Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/20169/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Справа № 520/20169/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 30.07.26 по справі № 520/20169/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, з 18.06.2025 по 09.06.2026, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за періоди: з 01.01.2020 по 20.05.2023 (включно); з 18.06.2025 по 09.06.2026, грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025, Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” станом на 01.01.2026 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 провадження у справі №520/20169/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26 (адміністративне провадження №К/990/11893/26).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2026 по справі №240/401/26 вказано, що підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник указує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на застосування судами попередніх інстанції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній до 29.01.2020, у період спірних правовідносин з 20.05.2023 по 17.06.2025 без врахування висновків викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24. Оскільки позовними вимогами, з якими звернувся ОСОБА_1 до суду, не охоплюється період з 20.05.2023 по 17.06.2025, тому зупинення провадження по справі є безпідставним.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання правомірності застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення, наявні підстави та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №240/401/26.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно з п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 по справі №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.

У зазначеній справі позивач оспорює правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.

Необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у справі №520/20169/26 є правомірність бездіяльності Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, з 18.06.2025 по 09.06.2026, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

У позовній заяві позивач не оспорює підстави для застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, а навпаки зазначає, що Кабінетом Міністрів України в Постанові №481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18) до 20.05.2023 (дня набрання чинності Постаново №481).

Також, позивач звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, за позицією позивача, з 18.06.2025 фіксована величина 1762 грн не може застосовуватися при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб та діє попередня редакція Постанови №704 – із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня кожного року при зазначеному розрахунку, тобто розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, в тому числі Позивача, мають розраховуватися виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не виходячи з розміру 1762 грн.

Тобто, позовними вимогами, з якими звернувся ОСОБА_1 до суду, фактично не охоплюється період з 20.05.2023 по 18.06.2025, оскільки питання застосування пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025, не є спірним, тому зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26 (адміністративне провадження №К/990/11893/26) є безпідставним.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права приймаються колегією суддів в якості належних.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про зупинення провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 по справі № 520/20169/26 скасувати.

Справу №520/20169/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло