Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №759/16633/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Київ справа № 759/16633/25

провадження № 22-ц/824/7808/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р., Комар Л.А.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані адвокатом Волковим Павлом Олександровичем,

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року, ухвалені у складі судді Янченко А.В., суд, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 липня 2018 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

На підставі договору дарування квартири від 25 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Зваричем О.І. за реєстровим № 469, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

19 травня 2025 року ОСОБА_1 подала до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської РДА в місті Києві заяву про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини. Проте отримала відмову, мотивовану відсутністю згоди батька щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини.

Відповідач відмовляється надати згоду щодо реєстрації місця проживання дитини за місцем проживання матері. Відсутність реєстрації місця проживання дитини перешкоджає позивачці в реалізації права на часткове відшкодування вартості послуг, що надаються приватним дошкільним закладом, який відвідує ОСОБА_4 , за механізмом «Гроші ходять за дитиною», відповідно до Нового порядку здійснення видатків на дошкільну освіту на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, що затверджений рішенням Київської міської ради від 13 вересня 2018 року № 1369\5433, за яким діти киян будуть мати можливість обирати для навчання приватні заклади освіти та отримувати компенсацію з міського бюджету за утримання дитини протягом кожного місяця.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька відмовлено.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30000 грн на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в якій просила рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволення заяви відповідача, або у разі, відмови суду у скасуванні додаткового рішення повністю, зменшити стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 5000 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки в цій справі йдеться саме про першу реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років, а не про зміну місця реєстрації дитини. Суд не надав оцінки діям відповідача, який відмовляється надати згоду на першу реєстрацію дитини, самостійних дій не вчиняє, з огляду на його обов`язок, який визначено законами. Відсутність у дитини обов`язкової реєстрації, перешкоджає у доступі дитини до соціальних прав: медицини, освіти (садочка/школи) та отримання документів. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що реєстрація за місцем фактичного проживання дитини відповідає її найкращим інтересам. На час розгляду справи і по теперішній час, дитина проживає з позивачем в України, відповідач виїхав закордон, реєстрації та нерухомого майна в України не має. Також вважає, що судом порушено порядок авторозподілу справи. Орієнтовний розмір витрат за подання апеляційної скарги обраховується у розмірі 30 000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення також вважає, що останнє ухвалене неповноважним складом суду, що сторона відповідача не надала належних, допустимих і достовірних доказів витрат відповідача у заявленому розмірі. Апелянт вважає, що задовольняючи відшкодування витрат у розмірі 30 000 грн, суд не обґрунтував їх розміру та не дотримався вимог ч.4 ст.137 ЦПК України. Позивач вважає, що задоволений судом розмір правової допомоги у сумі 30 000,00 грн є завищеним

У відзивах на апеляційні скарги, подані представником ОСОБА_2 адвокатом Гаро Г.О. сторона відповідача просила залишити оскаржувані рішення без змін та стягнути з позивача судові витрати понесені у суді апеляційної інстанції.

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Волков П.О. підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Гаро Г.О. заперечувала проти апеляційних скарг, просила оскаржувані рішення залишити без змін.

У судове засідання не з`явились треті особи: представник відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної у місті Києві державної адміністрації, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки до їх електронних кабінетів, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції суду.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 липня 2018 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 15 том 1).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 16 том 1).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.

На підставі договору дарування квартири від 25 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Зваричем О.І. за реєстровим № 469, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33-35).

Згідно довідки, виданої 16 липня 2025 року ОСББ «Зоряне», ОСОБА_5 є власником квартири та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає разом з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20 том 1).

Згідно інформації ЦНАП, для реєстрації місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , відсутня згода батька (а.с. 22 - 24 том 1).

Згідно характеристики батьків, виданою ТОВ «Юкрейніан глобал скул», мати ОСОБА_1 приймає активну участь у житті та розвитку сина, батько ОСОБА_2 проживає за кордоном, та його участь у житті сина має епізодичний характер (а.с. 25 том 1).

Згідно платіжних інструкцій ОСОБА_1 здійснювала платежі на рахунок ТОВ «Юкрейніан глобал скул» (20 000 грн + +20 000 грн +20 000 грн +1950 грн+5250 грн +5650 грн) (а.с.27-32).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 , оскільки останній відмовляється надати таку згоду. Також позивачка зазначала, що йдеться про першу реєстрацію дитини, яка за доводами скарги ще ніде не зареєстрована, а не про її зняття з попередньої реєстрації та зміну адреси.

Суд першої інстанції вважав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки у іншій справі № 760/16729/25 судом не вирішено питання місця проживання дитини, відповідно відмова відповідача на реєстрацію місця проживання дитини з позивачкою є законною та обґрунтованою наявністю спору між сторонами щодо місця проживання дитини. Також суд послався на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №752/2951/20 та постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 752/11923/20.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції суд вважав, що 30000 грн відповідає обсягу наданих послуг адвоката, є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів вважає, що такі посилання суду першої інстанції є помилковими з урахуванням обставин справи.

Відповідно до положень пункту 2,3 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Згідно пункту 4 статті 7 цього ж Закону, декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З наведеного вбачається, що закон зобов`язує батьків зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. З наданих сторонами доказів вбачається, що з 12 лютого 2020 року малолітній син сторін взагалі не був зареєстрований в установленому порядку за жодною адресою.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що відсутність реєстрації місця проживання дитини перешкоджає позивачці в реалізації права на часткове відшкодування вартості послуг, що надаються приватним дошкільним закладом, який відвідує ОСОБА_4 , за механізмом «Гроші ходять за дитиною», відповідно до Нового порядку здійснення видатків на дошкільну освіту на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, що затверджений рішенням Київської міської ради від 13 вересня 2018 року №1369\5433, за яким діти киян будуть мати можливість обирати для навчання приватні заклади освіти та отримувати компенсацію з міського бюджету за утримання дитини протягом кожного місяця.

Також в ході судового розгляду установлено, що малолітня дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі, що належить останній на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому батько ОСОБА_2 проживає за кордоном у Чеській Республіці та згоду на реєстрацію місця проживання дитини не надає. Обґрунтування такої позиції відповідача зводиться до наявності між сторонами спору у справі № 760/16729/25 щодо визначення місця проживання дитини, за результатом вирішення якого у одного з батьків виникне право на реєстрацію дитини.

Проте, суд звертає увагу, що в цій справі розглядається питання не про перереєстрацію місця проживання дитини, а саме про першу реєстрацію, яка повинна була бути здійснена протягом трьох місяців з дня народження ОСОБА_3 ще у 2020 році. Суд першої інстанції зазначеного не врахував та послався на висновки Верховного Суду у справах з відмінними від цієї справи обставинами, в яких дитина уже була зареєстрована за певною адресою. Рішення про визначення місця проживання з одним із батьків дасть право перереєструвати дитину за іншою адресою, на що рішення у цій справі не впливає.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна дотримуватися справедлива рівновага, проте особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. ЄСПЛ вважає принцип «найкращих інтересів дитини» першочерговим у будь-яких справах, що стосуються сімейного життя, виховання чи місця проживання. Він вимагає від держав ретельно збалансовувати права дитини, біологічних батьків та інших сторін, уникаючи стереотипів, гарантуючи право дитини бути почутою та забезпечуючи її гармонійний розвиток. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: - по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими; - по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46 зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)). Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей: «Держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси».

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

З урахуванням конкретних обставин справи, реалізацією найкращих інтересів дитини та виконання обов`язку, покладеного законом на батьків зі здійснення дій щодо первинної реєстрації дитини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення. Відповідач не навів обґрунтованих аргументів, які могли б стати підставою для відмови у позові, наявність справи, в якій вирішується питання щодо місця проживання дитини, не звільняє батьків від обов`язку реєстрації малолітньої дитини передбаченого законом.

Крім того, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позов з метою отримання нею компенсації за навчання сина ОСОБА_3 у освітньому закладі, і, як підтверджено банківськими квитанціями, оплата за навчання здійснюється останньою, відповідно реалізація права на таку компенсацію, чи участь у інших державних програмах щодо розвитку та освіти дитини, впливатиме позитивно на матеріальне становище матері, що очевидно відповідатиме найкращим інтересам дитини, яка з нею проживає та знаходиться на її утримані.

Враховуючи зазначене позов підлягає задоволенню, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року скасуванню. Відповідно, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від24 грудня 2025 року підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Волковим Павлом Олександровичем, задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загатному розмірі 3028 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус