Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №211/13853/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 211/13853/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 31.03.2026 року (суддя Ніколенко Д.М., м. Кривий Ріг, повний текст рішення складено 31.03.2026 року) в справі №211/13853/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора Крамара Романа Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі, -

в с т а н о в и в:

28.11.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту – відповідач-1), старшого інспектора Крамара Р.П. (далі по тексту – відповідач-2) в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 6195507 від 21.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн., закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 31.03.2026 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З рішенням суду першої інстанції не погодився Департамент патрульної поліції та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності винесено за порушення п.31.3 «б» ПДР України та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч.3 ст.121 КУпАП. Відповідно до п.п. 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137, транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - це транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами-підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку. Апелянт вказував, що твердження позивача про те, що автомобіль, який використовується для власних потреб не повинен проходити технічний контроль, є помилковим, оскільки згідно чинного законодавства, вимога проходити обов`язковий технічний контроль для даного транспортного засобу встановлюється один раз на два роки, зважаючи на строк експлуатації. Апелянт вказував, що позивача було зупинено оскільки останній проїжджав блокпост, під час перевірки документів позивача було виявлено, що автомобіль котрим він керує належить юридичній особі ТОВ «Явір - 2005», яка здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку, саме з даних обставин чітко вбачається, що даний ТЗ зобов`язаний проходити технічний контроль. Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання транспортного засобу – причепа для перевезення пасажирів або вантажу з метою отримання прибутку. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Суд першої інстанції вказував, що відповідачем не було надано жодного доказу скоєння правопорушення позивачем, зокрема, пояснень свідків, відеозапису, фото, на якому було б зафіксовано порушення, тощо. Транспортний засіб RENAULT LOGAN реєстраційний номер НОМЕР_1 у період з 10.11.2025 до 30.11.2025 на підставі Цивільно-правового договору від 07.11.2025 використовувався як службовий легковий автомобіль позивачем ОСОБА_1 , а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Матеріалами справи встановлено, що старшим інспектором ВБДР Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області капітаном поліції Крамар Р.П. 21.11.2025 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА № 6195507, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинений у м. Кривий Ріг, бульвар Нікопольське шосе 5Б/В, який не пройшов своєчасно обов`язковий технічний контроль, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно відмітки на копії постанови, ОСОБА_1 постанову підписав, отримав її копію.

Транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 22.10.2024 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Явір-2005».

Встановлено, що 07.11.2025 року між ТОВ «Явір-2005» та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір, термін дії договору з 10.11.2025 до 30.11.2025. Цивільно-правові відносини виникли з приводу охоронної діяльності товариства (код 80.10 Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010), на яку воно має відповідну ліцензію.

У відповідь на запит представнику позивача адвокату Фуголь С.А. ТОВ «Явір-2005» повідомило, що автомобіль Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 не використовується для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку взагалі, у томі числі станом на 21.11.2025 року.

Згідно з пунктом 31.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Дотримуватись обов`язку проходження технічного огляду має власник транспортного засобу.

Власником автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Явір-2005», яке у разі необхідності проходження обов`язкового технічного контролю для автомобіля має його забезпечити, у разі використання автомобіля для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Згідно ч. 1 ст. 29, ст. 33, ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: зокрема, легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни. Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів.

Відповідно до п.п. 2 п. 1, п. 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137, порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: зокрема – легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них – із строком експлуатації до двох років. Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Транспортні засоби, перелік яких наведений у статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та про особливості яких зазначено у цій же нормі, підлягають обов`язковому технічному огляду. Під виключення, щодо можливості не проходження обов`язкового технічного огляду підпадають легкові автомобілі та вантажні масою до 3,5 тон. Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 передбачено проходження обов`язкового технічного контролю вантажними автомобілями незалежно від форми власності вантажопідйомністю 3,5 тонни.

Встановлено, що ОСОБА_1 кермував та користується легковим автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі цивільно-правового договору, укладеного з ТОВ «Явір-2005». Не встановлено, що ОСОБА_1 використовує автомобіль для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, що є обов`язковою умовою для проходження автомобілем періодичного технічного контролю. Автомобіль не є вантажним.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що автомобіль, яким керував позивач, не повинен був проходити обов`язковий технічний контроль.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, разом як не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 286, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 31.03.2026 року в справі №211/13853/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова