Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/10669/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Справа № 520/10669/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10669/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНТЕРСТАРЧ УКРАЇНА”, в якому просив суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області: - №13570070/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №30 від 18.05.2025; - №13570062/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №31 від 19.05.2025; - №13570065/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №32 від 20.05.2025; - №13570066/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №33 від 21.05.2025; - №13570067/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 26.05.2025; - №13570068/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №35 від 27.05.2025; - №13570060/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №36 від 28.05.2025; - №13570061/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 29.05.2025; - №13570069/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №38 від 30.05.2025; - №13570071/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №39 від 02.06.2025; - №13570063/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №40 від 03.06.2025; - №13570064/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 04.06.2025;

2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, складені та подані на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою її фактичного подання на реєстрацію: - податкову накладну №30 від 18.05.2025; - податкову накладну №31 від 19.05.2025; - податкову накладну №32 від 20.05.2025; - податкову накладну №33 від 21.05.2025; - податкову накладну №34 від 26.05.2025; - податкову накладну №35 від 27.05.2025; - податкову накладну №36 від 28.05.2025; - податкову накладну №37 від 29.05.2025; - податкову накладну №38 від 30.05.2025; - податкову накладну №39 від 02.06.2025; - податкову накладну №40 від 03.06.2025; - податкову накладну №41 від 04.06.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026р. позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку ст. 262 КАС України. Роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.

У межах справи №520/10669/26 залишено вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області №13570064/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 04.06.2025; 2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №41 від 04.06.2025, складену та подану на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою її фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13570064/24472488 від 15.01.2026р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» (ідентифікаційний код 24472488) податкову накладну №41 від 04.06.2025р. датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» (ідентифікаційний код - 24472488, місцезнаходження - 63332, Харківська область, Берестинський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5) 2.662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 1.000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Також, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь ТОВ “Витязь” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є резидентом України - юридичною особою приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 24472488, набув правового статусу платника податку на додану вартість.

Основним видом економічної діяльності заявника згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є діяльність за кодом КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» (у якості постачальника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ УКРАЇНА» (у якості покупця) було укладено договір поставки №ІС-23067 від 28.05.2025р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця зерно кукурудзи власного вирощування врожаю 2024 року, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно зі Специфікацією №1 від 28.05.2025р. до Договору поставки №ІС-23067 від 28.05.2025р. сторони узгодили постачання кукурудзи в кількості 450.000,00 кг; строк поставки - з 28.05.2025р. по 06.06.2025р.; якість товару - згідно з ДСТУ 4525:2006.

Технічною специфікацією від 28.05.2025р. до Договору поставки №ІС-23067 від 28.05.2025р. сторонами врегульовано додаткові вимоги щодо якості та умов приймання товару, у тому числі вимоги до пакувальних характеристик транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ІС-23067 від 28.05.2025р. згідно Специфікації №1 від 28.05.2025р. заявником 04.06.2025р. було здійснено поставку 75.590,00 кг зерна кукурудзи, що оформлено видатковою накладною №03/06 від 04.06.2025р. на суму 823.794,54 грн (у т.ч. ПДВ - 101.167,75 грн).

04.06.2025р. за першою подією виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (відвантаження товару) заявником було складено податкову накладну №41 від 04.06.2025р. на суму 823.794,54 грн (у т.ч. ПДВ – 101.167,75 грн), яку засобами телекомунікаційного зв`язку було подано для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних - 30.06.2025р.

За твердженням сторони позивача, транспортування товару від продавця до покупця оформлено товарно-транспортними накладними №040625/11, №040625/12, №040625/13 від 04.06.2025р.; прийняття-передача товару підтверджена протоколом узгодження ціни та зважування; місце розвантаження - Приватне акціонерне товариство «ІНТЕРКОРН КОРН ПРОСЕССІНГ ІНДАСТРІ», м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, буд. 120.

Спірна податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних із одночасним вчиненням управлінського волевиявлення з приводу зупинення реєстрації у зв`язку з відповідністю заявника критерію за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

З метою відновлення (поновлення) процедури реєстрації в Реєстрі Спірної податкової накладної заявником були складені і подані до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції від 03.01.2026р. №12.

07.01.2026р. відповідачем – ГУ ДПС у Харківській області було складено повідомлення від №13554269/24472488 про необхідність подання додаткових пояснень і додаткових документів для реєстрації у реєстрі Спірної податкової накладної, а саме первинних документів щодо постачання товару; щодо придбання ТМЦ розрахункові документі, банківські виписки; послуги транспортування; складські документи; сертифікати якості.

10.01.2026р. у цілях продовження процедури реєстрації Спірної податкової накладної позивачем було надіслано до контролюючого органу додаткові письмові пояснення №28 та документи в їх підтвердження.

15.01.2026р. Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації, було прийнято рішення №13570064/24472488 від 15.01.2026р., яким відмовлено у реєстрації Спірної податкової накладної від 04.06.2025р. №41 у Реєстрі.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови у реєстрації податкової накладної №41 від 04.06.2025 року контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви - ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

У Додатковій інформації контролюючим органом зазначено про ненадання позивачем інформації щодо використання ТМЦ (акти списання посівний матеріал, засоби захисту рослин, добрива, паливномастільні матеріали) розрахункові документи, банківські виписки з постачальниками товарів/послуг; документи підтверджуючі право користування земельними ділянками (Витяги з ЄДРРП); складські документи, інвентаризаційні описи, оборотно-сальдові відомості; Сертифікати якості зерна.

Не погодившись із вказаним рішенням, заявником було надіслано до Державної податкової служби України скаргу на рішення комісії регіонального рівня від 23.01.2026, в якій обґрунтовано правомірність складення податкової накладної №41 від 04.06.2025р.

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 30.01.2026р. №2216/24472488/2 скаргу заявника залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної було залишено без змін. Підставою для залишення рішення без змін зазначено: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню та належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вищевказану податкову накладну.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Колегія суддів зауважує, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, якою затвердженні порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до змісту пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).

Пунктом 2 вказаного порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена з підстав відповідності критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснених операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий - це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Тобто, рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Судовим розглядом встановлено, що надіслані позивачу квитанції містили лише загальні посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку без деталізації критерію, якому відповідає платник податків.

Контролюючий орган, відмовляючи у реєстрації податкової накладної, посилався на ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку

Судовим розглядом встановлено, що позивачем контролюючому органу надані пояснення та належні документи щодо здійснення господарських операцій,

Враховуючи, що надіслана позивачу контролюючим органом квитанція не містила конкретизації щодо переліку документів, які необхідно надати, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем їх надано у повному обсязі з точки зору реєстрації податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 р. у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 р. у справі № 500/770/21, від 20.06.2023 р. у справі № 200/6012/20-а, від 03.10.2023 р. у справі № 380/4146/22, від 18.01.2024 р. у справі № 440/5989/20, від 23.05.2024 р. у справі № 200/4317/22, від 11.07.2024 р. у справі № 460/20194/22, № 120/5503/23 від 14.08.2024 р.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції, вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу копій усіх необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та зважаючи на наявність документів, які свідчать про проведення господарської операцій між позивачем та його контрагентом, а також на те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкової накладної, оскаржуване рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню, так як платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкової накладної, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що реєстрація податкових накладних належить до компетенції контролюючого органу.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірних правовідносинах задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати, подані позивачем податкові накладні, є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р., № 380/14551/23 від 18.04.2024 р., від 24.04.2025 р. у справі № 380/18173/22.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №437 від 21.11.2003р., видане Луганською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім`я Сімейка Артура Миколайовича; ордер на надання правничої допомоги серії ВВ №1058768; Договір про надання правничої допомоги від 25.04.2026р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» та адвокатом Сімейком Артуром Миколайовичем; Додаткову угоду №1 від 05.05.2026р. до Договору про надання правничої допомоги від 25.04.2026р.

Згідно з умовами п.5 Додаткової угоди №1 від 05.05.2026р. до Договору про надання правничої допомоги від 25.04.2026р. сторонами погоджено додаткову винагороду (гонорар) адвоката у розмірі 7.000,00 грн. за надання правничої допомоги Клієнту після роз`єднання позовних вимог судом у кожній окремій адміністративній справі. У силу п.6 згаданої Додаткової угоди вказана додаткова винагорода (гонорар) є фіксованою та підлягає сплаті незалежно від обсягу фактично витраченого часу адвоката.

Суд зазначає, що Договір про надання правничої допомоги від 25.04.2026р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВИТЯЗЬ” та адвокатом Сімейком Артуром Миколайовичем про надання юридичних послуг (правової допомоги) був укладений сторонами з урахуванням первісно визначеного обсягу доручення. Після подання позовної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №520/10446/26 відбулося роз`єднання позовних вимог у 12 самостійних справ.

Відтак, у межах справи №520/10669/26 адвокатом було надано частину правничої допомоги, за надання якої Додатковою угодою №1 від 05.05.2026р. визначено фіксовану суму винагороди - 7.000,00 грн у кожній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Представник позивача в апеляційній скарзі зазначає що судом першої інстанції визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу довільно.

Так, представник позивача наголошує, що після роз`єднання позовних вимог обсяг правничої допомоги не залишився незмінним, а навпаки істотно збільшився. Розгляд спору в межах 12 окремих адміністративних справ об`єктивно потребує підготовки та подання окремих процесуальних документів у кожній справі, здійснення окремого представництва інтересів клієнта, а також вчинення окремих дій після набрання судовими рішеннями законної сили.

На переконання представника позивача, саме по собі роз`єднання позовних вимог не може бути підставою для арифметичного поділу первісно погодженого сторонами гонорару між новоутвореними справами.

Слід зазначити, що сума гонорару адвоката у даному конкретному випадку є фіксованою, а тому не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів, відтак ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, якою передбачено можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21 червня 2022 року по справі №480/828/19.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції вірно зауважив, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскарженого рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа розглядалась у відповідності до ч. 5 ст. 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що договір про надання правничої допомоги від 07.04.2026 укладено до постановлення ухвали про роз`єднання позовних вимог, а визначений ним фіксований гонорар у розмірі 12 500,00 грн погоджувався сторонами саме за надання правничої допомоги в межах первісно об`єднаного спору. Після роз`єднання позовних вимог кожна із новоутворених справ зберегла спільну фактичну та правову основу, а тому саме по собі виникнення декількох самостійних проваджень не свідчить про пропорційне збільшення вартості правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги про необхідність підготовки окремих процесуальних документів та здійснення представництва у кожній із новоутворених справ не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що після роз`єднання справ адвокатом фактично виконано додатковий обсяг робіт, який обумовлював би необхідність відшкодування витрат саме у розмірі 7 000,00 грн у межах цієї справи.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Представником позивача були подані позовна заява, відповідь на відзив, клопотання, письмові пояснення, додаткові письмові пояснення та заява про розподіл судових витрат. Водночас аналіз змісту зазначених документів свідчить, що вони переважно дублюють правову позицію та фактичні обставини, викладені у позовній заяві, не містять нових складних правових аргументів чи значного обсягу додаткової доказової бази.

Крім того, відповідно до положень статті 134 КАС України саме на учасника справи покладається обов`язок надати детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та понесених витрат, а розмір витрат має відповідати критеріям співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони. Наявність договору із визначеним фіксованим гонораром сама по собі не означає, що саме така сума підлягає безумовному стягненню з іншої сторони як судові витрати.

У даному випадку суд першої інстанції, врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг доказової бази, відсутність складних процесуальних питань, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також обсяг фактично наданої правничої допомоги, дійшов обґрунтованого висновку про те, що 1000,00 грн є розумним, співмірним та достатнім розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи.

Отже, посилання апелянта на те, що роз`єднання позовних вимог саме по собі призвело до збільшення обсягу роботи адвоката, має загальний характер та не підтверджене належними доказами щодо конкретного додаткового обсягу робіт саме у справі № 520/10669/26.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що після ухвалення рішення суду надання правничої допомоги не припиняється, а адвокат продовжує здійснювати представництво інтересів клієнта, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Відповідно до процесуального законодавства витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу судом з урахуванням обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом у межах відповідної стадії судового провадження.

Отже, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи судом першої інстанції підлягає врахуванню обсяг правничої допомоги, фактично наданої адвокатом саме під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Правнича допомога, яка надається адвокатом на стадіях апеляційного та касаційного перегляду справи, а також під час виконання судового рішення, має самостійний характер та пов`язана з іншими стадіями захисту прав та інтересів клієнта. Відповідно, витрати, пов`язані з наданням такої правничої допомоги, не можуть бути автоматично включені до складу судових витрат, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, встановлення сторонами договору фіксованого гонорару за комплексний або повний супровід справи саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити, який обсяг правничої допомоги був наданий адвокатом у межах конкретної стадії судового провадження та чи відповідає заявлений до відшкодування розмір витрат обсягу наданих послуг.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи судом першої інстанції, врахуванню підлягають витрати, пов`язані з наданням адвокатом правничої допомоги саме на цій стадії судового провадження, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування фіксованого гонорару в повному обсязі є необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів, вважає, що процесуальні дії суду щодо роз`єднання позовних вимог не ускладнили для представника позивача розгляд даної справи та не зумовили необхідності виконання адвокатом обсягу правничої допомоги, співмірного із заявленою до відшкодування сумою 7 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на суму 7000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору, отже у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу у межах даної справи буде сума у розмірі - 1000,00 грн, з огляду на те, що справи були роз`єднані судом та в кожній вирішується питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/10669/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача та Головного управління ДПС у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/10669/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич