Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/22269/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Справа № 520/22269/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/22269/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

30.03.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій він просив суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/22269/24 протягом 1 місяця з дня отримання копії ухвали;

за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду у разі постановлення судового рішення про відмову у прийнятті звіту або в разі неподання такого звіту - накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити відповідачу новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що станом на день подання заяви відповідач фактично не виконує належним чином судове рішення, виконавши його у спосіб, що спотворює саму суть поновлення порушеного права. Відповідач самовільно, всупереч суті рішення, ігнорує попередньо проведені перерахунки на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197 для періоду з 01.03.2024, безпідставно зменшуючи розмір пенсійної виплати Позивача. При належному виконанні рішення суду показник середньої заробітної плати з 01.03.2024 мав би становити 14 911,56 грн (9 118,81 грн х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), натомість через маніпуляції відповідача цей показник штучно занижено до 9 844,67 грн (9 118,81 грн х 1,0796), що свідчить про формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи, що є неприпустимим та створює підстави для встановлення жорсткого судового контролю. Звертав увагу, що необхідність встановлення судового контролю у цій справі зумовлена не лише фактом невиконання рішення, а й імперативними вимогами закону та позицією Верховного Суду. За відсутності такого заходу рішення суду залишиться невиконаним, оскільки пенсійний орган ігнорує його зміст.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24.

Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24 відповідає вимогам статті 382-2 КАС України та свідчить про виконання рішення суду в частині встановленого судового контролю. Стосовно доводів представника позивача про неправильний обрахунок суми індексації пенсії позивача з 01.03.2024 року, шляхом застосування до показника середньої заробітної плати 9118,81 грн лише коефіцієнту у розмірі 1,0796, суд першої інстанції зазначив, що вказаний розрахунок здійснений у повній відповідності до мотивувальної та резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1) скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 у справі № 520/22269/24 про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025;

2) ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/22269/24;

3) накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України, з розподілом суми штрафу відповідно до частини четвертої статті 382-3 КАС України;

4) встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання належного звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/22269/24 – десять календарних днів з дня отримання судового рішення за результатами апеляційного перегляду;

5) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у новому звіті надати:

– детальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2024 із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14 та 1,197;

– детальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта 1,0796 до показника середньої заробітної плати, уже збільшеного на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197;

– протокол перерахунку пенсії, з якого вбачається послідовне застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796;

– розрахунок належних до виплати та фактично виплачених сум пенсії за період з 07.02.2024 по дату подання нового звіту;

– докази фактичної виплати Позивачу недоотриманих сум пенсії та докази виплати поточної пенсії у розмірі, визначеному з урахуванням послідовного застосування відповідних коефіцієнтів індексації.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що під час перерахунку з 01.03.2024 відповідач фактично анулював результат уже проведених індексацій на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197 і застосував коефіцієнт 1,0796 до первісного, а не до збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати. Внаслідок цього відповідач не просто не провів належної індексації, а фактично зменшив базовий показник, що використовувався для обчислення пенсії позивача після попередніх індексацій, тому пенсійна виплата, яка з 07.02.2024 становила 4 542,56 грн, з 01.03.2024 була визначена у меншому розмірі – 3 267,80 грн. Таке «виконання», на думку апелянта, суперечить природі щорічної індексації та не може вважатися повним виконанням судового рішення.

При цьому скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість оскарження рішення суду від 22.05.2025. Спір, який виник після набрання рішенням законної сили, стосується не змісту рішення, а способу, у який відповідач його виконує. Вимагати від позивача оскаржувати сприятливе для нього судове рішення лише для того, щоб заздалегідь запобігти майбутньому неправильному тлумаченню цього рішення відповідачем, означає фактично перекласти ризик неналежного виконання рішення державним органом на особу, право якої вже було захищене судом.

Апелянт наполягає, що поданий звіт прямо підтвердив, що такої дії Відповідач не вчинив: з 01.03.2024 ним застосовано лише 1,0796. Попри це, суд визнав звіт належним, фактично визнавши достатнім виконання, яке не відповідає навіть формулюванню власної ухвали від 28.04.2026 про встановлення контролю. Між тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням позивача щодо прийняття звіту.

Крім того, скаржник вказує, що у звіті Відповідач значну увагу приділив бюджетному фінансуванню та можливості виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень. Однак предмет порушення у цій справі полягає насамперед не у відсутності бюджетних коштів, а у неправильному визначенні самого розміру пенсії.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Згідно з частинами першою-третьою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина перша статті 382-3 КАС України).

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення з 07 лютого 2024 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 07 лютого 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 07 лютого 2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01 березня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2024 року.

в задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24 в порядку ст.382 КАС України. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24 щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнтів індексації - 1, 11, 1,14, 1,197 та 1,1796.

На виконання вимог вказаної ухвали суду відповідачем надано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що з 07.02.2024 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, за результатами якого розмір пенсійної виплати позивача становив 4542,56 грн; з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, за результатами якого розмір пенсійної виплати позивача становив 3267,80 грн. Зауважено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 не містить вимоги щодо послідовного застосування обох коефіцієнтів.

У своїх запереченнях на звіт про виконання судового рішення позивач зазначав, що відповідач неправильно провів перерахунок з 01.03.2024, оскільки застосував лише коефіцієнт 1,0796 та не врахував попередні коефіцієнти 1,11, 1,14 і 1,197.

Висновуючи про факт виконання відповідачем рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що наданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24 відповідає вимогам статті 382-2 КАС України, та підтверджує виконання рішення суду в частині встановленого судового контролю. Крім того, зазначив, що здійснений відповідачем розрахунок відповідає мотивувальній та резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/22269/24. При цьому зазначивши, що представник позивача не погоджуючись з судовим рішенням в цій частині, правом на оскарження його до суду апеляційної інстанції не скористався.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок зроблено судом першої інстанції без належного, повного та всебічного дослідження наданих сторонами доказів, а також без надання оцінки правильності здійснення індексації пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 з 07.02.2024 та у розмірі 1,0796 з 01.03.2024.

З поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення слідує, що пенсійний орган виходив з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 не містить вимоги щодо послідовного застосування обох коефіцієнтів.

Разом з тим, такий підхід не відповідає правовій природі індексації пенсій та механізму її здійснення, визначеному частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд у постанові від 11.09.2026 у справі №440/74/25 наголосив, що за змістом наведеної норми індексація пенсій здійснюється шляхом щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, на відповідний коефіцієнт збільшення. Такий механізм передбачає саме послідовне (накопичувальне) застосування встановлених коефіцієнтів, оскільки кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168 та №185 індексація пенсій у 2021- 2024 роках здійснювалася шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 відповідно.

Отже, застосування при проведенні перерахунку пенсії лише коефіцієнта, встановленого на 2024 рік, без урахування коефіцієнтів індексації, визначених для попередніх років, призводить до порушення передбаченого законом механізму індексації та фактичного зменшення розміру пенсійної виплати порівняно з тим розміром, який мав бути сформований у разі належного проведення щорічних перерахунків.

Також обставина звернення позивача до суду у 2024 році не змінює правової природи спірних правовідносин та не впливає на порядок застосування встановлених законодавством коефіцієнтів індексації, оскільки здійснення перерахунку пенсії у межах визначеного судом періоду передбачає відновлення правильного розміру пенсії шляхом застосування всіх передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення.

Отже, навіть у разі здійснення виплати недоотриманих сум пенсії за період, обмежений моментом звернення до суду, для правильного визначення розміру пенсійної виплати підлягають послідовному застосуванню усі коефіцієнти індексації, встановлені постановами КМУ № 127, № 118, № 168 та №185.

Такий підхід узгоджується з метою індексації пенсій, яка полягає у забезпеченні збереження купівельної спроможності пенсійних виплат, та гарантіями соціального захисту, передбаченими статтею 46 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають право на достатній рівень пенсійного забезпечення.

Тотожний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі №160/9402/25.

Також у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24 та від 28.01.2025 у справі № 120/1483/24 суд також дотримувався позиції про те, що індексація пенсій повинна здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), який був застосований при обчисленні конкретної пенсії, із послідовним застосуванням установлених коефіцієнтів індексації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, оцінюючи поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, фактично не врахував передбачений законодавством механізм індексації пенсії та необхідність послідовного застосування встановлених коефіцієнтів, внаслідок цього дійшов помилкового висновку про належне виконання судового рішення, не надавши належної оцінки тому, чи відповідає фактично проведений відповідачем перерахунок змісту судового рішення та його правовим наслідкам.

При цьому мотивувальна та резолютивна частини судового рішення підлягають оцінці у взаємному зв`язку, оскільки резолютивна частина визначає спосіб виконання рішення, а її зміст має тлумачитися з урахуванням установлених судом обставин, мотивів та правового обґрунтування рішення. Відтак, відсутність у резолютивній частині прямої вказівки на кожний окремий коефіцієнт індексації сама по собі не може бути підставою для ігнорування встановленого законом механізму її проведення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення не може носити формальний характер та зводитися виключно до констатації факту вчинення відповідачем певних дій, адже його метою є встановлення того, чи забезпечено фактичне та повне відновлення порушеного права саме у спосіб, визначений судовим рішенням і відповідно до вимог закону.

Водночас неоскарження позивачем судового рішення в частині способу визначеного судом захисту не звільняє відповідача від обов`язку виконати його належним чином та не може впливати на оцінку факту належного виконання рішення суду, у зв`язку з чим доводи суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими. Виконанню підлягає саме те судове рішення, яке набрало законної сили, однак його виконання має здійснюватися з дотриманням імперативних вимог законодавства, що регулюють відповідні правовідносини.

З урахуванням наведеного, судова колегія підсумовує, що висновок суду першої інстанції про належне виконання відповідачем судового рішення є передчасним та таким, що зроблений без належного врахування механізму індексації пенсії і фактичного результату проведеного перерахунку, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 382 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує, що вирішення питання про прийняття або відмову у прийнятті звіту у розумінні статті 382-3 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд, тому апеляційний суд позбавлений права вирішити таку заяву по суті, що зумовлює відмову у задоволенні апеляційної скарги в частині встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, зобов`язання подати звіт та накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також те, що виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 по справі № 520/22269/24 підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 по справі №520/22269/24 скасувати.

Справу № 520/22269/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко