Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №756/6627/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/6627/20 Головуючий у суді І інстанції Пукало А.В.

Провадження № 22-ц/824/11453/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. щодо відкриття виконавчих проваджень, скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, зобов`язати приватного виконавця повернути на його банківський рахунок стягнуті з боржника грошові кошти.

Вимоги скарги заявник обґрунтував тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі № 756/6627/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_1 , стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 30 листопада 2019 року до 15 листопада 2022 року у розмірі 100 000 грн, компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року у розмірі 1 644 грн та судовий збір у розмірі 1 016,44 грн.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року додатково стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 2 550 доларів США витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання зазначених судових рішень було видано виконавчі листи, на підставі яких приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. відкрито виконавчі провадження №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 постановами від 26 грудня 2025 року.

Заявник вважав, що постанови про відкриття виконавчих проваджень винесено з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки місцезнаходження боржника - ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» зареєстроване у місті Бровари Київській області, а майно боржника в місті Києві відсутнє, тому приватний виконавець не мала повноважень приймати виконавчі документи до виконання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що адреса боржника, яка зазначена у виконавчих листах, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, що свідчить про дотримання приватним виконавцем Жданович В.М. вимог чинного законодавства під час відкриття виконавчих проваджень.

Доводи заявника про те, що фактичне місцезнаходження боржника є іншим, самі по собі не свідчать про незаконність дій виконавця, оскільки предметом перевірки у межах розгляду цієї скарги є правомірність процесуальних дій приватного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження, а не правильність оформлення чи змісту самого виконавчого листа, виданого судом.

Суд також врахував, що матеріали скарги не містять належних і допустимих доказів того, що виконавчі листи містили очевидну помилку, яка була або повинна була бути відома приватному виконавцю під час прийняття їх до виконання. Не надано суду і доказів того, що приватний виконавець достеменно знала про недостовірність зазначеної у виконавчих листах адреси боржника, однак, незважаючи на це, відкрила виконавчі провадження з порушенням вимог закону.

Оскільки підстав для визнання неправомірними постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень не встановлено, похідна вимога заявника про повернення коштів, стягнутих в межах відповідних виконавчих проваджень, також не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги поданої скарги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що місцезнаходженням ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» з 15 серпня 2024 року є адреса: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 30/1, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана інформація є відкритою і зазначена у всіх відкритих джерелах, а приватний виконавець Жданович В.М. має безпосередній доступ до даних ЄДР і зобов`язана була перевірити інформацію щодо боржника перед прийняттям виконавчих документів до виконання, чого не зробила і тим самим порушила положення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Окрім того, виходячи зі змісту статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець Жданович В.М. зобов`язана була перевірити виконавчий лист на предмет його відповідності вимогам, встановленим у вказаній статті, перед прийняттям його до виконання та після встановлення невідповідності місця прийняття виконавчого документа місцезнаходженню боржника - повернути виконавчий лист стягувачу.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник приватного виконавця - адвокат Патерилов В.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи (провадження) в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили,тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 та частини другої статті 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника процесу, який з`явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі № 756/6627/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_1 , стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 30 листопада 2019 року до 15 листопада 2022 року у розмірі 100 000 грн, компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року у розмірі 1 644 грн та судовий збір у розмірі 1 016,44 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 05 квітня 2023 року після його перегляду в апеляційному порядку.

Додатковою постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 2 550 доларів США витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі заяви стягувача від 26 грудня 2025 року та виконавчого листа № 756/6627/20, виданого 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» (код ЄДРПОУ: 38108144; адреса місцезнаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А, літера Г) на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року у розмірі 1 644 грн, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. винесла постанову від 26 грудня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.

На підставі заяви стягувача від 26 грудня 2025 року та виконавчого листа № 756/6627/20, виданого 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 2 550 доларів США витрат на професійну правничу допомогу, приватний виконавець Жданович В.М. винесла постанову від 26 грудня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

На підставі заяви стягувача від 26 грудня 2025 року та виконавчого листа № 756/6627/20, виданого 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 30 листопада 2019 року до 15 листопада 2022 року у розмірі 100 000 грн, приватний виконавець Жданович В.М. винесла постанову від 26 грудня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

На підставі заяви стягувача від 26 грудня 2025 року та виконавчого листа № 756/6627/20, виданого 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 016,44 грн, приватний виконавець Жданович В.М. винесла постанову від 26 грудня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене вище конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа, відповідно до яких у виконавчому документі зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першої статті 13 цього Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 вказаного Закону).

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (крім коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника - резидента України). Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Водночас на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано всі документи, наявність / відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 908/309/21, від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 242/3831/19 зроблено висновок, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника. Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» на приватного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі, даним, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15676/16, від 24 червня 2022 року у справі № 363/3328/14-ц.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, видані 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва на підставі судових рішень у справі № 756/6627/20 виконавчі листи відповідають вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У відомостях про адресу місцезнаходження боржника ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» зазначено: м. Київ, пр. С. Бандери, 28-А, літ. Г.

Відповідно до даних Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Жданович В.М. є м. Київ, тобто вказана у виконавчих листах адреса місцезнаходження боржника територіально відноситься до підпорядкованого приватному виконавцю Жданович В.М. округу.

15 серпня 2024 року, тобто вже після ухвалення судових рішень у справі № 756/6627/20, було змінено зареєстроване місцезнаходження боржника на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» на приватного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі, даним, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Місце виконання виконавчого документа на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження визначається не приватним виконавцем, а відомостями, що містить виконавчий документ, складений та виданий уповноваженою на те особою, в якому, серед іншого, зазначається місцезнаходження боржника - юридичної особи. Саме на підставі таких відомостей приватний виконавець вирішує питання про відкриття виконавчого провадження.

Вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

З урахуванням вказаного, завдяки вимог процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність в матеріалах справи зареєстрованого місцезнаходження боржника не є достовірним підтвердженням того, що юридична особа на день відкриття виконавчого провадження знаходиться саме за вказаною судом адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування частини другої статті 24 цього Закону відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.

Таким чином, відсутні підстави вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що зазначена у виконавчому документі адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі ж невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач або боржник мають право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його відповідно із вказаними вимогами.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку приватного виконавця на стадії прийняття виконавчого документа до виконання перевіряти актуальність відомостей щодо місця проживання (місцезнаходження) та інших контактних даних учасників виконавчого провадження.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. не допускала неправомірних дій при відкритті виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих листів № 756/6627/20від 17 грудня 2025 року та порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.

У цій справі варто також врахувати і те, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане саме з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Отже, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця та вказати, у чому саме полягає таке порушення.

Проте, оскаржуючи в судовому порядку дії приватного виконавця Жданович В.М. щодо відкриття виконавчих проваджень, ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» взагалі не зазначило, яким чином зазначені дії виконавця призвели до порушення його прав та інтересів, чи перешкоджає таке порушення у реалізації ним своїх прав як боржника у виконавчому провадженні, яке відкрито особою, яка уповноважена здійснювати примусове виконання судових рішень, саме за заявами стягувача про примусове виконання рішення у трудовому спорі, до яких були долучені видані судом виконавчі листи.

Заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що до відкриття виконавчих проваджень у грудні 2025 року він добровільно та у повному обсязі (або частково) виконав рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі № 756/6627/20, яке набрало законної сили ще 05 квітня 2023 року, та додаткову постанову Верховного Суду від 19 червня 2024 року.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення скарги, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. щодо відкриття виконавчих проваджень та скасування її постанов від 26 грудня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчих листів № 756/6627/20, виданих 17 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва, а також зобов`язання приватного виконавця повернути на банківський рахунок боржника стягнуті з нього грошові кошти.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи заявника є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року - без змін.

Оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги не справлявся із заявника на підставі пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній