Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №200/6978/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №200/6978/24

Суддя: Фоміна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р.Справа № 200/6978/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 200/6978/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив:

- змінити спосіб і порядок виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 200/6978/24, встановивши, що стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості в розмірі 505 633 (п`ятсот п`ять тисяч шістсот тридцять три) гривні 33 копійки має здійснюватися з дотриманням такого порядку:

військовий збір із присудженої суми не утримується, оскільки обов`язок з його сплати вже виконано податковим агентом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

із зазначеної суми утримується податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18 %, але одночасно з перерахуванням коштів стягувачу йому виплачується грошова компенсація сум цього податку в розмірі утриманого податку, відповідно до пунктів 2-5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати, що такий порядок забезпечує повне виконання ухвали суду та отримання ОСОБА_1 усієї присудженої суми 505 633,33 грн, із яких залишок 98 598,50 грн підлягає безумовній виплаті після набрання цією ухвалою законної сили.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що він подав до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області заяву про безспірне списання коштів, однак під час перерахування коштів Казначейство повторно утримало військовий збір (1,5 %), незважаючи на те, що цей податок уже був утриманий та перерахований податковим агентом, та утримало податок з доходів фізичних осіб (18 %), проте не виплатило одночасно грошову компенсацію цього податку, як того вимагає спеціальне законодавство. Унаслідок таких дій на банківський рахунок позивача зараховано лише 407 034,83 грн (двома платежами: 18.02.2026 - 24 105,05 грн та 06.03.2026 - 382 929,78 грн). Недоплата становить 98 598,50 грн, що підтверджується банківськими виписками та листом Казначейства від 24.03.2026 № 07.2-16-10/1560. Таким чином, первісний спосіб виконання ухвали (безспірне списання всієї присудженої суми через Казначейство) не призвів до повного отримання коштів через помилкове застосування податкового законодавства органом, що здійснює казначейське обслуговування. Це свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, а отже, є підставою для зміни порядку його виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі № 200/6978/24 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне тлумачення норм процесуального права та неврахування фактичних обставин справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 200/6978/24 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стаття 378 КАС України не містить жодної прямої заборони на повторне звернення до суду із заявою про зміну способу виконання. У частині першій цієї статті вказано, що підставою для зміни способу виконання є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Якщо такі обставини виникли вже після того, як суд вперше змінив спосіб виконання, це не позбавляє стягувача права звернутися до суду повторно – адже йдеться про нові перешкоди, яких не існувало на момент постановлення попередньої ухвали. При цьому ухвала від 31 жовтня 2025 року у цій справі лише констатувала конкретну грошову суму, яка підлягає стягненню, тобто визначила розмір заборгованості, вона не встановлювала жодного спеціального порядку перерахування коштів, не вирішувала питань оподаткування і не могла передбачити, що орган Казначейства під час виконання цієї ухвали самостійно застосує додаткові утримання, наслідком яких стане недоотримання стягувачем майже ста тисяч гривень.

Також апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, адже вимоги заяви адресовані до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як безпосереднім виконавцем ухвали про стягнення коштів є Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, є помилковим, оскільки заявник не вимагав від суду покласти на Казначейство жодних нових обов`язків, не оскаржував дії Казначейства в межах цієї заяви та не просив зобов`язати Казначейство вчинити будь-які дії. Заява була спрямована виключно на те, щоб суд, який ухвалив рішення по суті спору, визначив такий порядок його виконання, за якого присуджена сума надійде стягувачу в повному обсязі, а не буде безпідставно зменшена внаслідок помилкового застосування податкового законодавства. Кінцевим боржником за судовим рішенням є саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , і саме він несе відповідальність за повне виконання рішення суду.

Крім того, апелянт вказує, що питання про порядок виконання судового рішення з урахуванням компенсації ПДФО не є окремим податковим спором - воно є безпосередньою складовою виконання основного судового рішення. Аналогічно, питання щодо військового збору полягає не в оскарженні дій податкового агента, а в констатації того факту, що цей збір уже було утримано при розрахунку суми, зафіксованої в ухвалі від 31.10.2025. Повторне його утримання призвело до подвійного оподаткування одного й того самого доходу, що прямо суперечить статті 4 Податкового кодексу України. В цьому контексті апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 260/72/19.

Також апелянт посилається на те, що після того як Казначейство здійснило перерахування коштів у неповному обсязі, ОСОБА_1 , намагаючись захистити свої права, спершу звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з окремим позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (справа № 200/3180/26). У цьому позові він просив визнати протиправною бездіяльність Казначейства щодо неправильного застосування ставок податків і зборів при виконанні ухвали від 31 жовтня 2025 року та зобов`язати здійснити доплату 98 598,50 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/3180/26 відмовлено у відкритті провадження за цим позовом. Суд зазначив, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені в межах справи № 200/6978/24 та перейшли до стадії виконання судового рішення, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого позову. Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/3180/26 набрала законної сили, не оскаржувалася і є чинною.

ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив, у якому просив у задоволенні заяви відмовити.

ІНФОРМАЦІЯ_6 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Від апелянта надійшла заява, в якій він просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 просив справу розглядати без участі його представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 200/6978/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 13.11.2023 по 17.04.2024.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, збільшеному до 100 000 грн., за період з 13.11.2023 по 17.04.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі № 200/6978/24 заяву ОСОБА_1 про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.12.2024 року по адміністративній справі № 200/6978/24 задоволено.

Змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 200/6978/24, вирішено встановити новий спосіб виконання судового рішення: «стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової грошової винагороди у сумі 505 633 (п`ятсот п`ять тисяч шістсот тридцять три) гривні 33 копійки».

Зі змісту листа Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 24.03.2026 № 07.2-16-10/1560 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Боржник) було надано розрахунково-платіжні відомості щодо нарахування та виплат згідно рішень суду, в яких зазначено суми податків, які необхідно утримати та перерахувати в дохід бюджету, та надані платіжні інструкції на перерахування зазначених податків. Так, 18.02.2026 на банківські реквізити, зазначені в заяві на стягнення коштів, позивачу були перераховані кошти в сумі 24 105,05 грн, а також, згідно платіжних інструкцій, наданих Боржником, перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 5389,95 грн та військовий збір у сумі 449,16 грн. Крім того, 06.03.2026 на банківські реквізити, зазначені в заяві на стягнення коштів, позивачу були перераховані кошти в сумі 382 929,78 грн, та згідно платіжних інструкцій, наданих Боржником, перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 85 624,05 грн та військовий збір у сумі 7135,34 грн. Отже, загальна сума, яка була направлена на виконання рішення суду по справі № 200/6978/24, складає 505 633,33 грн, що відповідає сумі, зазначеній у рішенні.

20.06.2026 (зареєстровано 22.06.2026) позивач подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 378 КАС України, в якій просив:

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст. 378 КАС України не передбачено повторної зміни порядку та способу виконання рішення. Разом з тим, наведені вимоги у заяві адресовані позивачем до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а виконавцем за ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6978/24 від 31.10.2025 є Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області. При цьому, а ні рішення, а ні ухвала Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6978/24 не містить зобов`язань відповідачів щодо утримання військового збору та податку з доходів фізичних осіб. У випадку незгоди позивача із розміром утриманих податків і зборів, дії відповідача щодо утримання передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті суми грошового забезпечення, а саме ПДФО та військового збору, можуть бути предметом оскарження в окремому позовному провадженні, оскільки такі дії виходять за межі спірних правовідносин, що були предметом судового розгляду та не узгоджується зі змістом статті 378 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями частин 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ).

За змістом ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч. 3 ст. 33 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок та підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що стаття 378 КАС України не містить жодної прямої заборони на повторне звернення до суду із заявою про зміну способу виконання. У частині першій цієї статті вказано, що підставою для зміни способу виконання є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Якщо такі обставини виникли вже після того, як суд вперше змінив спосіб виконання, це не позбавляє стягувача права звернутися до суду повторно - адже йдеться про нові перешкоди, яких не існувало на момент постановлення попередньої ухвали. При цьому ухвала від 31 жовтня 2025 року у цій справі лише констатувала конкретну грошову суму, яка підлягає стягненню, тобто визначила розмір заборгованості, вона не встановлювала жодного спеціального порядку перерахування коштів, не вирішувала питань оподаткування і не могла передбачити, що орган Казначейства під час виконання цієї ухвали самостійно застосує додаткові утримання, наслідком яких стане недоотримання стягувачем майже ста тисяч гривень.

Щодо зазначених доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначено вище, положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому судом з матеріалів справи встановлено, що у межах цієї справи суд вже задовольняв заяву позивача, подану в порядку ст. 378 КАС України.

Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі № 200/6978/24 заяву ОСОБА_1 про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.12.2024 року по адміністративній справі № 200/6978/24 задоволено.

Із зазначеного вбачається, що спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 200/6978/24 вже було змінено.

При цьому колегія суддів зауважує, що у вдруге поданій заяві позивач просив змінити спосіб і порядок виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 200/6978/24.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови.

У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Отже, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що кінцевими судовими рішеннями по суті спору є саме рішення суду та постанова суду, а ухвали суду постановлюються для вирішення процедурних питань, які пов`язані з рухом справи, а тому положення ст. 378 КАС України передбачають можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання саме рішення суду або постанови суду.

Щодо посилання апелянта на те, що висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, адже вимоги заяви адресовані до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як безпосереднім виконавцем ухвали про стягнення коштів є Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, є помилковим, оскільки заявник не вимагав від суду покласти на Казначейство жодних нових обов`язків, не оскаржував дії Казначейства в межах цієї заяви та не просив зобов`язати Казначейство вчинити будь-які дії, а кінцевим боржником за судовим рішенням є саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , і саме він несе відповідальність за повне виконання рішення суду, колегія суддів зазначає таке.

Отже, з 31.10.2025 спірна сума заборгованості підлягає стягненню відповідно до приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі – Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За змістом першого речення ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами частин 2, 4 ст. 3 Закону № 4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку № 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що з огляду на постановлення ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2025 саме ГУ ДКС України у Донецькій області на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 845 здійснює фактичне виконання рішення суду у цій справі в частині виплати коштів позивачу.

Щодо посилання апелянта на те, що питання про порядок виконання судового рішення з урахуванням компенсації ПДФО не є окремим податковим спором, адже воно є безпосередньою складовою виконання основного судового рішення, колегія суддів зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 200/6978/24 адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, збільшеному до 100 000 грн., за період з 13.11.2023 по 17.04.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військоволікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення, судом не вирішувалось питання щодо виплати позивачу додаткової грошової винагороди одночасно із компенсацією податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що звернувшись до суду із заявою в порядку ст. 378 КАС України, в якій містяться вимоги, що не охоплюються рішенням суду і яким суд в ході розгляду справи по суті оцінки не надавав, позивач просить не усунути перешкоди у виконанні рішення, а змінити вже встановлений судом спосіб його виконання, що суперечить призначенню ст. 378 КАС України.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

У постанові від 24.12.2014 у справі № 21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку незгоди позивача із розміром утриманих податків і зборів, дії відповідача щодо утримання передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті суми грошового забезпечення, а саме ПДФО та військового збору, можуть бути предметом оскарження в окремому позовному провадженні, оскільки такі дії виходять за межі спірних правовідносин, що були предметом судового розгляду у межах цієї справи.

Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 260/72/19 суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень така постанова відсутня, а тому колегія суддів позбавлена можливості надати відповідним доводам апеляційної скарги належну правову оцінку.

Щодо посилання апелянта на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 200/3180/26, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у ній, не є обов`язковими для врахуванням в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також суд зауважує, що позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку оскаржити зазначену ухвалу суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 200/6978/24.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року по справі № 200/6978/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua