Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №757/3202/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року

справа № 757/3202/26-п

провадження № 33/824/4319/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Скоробогача Віталія Миколайовича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь державного бюджету України.

25 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Скоробогач В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_1 - адвокат Скоробогач В.М. зазначив про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року, в обґрунтування якого зазначив, що 17.07.2026 року під час самостійного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень стороні захисту стало відомо про існування зазначеної постанови. При цьому було встановлено, що повний текст постанови був направлений судом до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 13.07.2026 року, а відкритий доступ до нього забезпечено 15.07.2026 року, тобто майже через п`ять місяців після її ухвалення.

Однак, суддя звертає увагу на те, що в постанові від 26.02.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Отже, про результат розгляду справи, мав бути ознайомлений і мав можливість подати апеляційну скаргу у встановлені законодавством строки.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, розглянувши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Чинний КУпАП не пов`язує початок перебігу строку оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення із датою вручення копії цієї постанови, на що посилається апелянт, а лише надає право клопотати про поновлення строку оскарження, якщо його пропущено з поважних причин.

Отже, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд враховує, що ОСОБА_1 та його захисник адвокат Скоробогач В.М. були обізнані про розгляд справи в Печерському районному суді міста Києва.

Вивчивши питання про поновлення строку, суд встановив, що захисником ОСОБА_1 - адвокатом Скоробогач В.М. не наведені обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення, пов`язаними дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а, відтак, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Скоробогач В.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року слід відмовити.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено (ч. 2 ст. 294 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на викладене, у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скоробогача В.М. повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Скоробогача В.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скоробогача В.М. на постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя