Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/7154/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 520/7154/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестрон" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.06.26 по справі № 520/7154/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестрон"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестрон", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00571320706 від 23.12.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00571280706 від 23.12.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області у зв`язку з надходженням відомостей з ЄДР щодо припинення юридичної особи та на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 05.11.2025 №4921-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Договору про спільну діяльність (ДСД) від 01.11.2017 № б/н уповноважена особа Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ВЕСТРОН" проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2025 №44210/20 40-07-06-05/100009770.

Висновком акту перевірки контролюючим органом установлені наступні порушення:

- п. 85.2. ст. 85, 44.1, 44.6, ст. 44 Кодексу, п.2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 3.2 Методичних рекомендацій №1873, не надано первинні документи, а саме: договори (купівлі-продажу товарів, послуг, дарування), контракти, угоди, акти виконаних робіт, накладні, окремі регістри бухгалтерського обліку операцій по коштах, розрахунках і поточних зобов`язаннях (18, 37, 55, 68, інші рахунки 10, 11, 13, 15, 20, 28, 30, 31, 34, 361, 362, 44, 51, 631, 632, 641, 642, 651, 661, 632, 70, 71, 79, 92, 94, тощо); оборотно-сальдові відомості; журнали ордери, первинні бухгалтерські документи та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, не надано даних бухгалтерського обліку спільної діяльності окремо від результатів власної господарської діяльності, окремі регістри бухгалтерського обліку, баланси та звіти про фінансові результати ДСД в порядку, встановленому положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.139., п.п.14.1.185. п.п. 14.1.231, п.14.1. ст.14, п.п. 44.1., п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1., п. 201.7. ст.201 Кодексу, п.2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 3.2 Методичних рекомендацій №1873, ст.ст. 1130-1134,1139,1141,1142 ЦК України ДСД завищено податкові зобов`язання по ПДВ усього на суму ПДВ 2 125 499 грн., у т.ч. за періодами: за червень 2019 – 2 089 802,0 грн., грудень 2019 - 30 178,0 грн., травень 2021 – 5 519,0 грн;

- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.139., п.п.14.1.185. п.п. 14.1.231, п.14.1. ст.14, п.п. 44.1., п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, б) п.198.1. ст.198, г) п.198.5 ст.198., п.201.1., п. 201.7. ст.201 Кодексу, п.2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 3.2 Методичних рекомендацій №1873, ст.ст. 1130 1134,1139,1141,1142 ЦК України ДСД завищено податковий кредит по ПДВ усього на суму ПДВ 2 125 499 грн., у т.ч. по періодах: за червень 2019 – 2 089 802,0 грн., грудень 2019 - 30 178,0 грн., травень 2021 – 5 519,0 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області 23.12.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00571320706 від 23.12.2025, яким зменшено суму податкових зобов`язань ДСД по ПДВ на загальну суму 2 125 499,00 грн; зменшено суму податкового кредиту ДСД по ПДВ на загальну суму 2 125 499,00 грн.;

№ 00571280706 від 23.12.2025, яким нараховано ДСД штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн за ненадання первинних документів до перевірки.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №00571320706 та №00571280706, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

ДПС України прийняла рішення № 5253/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпунктів 14.1.36. статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу податковий кредит звітного (податкового) періоду, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та придбанням послуг, основних засобів, ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 1134 Цивільного кодексу України ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011 № 1873 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, в пункті 1.3 якого зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи (далі - спільна діяльність) розкриваються у договорі про спільну діяльність, а розділом ІІ визначено облік спільної діяльності, зокрема: оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності окремо від результатів власної господарської діяльності, використовуючи для цього окремі регістри бухгалтерського обліку. За даними цих регістрів оператор спільної діяльності складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності в порядку, встановленому положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи встановлено, що 01.11.2017 між позивачем та ТОВ "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" укладено Договір про спільну діяльність (партнерство).

Як зазначає позивач, договір про спільну діяльність (партнерство) укладено з метою об`єднання зусиль для участі у процедурі закупівлі ДП "НАЕК "Енергоатом" 14403-14103-14401-137- GOODS-1, Лот 1, та у разі виграшу - подальшого виконання укладеного з ДП "НАЕК "Енергоатом" договору.

02.10. 2018 між Покупцем — ДП "НАЕК "Енергоатом" та Постачальником — ДСД від 01.11.2017 (уповноважена особа ТОВ "ВЕСТРОН") укладено Договір № 14403-14103-14401-137-00008-1 від 02.10.2018 на постачання товарів та послуг "Впровадження системи по забезпеченню збереження інформації в умовах проектних та запроектних аварій ("чорний ящик")" для енергоблоку № 3 відокремленого підрозділу "Південно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі — Контракт).

01.11.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 01.11.2018 до Договору про спільну діяльність (партнерство) від 01.11.2017. Відповідно до зазначеної угоди:

- обов`язки щодо поставки всього обладнання та надання всіх супутніх послуг за Контрактом з ДП «НАЕК "Енергоатом" покладалися на ТОВ "ВЕСТРОН";

- ТОВ "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" замість матеріальних поставок зобов`язувалося надавати ТОВ "ВЕСТРОН" консультації та професійні знання як частину свого внеску у ДСД відповідно до ч.1 ст. 1133 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Договору про спільну діяльність від 01.11.2017 та Додаткової угоди № 2 від 01.11.2018, вклад ТОВ "ВЕСТРОН" полягав у постачанні обладнання, необхідного для виконання проекту та наданні супутніх послуг з шефмонтажу та контролю за наладкою обладнання. Порядок здійснення вкладу ТОВ "ВЕСТРОН" врегульовано Договором №14403- 14103-14401-137-00 0 08-1 про внесення вкладу у спільну діяльність від 02.10.2018. Як зазначає позивач, первинні документи щодо відвантаження продукції, товарів, робіт, послуг від ТОВ "ВЕСТРОН" на адресу ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" відсутні, оскільки такі господарські операції здійснювало ДСД.

Крім того, щодо окремого рахунку для Договору про спільну діяльність від 01.11.2017 № б/н позивачем повідомлено, що при укладенні договору №14403-14103-14401-137-00008-1 від 02.10.2018 ДСД та ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" погодили, що розрахунки за Договором будуть здійснюватися на банківський рахунок ТОВ "ВЕСТРОН" (п. 11.1 Договору №14403-14103-14401-137- від 02.10.2018). ДСД і ТОВ "ВЕСТРОН" уклали окремий Договір №14403-14103-14401-137- GOODS-1 про внесення вкладу у спільну діяльність від 02.10.2018. Відповідно до п.2.2. зазначеного договору грошові кошти, що надходять на розрахунковий рахунок ТОВ "ВЕСТРОН" від Покупця за виконання Проекту, є коштами Партнерства (спільної діяльності). Пунктом 2.3 зазначеного договору передбачено, що у разі, якщо на дату надходження від Покупця на розрахунковий рахунок ТОВ "ВЕСТРОН" грошових коштів у Партнерства наявні зобов`язання щодо оплати переданого ТОВ "ВЕСТРОН" Обладнання, то грошові кошти, що надійшли. ТОВ "ВЕСТРОН" зараховує в рахунок оплати переданого Обладнання. Відповідно до п.4.4. Договору про спільну діяльність (партнерство) від 01.112017 (в редакції, зміненій Додатковою угодою №2 від 01.11.2018) сторони отримують оплату тільки за ті товари та послуги, які будуть поставлені Покупцю від імені цього Партнерства, та оплачені Покупцем. Відтак, оскільки всі грошові кошти за поставлене обладнання та надані послуги отримувало ТОВ "ВЕСТРОН" як учасник ДСД, що здійснював свій вклад у спільну діяльність, ці кошти залишалися на банківському рахунку ТОВ "ВЕСТРОН" в рахунок погашення зобов`язань Партнерства перед ТОВ "ВЕСТРОН" за передане обладнання та надані послуги. На виконання вказаних договірних положень сторони документально оформлювали зарахування кожного платежу шляхом підписання відповідних актів про проведення заліку. Тобто, використання банківського рахунку ТОВ "ВЕСТРОН" для отримання коштів за договором з ДП "НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ" відповідало узгодженій фінансовій моделі взаєморозрахунків між сторонами та передбачено відповідними договорами. Таким чином, окремий поточний рахунок для ДСД не відкривався.

При цьому, операції між позивачем та ДСД відображені виключно в обліку на субрахунку 363 "Розрахунки по Договору про спільну діяльність від 01.11.2017 №б/н".

Відповідно до абзацу восьмого пункту 19 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91, оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Склад та елементи фінансової звітності Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов`язання у рівній сумі) не наводиться.

Тобто, оператор спільної діяльності зобов`язаний складати окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності, з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов`язаннях.

Згідно з П(с)БО 15 "Дохід", що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Таким чином, оскільки нова редакція розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств» Податкового Кодексу не містить положень щодо окремого обліку результатів спільної діяльності без створення юридичної особи починаючи з 01.01.2015, договори про спільну діяльність не є окремими платниками податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що цивільним законодавством передбачено обов`язок ведення відокремленого бухгалтерського обліку спільної діяльності учасником простого товариства, визначеного договором з метою відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, розподілу прибутку, одержаного учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності тощо.

У разі отримання прибутку в межах договору про спільну діяльність такий прибуток розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно. Сума прибутку, отриманого кожним учасником договору простого товариства у межах спільної діяльності є доходом кожного учасника та підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу окремої юридичної особи - учасника простого товариства.

Колегія суддів зазначає, що позивач має вести, у даному випадку, відокремлений бухгалтерський облік спільної діяльності, але сума прибутку, отриманого кожним учасником договору простого товариства у межах спільної діяльності, яка є доходом кожного учасника, підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу окремої юридичної особи - учасника простого товариства

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем сума доходів, одержаних Договором про спільну діяльність не була відображена у фінансовій звітності у перевіряємому періоді, а отже висновки відповідача про неможливість підтвердити правомірність задекларованого податкового кредиту на загальну суму 2 125 499,00 грн., є правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестрон" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 520/7154/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року