Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №200/3362/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.Справа № 200/3362/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 06.08.26 року по справі № 200/3362/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить суд : змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області) на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 по жовтень 2024 в розмірі 206 024.67 грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначив зокрема, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 не було виконано в повному обсязі, оскільки за період з грудня 2019 по жовтень 2024 лише нараховано різницю в пенсії у розмірі 206 024.67 грн, однак вказана сума відповідачем не виплачена.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 у частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період із грудня 2019 по жовтень 2024 включно, встановивши такий спосіб виконання: стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму доплати до пенсії у розмірі 205 992.67 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі № 200/3362/24 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24. Протягом 2025 - 2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень за рішенням суду в загальній сумі 998.05 грн: жовтень 2025 — 187.35 грн, листопад 2025 — 187.35 грн, грудень 2025 — 187.35 грн, лютий 2026 — 103.00 грн, березень 2026 — 101.00 грн червень 2026 — 232.00 грн. Станом на 26.06.2026 залишок невиплачених коштів за рішенням суду становить 205 992.67 грн. Повідомляє, що з 01.05.2026 ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в ГУ ПФУ в Київській області. Вказує, що у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Також зазначає, що бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління. Також зазначає, що зобов`язання Головного управління вчинити певні дії з перерахунку та виплати пенсії і стягнення з суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3362/24має зобов`язальний характер, вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів не були предметом судового розгляду. Правильність нарахування заборгованості пенсійних виплат позивачу судами першої та апеляційної інстанції не перевірялася. Посилається на рішення Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а. Вказує, що судовим рішенням по справі встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання Головного управління вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум заборгованості з пенсійних виплат не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. При цьому, Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсійних виплат, які належать позивачу, не є власністю Головного управління, та не перебувають на його рахунках або в його розпорядженні. Отримання позивачем суми заборгованості з пенсійних виплат можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Як вже було зазначено вище, Головне управління не відмовляється виконувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24. На теперішній час судове рішення є виконаним у тій частині, що належить до компетенції пенсійного органу. Отже, відсутній факт невиконання Головним управлінням судового рішення, що набрало законної сили. Звертаємо увагу суду, що у Головному управлінні відсутні рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби України. Обраний заявником у цій справі спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 за № 7386/Д, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 станом на листопад 2019, яку надано ГУ ПФУ в Донецькій області.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести обчислення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 за № 7386/Д про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з урахуванням зазначених у довідці від 15.11.2023 за № 7386/Д складових грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 набрало законної сили : 09.10.2024.

На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 № 7386/Д.

З наданого ГУ ПФУ в Донецькій області розрахунку доплати за рішенням суду вбачається, що сума доплати за період із грудня 2019 по жовтень 2024 включно становить 206 990.72 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсі за пенсійною справою № 0503012463 за Дорученням № Д 0503012463/23 (пенсіонер: ОСОБА_1 ).

Водночас нарахована сума доплати у повному обсязі позивачу не виплачена.

Так, у листі ГУ ПФУ у Київській області від 01.06.2026 № 1000-0202-8/63721 зазначено, що на виконання рішення суду за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 нараховано 206 990.72 грн, а виплата цих коштів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 у межах виділених бюджетних асигнувань.

ГУ ПФУ в Донецькій області надано розрахунок заборгованості станом на 26.06.2026, відповідно до якого із загальної суми 206 990.72 грн фактично виплачено 998.05 грн, а залишок невиплаченої заборгованості становить 205 992.67 грн.

Вказана сума різниці пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з часу набрання рішенням суду законної сили минуло значно більше двох місяців. Відповідач здійснив передбачений рішенням перерахунок і самостійно визначив належну позивачу суму, проте переважна частина нарахованої доплати — 205 992.67 грн залишається невиплаченою. Оцінюючи розмір суми, яка підлягає стягненню, суд ураховує, що представник позивача просив стягнути 206 024.67 грн. Проте наданий відповідачем розрахунок станом на 26.06.2026 підтверджує виплату загалом 998.05 грн та наявність залишку заборгованості у розмірі 205 992.67 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон України № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон України № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 за № 7386/Д, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 станом на листопад 2019, яку надано ГУ ПФУ в Донецькій області. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести обчислення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 за № 7386/Д про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з урахуванням зазначених у довідці від 15.11.2023 за № 7386/Д складових грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 набрало законної сили : 09.10.2024.

На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 № 7386/Д.

З наданого ГУ ПФУ в Донецькій області розрахунку доплати за рішенням суду вбачається, що сума доплати за період із грудня 2019 по жовтень 2024 включно становить 206 990.72 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсі за пенсійною справою № 0503012463 за Дорученням № Д 0503012463/23 (пенсіонер: ОСОБА_1 ).

Водночас нарахована сума доплати у повному обсязі позивачу не виплачена.

Так, у листі ГУ ПФУ у Київській області від 01.06.2026 № 1000-0202-8/63721 зазначено, що на виконання рішення суду за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 нараховано 206 990.72 грн, а виплата цих коштів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 у межах виділених бюджетних асигнувань.

ГУ ПФУ в Донецькій області надано розрахунок заборгованості станом на 26.06.2026, відповідно до якого із загальної суми 206 990.72 грн фактично виплачено 998.05 грн, а залишок невиплаченої заборгованості становить 205 992.67 грн.

Вказана сума різниці пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 205 992.67 грн, як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі № 200/3362/24 або роблять його неможливим.

Отже, рішення суду у справі № 200/3362/24 ГУ ПФУ в Донецькій області виконано лише в частині здійснення обчислення, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 15.11.2023 за № 7386/Д про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з урахуванням зазначених у довідці від 15.11.2023 за № 7386/Д складових грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Тобто, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24, що набрало законної сили : 09.10.2024, не виконується у повному обсязі вже більше року.

Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 200/3362/24 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 205 992.67 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для змінити способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3362/24 у частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період із грудня 2019 по жовтень 2024 включно, встановивши такий спосіб виконання: стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму доплати до пенсії у розмірі 205 992.67 грн.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, відхиляючи доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про зміну способу та порядку виконання рішення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Переведення з 01.05.2026 пенсійної справи ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області також не припиняє обов`язку ГУ ПФУ в Донецькій області виконати рішення суду, боржником за яким визначено саме цей територіальний орган. Матеріали справи не містять судового рішення про заміну боржника його правонаступником.

Крім того, саме відповідач надав суду уточнений розрахунок залишку заборгованості та зазначив про здійснення виплат на виконання рішення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 260/7955/23 є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є рішенням, яке є обов`язковим до врахування, та таким що має преюдиційне значення для вирішення справи в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 оскільки такі не є релевантними до обставин даної справи з огляду на ту обставину, що зазначені прийняті за попередньої редакції статті 378 КАС України, яка не передбачала таку обов`язкову підставу для зміни способу і порядку виконання рішення як невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу у справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 по справі № 200/3362/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий