одночасно статтею 2 Закону №3668-VI обмежено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку такому правовому регулюванню та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (щодо обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, - 20 грудня 2016 року.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17.

В той же час, склалась така ситуація, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Наведене є свідченням наявної колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Окрім того, суд враховує, що рішенням від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, без будь-яких виключень, тобто стосуються всіх категорій громадян, на яких розповсюджується цей Закон №2262-ХІІ, а не певного кола осіб.

Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема, і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії в частині застосування розстрочки/відстрочки на підставі постанови КМУ від 14.07.2025 №821 з 01.01.2026 під час виплати перерахованої пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 Порядку №821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 5 - 8 Порядку №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Аналіз наведеного дає підстави дійти до висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас за результатами аналізу положень Порядку № 821, колегія суддів зауважує, що зазначеними положеннями змінюється сама природа судового захисту, оскільки надає категорії «перераховані пенсії за рішенням суду» не суто обліково-інформаційного значення, а наділяє її практичним та функціональним навантаженням, позаяк вона використовується не для обліку вже належних до виплати сум, а для відокремлення їх від звичайної пенсійної виплати і підпорядкування спеціальному режиму часткової, відстроченої та асигнувально залежної виплати.

Відтак, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії без урахування Порядку №821 підлягають задоволенню, адже у такий спосіб забезпечується повний та ефективний захист порушених прав позивача.

Також, колегією суддів встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними п.п. 1, 2, 3 Постанови №821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, визнано протиправною та нечинною Постанову №821.

Враховуючи зазначені обставини підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 160/2094/26 - скасувати в частині відмови у задоволені вимог, щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо штучного ділення пенсії ОСОБА_1 на «поточну пенсію» та «доплату за рішенням суду» та неправомірно застосування до цієї різниці порядку погашення заборгованості, відповідно до постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 після набрання рішенням суду законної сили виплачувати її повністю згідно з частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ за поточний місяць загальною сумою в установлений строк без застосування постанови КМУ №821 від 14.07.2025 та прийняти в цій частині нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 160/2094/26 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак