Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/7778/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Справа № 520/7778/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/7778/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М»

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» (далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі – відповідач), в якому просило суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови у підтвердженні ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М» як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік;

2) визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області з фактичного невизнання як податкової звітності поданих ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М»:

- податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585020 від 18.02.2026, №9035585094 від 18.02.2026;

- розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за типом "звітний" за 2025 рік №9035574101 від 18.02.2026;

- податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "загальна звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585718 від 18.02.2026.

3) зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області прийняти та зареєструвати датою їх фактичного отримання податковим органом - 18.02.2026 подані ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М»:

- податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585020 від 18.02.2026, № 9035585094 від 18.02.2026;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за типом "звітний" за 2025 рік №9035574101 від 18.02.2026;

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "загальна звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585718 від 18.02.2026.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М»:

визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови у підтвердженні ТОВ "АГРОФІРМА ЮГ-М" (код ЄДРПОУ 33168649) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік;

зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М» (код ЄДРПОУ 33168649) як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік;

визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області з фактичного невизнання як податкової звітності поданих ТОВ "АГРОФІРМА ЮГ-М":

- податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, № 9035585020 від 18.02.2026, № 9035585094 від 18.02.2026;

- розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за типом "звітний" за 2025 рік №9035574101 від 18.02.2026;

- податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "загальна звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585718 від 18.02.2026;

зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області прийняти та зареєструвати датою їх фактичного отримання податковим органом - 18.02.2026 подані ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М»:

- податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585020 від 18.02.2026, № 9035585094 від 18.02.2026;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за типом "звітний" за 2025 рік №9035574101 від 18.02.2026;

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом "загальна звітна", включаючи Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, № 9035585718 від 18.02.2026;

ухвалено стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» у розмірі 16 640,00 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте Відповідачем з неправильним застосуванням пп.298.8.4 п.298.8 ст.298, п.10 підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п.1 Постанови №1364.

Враховуючи, що документальна виїзна перевірка позивача зі встановленням в ході такої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи) - відповідачем не проводилась; рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку - стосовно позивача не приймалось; вимоги для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, з дотриманням умов та порядку такого підтвердження, встановлених правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, позивачем виконані, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача з відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік. Оскільки єдиною підставою для присвоєння податковій звітності позивача, статусу "не визнано як податкова звітність" слугував висновок контролюючого органу про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, що визнано судом протиправним, позовні вимоги в цій частині також було задоволено.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, прийнявши у справі №520/7778/26 нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «АГРОФІРМИ «ЮГ-М» відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що через підприємство наразі не здійснює господарських операцій з виробництва сільськогосподарської продукції на вказаних земельних ділянках і не може бути ідентифіковане як сільськогосподарський товаровиробник.

Окрім того, підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи товариство отримувала у 2024 році за рішенням суду. ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ – М» надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (від 18.02.2026 року № 9035574101), в якому задекларована частка сільськогосподарського товаровиробництва на рівні 0 відсотка. Отже, підприємству не надано статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Враховуючи зазначене, наданим в порушення підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ (частина 5 пункту 299.10 статті 299 ПКУ) податковим деклараціям платника єдиного податку четвертої групи присвоєна ознака «історія подання». При цьому, приписами пункту 299.10. статті 299 ПКУ не передбачено анулювання платника єдиного податку четвертої групи за рішенням контролюючого органу лише на підставі проведення документальної перевірки.

Щодо листа Торгово - промислової палати України апелянтом зазначено, що такий не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

22.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача зауважує, що для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році застосовуються положення пп.298.8.4 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України. Для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік пп.10.1 п.10 підрозділу 8 « Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку » розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосуванню не підлягає. важаючи на вказане та беручи до уваги, що: частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача за 2025 рік не перевищує 75% у зв`язку з існуванням у 2025 році обставин непереборної сили; для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем виконано всі вимоги, передбачені абз. 2 пп.298.8.4 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України, жодних підстав для відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку на 2026 рік у відповідача не було. З урахуванням наведеного позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі в електронному кабінеті учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М» мав статус платника єдиного податку четвертої групи в 2022-2025 роках. У 2025 році частка сільськогосподарського товаровиробництва склала 0% (через наслідки війни).

18.02.2026 позивач подав до відповідача комплект документів для підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2026 рік, включаючи: податкові декларації, розрахунок частки сільгосптоваровиробництва (0%), рішення Харківської обласної ради № 502-VIII від 14.02.2023 про визнання обставин непереборної сили (форс-мажор) та включення позивача до відповідного переліку.

Листом Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2026 №14043/6/20-40-04-13-06 позивача з посиланням на пп. «а» пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України , пп. 10.1 п.10 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України повідомлено, що відповідно до інформації, наявної в інформаційних системах ДПС України, ТОВ «АГРОФІРМА ЮГ-М» надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (від 18.02.2026 № 9035574101), в якому задекларована частка сільськогосподарського товаровиробництва на рівні 0 відсотка. Отже, підприємству не надано статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи за 2026 рік, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту "а" підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Згідно з підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно з підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України, платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 299.1, 299.2 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Приписами ПК України передбачені підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку, які містяться в пункті 299.10 статті 299 ПК України або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи, що визначені пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення, а в разі смерті фізичної особи - підприємця - з дати смерті такої фізичної особи;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції":

щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;

щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Зміст наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що підставою набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %. При цьому ПК України визначає, що якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Отже, аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Щодо застосування до спірних правовідносин підпункту 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, яким визначено, що для цілей, визначених підпунктом "а" підпункту 4 пункту 291.4 статті 291, підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 та підпунктом 4 пункту 299.10 статті 299 цього Кодексу, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік платників єдиного податку четвертої групи, у яких не менше 30 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у їхній власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, у попередньому податковому (звітному) році розташовувалися не менше шести місяців на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, має дорівнювати або перевищувати 50 відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Вказана норма є спеціальною щодо підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України. Водночас, для коректного правозастосування слід розрізняти поняття спеціальної норми права з метою конкретизації та з метою диференціації.

Так, конкретизація правового регулювання покликана на більш докладне регулювання окремих елементів і сторін суспільних відносин, тоді як у випадку диференціації а саме за такої форми спеціалізації виникають підстави для розмежування спеціальної та загальної норми спеціальна норма вводить для особливої сфери суспільних відносин інше регулювання, аніж воно передбачене загальною нормою, розрахованою на регулювання всіх відносин, позбавлений особливостей.

Зважаючи на контекст правовідносин в умовах воєнного стану, з метою яких законодавцем введено в дію норму підпункту 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, колегія суддів зазначає, що така норма права покликана регулювати правовідносини щодо реєстрації платником єдиного податку четвертої групи щодо суб`єкта, у яких (а) не менше 30 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у їхній власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, у попередньому податковому (звітному) році розташовувалися (б) не менше шести місяців на територіях, (в) на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Тобто, застосування цієї норми можливо у випадку відповідності платника податків наведеним вище критеріям як щодо власника (користувача) частки земель, так і періоду розташування їх саме на територіях, де ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

При цьому позивач не відповідає наведеним вище критеріям, оскільки земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача, у 2026 році не розташовувались на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, оскільки з вересня 2022 року (до цього перебували в тимчасовій окупації та були зоною активних бойових дій) і дотепер розташовані на території можливих бойових дій.

Також, матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Харківської обласної ради від 14.02.2023 № 502-VІІІ «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських виробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» включено ТОВ «Агрофірма ЮГ-М».

З матеріалів справи також встановлено, що позивач 23.01.2025 звертався до Харківської обласної ради з проханням включити його в перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили з наданням відповідного рішення. У відповідь на вказаний запит Харківська обласна рада, листом від 13.02.2025 №01-44/552, повідомило що строк дії рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 № 502-VІІІ з 24.02.2022 до дня припинення чи скасування воєнного стану, тому повторне внесення ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» до списку, в якому останнє вже перебуває, є недоцільним.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.02.2026 ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» до Головного управління ДПС у Харківській області були подані:

- податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом «звітна», Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік: №9035585020 від 18.02.2026 (щодо земельних ділянок на території Оскільської територіальної громади), №9035585094 від 18.02.2026 (щодо земельних ділянок на території Барвінківської територіальної громади),

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за типом «звітний» за 2025 рік №9035574101 від 18.02.2026, згідно з яким частка сільськогосподарського товаровиробництва дорівнює 0%:

- податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік за типом «загальна звітна», Додаток 1 - Відомість про наявність земельних ділянок, Додаток 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік, №9035585718 від 18.02.2026;

- рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 №502-VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», Додаток «Перелік суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» до рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 № 502-VIII.

Перелічена податкова звітність прийнята контролюючим органом 18.02.2026 та зареєстрована за №9035585020, № 9035585094, №9035574101, №9035585718, що підтверджується позначками «Документ прийнято» на перших аркушах звітності та долученими до позову електронними квитанціями №2.

З наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи слідує, що факт перебування позивача у переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, що затверджений рішенням обласної ради про наявність обставин непереборної сили, що подавався позивачем одночасно із деклараціями 18.02.2026, зумовлює розповсюдження на нього спеціальної норми абзацу другого підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України про незастосування вимоги частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві застосовується принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права). Подібний принцип закріплений у податковому законодавстві, а саме у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Разом з тим, відповідачем всупереч вищевикладеним висновкам суду помилково застосовано до спірних правовідносин норму підпункту 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, що свідчить про протиправність дій ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду від 22.06.2023 у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

Зважаючи на те що: частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача не перевищує 75% у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили та для підтвердження статуту платника єдиного податку четвертої групи позивачем виконано всі вимоги, передбачені абзацом другим підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України, а саме: подано податкову звітність разом із рішенням Харківської обласної ради від 14.02.2023 № 502-VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затверджений перелік суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», Додаток «Перелік суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», згідно з яким ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку на 2026 рік.

Враховуючи, що відповідач вже використав наявні у нього повноваження, а результат такого використання визнаний судом протиправним, при цьому судом констатовано існування правових підстав для реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, зобов`язання відповідача - ГУ ДПС у Харківській області - поновити таку реєстрацію не є втручанням в дискреційні повноваження останнього, оскільки інших правомірних варіантів поведінки у відповідача не існує.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Харківській області з невизнання як податкової звітності, поданої позивачем 18.02.2026, колегія суддів зазначає.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1.-19-1.1.2. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з пунктом 48.7. статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з пунктом 49.15 статті 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

До суду не надано доказів того, що подана позивачем податкова звітність за результатами камеральної перевірки подана із порушеннями, визначеними ПК України, що, власне, і не заперечувалось відповідачами.

Отже, єдиною підставою для присвоєння податковій звітності позивача, поданій 18.02.2026, статусу "не визнано як податкова звітність" слугував висновок контролюючого органу про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, що визнано судом протиправним, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог також і в цій частині.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі №520/7778/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко