Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №440/15403/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 440/15403/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 26.02.26 у справі № 440/15403/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ПрАТ "Полтавський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/776/32-00-07-04-19 від 23.10.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган безпідставно відмовив позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість з посиланням та те, що кінцевим бенефіціарним власником позивача, який входить у групу компаній "Ferrexpo", є фізичні особи, щодо яких застосовані спеціальні економічні санкції. Позивач наполягає на тому, що висновок про те, що саме ОСОБА_1 чи його близькі особи є кінцевим бенефіціаром позивача, не відповідає дійсності й, зокрема, відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та іншим публічним відомостям.

Позивач стверджував, що відповідач під час встановлення факту бенефіціарного власника позивача через опосередковане володіння корпоративними правами групи компаній “Ferrexpo” здійснив дії не відповідно до закону та вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві на позов представник відповідача зазначав, що висновки, зроблені за результатами перевірки щодо встановлених ПрАТ "Полтавський ГЗК" порушень, є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Пояснив, що відповідно до схематичного зображення структури власності ПрАТ "Полтавський ГЗК" згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відображено учасників структури власності ПрАТ "Полтавський ГЗК": Акціями підприємства ПрАТ "Полтавський ГЗК" володіє: - 100 % "Ferrexpo AG", країна – Швейцарія. Акції "Ferrexpo AG" належать: - 99,999999% "Ferrexpo PLС", країна - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; - 0,000001% ОСОБА_2 (Вольфрам Куоні), громадянин Швейцарської Конфедерації. Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою "відсутня". Згідно з підпунктом 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Відповідно до розділу 810000 "Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ" Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024): "…Станом на 31 грудня 2023 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт). Аналогічний стан був і на 31 грудня 2022 року. 24 травня 2007 року компанія Ferrexpo рlс ("Кінцева материнська компанія") придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об`єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlс у кінцевому рахунку утримує компанія Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_3 та його найближчим родичам...".

При проведенні перевірки використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com): "Найбільшим акціонером групи є "Fevamotinico S.a.r.l." ("Fevamotinico"), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить "The Minco Trust", яка в свою чергу належить ОСОБА_3 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу "FERREXPO PLC" (31.12.2023 – 49,3 %, 30.06.2023 – 49,5 %)." Крім того, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к (розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, reyestr.court.gov.ua) ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема, часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282 у розмірі 49,3%. Водночас за даними Державного реєстру санкцій, щодо ОСОБА_4 , Zhevaho Kostiantyn, податковий номер 2703504097, у порядку, встановленому Законом України “Про санкції” від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ (далі - Закон №1644-VІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Таким чином, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено що ПрАТ "ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК" не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 173 231 377 гривень. Викладені вище порушення норм податкового законодавства, на переконання відповідача, свідчать, що винесене Східним Міжрегіональним управлінням ДПС податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, а адміністративний позов не підлягає задоволенню.

19.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголошував, що зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо позивача слідує, що кінцевий бенефіціарний власник (надалі по тексту також - КБВ) у ПрАТ "Полтавський ГЗК" відсутній, причина відсутності – неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій біржі.

Представник позивача також наголосив на тому, що частки фізичної особи та двох членів його родини не виокремлені, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, яка саме частка у "Fevamotinico S.a.r.l." ("Fevamotinico") належить підсанкційній особі - більше чи менше 25%.

Також представник позивача зазначив, що компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі. З огляду на це, акціонери компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть постійно змінюватися. Компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) управляється Радою Директорів, яка може здійснювати всі повноваження Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), незалежно від того, чи стосуються вони управління бізнесом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), чи ні. Акціонери Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть давати вказівки компанії лише шляхом прийняття спеціальних рішень. За правом Англії спеціальне рішення вимагає не менше 75% голосів. Оскільки частка Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), яка складає 49,32%, не досягає цього порогу, ані Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), ані Фізична особа не можуть одноосібно керувати або здійснювати одноосібний контроль над Радою Директорів шляхом прийняттям спеціального рішення.

Зауважив, що структура корпоративного управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) свідчить про те, що вищим органом управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є Збори Акціонерів, які мають невід`ємні права, наприклад щодо призначення Ради Директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), як мажоритарний акціонер Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), має можливість призначати Раду Директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) управляється Радою Директорів, яка повинна виконувати свої обов`язки з усією належною ретельністю та добросовісно захищати інтереси компанії; Фізична особа не здійснює вирішальний вплив чи контроль над: результатами голосування керівних органів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); здійсненням транзакцій та визначенням ключових умов ведення бізнесу Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); управлінням Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) та її дочірніми компаніями, включаючи Позивача; та прийняттям обов`язкових рішень, що впливають на діяльність Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Тож, Фізична особа не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність позивача.

Позивач переконаний, що податковий орган, посилаючись на джерела інформації за 2023 та 2024 роки, використовує неактуальні, нерелевантні в часі дані, оскільки документальна перевірка проводилася з 09.06.2025 по 24.06.2025.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що наявність кримінального провадження №62019000000000890, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не дає податковому органу можливості встановлювати будь-які факти на підставі матеріалів досудового розслідування та ухвал слідчого судді.

19.12.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача, крім доводів, аналогічних викладеним у відзиві на позов, зазначив, що інформація, наведена в "Меморандумі щодо структури власності та контролю над Феррекспо ПЛС" лише підтверджує висновки контролюючого органу, сформовані в Акті перевірки від 30.07.2025 №550/32-00-07-04/00191282, які були зроблені на підставі аналізу тієї ж інформації з того ж джерела, яким користувалися автори зазначених Меморандумів.

19.12.2025 до суду надійшли додаткові пояснення ПрАТ "Полтавський ГЗК", в яких представник позивача наполягає на тому, що Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.) не може здійснювати вирішального впливу на діяльність Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС); Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) управляється незалежною Радою Директорів, яка не залежить від Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.); Фізична особа не має жодної посади чи важелів впливу на корпоративне управління як Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), так і Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Таким чином, можливість здійснювати вирішальний вплив на позивача, за твердженням представника позивача, завершується на рівні Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), та неможливо визначити КБВ позивача у зв`язку з наявністю публічної компанії (Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС)) у структурі власності позивача. Крім того представник позивача зазначив, що The Minco Trust (Зе Мінко Траст) є дискреційним трастом під управлінням Довірчого власника, який повністю контролює всі активи The Minco Trust (Зе Мінко Траст). Особи, зазначені як дискреційні вигодоодержувачі The Minco Trust (Зе Мінко Траст) (Фізична особа та двоє його родичів), не мають жодного гарантованого права (включно з будь-яким правом на отримання вигоди чи доходу) на майно The Minco Trust (Зе Мінко Траст) та не можуть впливати на рішення щодо нього. Будь-які активи можуть бути передані їм лише за рішенням Довірчого власника, і немає жодної гарантії, що це відбудеться. Таким чином, Фізична особа не має ані юридичного, ані фактичного вирішального впливу або контролю над The Minco Trust (Зе Мінко Траст), Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а р.л.), або будь-яких компаній групи Феррекспо, зокрема позивача.

22.12.2025 до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) Східного МУ ДПС, в яких представник відповідача зазначив, що всі обставини, які підлягають встановленню та дослідженню в рамках справи №440/15403/25 вже були досліджені та оцінені Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23. В даній справі судами було досліджено питання встановлення у ОСОБА_4 статусу кінцевого бенефіціарного власника компанії ПрАТ "Полтавський ГЗК", та Верховним Судом було викладено остаточний висновок щодо наявності такого статусу. Дані обставини встановлені на підставі наявних в матеріалах справи №910/268/23 доказів, та з урахуванням всіх пояснень, наданих сторонами, з урахуванням чого такий висновок є обґрунтованим. Відтак, на думку представника відповідача, контролюючим органом було законно та обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 адміністративний позов ПрАТ "Полтавський ГЗК" позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/776/32-00-07-04-19 від 23.10.2025 року - визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначає, що спірне рішення прийнято без врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.01.2024 по справі №910/268/23, в якій фактично було досліджено питання визначення ОСОБА_4 як кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL та Minco Trust.

Покликається на те, що суди у справі №910/268/23 вважали, що позивачем належним чином доведено, що в розумінні положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та визначень, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" 6 грудня 2019 року №361-IX (далі - Закон №361-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL та Minco Trust знаходяться під контролем ОСОБА_4 , який є їх кінцевим бенефіціарним власником.

Вказує, що контролюючий орган має право збирати та застосовувати в роботі всі відомості і дані, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на нього завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України, у зв`язку з чим посилання Східного МУ ДПС на Проміжний результат за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 компанії Ferrexpo PLC та звіт незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК” є законними та допустимими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що кінцевого бенефіціарного власника (контролера) позивача неможливо визначити у зв`язку з наявністю публічної компанії у структурі власності. Зауважив, що частки фізичної особи та двох членів його родини не виокремлені, а з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, яка саме частка у “Fevamotinico S.a.r.l.” (“Fevamotinico”) належить підсанкційній особі - більше чи менше 25%. Відповідно, податковий орган, зазначаючи про здійснення непрямого вирішального впливу на компанії групи, ґрунтує свої висновки на припущеннях та на доказах, які не підтверджують наведену обставину.

Звернув увагу, що у справі №440/7294/25 за подібних правовідносин 11 лютого 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову, в якій, а контексті оцінки Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, компанії Ferrexpо PLC, вказав, що наведене в акті перевірки формулювання про те, що бенефіціарами The Minco Trust є “ ОСОБА_4 та двоє членів його родини”, саме по собі не дозволяє зробити висновок про наявність у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України. По-перше, таке формулювання є оціночним та неконкретизованим, оскільки не містить жодних відомостей щодо розподілу часток між зазначеними особами, характеру їх прав, порядку реалізації повноважень тощо. По-друге, відповідно до наведеного вище визначення кінцевого бенефіціарного власника, вирішальний вплив може бути встановлений лише за наявності передбачених законом ознак прямого або непрямого контролю”.

Також вважає безпідставними посилання податкового органу на господарську справу №910/268/23, оскільки акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить посилань на господарську справу №910/268/23 як на доказ, що підтверджує встановлені контролюючим органом порушення. На переконання позивача, посилання відповідача на такі докази під час судового розгляду свідчить про фактичну зміну та доповнення підстав прийнятого податкового повідомлення-рішення новими доказами та обставинами, які не були досліджені під час проведення перевірки та не відображені в акті перевірки.

19.08.2026 апелянтом подано додаткові пояснення у справі, в яких він додатково зазначив, що Східним МУ ДПС направлялися запити щодо отримання інформації та документів які підтверджують обставини володіння та контролю Костянтином Жеваго ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК”. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було направлено до Східного МУ ДПС лист, відповідно до якого підтверджується, що Minco Trust належить ОСОБА_3 та знаходяться під його контролем, та ОСОБА_4 , відповідно, є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК”, на що зверталася увага в апеляційній скарзі Східного МУ ДПС. Разом з листом Східним МУ ДПС отримано наступні документи, якими підтверджується статус кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК” у ОСОБА_4 : довідка про структуру власності ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК” станом на 28.04.2020; Щорічна декларація ОСОБА_4 за 2016 рік, в розділі 7 “Цінні папери” якої зазначено, що суб`єкт декларування з 19.04.2007 володіє 231400000 акцій Minco Trust; Проспект емісії Ferrexpo plc від 2007 про продаж 152,097,932 акцій компанії та допуск до офіційного списку Управління фінансових послуг та до торгів на Лондонській фондовій біржі (IPO), згідно якого зазначено, що акціонер продавець (Fevamotinico S.a.r.l) повністю контролюється Minco Trust, серед бенефіціарів якого є ОСОБА_5 . Хоча Групою надалі керуватиме виконавчий комітет, членом якого є ОСОБА_5 , який зараз не є учасником і не буде учасником після Глобальної пропозиції, проте ОСОБА_5 матиме змогу опосередковано впливати на бізнес Групи через свою бенефіціарну частку в Minco Trust, яке, як власник усього випущеного капіталу акціонера-продавця, має можливість контролювати всі дії, які потребують схвалення акціонерів, у тому числі схвалення значних корпоративних правочинів, і він також буде невиконавчим директором Компанії. Хоча акціонер-продавець і ОСОБА_5 (як невиконавчий директор) уклали договір про взаємовідносини з Компанією, гарантувати, що Група здатна вести свій бізнес незалежно, а також гарантувати, що операції і відносини між Групою, акціонером-продавцем і ОСОБА_6 знаходяться на відстані витягнутої руки і на звичайних комерційних умовах не може бути жодної впевненості, що Акціонер, що продає, і ОСОБА_5 прийме такий курс дій на практиці. Надане застереження, що інтереси ОСОБА_7 можуть відрізнятися від інтересів інших акціонерів, і він може прагнути змусити Групу вчинити дії, які не відповідають інтересам міноритарних акціонерів. Дана обставина зокрема була врахована Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 року по справі №910/268/23, на що попередньо відповідач вже посилався.

Також Східним МУ ДПС отримано лист від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому зазначено, що ОСОБА_5 є вигодоодержувачем трасту The Minco Trust, що також узгоджується з іншими доводами контролюючого органу стосовно права власності ОСОБА_4 на компанію The Minco Trust. Крім того, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з листом надано зображення структури власності ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК”.

Зазначені докази, на переконання апелянта, підтверджують, що ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ “Полтавський ГЗК”, отже Східним МУ ДПС правомірно зроблено висновок про те, що ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК” не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Щодо обставин, встановлених у справах №440/10547/25, №440/9705/25 та №440/11039/25, апелянт зазначив, що в силу пункту 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У свою чергу, у справах №440/10547/25, №440/9705/25 та №440/11039/25 судами встановлено, що ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником компаній групи Ferrexpo, зокрема ПрАТ “Полтавський ГЗК”, відповідно, дана обставина, яка є ключовою у справі №440/15403/25 не підлягає доказуванню, як уже встановлена. У даних справах судами враховано інформацію, наведену Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 року по справі №910/268/23, інформацію, вказану в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 по справі №757/39743/23-к, інформацію зі звіту незалежного аудитора по ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК”, щодо структури власності ПрАТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК” та дані Проміжного результату за шість місяців. Вся зазначена інформація, на думку апелянта, підлягає врахуванню в силу положень КАС України і в рамках справи №440/15403/25 в якості належних та достатніх доказів, та інформації, що встановлена іншими судами і не підлягає доказуванню та доводить, що контролюючим органом було законно та обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

04.09.2026 позивачем подано додаткові пояснення, в яких він зазначив, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить посилань на приведені апелянтом господарську справу та листи Фонду гарантування вкладів і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку як на докази, що підтверджують встановлені контролюючим органом порушення. Посилання відповідача на такі докази під час судового розгляду, на думку позивача, свідчить про фактичну зміну та доповнення підстав прийнятого податкового повідомлення-рішення новими доказами та обставинами, які не були досліджені під час проведення перевірки та не відображені в акті перевірки.

Крім того рішення, приведені відповідачем в межах кримінального (накладення арешту від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к) та господарського судочинства (забезпечення позову від 10.01.2024 у справі №910/268/23), не є рішенням по суті справ і відповідно не можуть встановлювати факти, які не потребують доказування в розумінні статті 78 КАС України. Жодні вироки та рішення по суті спорів відсутні.

Що стосується листів Фонду гарантування вкладів №46-1758/26 від 25.02.2026 і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.03.2026 №2415/6, які на переконання позивача не є допустимими та належними доказами по справі, позивач вважав за необхідне зазначити, що фонд і комісія зауважують, що опосередкованими власниками позивача володіючи 49,3% акцій компанії є ОСОБА_5 та двоє членів його родини. Тобто наведені у листах обставини “бенефіціарами The Minco Trust є “ ОСОБА_4 та двоє членів його родини” не дають змоги зробити висновок про наявність у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України, а саме володіння більше 25% акцій компанії.

Що стосується залучення податковим органом постанов Другого апеляційного адміністративного суду (№440/10547/25; №440/9705/25; №440/11039/25), позивач просив суд при прийнятті рішення по справі врахувати також правовий висновок ВС в складі КАС (справа №440/7294/25), в якому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що на підставі: Проміжного результату компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025; Звіту незалежного аудитора за 2024 рік по ПрАТ “Полтавський ГЗК” неможливо стверджувати, що ОСОБА_4 , у розумінні Закону №361-IX, є кінцевими бенефіціарними власником позивача, оскільки матеріали перевірки не містять жодних змістовних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_4 , зокрема, у The Minco Trust, та чи перевищує така частка встановлений законом поріг у 25 відсотків. Крім того, надаючи оцінку вищенаведеним доказам Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: “Наведене в акті перевірки формулювання про те, що бенефіціарами The Minco Trust є “ ОСОБА_4 та двоє членів його родини”, саме по собі не дозволяє зробити висновок про наявність у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України. По-перше, таке формулювання є оціночним та неконкретизованим, оскільки не містить жодних відомостей щодо розподілу часток між зазначеними особами, характеру їх прав, порядку реалізації повноважень тощо. По-друге, відповідно до наведеного вище визначення кінцевого бенефіціарного власника, вирішальний вплив може бути встановлений лише за наявності передбачених законом ознак прямого або непрямого контролю”.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ "Полтавський ГЗК" з 05.01.1995 зареєстровано як юридичну особу, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.09.2004 вчинено запис за №15841200000000014. Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є добування залізних руд. Функції керівника юридичної особи виконує ОСОБА_8 . У переліку засновників (учасників) юридичної особи значиться: “Акціонери відповідно до реєстру”.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ "Полтавський ГЗК" у графі “Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи” значиться: "Неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі".

19.08.2025 Товариство через електронний кабінет платника податків подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2025 року (реєстраційний номер 9250621181) разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Додаток 3), де в рядку 20.2 задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 173 231 377 грн.

Східним МУ ДПС по роботі з ВПП відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 08.09.2025 №211-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2025 року (від 19.08.2025 вх. № 9250621181).

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2025 №739/32-00-07-04/00191282 (далі – акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по Декларації за липень 2025 року на суму 30 613 гривень.

Вищезазначене призвело до порушення пункту 200.1, абзацу в) пункту 200.4 статті 200 Кодексу, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в липні 2025 року у розмірі 30 613 гривень.

Крім того, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено що ПрАТ "Полтавський ГЗК" на порушення підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України та у відповідності до підпункту в) пункту 200.14 статті 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 173 231 377 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2025 №000/776/32-00-07-04-19 форми "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на суму 173 231 377 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2025 №000/776/32-00-07-04-19, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податковий орган, застосовуючи під час проведення перевірки Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, затверджену постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 вересня 2023 року №1011, метою якої є створення ефективної системи у сфері розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, удосконалення процесу визначення юридичними особами кінцевих бенефіціарних власників, діяв не в порядку, не на підставах та не у спосіб, що встановлені законом, застосувавши нечинний нормативно-правовий акт, а отже - діяв з прямим порушенням частини 2 статті 19 Конституції України.

Суд зазначив, що Проміжний результат компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024, опублікований 31.07.2024 на офіційному сайті www.ferrexpo.com не може бути визнаний належним доказом щодо обставин цієї справи, оскільки стосується іншого часового проміжку. Крім того, такий документ не визнаний судом першої інстанції як допустимий доказ, оскільки ні ПК України, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено права/повноваження податкового органу отримувати та посилатися як на джерело юридичної значущої та доведеної інформації на веб-сайт особи, фізичної чи юридичної.

Суд визнав слушними зауваження представника позивача з приводу того, що з наведеної у проміжному звіті інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також можливість здійснення вирішального впливу на Товариство, оскільки вигодонабувачами трасту The Minco Trust є ОСОБА_5 та двоє найближчих родичів. Висновок перевірки у контексті аналізу Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, ґрунтується лише на відомостях про факт приналежності 49,3 % акціонерного капіталу “Ferrexpo PLC” трьом вигодонабувачам трасту The Minco Trust, якими є ОСОБА_5 та двоє найближчих родичів, без вказівки на відсоток частки акціонерного капіталу кожного з вигодонабувачів.

Суд зазначив, що судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників кримінального провадження, ні для учасників будь-якого іншого провадження аж до постановлення вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищенаведену оцінку судом доказів, які були покладені відповідачем в основу акту документальної перевірки, і в подальшому - в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд констатував недоведеність обставин того, що ОСОБА_4 у розумінні Закону №361-IX є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Полтавський ГЗК", який здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність Товариства.

З огляду на встановлені обставини справи та особливості правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/776/32-00-07-04-19 від 23.10.2025 у повному обсязі з мотивів недоведеності належними і достатніми доказами висновку документальної невиїзної перевірки щодо того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 ПК України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Позивачем підстави та порядок проведення перевірки не оскаржуються. Враховуючи відсутність спору між сторонами щодо зазначених обставин, суд не надає їм правової оцінки та не досліджує їх по суті.

Продовжуючи перегляд справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.4-1 статті 200 ПК України платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.

Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.12-1 статті 200 ПК України передбачено, що з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України “Про санкції”, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України “Про санкції”.

Підпунктом "в" пункту 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.14-1 статті 200 ПК України якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України “Про санкції”, такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз положень пункту 200.4-1 статті 200 ПК України свідчить про те, що для застосування вказаної норми права необхідно, що б санкції були застосовані до однієї з наступних осіб: самого платника податку, засновників (учасників) платника податку, кінцевого бенефіціарного власника платника податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для висновку відповідача про відсутність у ПрАТ "Полтавський ГЗК" права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за липень 2025 року послугували обставини, встановлені в ході проведення документальної позапланової перевірки позивача, щодо наявності рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, щодо кінцевого бенефіціарного власника (контролера) позивача - фізичної особи ОСОБА_9 .

Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом №1644-VІІ "Про санкції": 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Підставою для висновку контролюючого органу про те, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282 у розмірі 49,3% послугували наступні обставини.

Так, в Акті перевірки відповідачем констатовано: "Відповідно до схематичного зображення структури власності ПрАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зображено всіх учасників структури власності ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282:

акціями підприємства ПрАТ "Полтавський ГЗК" володіє:

- 100% "Ferrexpo AG", країна - Швейцарія.

Акції "Ferrexpo AG" належить:

- 99,999999% "Ferrexpo PLC", країна - Сполучене Королівство;

- 0,000001% ОСОБА_2 (Волфрам Куоні", громадянин Швейцарської Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою "відсутня".

Відповідно до розділу 810000 “Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ” Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024): "...Станом на 31 грудня 2023 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт). Аналогічний стан був і на 31 грудня 2022 року.

Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo plc (спільно іменуються як "Група компаній Ferrexpo"), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі.

24 травня 2007 року компанія Ferrexpo plc ("Кінцева материнська компанія") придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об`єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo plc у кінцевому рахунку утримує компанія Minco Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_3 та його найближчим родичам...".

При проведенні перевірки використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному вебсайті www.ferrexpo.com):

Мова оригіналу: “The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (“Fevamotinico”), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.”

“Найбільшим акціонером групи є “Fevamotinico S.a.r.l.” (“Fevamotinico”), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить “The Minco Trust”, яка в свою чергу належить ОСОБА_3 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу “FERREXPO PLC” (31.12.2023 – 49,3 %, 30.06.2023 – 49,5 %).”

Крім того, відповідно до Ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 по справі №757/39743/23-к (розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, reyestr.court.gov.ua):

“…в ході проведення досудового розслідування з Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_10 з 19.04.2007 наявні корпоративні права у вигляді 231 400 000 акцій, номінальною вартістю 7230000 гривень, емітентом яких є юридична особа зареєстрована в Республіці Сінгапур “The Minco Trust”, код 26462335.

Отже, ОСОБА_10 є беніфіціарним власником компанії “The Minco Trust” юридична особа, яка зареєстрована в Республіці Сінгапур, код 26462335.

В свою чергу “The Minco Trust” володіє 100% статутного капіталу компанії “Fevamotinico Sarl” (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L- 2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

Отже, ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником компанії Fevamotinico Sarl (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

В свою чергу “Fevamotinico S.a.r.l.” володіє 49,5% статутного капіталу компанії “FERREXPO PLS” юридична особа, яка зареєстрована в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, код 05432915, адреса 55 St. James's Street, London, England, SW1A 1LA.

В свою чергу “FERREXPO PLS” володіє 100% статутного капіталу компанії “FERREXPO AG” юридична особа, яка зареєстрована в Швейцарській Конфедерації, код CH-170.3.025.159-2, податковий номер компанії 1021-252-64.

В свою чергу “FERREXPO AG” володіє 100% статутного капіталу: ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282….

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема:

1. Часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282 у розмірі 49,5%, у вигляді 153 450 000 простих іменних акцій:

…07.09.2023 року (клопотання датоване 05.09.2023) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права наступних юридичних осіб, а саме на:

1) 49,5% статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК" код ЄДРПОУ 00191282 у вигляді 153 450 000 простих іменних акцій:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.”

Колегія суддів Київського апеляційного суду погодилась з висновком слідчого судді та постановила: Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019000000000890 від 14.06.2019 року та накладено арешт - залишити без змін.

Зазначена Ухвала апеляційного суду набрала законної сили 04.02.2025 року, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає".

Надаючи оцінку аргументам відповідача, якими він за наслідками проведеної податкової перевірки доводив факт наявності у ОСОБА_7 статусу кінцевого бенефіціарного власника, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49,3%, колегія суддів зазначає наступне.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати (стаття 86 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення ґрунтується саме на висновках, викладених в акті перевірки.

Формулюючи висновки за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, податковий орган вказав на неможливість отримання бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 173 231 377 грн у зв`язку з тим, що саме бенефіціарний власник підприємства позивача включений до переліку осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції.

Натомість, відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін “кінцевий бенефіціарний власник” вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону №361-IX кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1644-VII, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" №3317-IX від 10 серпня 2023 року №3317-IX (далі - Закон №3317-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ПК України доповнено положеннями, якими встановлено повноваження та порядок виконання контролюючими органами рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Зокрема, цим законом ПК України доповнено статтею 21-1 "Реалізація спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", за змістом якої контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів: (…) зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 21-1.1 статті 21-1).

Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України “Про санкції” (пункт 21-1.2 статті 21-1).

Крім того, Законом №3317-IX статтю 200 ПК України доповнено пунктами 200.4-1, 200.4-2, 200.12-1, зміст яких наведено вище.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства” від 18.06.2024 №3813-IX (далі - Закон №3813-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до абзацу першого пункту 200.4-1 статті 200 ПК України внесені зміни, внаслідок яких відповідна норма з 26.07.2024 діє у такій редакції: Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України “Про санкції”, прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що за даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_4 , Zhevaho Kostiantyn, (Україна, податковий номер НОМЕР_1 ) у порядку, встановленому Законом №1644-VІІ, прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Санкції введено в дію указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 “Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” (позиція 3 Додаток 1). Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ “Про санкції”: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Під час проведення документальної позапланової перевірки позивача, відповідач встановив, що акціями підприємства ПрАТ "Полтавський ГЗК" володіє:

- 100% "Ferrexpo AG", країна - Швейцарія.

Акції "Ferrexpo AG" належить:

- 99,999999% "Ferrexpo PLC", країна - Сполучене Королівство;

- 0,000001% ОСОБА_2 ( ОСОБА_10 ", громадянин Швейцарської Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою "відсутня".

Відповідно до розділу 810000 “Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ” Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024): "...Станом на 31 грудня 2023 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт). Аналогічний стан був і на 31 грудня 2022 року.

Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo plc (спільно іменуються як "Група компаній Ferrexpo"), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі.

24 травня 2007 року компанія Ferrexpo plc ("Кінцева материнська компанія") придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об`єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo plc у кінцевому рахунку утримує компанія Minco Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_3 та його найближчим родичам...".

Згідно з документом “Проміжний результат за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року” компанії Ferrexpо PLC (опублікований 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com): “Найбільшим акціонером групи є “Fevamotinico S.a.r.l.” (“Fevamotinico”), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить “The Minco Trust”, бенефіціарами якого в свою чергу є ОСОБА_5 та двоє членів його родини. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу “FERREXPO PLC” (31.12.2023 - 49,3 %, 30.06.2023 - 49,5%).”.

Наведена вище інформація свідчить про те, що бенефіціарами The Minco Trust, якому належить компанія Fevamotinico S.a.r.l., яка в свою чергу є найбільшим акціонером групи Ferrexpо PLC з часткою 49,3%, є не лише ОСОБА_5 , а і двоє членів його родини.

У свою чергу, під час проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом не досліджувалося питання та не встановлювалися обставини того, якими саме частками The Minco Trust у відсотковому виразі володіють ОСОБА_5 та власне двоє членів його родини, а також не досліджувалося питання, чи дійсно володіння часткою у статутному капіталі The Minco Trust забезпечувало особі можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Наведене в акті перевірки посилання на те, що бенефіціарами The Minco Trust є “ ОСОБА_5 та двоє членів його родини”, саме по собі не доводить факт наявності у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України, оскільки: по-перше, таке формулювання є оціночним та неконкретизованим, не містить жодних відомостей щодо розподілу часток між зазначеними особами, характеру їх прав, порядку реалізації повноважень тощо; по-друге, відповідно до наведеного вище визначення кінцевого бенефіціарного власника, вирішальний вплив може бути встановлений лише за наявності передбачених законом ознак прямого або непрямого контролю.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25.

Як вже зазначалося, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи.

Разом з тим, матеріали перевірки не містять жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_5 , зокрема, у The Minco Trust, та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Зі свого боку, ознакою здійснення непрямого вирішального впливу є, серед іншого, володіння часткою у відповідному розмірі через пов`язаних осіб. Водночас сам по собі факт того, що бенефіціарами The Minco Trust є три особи, які належать до однієї родини, не є достатнім для висновку про наявність непрямого вирішального впливу однієї з них безпосередньо на ПрАТ "Полтавський ГЗК”.

У цьому випадку контролюючий орган обмежився констатацією наявності родинного зв`язку між трьома особами, однак не встановив ані кількісних показників володіння, ані ступеню пов`язаності цих осіб, що є обов`язковими елементами для висновку про здійснення вирішального впливу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за липень 2025 року обґрунтовано, зокрема, даними, наведеними у Звіті незалежного аудитора за 2023 рік та Проміжних результатах за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, якими, на думку відповідача, підтверджується статус ОСОБА_4 як кінцевого бенефіціарного власника.

Водночас зазначені документи відображають обставини, що мали місце в попередні періоди, проте, жодним чином не відображають структуру власності позивача станом на дату проведення податкової перевірки. Так, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача взагалі будь-яким чином досліджувалась актуальна інформація щодо структури власності підприємства та встановлювалися обставини того, якими саме частками у відсотковому виразі станом на час проведення перевірки (з 11.09.2025 по 24.09.2025) володіли ОСОБА_5 та власне двоє членів його родини, а також питання того, чи дійсно володіння часткою у статутному капіталі забезпечувало Жевазі Костянтину можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність підприємства позивача.

Отже, сам факт посилання контролюючого органу на інформацію, зазначену у вказаних аудиторських документах, не може вважатися належним підтвердженням статусу ОСОБА_4 як кінцевого бенефіціарного власника у періоді, що перевірявся відповідачем, та у періоді, в якому така перевірка проводилась, а тому не може бути покладений в основу висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає хибними посилання апелянта на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к, з огляду на наступне.

Посилаючись на вказану ухвалу, контролюючий орган наполягає на тому, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%.

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведені приписи КАС України кореспондують приписам статті 89 КПК України, за правилом частини першої якої, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників відповідного кримінального провадження, ні для інших проваджень до моменту ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили або ухвали суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За відсутності таких судових рішень, обставини, на які посилається відповідач, не можуть вважатися встановленими у передбаченому законом порядку та не набувають преюдиційного значення.

Отже покликання відповідача на матеріали кримінального провадження є безпідставними та не можуть бути покладені в основу спірного рішення, оскільки судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання, яке було поставлено на вирішення слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що використана контролюючим органом в якості доказу інформація, наведена у Проміжних результатах за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, та у Звіті незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК", не доводить факту того, що ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ у розмірі 49,3 %, тоді як судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Колегія суддів звертає увагу, що у межах розгляду цієї справи суд не здійснює оцінку наявності чи відсутності у тієї чи іншої фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника як такого.

Предметом перевірки у цій справі є правомірність спірного рішення контролюючого органу за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, у тому числі, в контексті обґрунтованості висновків контролюючого органу та дотримання ним встановлених законом стандартів доказування, визначених ч.2 ст.77 КАС України, адже саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення, у тому числі обставин, що свідчать про здійснення конкретною фізичною особою прямого або непрямого вирішального впливу на діяльність позивача. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях чи загальних посиланнях на публічну інформацію.

Отже, висновки про наявність вирішального впливу можуть бути покладені в основу владного рішення лише за умови їх належного встановлення та доказування у конкретних правовідносинах. За відсутності такого доказування відповідні твердження не можуть вважатися юридично обґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23, оскільки наявність цього судового рішення встановлена не під час проведення податкової перевірки, а у ході розгляду справи по суті у суді.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25.

Суд також зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначена постанова Верховного Суду ухвалена за результатом розгляду касаційної скарги у господарській справі на ухвалу про забезпечення позову. Вказана постанова стосується процесуального питання - забезпечення позову. Водночас, обставини, наведені судом під час розгляду такого процесуального питання, встановлюються в межах попередньої оцінки доводів сторін та доказів та не є результатом повного та всебічного з`ясування фактичних обставин по суті.

Отже такі обставини не можуть вважатися обставинами, встановленими рішенням суду по суті спору, яке набрало законної сили та, відповідно, у розумінні статті 78 КАС України, не мають преюдиційного значення для адміністративного суду та не впливають на встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у пункті 198 постанови від 10.01.2024 у справі №910/268/23 Верховний Суд, надаючи оцінку твердженням скаржника в частині відсутності у ОСОБА_4 статусу кінцевого бенефіціарного власника (підтвердження статусу належними доказами), окрім іншого, зазначив: "Враховуючи зазначене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що стверджувана позивачем обставина щодо наявності у ОСОБА_4 статусу кінцевого бенефіціарного власника є більш вірогідною, аніж протилежні твердження відповідача/скаржників".

Колегія суддів зазначає, що застосування стандарту доказування "вірогідність доказів" означає оцінку судом сукупності наданих сторонами доказів з точки зору їх більшої переконливості у порівнянні з альтернативними твердженнями. Водночас, сам по собі висновок про більшу вірогідність певної обставини не є тотожним її безпосередньому встановленню по суті, а лише відображає перевагу певних доказів над іншими за результатами змагального процесу.

Слід наголосити, що у справах адміністративної юрисдикції про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, всупереч обов`язку, встановленому частиною 2 статті 77 КАС України, у цій справі відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявність вирішального впливу (прямого чи непрямого) на діяльність позивача та/або контролю за його діяльністю у особи, щодо якої прийнято рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у порядку, встановленому Законом № 1644-VІІ.

Щодо листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026, яким, на думку апелянта, підтверджується факт наявності у ОСОБА_4 статусу кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Полтавський ГЗК", то колегія суддів зазначає, що такий лист містить лише інформаційне повідомлення, сформоване на підставі наявних у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб даних, без здійснення передбачених законом процедур встановлення чи підтвердження статусу кінцевого бенефіціарного власника.

При цьому, правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі Закон №4452-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та передбачає, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків (частина 1 статті 4 Закону №4452-VI).

Частинами 2 та 3 статті 4 Закону № 4452-VI передбачено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України та облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України; 3-1) здійснює емісію корпоративних облігацій у порядку та за напрямами залучення коштів, визначеними цим Законом, і видачу векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків заходи реагування; 8) здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12-1) звертається з відповідними запитами до клієнтів, вкладників та інших кредиторів банку в порядку, встановленому Фондом; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду. Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Отже, правовий статус Фонду та покладені на нього функції дозволяють дійти висновку про те, що цей орган не наділений владними управлінськими функціями щодо встановлення або офіційного підтвердження статусу кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.

Як вже зазначалося вище, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи, а непрямого вирішального впливу - принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння. Разом з тим, лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026, на який посилається відповідач в підтвердження своєї позиції, не містить жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_5 , зокрема, у The Minco Trust та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Отже долучений до матеріалів справи лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026 не є належним доказом, який би підтверджував статус ОСОБА_4 як кінцевого беніфіціарного власника ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Колегія суддів вважає помилковими покликання відповідача на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі №440/10547/25, від 22.05.2026 у справі №440/9705/2025, від 22.05.2026 у справі №440/11039/25, в яких, як зазначає відповідач, встановлено, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником компаній групи Ferrexpo, зокрема ПрАТ "Полтавський ГЗК", оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, застосовуючи положення частини п`ятої статті 242 КАС України, колегія суддів враховує актуальну релевантну практику Верховного Суду з порушеного питання, зокрема правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №440/7294/25, в якій суд, не здійснюючи оцінки наявності чи відсутності у тієї чи іншої фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника як такого, перевіривши дотримання контролюючим органом встановлених законом стандартів доказування під час прийняття оскаржуваного рішення, зазначив, що «….контролюючим органом не досліджувалося питання та не встановлювалися обставини того, якими саме частками у відсотковому виразі володіють ОСОБА_5 та власне двоє членів його родини, а також не досліджувалося питання, чи дійсно володіння часткою у статутному капіталі забезпечувала особі можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність підприємства позивача…контролюючий орган обмежився констатацією наявності родинного зв`язку між трьома особами, однак не встановив ані кількісних показників володіння, ані ступеню пов`язаності цих осіб, що є обов`язковими елементами для висновку про здійснення вирішального впливу…Саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення, у тому числі обставин, що свідчать про здійснення конкретною фізичною особою прямого або непрямого вирішального впливу на діяльність позивача. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях чи загальних посиланнях на інформацію, яка до того ж не може бути використана як доказ…".

Колегія суддів повторно наголошує, що у межах розгляду цієї справи суд не здійснює оцінку наявності чи відсутності у тієї чи іншої фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника як такого. Предметом перевірки у цій справі є правомірність рішення контролюючого органу та дотримання ним встановлених законом стандартів доказування під час його прийняття.

У постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Відтак право позивача на отримання бюджетного відшкодування є майновим правом, гарантованим державою, а законні очікування щодо його отримання становлять «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Будь-яке обмеження або позбавлення позивача такого права має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності, а обставини, які обумовлюють правомірність такого обмеження, підлягають належному доведенню суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, обмежуючи гарантоване державою право на майно - бюджетне відшкодування податку на додану вартість, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов`язує легітимність такого обмеження, та які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема обставин, що свідчили б про здійснення конкретною фізичною особою прямого чи опосередкованого вирішального впливу на діяльність позивача. Викладені контролюючим органом висновки не ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, мають характер припущень та зроблені, зокрема, з посиланням на неактуальну інформацію, яка сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження відповідних обставин.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені у цій справі обмеження права позивача на отримання бюджетного відшкодування не мають достатнього доказового підґрунтя, а тому не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

За викладених обставин, ураховуючи, що відповідач усупереч статті 77 КАС України не довів належними та допустимими засобами доказування наявність підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ, визначених пунктом 200.4-1 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 440/15403/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року