Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/31530/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.Справа № 520/31530/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 29.07.26 року по справі № 520/31530/25

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1 треті особи Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2

про визнання незаконною бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо повторного оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який був включений у подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/31530/25 набрало законної сили : 16.06.2026.

18.06.2026 до позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив суд:

роз`яснити рішення суду по справі від 13.03.2026, яким частково задоволено позовні вимоги позивача та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 , до нагородження державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня - в частині того, який саме орган військового управління або інший державний орган слід розуміти в контексті ухваленого судового рішення під терміном (поняттям) «вищий штаб» у резолютивній частині судового рішення;

при роз`ясненні рішення суду по справі від 13.03.2026 врахувати аргументи, доводи і судження, викладені в цій заяві, стосовно вертикалі підпорядкування, наявності або відсутності дисциплінарної влади (дискреційних повноважень) щодо висування позивача до відзначення державними нагородами України у представників військового командування різних військових частин та органів військового управління, а також висновки суду апеляційної інстанції з цього приводу;

при роз`ясненні судового рішення по справі від 13.03.2026 окремо врахувати висновок суду апеляційної інстанції, викладений у постанові від 16.06.2026, відповідно до якого оцінка вказаним обставинам (за яких позивач був представлений до нагородження - його діям і вчинкам під час виконання бойових завдань у м. Бахмут навесні 2023) буде надана відповідним органом, до повноважень якого належить прийняття рішення про нагородження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення по адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 та скерувати заяву про ухвалення додаткового рішення на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано роз`яснення судового рішення. Проте позивач чітко обґрунтував у відповідній заяві, що залишається незрозумілим спосіб захисту порушеного права з огляду на зміну субординації та вертикалі підпорядкування Військової частини НОМЕР_1 та відсутністю у вищих штабів прямого підпорядкування цієї військової частини дисциплінарної влади щодо позивача. Позивач повністю обґрунтував це у відповідній заяві, а в апеляційній скарзі додати з цього приводу нічого. Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховані відповідні доводи позивача, яких достатньо викладено в заяві про ухвалення додаткового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Зазначає, що позивачем, доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють розуміння резолютивної частини рішення та перешкоджають його виконанню, разом із заявою позивачем не надано та судом таких не встановлено. Твердження позивача, викладені в заяві про роз`яснення судового рішення, не свідчать про незрозумілість судового рішення чи окремих його положень. Отже, резолютивна частина рішення суду є чіткою, зрозумілою, не допускає двоякого тлумачення її змісту.

Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від Військової частини НОМЕР_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача, викладені в заяві про роз`яснення судового рішення, не свідчать про незрозумілість судового рішення чи окремих його положень. Суд зазначив, що мотивувальна частина судового рішення містить обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Отже, резолютивна частина рішення суду є чіткою, зрозумілою, не допускає двоякого тлумачення її змісту.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

У той же час, роз`яснення судового рішення може бути зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення.

Отже, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту та викладенні рішення суду в більш ясній і зрозумілій формі для його виконання.

У такому разі в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення та суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається з заявою про роз`яснення судового рішення.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі № 22а-11177/08 та від 01.09.2020 у справі № 806/984/18.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 814/907/16 та від 01.09.2020 у справі № 806/984/18.

Верховний Суд України в постанові від 20.12.2023 у справі № 400/2839/22 вказав, що керуючись положеннями статті 254 КАС України та враховуючи існуючу судову практику з цього питання, зробив висновок, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Також Верховний Суд звернув увагу на висновки, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ у справі «BALAN v. The Republic of Moldova № 2» (заява № 49016/10), яке, головним чином, стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ зазначив, що національні суди зобов`язані не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цьому рішення вказано, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

Отже, критерієм для роз`яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 26.02.2024 у справі № 640/3913/19.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо повторного оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який був включений у подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/31530/25 набрало законної сили : 16.06.2026.

Дослідивши зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/31530/25, колегія суддів зазначає, що воно є зрозумілим, не містить неповноти, неточностей чи суперечностей і не викликає можливості подвійного тлумачення її змісту, у тому числі його резолютивної частини.

Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення, позивач зазначає, що є не зрозумілим, який саме орган військового управління або інший державний орган слід розуміти в контексті ухваленого судового рішення під терміном (поняттям) «вищий штаб» у резолютивній частині судового рішення.

Отже, твердження позивача зводяться до вирішення питання роз`яснення способу та порядку виконання судового рішення, а не його суті, що суперечить вимогам статті 254 КАС України.

Правова позиція щодо неможливості надання судом роз`яснень щодо порядку виконання судових рішень у межах процедури, врегульованої статтею 254 КАС України, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 та в ухвалі Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 814/526/17.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 808/1298/15, від 01.09.2020 у справі № 806/984/18, від 31.10.2024 у справі № 420/19870/21, від 18.02.2025 у справі № 400/8134/21.

Тобто, зміст заяви зводиться до прохання надати позивачу роз`яснення щодо практичного механізму виконання рішення суду в частині скерування до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, що зводиться до необхідності надання додаткового обґрунтування вже ухваленого судового рішення, що, у свою чергу, виходить за межі цілей і завдань інституту роз`яснення судових рішень та не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання такого рішення.

Отже, законодавцем розмежовано порядок «роз`яснення судового рішення якщо таке є незрозумілим» (ст. 254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (ст. 378 КАС України).

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем та іншими суб`єктами владних повноважень.

Натомість, визначений ст. 254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання.

У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надано КАС України, а не звертатись із заявами про його роз`яснення.

Колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині судового рішення, щодо роз`яснення якого звернувся позивач, чітко вказано, в який саме спосіб воно має бути виконано, а в мотивувальній частині наведено відповідне нормативно-правове обґрунтування та висновки суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про роз`яснення судового рішення по адміністративній справі № 520/31530/25 не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, і ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 по справі № 520/31530/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко