Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №280/5312/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5312/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/5312/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 32 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 14.10.2025.

04.06.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

В обґрунтування вимог заявник зазначив про невиконання судового рішення відповідачем.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення контролю з виконання судового рішення.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати, та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема і тим, що суд першої інстанції помилково поставив можливість встановлення судового контролю у залежність від відкриття виконавчого провадження. Такий підхід прямо суперечить частинам другій і четвертій статті 382 КАС України. Отримання виконавчого листа не виключає судового контролю.

Учасники справи не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Так суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, обґрунтував її тим, що судом було оформлено та видано виконавчий лист у цій справі, а оскільки відсутні докази закінчення виконавчого провадження, підстави для встановлення судового контролю у справі відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

В силу приписів ст..129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 14, 370 КАС України рішення суду є обов`язковим для виконання.

При цьому, для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).

Отже нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. (ч. 4 ст. 382-1 КАС України)

Як свідчать матеріали справи, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 280/5312/25 набрало законної сили 14.10.2025.

20.10.2025 судом був виданий виконавчий лист.

Доказів того, що відкрито виконавче провадження за вказаним листом матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції в частині посилання на примусове виконання судового рішення, як підстава відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю є помилковими. А згідно з ч.4 ст.382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Також є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про не наведення заявником підстав для встановлення судового контролю, окрім невиконання відповідачем рішення суду, оскільки саме суд повинен був перевірити доводи заявника щодо невиконання або неналежного виконання судового рішення з боку боржника/відповідача у справі.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не здійснив перевірки обґрунтованості поданої заяви, а отже оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою як того вимагає ст. 242 КАС України, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в адміністративній справі №280/5312/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили здати ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак