Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/1924/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Справа № 520/1924/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 07.07.26 по справі № 520/1924/26

за позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Золота миля”

до Харківської митниці

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Харківської митниці щодо класифікації товарів від 30.12.2025 року № 25UA80720000034 - КТ; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Харківської митниці щодо класифікації товарів від 30.12.2025 року № 25UA80720000034 - КТ. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" сплачений судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Харківська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом в оскаржуваному рішенні не вірно оцінені доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, у рішенні не наведені підстави, з яких причин не приймаються до уваги наведені відповідачем доводи. Суд першої інстанції фактично обмежився аналізом документів щодо спірної електронної митної декларації та загальним викладенням положень Митного кодексу України й Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, не навівши мотивів відхилення доводів Харківської митниці щодо правомірності прийняття рішення про визначення коду товару № 25UA80720000034-КТ від 30.12.2025. Зокрема, судом не надано належної оцінки Акту огляду товару, маркуванню продукції, висновку Харківського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 23.12.2025 № 1420003500-0104, а також доводам митного органу щодо наявності у складі товару Е322 та Е492 і їх значення для класифікації товару за товарною позицією 1517 УКТ ЗЕД. Таким чином, судом не встановлено та не досліджено в повному обсязі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також не наведено мотивів відхилення істотних доводів відповідача. Це свідчить про порушення вимог статей 2, 90, 242, 246 КАС України. Крім того, судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 67–69, 256, 257, 266 Митного кодексу України та положення Закону України «Про Митний тариф України». Суд не врахував встановлені митним органом характеристики товару, результати його дослідження, наявність доданих речовин та відповідні Пояснення до товарних позицій 1516 і 1517 УКТ ЗЕД. Також, вважає , що судом також не надано належної оцінки запереченням Харківської митниці щодо стягнення 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд мав перевірити їх фактичність, необхідність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи, обсягом наданих послуг і фактично виконаною адвокатом роботою відповідно до статей 134, 139 КАС України. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому заявлений розмір витрат підлягав належній оцінці з урахуванням фактичного обсягу правничої допомоги. Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 по справі № 520/1924/26 про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару № 25UA80720000034-КТ від 30.12.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ПП «Торговий дім «Золота миля».

ПП «Торговий дім «Золота миля» подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її необґрунтованою , фактично текст апеляційної скарги є текстом відзиву відповідача на адміністративний позов, на який, стороною позивача надавалась відповідь. Посилаючись на доводи , викладенні у відзиві , вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 року в адміністративній справі №520/1924/26 законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі. Просить залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 року в адміністративній справі №520/1924/26 - без змін, а апеляційну скаргу Харківської митниці – без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що для митного оформлення товару позивачем - Приватним підприємством "Торговий дім "Золота миля", було подано до Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України електронну митну декларацію №25UA807200019027U6 від 12.12.2025 із зазначенням наступних відомостей: “Товар „JADECHOC” – являє собою рафінований, відбілений, дезодорований, гідрогенізований пальмоядровий стеарин (тверда фракція пальмоядрової олії), вміст вільних жирних кислот 0,01%, не текстурований, потребує темперування, призначений для виготовлення харчових продуктів, в упаковці масою нетто 20 кг. Не в первинній упаковці. Вага нетто товару без урахування упаковки - 44320 кг.

В графі 33 "Код товару" ЕМД №25UA807200019027U6 вказано - 1516209813.

За результатами розгляду поданої позивачем ЕМД №25UA807200019027U6 та доданих до неї документів відповідачем було прийнято Рішення щодо класифікації товарів від 30.12.2025 №25UA80720000034 - КТ, відповідно до якого правильним є зазначення коду УКТ ЗЕД 1517909919.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, щодо визначення коду УКТ ЗЕД. Водночас митний орган не підтвердив належними та допустити доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем коду товару УКТ ЗЕД, що свідчить про протиправність Рішення від 30.12.2025 року № 25UA80720000034 – КТ, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (надалі за текстом - МК України).

Згідно з пунктами 20, 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України:

митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених цим Кодексом для митних режимів;

митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями частини 7 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД.

За змістом частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

За змістом частин 1-4 статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Положеннями частини 7 статті 69 МК України передбачено, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 МК України.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України "Про Митний тариф України" від 19.10.2022 № 2697-IX, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

З вищезазначеного вбачається, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції необхідно виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Торговий дім «Золота миля» 12.12.2025 подало електронну митну декларацію №25UA807200019027U6, у якій задекларовано товар «JADECHOC», який, відповідно до відомостей графи 31 митної декларації, являє собою рафінований, відбілений, дезодорований, гідрогенізований пальмоядровий стеарин (тверда фракція пальмоядрової олії), із вмістом вільних жирних кислот 0,01 %, не текстурований, потребує темперування, призначений для виготовлення харчових продуктів, в упаковці масою нетто 20 кг. Загальна вага нетто товару без урахування упаковки становить 44320 кг. У графі 33 митної декларації декларантом заявлено код товару 1516209813.

За результатами митного контролю Харківською митницею прийнято рішення про визначення коду товару №25UA80720000034-КТ від 30.12.2025, яким спірний товар перекласифіковано за кодом 1517909919.

Таким чином, спір у цій справі виник у зв`язку з різним підходом сторін до класифікації товару «JADECHOC» за товарними позиціями 1516 та 1517 УКТ ЗЕД.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2018 у справі №814/978/17, відповідно до якої митний орган здійснює контроль правильності класифікації товарів та вправі самостійно визначити код товару у разі встановлення порушення декларантом правил класифікації.

Отже, сама по собі незгода митного органу із заявленим кодом не є достатньою правовою підставою для його зміни; правомірність такого рішення має бути обґрунтована встановленими об`єктивними характеристиками товару та відповідністю цих характеристик іншій товарній позиції УКТ ЗЕД.

Для вірного вирішення спору необхідно встановити, чи відповідає товар «JADECHOC» за своїми об`єктивними характеристиками товарній позиції 1517 УКТ ЗЕД, як це визначено митним органом, чи його характеристики відповідають товарній позиції 1516 УКТ ЗЕД, як зазначено декларантом.

Відповідно до „Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності”, затверджених наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543, до групи УКТЗЕД 1517 зазначено, що до цієї товарної позиції включаються маргарин та інші придатні для вживання в їжу суміші або готові продукти з тваринних та рослинних жирів, масел та олій або фракцій різних жирів, масел чи олій цієї групи, крім харчових жирів, масел, олій та їхніх фракцій товарної позиції 1516.

Зазвичай, це рідкі або тверді суміші чи готові продукти з:

(1) різних тваринних жирів або масел або їхніх фракцій;

(2) різних рослинних жирів або олій або їхніх фракцій; або

(3) як тваринних, так і рослинних жирів, масел або олій або їхніх фракцій.

До цієї товарної позиції включаються також придатні для вживання в їжу готові продукти, приготовлені з окремого жиру або олії (чи їхніх фракцій), гідрогенізованих чи негідрогенізованих, які були піддані емульгуванню, збиванню, текстурованню і т.д.

До цієї товарної позиції не включаються продукти, які отримують пресуванням тваринного жиру або лярду (товарна позиція 1503), а також гідрогенізовані, інтеретерифіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії або їх фракції в тих випадках, коли тільки один вид жиру, або масла, або олії піддавались модифікації (товарна позиція 1516).

В свою чергу, відповідно до „Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності”, затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543, до групи УКТЗЕД 1516 включаються жири, масла і олії тваринні або рослинні, піддані певним хімічним перетворенням, згаданим нижче, але не піддані подальшій обробці.

До цієї товарної позиції також включаються аналогічно оброблені фракції тваринних чи рослинних жирів та олій.

(А) Гідрогенізовані жири, масла і олії.

До цієї товарної позиції включаються ці продукти в тому вигляді, в якому вони описані вище, навіть якщо вони мають властивості воску, і навіть якщо були потім дезодоровані або піддані аналогічним процесам рафінування, незалежно від їхньої придатності чи непридатності для безпосереднього використання як продукт харчування.

Але до цієї товарної позиції не включаються гідрогенізовані і т.п. жири, масла та олії та їхні фракції, що пройшли таку подальшу обробку з метою перетворення в харчовий продукт, як текстурування (зміна текстури або кристалічної структури) (товарна позиція 1517).

До цієї товарної позиції також не включаються гідрогенізовані, інтеретерифіковані, реетерефіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії або їх фракції в тих випадках, коли більше одного виду жиру, або масла, або олії піддавались модифікації (товарна позиція 1517 або 1518).

Таким чином, системний аналіз вищезазначених Пояснень до груп УКТЗЕД 1516 та 1517, затверджених наказом ДМСУ №543, свідчить, що для віднесення товару до товарної позиції 1517 необхідним є встановлення його об`єктивних характеристик як суміші або готового харчового продукту, а також, у відповідних випадках, факту подальшої обробки гідрогенізованого жиру, зокрема шляхом емульгування, збивання, текстурування тощо.

Водночас товарна позиція 1516 охоплює, зокрема, гідрогенізовані жири, масла, олії та їх фракції, якщо вони не були піддані такій подальшій обробці, яка змінює їх характер як продуктів цієї товарної позиції.

За змістом частин 1-2 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Положення частини 3 статті 101 КАС України передбачають, що висновок експерта може бути наданий, зокрема, на замовлення учасника справи.

Відповідно до частин 6-7 статті 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (імя, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Як установлено судами, у висновку від 23.12.2025 року №1420003500-0104 Харківського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби зазначено, що товар позивача не пластична масса і не водно-масляна емульсія (оскільки розколюється та при розплавленні не розділилась на окремі складові – олію та воду), що згідно Пояснень 1517 притаманно маргарину.

Разом із тим, колегія суддів оцінює наведений висновок не лише за окремою ознакою, а в сукупності з усіма встановленими експертизою характеристиками товару.

Так, відповідно до висновку експертизи досліджена проба є твердою фракцією пальмоядрової олії — пальмоядровим стеарином, підданим процесу хімічної модифікації — гідрогенізації.

За результатами дослідження встановлено, що масова частка жиру та нелетких жиророзчинних речовин у пробі становить 99,95 %, вміст вільних жирних кислот — 0,03 %, температура плавлення — 33,4 °С. За визначеним жирнокислотним складом проба є твердою фракцією пальмоядрової олії, підданою гідрогенізації.

При цьому експертизою прямо встановлено, що проба не є сумішшю жирів.

Крім того, за результатами дослідження встановлено відсутність тваринних жирів, молочного жиру, стабілізаторів вуглеводної природи та ароматизаторів; проба не є водно-жировою емульсією.

Таким чином, результати проведеного митним органом дослідження не спростовують, а навпаки — підтверджують, що основним та визначальним за своїми характеристиками продуктом є саме гідрогенізований пальмоядровий стеарин, тобто фракція рослинної олії, зазначена декларантом.

Водночас із висновку експертизи не вбачається встановлення такої зміни властивостей товару, яка б свідчила про перетворення гідрогенізованого пальмоядрового стеарину на маргарин, харчову суміш або інший готовий продукт товарної позиції 1517 УКТ ЗЕД.

Саме по собі використання товару у виробництві харчових продуктів не змінює його тарифної класифікації, оскільки товарна позиція 1516 не виключає використання гідрогенізованих рослинних жирів як сировини для виробництва харчових продуктів.

Не свідчить про класифікацію товару за товарною позицією 1517 і необхідність його подальшого темперування. Зазначена технологічна операція здійснюється під час подальшого використання продукту та сама по собі не підтверджує, що до моменту митного оформлення товар був текстурований, емульгований або іншим чином підданий обробці, внаслідок якої набув властивостей готового харчового продукту.

Отже, проведене на вимогу митного органу дослідження проби товару Харківським управлінням експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби підтверджує основні характеристики товару, заявлені декларантом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо зазначення на маркуванні товару харчових добавок Е322 — лецитину та Е492 — сорбітану тристеарату колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, у висновку експертизи зазначено, що згідно з маркуванням на упаковці продукт «JADECHOC» додатково містить Е322 та Е492.

Разом з тим саме по собі зазначення таких речовин на маркуванні не дає підстав автоматично ототожнювати спірний товар із харчовою сумішшю або готовим продуктом товарної позиції 1517 УКТ ЗЕД без установлення фактичного складу товару та впливу відповідних речовин на його об`єктивні характеристики.

Це має принципове значення у цій справі, оскільки експертне дослідження не встановило експериментально фактичну наявність та кількісний вміст зазначених речовин у дослідженій пробі.

Так, у висновку експертизи прямо зазначено, що встановити експериментально наявність сорбітану тристеарату у складі проби не видається можливим у зв`язку з відсутністю нормативно затвердженої методики.

Також експертами зазначено, що перевірити лабораторним шляхом наявність або відсутність лецитину та визначити його кількісний вміст не видається можливим через відсутність необхідних реактивів.

Отже, висновок експертизи не містить категоричного висновку про фактичну наявність у дослідженій пробі Е322 та Е492 у певній кількості, а лише відображає інформацію, зазначену на маркуванні продукції.

За таких обставин посилання митного органу на Е322 та Е492 не може розглядатися як належно встановлена обставина, яка сама по собі свідчить про подальшу обробку товару та визначає його класифікацію за товарною позицією 1517 УКТ ЗЕД.

Більше того, навіть за умови врахування зазначеної на маркуванні інформації, митним органом не доведено, що наявність відповідних добавок призвела до втрати товаром його основної об`єктивної характеристики як гідрогенізованої твердої фракції пальмоядрової олії.

Згідно з висновком експертизи досліджена проба має 99,95 % масової частки жиру та нелетких жиророзчинних речовин, є твердою фракцією пальмоядрової олії, підданою гідрогенізації, та не є сумішшю жирів.

Відтак доводи митного органу щодо Е322 та Е492 ґрунтуються переважно на припущенні про їх наявність та вплив на класифікацію товару, тоді як обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не може вважатися виконаним шляхом припущень.

Колегія суддів також звертає увагу, що за міжнародними поясненнями до товарної позиції 1517 ця позиція охоплює, зокрема, харчові суміші або готові продукти з жирів та олій, які можуть піддаватися емульгуванню, збиванню, текстуруванню тощо та містити невеликі кількості доданого лецитину та інших речовин. Водночас сама наявність добавки не звільняє митний орган від необхідності встановити, що конкретний товар за своїми об`єктивними характеристиками є саме продуктом, який відповідає опису товарної позиції 1517.

У цьому контексті показовим є і те, що у практиці застосування Гармонізованої системи віднесення продукту до товарної позиції 1517 пов`язувалося з установленням факту подальшої підготовки гідрогенізованого жиру шляхом додавання емульгаторів та інших компонентів, унаслідок чого продукт втрачав характерні ознаки жиру товарної позиції 1516.

Однак у цій справі експертне дослідження не встановило такої зміни властивостей спірного товару. Навпаки, воно підтвердило його ідентичність як гідрогенізованого пальмоядрового стеарину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи Харківської митниці щодо Е322 та Е492 не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки Акту огляду товару, маркуванню продукції та висновку СЛЕД Держмитслужби.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Акт митного огляду фіксує обставини, встановлені посадовими особами митного органу під час огляду товару, однак сам по собі не визначає його код за УКТ ЗЕД.

Так само маркування товару є одним із доказів, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, але не має наперед установленої сили щодо його тарифної класифікації.

У цьому випадку суд першої інстанції обґрунтовано виходив із сукупності документів, поданих при митному оформленні, фактичних характеристик товару та результатів проведеного митницею експертного дослідження.

При цьому саме висновок експертизи, на який посилається апелянт, підтверджує, що товар є гідрогенізованою твердою фракцією пальмоядрової олії, не є сумішшю жирів та має 99,95 % масової частки жиру та нелетких жиророзчинних речовин.

Отже, наведені митним органом докази не утворюють достатньої сукупності для висновку про відповідність спірного товару товарній позиції 1517 УКТ ЗЕД.

Як уже зазначалося вище, за змістом частин 1-4 статті 69 МК України митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, а у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Таким чином, повноваження митного органу щодо самостійної класифікації товару безпосередньо пов`язані з установленням факту порушення декларантом правил класифікації.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2018 у справі №814/978/17, відповідно до якої митний орган здійснює контроль правильності класифікації товарів та вправі самостійно визначити код товару у разі встановлення порушення декларантом правил класифікації.

Відтак митний орган повинен довести не лише можливість віднесення товару до іншої товарної позиції, а й наявність конкретних об`єктивних характеристик товару, які відповідно до правил класифікації зумовлюють саме таке віднесення.

Водночас жодних доказів порушення позивачем правил класифікації товару декларантом відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

У цій справі колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про неправильність визначення декларантом товарної позиції 1516.

Навпаки, проведене на вимогу митного органу дослідження проби товару Харківським управлінням експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби підтверджує основні характеристики товару, заявлені декларантом.

За встановлених обставин результати експертного дослідження не підтверджують наявності таких об`єктивних характеристик товару, які б зумовлювали його класифікацію саме за товарною позицією 1517 УКТ ЗЕД.

Отже, позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі щодо визначення коду УКТ ЗЕД. Водночас митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем коду товару УКТ ЗЕД.

Апелянтом не наведено належних доказів, які б спростовували встановлені експертизою характеристики товару або підтверджували його відповідність саме товарній позиції 1517 УКТ ЗЕД.

Відтак митним органом не доведено наявності об`єктивних характеристик товару, які відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та Пояснень до товарних позицій 1516 та 1517 зумовлювали б його класифікацію за кодом 1517909919 замість заявленого декларантом коду 1516209813.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, щодо визначення коду УКТ ЗЕД. Водночас митний орган не підтвердив належними та допустити доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем коду товару УКТ ЗЕД, що свідчить про протиправність Рішення від 30.12.2025 №25UA80720000034 – КТ, тому таке підлягає скасуванню, , а позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу стягнутого судом першої інстанції на користь позивача розміру витрат на правничу допомогу (5000,00 грн), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи встановлено , що між Приватним підприємством "Торговий дім "Золота миля" (Клієнт) та адвокатом Іванов Олексій Вікторович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28 квітня 2017 року серія КР №000096 укладено договір про надання правової допомоги (витяг) № 1 від 07.01.2026 .

Згідно п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін щодо: - оскарження рішень митних органів Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та щодо класифікації товарів, а також відмов у митному оформленні; оскарження податкових повідомлень рішень митних органів Державної митної служби України, прийнятих за результатами документальних перевірок у відношенні Клієнта; - захисту посадових осіб Клієнта в справах про порушення митних правил; надання усних та письмових консультацій Клієнту з питань митного оформлення та зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.1.2 Договору будь-які побажання, прохання або вказівки Клієнта, спрямовані на порушення закону, або суперечитимуть моральним засадам суспільства, не можуть бути виконані Адвокатом.

Відповідно до п.4.1 Договору гонорар Адвокату за надання правової допомоги, яка є предметом договору та визначена в пункті цього договору, встановлюється в наступному розмірі: 1.1. 4.1.1. за оскарження в судовому порядку одного рішення митних органів Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів, одного рішення митних органів Державної митної служби України щодо класифікації товарів, податкових повідомлень рішень митних органів Державної митної служби України за результатами однієї документальної перевірки, однієї відмови у митному оформленні - 5000 (п`ять тисяч) гривень; п. 4.1.2. за захист посадових осіб Клієнта в справах про порушення митних правил - 500 (п`ятсот) гривень за 1 годину виконуваної роботи; п. 4.1.3. за надання 1 письмової консультації з питань митного оформлення та зовнішньоекономічної діяльності - 500 (п`ятсот) гривень; 4.1.4. за надання 1 усної консультації (до 30 хвилин) з питань митного оформлення та зовнішньоекономічної діяльності – 200 (двісті) гривень; п.4.2. Гонорар Адвокату сплачується Клієнтом наступним чином: 4.2.1. визначений у пункті 4.1.1. цього договору - до початку надання правової допомоги після надходження Клієнту від Адвоката рахунку на оплату; п. 4.2.2. визначений у пунктах 4.1.2.-4.1.4. цього договору - після надходження від Адвоката акта виконаних робіт.

Згідно договору про надання правової допомоги від 07.01.2026 року №1, рахунку – фактури від 26.01.2026 року №2, платіжної інструкції від 26.01.2026 року №139711 та акта наданих послуг від 20.02.2026 року №2, по даній справі позивач поніс витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції не подано заперечення на заяву заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви та її фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та посилання на актуальну судову практику по спірних питаннях.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, з огляду на те, що позивачем не оскаржується визначений судом першої інстанції розмір суми судових витрат на правничу допомогу на рівні 5000,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для його зменшення.

Колегія суддів також враховує, що жодних доводів або заперечень щодо неспівмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (5000,00 грн) відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 по справі № 520/1924/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко