Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/3386/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3386/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року (суддя Сліпець Н.Є., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 19.05.2026 року) у адміністративній справі №160/3386/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника, суд –

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.12.2025 року №057350009980 «про відмову у призначенні пенсії», яким їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника - її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідача призначити їй з 24.12.2025 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника – ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначила, що у грудні 2025 року вона досягла 60-річного віку та звернулася до пенсійного органу за призначенням пенсії по втраті годувальника – чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років, який був пенсіонером. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм рішенням від 30.12.2025 року №057350009980 відмовило в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу – 32 роки, її стаж склав лише 13 років 10 місяців 23 дні. Апелянт зазначив, що суд помилково ототожнив поняття «пенсійний вік» з поняттям «право на пенсію за віком»; ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підтверджує, що «пенсійний вік» означає лише 60 років без вимоги стажу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 24.12.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 60 років звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.12.2025 року №057350009980 ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу. Як вбачається з рішення пенсійного органу, право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.26, ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 роки. Разом з цим, страховий стаж ОСОБА_1 становить: 13 років 10 місяців 23 дні. Суд врахував, що згідно з розрахунком територіального органу Пенсійного фонду України страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 10 місяців 23 дні. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.9, частинами 1, 2, 4 ст.24, частинами 1, 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийшов до висновку про те, що законодавець визначив мінімальний вік для набуття особою статусу непрацездатного члена сім`ї 65 років безвідносно до наявного страхового стажу. У випадку, коли особа не досягла 65-річного віку, вона вважається непрацездатним членом сім`ї у разі її відповідності вимогам, визначеним 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Використане законодавцем в ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» формулювання «особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону» визначає необхідність особи відповідати статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не тільки відносно критерію віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж, який для ОСОБА_1 складає не менше 32 років. Суд вважав, що, оскільки, на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 32 роки, а фактично її страховий стаж становив 13 років 10 місяців 23 дні, то пенсійним органом правомірно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.09.2021 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 24.12.2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що 30.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №057350009980 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу (32 роки). Як вбачається з рішення пенсійного органу, страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 10 місяців 23 дні.

Відповідно до ч.1 ст.9, частин 1, 2, 4 с.24, ч.1 ст.26, частин 1, 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 по 21 лютого 2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає три категорії непрацездатних членів сім`ї: 1) особи з інвалідністю; 2) особи, які досягли віку 65 років; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону. При цьому ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поєднує дві підстави: настання 60-ти річного віку та наявності відповідного розміру страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року у адміністративній справі №160/3386/26 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова