Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №755/9923/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/14926/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Київ

справа №755/9923/26

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В.,

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Галагана В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (вх №15724 від 20 березня 2026 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що висновок суду про те, що платіжна інструкція №17120470 від 17 грудня 2025 року не є належним доказом сплати судового збору ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права та Закону України «Про судовий збір».

Вказував, що ні ЦПК України, ні Закон України «Про судовий збір», ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містять вимоги про обов`язкове зазначення у реквізиті «Призначення платежу» прізвища відповідача, номера судової справи чи повної назви позовної заяви як необхідної умови для визнання судового збору сплаченим належним чином.

Зазначав, що висновок суду про неможливість ідентифікації платежу ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить засадам цивільного судочинства та не може бути достатньою підставою для повернення позовної заяви.

Вказував, що суд першої інстанції безпідставно не врахував пояснення, подані позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху та фактично не спростував їх зміст.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2026 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач на виконання вимог Закону України «Про судовий збір» додав до позовної заяву платіжну інструкцію №17120470 від 17 грудня 2025 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Залишаючи позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» без руху суд першої інстанції виходив з того, що долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція №17120470 від 17грудня 2025 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .

Також в ухвалі було зазначено, що інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.

Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 01 липня 2026 року, про що свідчить Інформаційна довідка про доставку електронного листа, що автоматично сформована Автоматизованою системою бази документообігу суду.

03 липня 2026 року представником позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенком М.Е. подано заяву на усунення недоліків (вх. №43765 від 06 липня 2026 року), в якій зазначено про дотримання позивачем норм закону при оформленні платіжної інструкції при зверненні з позовом до суду. Вказував, що Закон України «Про судовий збір» не містить вимоги про обов`язкове зазначення у реквізиті «Призначення платежу» прізвища відповідача або повної назви позовної заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція №17120470 від 17 грудня 2025 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 . Матеріали позовної заяви, а також копія платіжного документу не містять жодних даних про те, що такі кошти зараховано саме за позовом до ОСОБА_1 , а не в тому числі і за іншими позовами Товариства, поданими до Дніпровського районного суду м. Києва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не усунення недоліків позовної заяви та її повернення позивачу, з наступних підстав.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 указаного Закону).

Обов'язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163 (далі - Інструкція).

Підпунктом 5 пункту 37 Інструкції визначено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такий обов`язковий реквізит як призначення платежу.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 Інструкції).

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Указаний висновок відповідає висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року №910/4557/18.

У пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами).

Апеляційний суд враховує, що не зазначення реквізитів конкретної справи, у межах якої сплачується судовий збір, надає позивачу можливість подавати екземпляр зазначеної квитанції невизначену кількість разів у будь-які інші справи за його позовом.

За аналогічних обставин Верховним Судом відмовлено ТОВ «Діджи Фінанс» у відкритті касаційного провадження у справі №755/9632/24 ухвалою від 30 вересня 2024 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у встановлений строк не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху, а додана до позовної заяви копія платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору у зазначеній справі.

Посилання позивача на те, що в платіжній інструкції зазначено номер кредитного договору як підставу для ідентифікації платежу, колегія суддів зазначає, що вказаний реквізит самостійно не дає можливості однозначно ідентифікувати призначення платежу саме в межах цього конкретного спору до визначеного відповідача. Зазначення номера договору не свідчить про те, що кошти сплачено саме за подачу цього конкретного позову, оскільки за одним кредитним договором може виникати безліч самостійних судових проваджень, заяв чи вимог. Таке оформлення платіжного документа не дає можливості однозначно ідентифікувати призначення платежу, створює ризики повторного використання однієї квитанції для інших судових проваджень за тим самим договором.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що чинний Закон України «Про судовий збір» не містить прямої вимоги для платника зазначати в платіжному документі інформацію про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів процесуального законодавства та Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163платіжний документ має містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких він здійснюється. Хоча закон прямо не деталізує кожне слово, яке має бути зазначене в призначенні платежу, на платника покладено обов`язок сформувати призначення так, щоб отримувач коштів і суд мали змогу однозначно ідентифікувати належність цих коштів саме до конкретного судового позову та певного відповідача. Відсутність таких відомостей унеможливлює ідентифікацію платежу, а тому посилання скаржника на відсутність прямих заборон у законі є необґрунтованими.

Оскільки позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви та відмовився надати належним чином оформлену платіжну інструкцію із чітким призначенням платежу, суд першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки, передбачені статтею 185 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із позовною заявою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: