Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/2463/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2463/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року (суддя Рябчук О.С., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 15.04.2026 року) у адміністративній справі №160/2463/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати до страхового стажу певний період та повторно розглянути заву про призначення пенсії за віком, суд, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047250028006 від 15.01.2026 року про відмову їй в пенсії за віком; зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи у ПП «Наріта» на посаді продавця з 01.07.2000 року по 13.06.2011 року (включно) та повторно розглянути її заяву від 07.01.2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності 15.01.2026 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням №№047250028006 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; частково зараховано до страхового стажу період роботи з 12.12.1997 року по 10.07.2011 року гідно з трудовою книжкою, оскільки відсутня сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.01.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, яка за за принципом екстериторіальності 09.10.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням №047250028006 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; страховий стаж ОСОБА_1 становить: 22 роки 8 місяців 13 днів; частково зараховано період з 12.12.1997 року по 10.07.2011 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Суд врахував, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 до вступу в Сурсько- Михайлівське СПО навчалась в Дніпропетровському технолого-економічному технікумі (диплом НОМЕР_2 від 29.06.1985 року); ОСОБА_1 працювала: 12.12.1997 року прийнята в ПП «Нарита» продавцем; (наказ №56 від 11.12.1997 року); 10.07.2011 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України; (наказ №481 від 09.07.2011 року). Записи скріплені печатками підприємства та підписами відповідальних осіб. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.15, ст.20, ч.2 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пунктами 2.13, 2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 року №162; п.18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС №656 від 06.09.1973 року «Про трудові книжки робітників та службовців»; пунктами 2.4, 2.14, 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58; п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» від 27.04.1993 року №301 та прийшов до висновку про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Суд зазначив, що ОСОБА_1 не несе відповідальності за заповнення та зберігання трудової книжки; певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Суд вважав, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси ОСОБА_1 як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.01.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Встановлено, що за принципом екстериторіальності 15.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №047250028006 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). Як вбачається з рішення пенсійного органу, страховий стаж ОСОБА_1 становить: 22 роки 8 місяців 13 днів; частково зараховано період з 12.12.1997 року по 10.07.2011 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня сплата страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 12.12.1997 року прийнята в ПП «Нарита» продавцем (наказ №56 від 11.12.1997 року); 10.07.2011 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України; (наказ №481 від 09.07.2011 року). Записи скріплені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб.

Відповідно до ст.20, частин 2, 4 ст.24, ч.1 ст.26, 106 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки. Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, ОСОБА_1 не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у адміністративній справі №160/2463/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова