Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/31763/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.Справа № 520/31763/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 28.07.26 по справі № 520/31763/25

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною за зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд: визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 (головуючий 1-ї інстанції суддя Ніколаєва О.В.) – незаконною; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 (головуючий 1-ї інстанції суддя Ніколаєва О.В.) в частині відповідних виплат протягом розумного строку, але не більше ніж 2 місяці з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 про зобов`язання вчинити певні дії залишається невиконаним у розмірі 18749,74 грн, починаючи з 06.12.2023, тобто, протягом тривалого часу. Вказує, що відповідачем не вжито на виконання судового рішення взагалі жодних примусових заходів. Зауважує, що з наявної в матеріалах справи інформації щодо виконавчого провадження №76892640 судом першої інстанції не було встановлено, чи здійснювалась державним виконавцем перевірка стану виконання судового рішення, чи виносились постанови про накладення штрафу, чи направлялись повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також чи направлялись боржнику вимоги про надання інформації щодо ходу виконання виконавчого провадження та чи вчинялись будь-які інші виконавчі дії, спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення суду.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 замінено відповідача по справі №520/31763/25 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасники по справі отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку, в т.ч. апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 набрало законної сили та видано виконавчий лист.

Як зазначає позивач, 19.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №74191606, а також постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №74191606 та витрат на проведення виконавчих дій ВП №74191606.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем не вжито жодних примусових заходів з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 перебуває на стадії примусового виконання, а державний виконавець не позбавлений визначених законом повноважень щодо вчинення подальших виконавчих дій, спрямованих на його виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте з інших мотивів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі по тексту – Закон №1404-VIІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

При цьому, суд констатує, що нормами Закону №1404-VIII не визначено строку виконання виконавчих документів.

Водночас із цим, це строк повинен відповідати окресленим законодавцем у ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII засадам виконавчого провадження та окресленим законодавцем у ч.1 ст.4 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» принципам діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Так, згідно з п.7 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як розумність строків виконавчого провадження, а відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» одним із принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є розумність строків виконавчого провадження.

Частиною 1 ст.13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами 3, 4 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Предметом даного спору є оскарження протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 набрало законної сили та видано виконавчий лист.

Як зазначає позивач, 19.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №74191606, а також постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №74191606 та витрат на проведення виконавчих дій ВП №74191606.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем не вжито жодних примусових заходів з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2026 та 08.09.2026 витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №74191606.

На виконання ухвали суду, відповідач подав до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №74191606 та додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що відповідачем здійснювались заходи примусового виконання рішення згідно норм діючого законодавства та в подальшому 21.04.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Так з матеріалів виконавчого провадження ВП №74191606 судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №74191606 по виконанню виконавчого листа від 09.02.2024 №520/1546/23 Харківського окружного адміністративного суду про зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022.

19.02.2024, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

До Відділу надійшов лист від 04.03.2024 за вих.№06-15/1022/2024 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, яким повідомлено, що територіальне управління здійснило розрахунок компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 , у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022 (розрахунок додається). Однак, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 по справі №520/1546/23 можливе лише після зміни способу i порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 КАС України, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління».

У зв`язку з невиконанням рішення суду у повному обсязі, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Законом України «Про виконавче провадження», 07.04.2025 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

28.04.2025, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі 10200 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі №520/1546/23 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення по справі №520/1546/23 залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі №520/1546/23 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі №520/1546/23 залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/1546/23 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення по справі №520/1546/23 залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі №520/1546/23 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 520/1546/23 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2025 по справі №520/1546/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №520/1546/23.

30.03.2026 до ГУНП в Харківській області направлено повідомлення державного виконавця про вчинення посадовими (службовими) особами Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.

08.04.2026 до Відділу надійшов лист Головного управління національної поліції в Харківській області, адресований начальникові ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області полковнику поліції, в якому зазначено, що згідно з вимогами наказу МВС України від 08.02.2019 №100, надіслано повідомлення №74191606 про вчинення кримінального правопорушення, що надійшло з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для подальшої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та прийняття рішення у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.214 Кримінального процесуального кодексу України. Про прийняте рішення поінформувати ініціатора в установленому законом порядку.

21.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

05.05.2026 до Відділу надійшов лист відділу поліції №1 Харківського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області в якому повідомлено, що заява щодо можливих протиправних дій з боку посадових осіб територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області в частині невиконання рішення суду про зобов`язання територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, була зареєстрована відділом поліції №1 Харківського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЖЄО №5869 від 08.04.2026). Під час перевірки обставини, викладені у заяві, були всебічно вивчені та перевірені. Ознак вчиненого кримінального правопорушення не встановлено.

Отже, матеріалами виконавчого провадження ВП №74191606 підтверджено, що відповідачем здійснювались заходи примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 та в подальшому 21.04.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни від 21.04.2026 про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23, на яку вказує позивач, не знайшла свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції не було встановлено, чи здійснювалась державним виконавцем перевірка стану виконання судового рішення, чи виносились постанови про накладення штрафу, чи направлялись повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також, чи направлялись боржнику вимоги про надання інформації щодо ходу виконання виконавчого провадження та чи вчинялись будь-які інші виконавчі дії, спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення суду, та безпідставно зазначено, що судове рішення від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 перебуває на стадії примусового виконання, а державний виконавець не позбавлений визначених законом повноважень щодо вчинення подальших виконавчих дій, спрямованих на його виконання.

З урахуванням вищенаведеного, усі інші доводи і заперечення сторін по справі на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте з інших мотивів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 по справі № 520/31763/25 змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 по справі № 520/31763/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко