Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/5605/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.Справа № 520/5605/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 р. (ухвалене суддею Супруном Ю.О.) в справі № 520/5605/26

за позовом ОСОБА_1

до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

третя особа Лахтін Олександр Валентинович

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко І.А. від 05.03.2026 р. про накладення штрафу у сумі 1700,00 грн. у межах виконавчого провадження № 80285193.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що винесення постанови про накладення штрафу без встановлення державним виконавцем факту невиконання рішення у спосіб та в порядку, прямо передбачених законом, свідчить про передчасність та протиправність такого рішення.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.08.2025 по справі №645/6687/24 позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов`язано ОСОБА_1 , не чинити ОСОБА_2 , перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 ; встановлено наступний порядок участі ОСОБА_2 , у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : безперешкодне спілкування у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео-дзвінків через будь-який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм», щовівторка та щочетверга з 18:30 до 19:00, щонеділі з 17:00 до 18:00; безперешкодне спілкування щороку у День народження дитини, а також інші свята (Новий рік, Різдво, Великдень) у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео-дзвінків, через будь-який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм» з 17:00 до 18:00; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20.01.2026 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.08.2025 р. змінено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 ; встановлено наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : безперешкодне спілкування у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео-дзвінків на телефон дитини через будь-який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм», щовівторка та щочетверга з 18:30 до 19:00, щонеділі з 17:00 до 18:00; безперешкодне спілкування щороку у День народження дитини, а також інші свята (Новий рік, Різдво, Великдень) у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео-дзвінків, через будь-який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм» на телефон дитини не менше одного разу на день; у випадку тимчасового або постійного проживання матері з дитиною в Україні в межах місця проживання/перебування дитини, забезпечити батьку безперешкодне спілкування з дитиною шляхом встановлення їх особистих зустрічей щовівторка з 18:00 до 19:30 та щонеділі з 10:00 до 19:00 (з урахуванням графіку сина та стану його здоров`я) без присутності матері на нейтральній території в місцях культурно-розважального характеру, призначених для відпочинку дитини. У святкові дні: Новий рік, Різдво, Великдень, день народження дитини кожного року забезпечити батьку обов`язкове побачення з дитиною за спільною домовленістю обох батьків, а у разі відсутності такої домовленості, з 10:00 до 12:00 кожного зазначеного дня на нейтральній території, місцях культурно-розважального характеру, призначених для відпочинку дитини без присутності матері; у задоволенні позову ОСОБА_2 в іншій частині відмовлено.

Немишлянським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №645/6687/24 від 17.02.2026 р.

19.02.2026 р. головним державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Масловим Д.Б. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №80285193 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 звертався до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявами від 22.02.2026 р., 25.02.2026 р., 27.02.2026 р., 01.03.2026 р., 04.03.2026 р., 05.03.2026 р., 09.03.2026 р. про систематичне невиконання боржником виконавчого листа №645/6687/24.

05.03.2026 р. головним державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко І.А. прийнята постанова про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави в розмірі 1700,00 грн.

У зв`язку із не виконанням без поважних причин боржником рішення, державним виконавцем складено акт від 11.03.2026 р., відповідно до якого стягувач ОСОБА_2 неодноразово намагався реалізувати своє право на телефонний та відеозв`язок з дитиною за номером телефону, який за його словами раніше повідомлявся боржником як номер, призначений для спілкування з дитиною. Однак, усі дзвінки залишилися без відповіді.

ОСОБА_2 звертався до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявами від 11.03.2026 р., 13.03.2026 р., 15.03.2026 р., 17.03.2026 р., 19.03.2026 р., 22.03.2026 р., 25.03.2026 р. про систематичне невиконання боржником виконавчого листа №645/6687/24.

У зв`язку з повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення, державним виконавцем складено акт від 25.03.2026 р., відповідно до якого стягувач ОСОБА_2 неодноразово намагався реалізувати своє право на телефонний та відеозв`язок з дитиною за номером телефону, який за його словами раніше повідомлявся боржником як номер, призначений для спілкування з дитиною. Однак, усі дзвінки залишилися без відповіді.

25.03.2026 р. головним державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко І.А. прийнята постанова про накладення штрафу, відповідно до якої за повторне невиконання без поважних причин рішення суду накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн.

25.03.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, та направлено подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

26.03.2026 р. державним виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

26.03.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» із надісланням виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з постановою від 05.03.2026 р. про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. у межах виконавчого провадження № 80285193, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при винесені оскарженої постанови належним чином перевірив як факт виконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і дослідив поважність невиконання такого, тому оскаржена постанова про накладення на позивачку штрафу за невиконання рішення суду винесена з дотриманням норм чинного законодавства, у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закону №1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ст. 75 Закону №1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, а поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин, а саме об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Згідно з ст. 64-1 Закону №1404-VIII, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

Відповідно до п. 9 розд. ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №80285193 з примусового виконання виконавчого листа №645/6687/24 від 17.02.2026 р., виданого Немишлянським районним судом м. Харкова про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено наступний порядок участі ОСОБА_2 у виховані та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : безперешкодне спілкування у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео дзвінків на телефон дитини через будь який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм», щовівторка та щочетверга з 18:30 до 19:00, щонеділі з 17:00 до 18:00; безперешкодне спілкування щороку у День народження дитини, а також інші свята (Новий рік, Різдво, Великдень) у режимі онлайн, шляхом здійснення батьком дзвінків засобами мобільного зв`язку, в тому числі, відео-дзвінків, через будь-який додаток чи мессенджер, окрім «Телеграм» на телефон дитини не менше одного разу на день; у випадку тимчасового aбo постійного проживання матері з дитиною в Україні в межах місця проживання/перебування дитини, забезпечити батьку безперешкодне спілкування з дитиною шляхом встановлення x особистих зустрічей щовівторка з 18:00 до 19:30 та щонеділі з 10:00 до 19:00 ( з урахуванням графіку сина та стану його здоров`я) без присутності матері на нейтральній території в місцях культурно-розважального характеру, призначених для відпочинку дитини; у святкові дні: Новий рік, Різдво, Великдень, день народження дитини кожного року забезпечити батьку обов`язкове побачення з дитиною за спільною домовленістю обох батьків, а у разі відсутності такої домовленості, з 10:00 до 12:00 кожного зазначеного дня на нейтральній території, місцях культурно-розважального характеру, призначених для відпочинку дитини без присутності і матері.

19.02.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №80285193.

05.03.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

До Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неодноразово надходили заяви стягувача - ОСОБА_2 від 22.02.2026 р., 25.02.2026 р., 27.02.2026 р., 04.03.2026 р., 05.03.2026 р., 09.03.2026 р. про систематичне невиконання боржником - ОСОБА_1 виконавчого листа №645/6687/24 від 04.08.2025 р. ОСОБА_2 неодноразово намагався реалізувати своє право на телефонний та відеозв`язок з дитиною за номером телефону, який за його словами раніше повідомлявся боржником як номер, призначений для спілкування з дитиною. Однак, усі дзвінки залишилися без відповіді.

Судовим розглядом встановлено, що 05.03.2026 р., у зв`язку з невиконання без поважних причин боржником рішення, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 64-1, 75 Закону №1404-VIII, ч. 9 Розділу IX Наказу МЮУ №512/5 від 02.04.2012 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», винесено оскаржувану постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначалася вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

В подальшому, 11.03.2026 р., у зв`язку з невиконання без поважних причин боржником рішення, державним виконавцем складено акт відповідно до якого стягувач ОСОБА_2 неодноразово намагався реалізувати своє право на телефонний та відеозв`язок з дитиною за номером телефону, який за його словами раніше повідомлявся боржником як номер, призначений для спілкування з дитиною. Однак, усі дзвінки залишилися без відповіді

ОСОБА_2 звертався до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявами від 11.03.2026 р., 13.03.2026 р., 15.03.2026 р., 17.03.2026 р., 19.03.2026 р., 22.03.2026 р., 25.03.2026 р. про систематичне невиконання боржником виконавчого листа №645/6687/24.

У зв`язку з повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення, державним виконавцем складено акт від 25.03.2026 р. та цього числа повторно винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі та направлено боржнику рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку.

25.03.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, та направлено подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. 26.03.2026 р. державним виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в ході виконання виконавчого провадження, державним виконавцем неодноразово встановлювались факти невиконання позивачкою рішення суду, про що були складені відповідні акти. Позивачка була належним чином повідомлена про необхідність забезпечення виконання рішення суду, однак без поважних причин не виконала покладені на неї обов`язки. Позивачка зобов`язана була сприяти спілкуванню батька з дитиною, зокрема, шляхом формування у дитини сприятливої до ОСОБА_2 поведінкової моделі.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачкою не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів неправомірного винесення постанови державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу у ВП№80285193. Виконання рішення суду носить триваючий та неодноразовий характер, тому формальне позбавлення державного виконавця будь-яких засобів впливу на боржника, спричинить неможливість виконання рішення суду.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки судови розглядом встановлено, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови належним чином перевірив як факт виконання судового рішення боржником на момент винесення постанови, так і дослідив поважність невиконання такого, тому оскаржена постанова про накладення на позивачку штрафу за невиконання рішення суду винесена з дотриманням норм чинного законодавства, у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність акту державного виконавця від 05.03.2026 р. суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки сам по собі факт не відображення акта чи його своєчасне не внесення до програмного забезпечення не є наслідком недійсності чи не чинності, а тому окреслені посилання не мають сприйматися судом, як належні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 р. в справі № 520/5605/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року