Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/1363/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 520/1363/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 27.05.26 у справі № 520/1363/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" (далі позивач, ТОВ "СІНК ЕНЕРДЖІ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.01.2026 № 00016130703, № 00016180703, №00016310703 та №00016280703.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 адміністративний позов ТОВ "СІНК ЕНЕРДЖІ" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00016130703 від 19.01.2026 року, №00016180703 від 19.01.2026 року, №00016310703 від 19.01.2026 року та №00016280703 від 19.01.2026 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" (просп. Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61037, код ЄДРПОУ 45111501) суму судового збору у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

15 травня 2026 року представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення по справі №520/1363/26, яким стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

Представник відповідача подав до суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в яких зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, неспівмірними та такими, що не підлягають задоволенню у заявленому розмірі з підстав, викладених у поданих запереченнях. Просив відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНК ЕНЕРДЖІ» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №520/1363/26 у повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача, – зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімального розумного та співмірного розміру, виходячи з критеріїв, визначених частиною 5 статті 134 КАС України, а також з урахуванням принципів обґрунтованості, реальності, необхідності та співмірності судових витрат, сформованих практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СІНК ЕНЕРДЖІ» у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування таких витрат, просив зменшити їх розмір до мінімального розумного та співмірного рівня відповідно до вимог частини п`ятої статті 134 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що при визначенні розміру компенсації витрат суд зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на відшкодування понесених витрат та принципом розумного, пропорційного й ощадливого використання бюджетних коштів. Стягнення коштів з державного бюджету має здійснюватися виключно у мінімально необхідному та обґрунтованому розмірі, достатньому для компенсації реальних та необхідних витрат, оскільки надмірний фінансовий тягар не повинен покладатися на державу та платників податків.

Зауважив, що спір у даній справі є типовим податковим спором щодо оскарження податкового повідомлення-рішення та не відзначається підвищеною складністю. Розгляд справи не потребував: проведення експертиз; дослідження значного обсягу доказів; аналізу нової або виключної правової проблематики; значної кількості судових засідань. Представник позивача брав участь лише у двох судових засіданнях, а позовна заява та інші процесуальні документи мають типовий характер та ґрунтуються на сформованій судовій практиці.

Частина послуг, зазначених в акті приймання-передачі послуг, фактично дублює одна одну та охоплюється загальною підготовкою правової позиції у справі. Зокрема, взаємопов`язаними складовими є: вивчення матеріалів справи; аналіз законодавства та судової практики; надання консультацій; підготовка процесуальних документів. Вказані дії є невід`ємною частиною професійної діяльності адвоката та не можуть штучно збільшувати суму компенсації. Разом з тим, матеріали справи не містять належної деталізації фактично виконаних робіт, кількості витраченого часу та вартості кожної окремої послуги. Наданий позивачем акт приймання-передачі послуг містить лише загальний перелік дій без конкретизації: тривалості виконання кожної послуги; кількості витрачених годин; вартості окремих дій; фактичного обсягу виконаної роботи. При цьому такі формулювання, як «аналіз судової практики Верховного Суду», «усні юридичні консультації», «розроблення алгоритму правового захисту», «вибірка документів», мають загальний характер та не підтверджені жодними доказами щодо фактичного обсягу виконаних робіт.

Зазначив, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про неспівмірність заявлених витрат у сумі 100 000 грн, фактично погодився з доводами відповідача щодо їх завищеності. Разом із тим, визначаючи суму відшкодування у розмірі 17 500 грн, суд не навів жодного мотивування щодо підстав визначення саме такого розміру витрат. У додатковому рішенні відсутні будь-які розрахунки, оцінка вартості конкретних послуг або обґрунтування, чому саме сума 17 500 грн відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була неспівмірною зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 грн, у зв`язку з чим частково задовольнив заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України, згідно з якою розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Так, позивач просив у суді першої інстанції стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання юридичних послуг від 25.12.2025 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець); акт приймання - передачі послуг за договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025 від 14.05.2026; платіжну інструкцію №4797 від 30.12.2025 на суму 50 000 грн та платіжну інструкцію №4851 від 07.01.2026 на суму 50 000 грн (т.9, а.с. 208-213).

Відповідно до пункту 1.1. Договору про надання юридичних послуг від 25.12.2025 Виконавець на платній основі зобов`язується надати Замовнику юридичні послуги з приводу захисту інтересів Замовника у адміністративному процесі з оскарження податкових повідомлень-рішень - Головного управління ДПС у Харківській області, що складені ГУ ДПС у Харківській області за результатами документальної планової перевірки Замовника з питань своєчасності, повноти, достовірності нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період 30.01.2023 по 30.09.2025 роки.

Пунктом 3.2 Договору про надання юридичних послуг від 25.12.2025 встановлено, що Замовник сплачує Виконавцеві за надання юридичних послуг 100 000 (сто тисяч) грн, 00 коп., що сплачуються протягом 7 календарних днів на розрахунковий рахунок Виконавця з дня підписання Сторонами договору.

30 грудня 2025 року та 07 січня 2026 року ТОВ «СІНК ЕНЕРДЖІ» платіжними інструкціями №4797 та №4851 відповідно було оплачено юридичні послуги за Договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025.

14 травня 2026 року після виконання прийнятих на себе зобов`язань, сторони за Договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025 підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025 року від 14.05.2026, виконавцем надані наступні послуги:

- здійснено аналіз судової практики Верховного Суду;

- здійснено аналіз документів первинного бухгалтерського обліку за період з 30.01.2023 по 30.09.2025 роки;

- проведено усні юридичні консультації та розроблено алгоритм парового захисту інтересів Замовника;

- здійснено вибірку документів, необхідних для підготовки адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00016130703 від 19.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення № 00016180703 від 19.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00016310703 від 19.01.2026 року та податкове повідомлення-рішення №00016280703 від 19.01.2026 року;

- підготовлено та подано до Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00016130703 від 19.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення № 00016180703 від 19.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00016310703 від 19.01.2026 року та податкове повідомлення-рішення №00016280703 від 19.01.2026 року;

- підготовлено для Замовника повідомлення до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області повідомлення про здійснення оскарження;

- прийнято участь у 6 (шести) судових засіданнях;

- підготовлено та подано до суду клопотання про долучення доказів;

- підготовлено та подано до суду відповідь на відзив.

13 травня 2026 року отримано судове рішення по справі №520/1363/26, у відповідності до якого задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНК ЕНЕРДЖІ" (просп. Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61037, код ЄДРПОУ 45111501) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Замовником виконані Виконавцем за договором роботи прийняті та оплачені.

Вартість виконаних робіт договору складає 100 00 (сто тисяч) грн 00 коп.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги з приводу захисту інтересів Замовника у адміністративному процесі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.01.2026 №00016130703, №00016180703, №00016310703 та №00016280703, результатом чого стало ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частин 4-6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Так, в поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування позивачем суми судових витрат, покликаючись на те, що заявлена до відшкодування сума у 100 000,00 грн: є явно завищеною, не відповідає критеріям розумності, не підтверджена належними доказами, не є співмірною зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних робіт.

Аналогічні доводи наведено відповідачем і в апеляційній скарзі стосовно присудженої до стягнення на користь позивача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу зі 100 000,00 грн до 17 500,00 грн, суд першої інстанції виходив з принципу співмірності зі складністю предмета спору та виконаними адвокатом роботами (послугами), критеріїв розумності та пропорційності.

Колегія суддів підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із наданого представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 100 000 грн, акта приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 25.12.2025 від 14.05.2026 Виконавцем, зокрема: здійснено аналіз судової практики Верховного Суду; здійснено аналіз документів первинного бухгалтерського обліку за період з 30.01.2023 по 30.09.2025; проведено усні юридичні консультації та розроблено алгоритм правового захисту інтересів Замовника; здійснено вибірку документів, необхідних для підготовки адміністративного позову; підготовлено та подано до суду адміністративний позов; підготовлено для Замовника повідомлення до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області повідомлення про здійснення оскарження; здійснено участь у судових засіданнях; підготовлено та подано клопотання про долучення доказів та відповідь на відзив.

Разом із тим сам по собі факт зазначення в акті наведеного переліку послуг не є достатньою підставою для відшкодування їх вартості у заявленому розмірі 100 000,00 грн. При визначенні розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами, суд має оцінити не лише факт надання відповідних послуг, а й їх необхідність для розгляду справи, складність виконаної роботи, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також співмірність заявлених витрат із характером та складністю спору.

У цьому випадку акт приймання-передачі наданих послуг не містить конкретного часу, витраченого адвокатом на виконання кожної із зазначених у ньому робіт, кількості годин, витрачених на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, аналіз судової практики, первинних бухгалтерських документів чи участь у судових засіданнях, а також не містить окремої вартості кожної послуги. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми саме з точки зору фактичних часових витрат адвоката на виконання кожної конкретної роботи.

При цьому перелік послуг, наведений в акті, частково стосується дій, які є складовими підготовки та ведення однієї справи і не можуть розглядатися як повністю самостійні та незалежні види юридичних послуг.

Так, аналіз судової практики Верховного Суду, аналіз документів первинного бухгалтерського обліку, проведення юридичних консультацій, розроблення правової позиції та алгоритму захисту, а також здійснення вибірки необхідних документів є підготовчими діями, безпосередньо пов`язаними з підготовкою адміністративного позову. Зазначені дії спрямовані на формування єдиної правової позиції позивача та підготовку позовної заяви, а тому їх вартість має оцінюватися з урахуванням того, що вони фактично забезпечували підготовку одного процесуального документа - адміністративного позову.

У свою чергу, підготовка та подання адміністративного позову включає виклад фактичних обставин справи, правове обґрунтування заявлених вимог, аналіз доказів, формулювання позовних вимог, визначення норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач, а також формування та систематизацію додатків до позовної заяви. Отже, наведені в акті окремі підготовчі дії значною мірою є складовими комплексної роботи з підготовки позову, а не самостійними послугами, які можуть автоматично збільшувати загальний розмір витрат на правничу допомогу.

Так само підготовка відповіді на відзив не може оцінюватися як окрема за обсягом та складністю робота, співмірна з підготовкою первісної позовної заяви. На момент підготовки відповіді на відзив представник позивача вже був обізнаний із фактичними обставинами справи, правовою позицією позивача, предметом спору, доказовою базою та доводами, викладеними в позовній заяві. Відтак підготовка відповіді на відзив передбачала, насамперед, опрацювання заперечень відповідача та надання на них відповідей із використанням уже сформованої правової позиції.

При цьому доводи, викладені у відповіді на відзив, значною мірою ґрунтувалися на обставинах та правовому обґрунтуванні, наведених позивачем у позовній заяві, а тому не вимагали повторного проведення всього комплексу підготовчих дій, необхідних для первісного формування позиції у справі. За таких обставин заявлена вартість цієї роботи має визначатися з урахуванням її фактичного обсягу та характеру, а не лише факту її зазначення в акті як окремого виду послуг.

Аналогічно підготовка клопотань про долучення доказів, з огляду на їх процесуальний характер та зміст, не свідчить сама по собі про значний обсяг витраченого адвокатом часу, якщо інше не підтверджено належними доказами. Акт не містить відомостей про кількість часу, витраченого на підготовку таких клопотань, їх обсяг чи складність.

Окремо колегія суддів враховує фактичний обсяг участі представника позивача у судових засіданнях. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача Дергачов В.С. брав участь у судових засіданнях 11.02.2026 (час - з 10:59:27 до 12:49:11), 25.02.2026 (час - з 09:38:57 до 11:18:51), 01.04.2026 (час - з 10:02:46 до 11:49:11), 22.04.2026 (час - з 11:13:46 до 11:51:27) та 13.05.2026 (час - з 11:43:39 до 12:06:38).

Викладене фактично підтверджує участь представника позивача у п`яти судових засіданнях. При цьому зазначене в акті формулювання про участь у шести судових засіданнях не знаходить повного підтвердження матеріалами справи, оскільки судове засідання, призначене на 04.03.2026, не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою, а судове засідання, призначене на 17.03.2026, не проводилося у зв`язку з технічними перебоями у роботі підсистеми «ВКЗ». Обидва засідання були відкладені та фактично розгляд справи продовжено 01.04.2026.

Сам факт призначення судових засідань не може ототожнюватися з фактичною участю адвоката у них та, відповідно, не може бути підставою для включення до витрат вартості послуг за судові засідання, які фактично не відбулися.

Колегія суддів також бере до уваги фактичну тривалість судових засідань, яка хоча й свідчить про необхідність участі представника у розгляді справи, однак у сукупності з іншими обставинами не підтверджує заявлений розмір витрат у 100 000,00 грн. Загальна тривалість фактично проведених судових засідань становила близько семи годин, при цьому акт не містить розрахунку погодинної вартості участі адвоката у судових засіданнях або будь-якого іншого об`єктивного розрахунку, на підставі якого можна було б перевірити обґрунтованість заявленої суми.

При визначенні розміру витрат судом також враховано характер спору, обсяг фактично виконаної представником роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, участь у судових засіданнях, а також те, що частина зазначених в акті послуг є взаємопов`язаними та становить єдиний комплекс дій, спрямованих на підготовку та ведення справи.

Водночас суд не заперечує факту надання позивачу професійної правничої допомоги та фактичного понесення ним витрат на її оплату. Зменшення розміру витрат, що підлягають стягненню з відповідача, не означає висновку про те, що відповідні послуги фактично не надавалися або що позивач не мав права на їх оплату. Суд вирішує виключно питання про те, яка частина понесених витрат є обґрунтованою, необхідною та співмірною саме для цілей їх покладення на іншу сторону спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн відповідає характеру та складності справи, фактичному обсягу виконаної представником роботи, кількості та тривалості проведених судових засідань, змісту підготовлених процесуальних документів та є співмірною з обсягом наданих послуг.

Натомість заявлена до стягнення сума у розмірі 100 000,00 грн не підтверджена належним чином деталізованим розрахунком фактичних витрат часу та вартості кожного виду наданої послуги. Відсутність у акті приймання-передачі конкретного часу, витраченого на виконання кожної роботи, та вартості окремих видів послуг не дає суду можливості об`єктивно перевірити співмірність заявленої суми з фактичним обсягом виконаної роботи.

З урахуванням усіх наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме сума 17 500,00 грн є обґрунтованою та співмірною з фактично наданою професійною правничою допомогою, складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, необхідним для її виконання, а підстави для стягнення з відповідача витрат у заявленому розмірі 100 000 грн відсутні.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 25.10.2019 у справі №826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу 17 500,00 грн зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 520/1363/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року