Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №756/10678/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/10678/24 Головуючий у суді І інстанції Діденко Є.В.

Провадження № 22-ц/824/12013/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - ТДВ «Експрес Страхування») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 найого користь 135 628,36 грнстрахового відшкодування та 3 028,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що ним було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «TOYOТA Highlander Hybrid», № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довідки про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) на зазначений автомобіль було отримано державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року у справі № 752/6009/24 ОСОБА_1 о 09 год. 15 хв. 08 березня 2024 року, керуючи автомобілем «ВMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в м. Києві по вул. Столичне шосе, 2, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOТA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем «MERCEDES», державнийреєстраційний номер НОМЕР_4 , що призвело до їх механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

До ТДВ «Експрес Страхування» потерпілою особою ТОВ «ОТП Лізинг» подано заяву про виплату страхового відшкодування та рахунок-фактуру на ремонт автомобіля «TOYOТА Highlander Hybrid», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до умов договору майнового страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 292 428,36 грн, що підтверджується страховим актом № 3.24.01145-1 та платіжною інструкцією № 68817768 від 29 квітня 2024 року.

Відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу підтверджено актом виконаних робіт № 2024007227 від 25 квітня 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «ВМW», № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі полісу № ЕР-215899056 обов`язкового страхування, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн.

Страховик відповідача здійснив на користь позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. Залишок майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, становить 135 628,36 грн, який в розумінні положень статей 993, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України повинен відшкодовувати відповідач як винуватець ДТП.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 рокув задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вважав недостатнім і недостовірним визначення розміру матеріальної шкоди на підставі наданих позивачем документів, тому відмовив в задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю розміру шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення судускасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що заява на виплату страхового відшкодування містить печатку ТОВ «ОТП Лізинг» - власника пошкодженого автомобіля «TOYOТA, державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 . Акт виконаних робіт № 2024007227 від 25 квітня 2024 року містить інформацію та підпис ОСОБА_2 - консультанта по роботі з клієнтами відновлювального сервісу ТОВ «Автосаміт ЛТД» та печатку цього підприємства, яке здійснило відновлювальний ремонт зазначеного автомобіля. Акт огляду транспортного засобу № 0000003781 від 12 березня 2024 року, складений та підписаний тим же ОСОБА_2 . Отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно застосував норми статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України.

Матеріали справи містять також рахунок-фактуру № 2024005646 від 27 березня 2024 року на суму 292 428,36 грн із печаткою ТОВ «Автосаміт ЛТД», платіжну інструкцію № 15361 від 08 квітня 2024 року потерпілої особи про оплату рахунку ТОВ «Автосаміт ЛТД», страховий акт № 3.24.01145-1, платіжну інструкцію позивача№ 68817768 від 29 квітня 2024 року на суму 292 428,36 грн, які залишені судом без належної оцінки, що вказує на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Посилається на постанову Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4013/17, в якій зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу, підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування (далі - СТО) сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Позивач також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів для додаткового обґрунтування розміру шкоди, яка була завдана внаслідок ДТП, а саме розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складеного оцінювачем ОСОБА_3 07 травня 2026 року, тобто після ухвалення судом рішення у справі № 756/10678/24.

Крім того, просить прийняти на стадії апеляційного перегляду справи та дослідити фото з місця ДТП від 08 березня 2024 рокута фото пошкоджень автомобіля «TOYOТА Highlander Hybrid», державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 , завданих внаслідок цієї ДТП, які подавалися до суду першої інстанції, проте не були долучені до справи, оскільки суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових доказів з підстав відсутності обґрунтованих причин пропуску строку на їх подання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що звертаючись до суду з вимогою про стягнення із відповідача 135 628,36 грн, позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження ані факту завдання майнової шкоди у заявленому розмірі, ані самого розміру збитків, а дефектні документи, долучені до позовної заяви, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам статей 77-80 ЦПК України.

Вважає, що позивач безпідставно посилається на постанову Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4013/17, стверджуючи, що визначальним доказом реальних збитків є виключно платіжне доручення, яким оплачено ремонт на СТО. У справі № 922/4013/17 предмет доказування базувався на обставинах, де обсяг пошкоджень транспортного засобу, характер дефектів та прямий причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та проведеним ремонтом були безспірними, доведеними та підтвердженими належними двосторонніми первинними документами, які не викликали сумнівів у суду щодо їхньої достовірності. За таких умов Верховний Суд дійшов висновку, що витрати страховика, підтверджені платіжним документом, відповідають поняттю реальних збитків у розумінні статті 22 ЦК України. Натомість у даній справі відповідач послідовно заперечує сам обсяг пошкоджень та наявність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП від 08 березня 2024 року та витратами, внесеними до калькуляції СТО.

Платіжна інструкція позивача підтверджує виключно безспірний факт перерахування грошових коштів на рахунок третіх осіб, проте за своєю правовою природою вона не є і не може бути доказом, який підтверджує, які саме деталі та системи автомобіля були деформовані чи розгерметизовані під час зіткнення. Включення до рахунку-фактури позицій щодо заміни холодоагенту та охолоджуючої рідини за повної відсутності згадок про пошкодження радіаторів чи кліматичної установки у первинному акті огляду транспортного засобу вказує на те, що позивач оплатив витрати, які не пов`язані з деліктним правопорушенням.

Також відповідач заперечує проти клопотання позивача про долучення та дослідження нових доказів: розрахунку оцінювача ОСОБА_3 від 07 травня 2026 року, а також фотознімків з місця ДТП та пошкоджень транспортного засобу. На його думку, на підставі частини третьої статті 367 та частини восьмої статті 83 ЦПК України вказані докази не можуть бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Линник Є.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.

ТДВ «Експрес Страхування» явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином шляхом доставки судової повістки до електронних кабінетів позивача та його представника, причини неявки до апеляційного суду не повідомляло, а тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка сторони позивача відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 08 березня 2024 року о 09 год. 15 хв. у м. Києві по вул. Столичне шосе, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВМW», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOТA, державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем «MERCEDES», державнийреєстраційний номер НОМЕР_4 , що призвело до їх механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року (справа № 752/6009/24), яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за фактом скоєння вказаної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як володільця автомобіля «ВМW», державнийреєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі полісу № ЕР-215899056 обов`язкового страхування, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн.

У наданому ТДВ «Експрес Страхування» акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 0000003781 від 12 березня 2024 року, складеним ОСОБА_2 без зазначення посади або кваліфікації особи, вказаний перелік пошкоджень. Підпис власника транспортного засобу в акті відсутній.

В рахунку-фактурі № 2024005646 від 27 березня 2024 року ТОВ «Автосаміт ЛТД» зазначено перелік запчастин (матеріалів) і робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOТA Highlander Hybrid», державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 292 428,36 грн.

У акті виконаних робіт ТОВ «Автосаміт ЛТД» № 2024007227 від 25 квітня 2024 року вказано про перелік запчастин (матеріалів) і виконаних робіт з ремонту вищезазначеного автомобіля на загальну суму 292 428,36 грн, відомості про підписання вказаного акту замовником відсутні.

09 квітня 2024 року ТОВ «ОТП Лізинг» звернулось до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 292 428,36 грн.

Згідно із страховим актом № 3.24.01145-1 від 29 квітня 2024 року страхове відшкодування було визначено позивачем у розмірі 292 428,36 грн.

Відповідно до умов договору добровільного майнового страхування ТДВ «Експрес Страхування» здійснено виплату ТОВ «ОТП Лізинг» страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль у розмірі 292 428,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68817768 від 29 квітня 2024 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заявлених позивачем збитків ґрунтується лише на акті огляду транспортного засобу № 0000003781 від 12 березня 2024 року та акті виконаних робіт ТОВ «Автосаміт ЛТД» № 2024007227 від 25 квітня 2024 року, проте позивачем не наданий звіт про оцінку розміру завданих збитків, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності, або висновок експерта і клопотань про призначення у справі відповідної експертизи він не заявляв. Акт огляду транспортного засобу складений невідомою особою без підтвердження її посади і кваліфікації, а у графі «підпис власника» такий підпис відсутній.Акт виконаних робіт суд вважав неналежним доказом визначення вартості матеріального збитку, підпис замовника (власника) у ньому також відсутній. Таким чином, суд визнав недостатнім і недостовірним визначення розміру матеріальної шкоди на підставі наданих позивачем документів.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та не відповідають вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», а не норми статті 1191 ЦК України (право зворотної вимоги (регрес) до винної особи), яку суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

З огляду на виплату позивачем страхового відшкодування, до нього (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування виплаченого страхового відшкодування, ТДВ «Експрес Страхування» виходило з умов укладеного між ним та ТОВ «ОТП Лізинг» 07 серпня 2017 року генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу за № 207.17.000001 із додатковою угодою № 4 від 17 грудня 2021 року до нього, предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом «TOYOТA Highlander Hybrid», 2023 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , на який 10 січня 2024 року було отримано державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та/або додатковим обладнанням цього транспортного засобу (а.с. 11-26, т. 1).

Згідно із пунктом 9.1 розділу 9 «Визначення розміру, порядок та умови здійснення виплати страхового відшкодування» договору добровільного страхування при настанні страхового випадку страховик визначає розмір збитку згідно з умовами цього договору.

Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника та/або листа вигодонабувача і страхового акту, що складається страховиком (пункт 9.3 договору).

Документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, надаються страховикові в оригіналі або у вигляді нотаріально завірених чи простих копій, за умови надання страховику можливості звірки цих копій з оригіналами документів (пункт 9.5 договору).

Як визначено пунктом 9.7 договору, розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком або уповноваженим представником страховика на підставі:

9.7.1.у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет експертизи» - акту товарознавчої експертизи (висновку експертного дослідження з оцінки ТЗ), проведеної експертом-автотоварознавцем (суб`єктом оціночної діяльності). Вибір експертної організації та/або експерта здійснюється страховиком. Для розрахунку розміру збитків застосовується середня по регіону, в якому зареєстровано ТЗ, вартість нормо-годин і вартість оригінальних деталей, що замінюються;

9.7.2.у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет СТО» - кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО, що підтримує гарантійні зобов`язання виробника (імпортера/офіційного дилера) застрахованого ТЗ та яка письмово вказується (погоджується) страховиком страхувальнику (якщо в регіоні місця постійного проживання страхувальника таких СТО декілька). При цьому перерахування проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок, або по факту виконання робіт - підставі акту виконаних робіт та квитанції про сплату - на рахунок страхувальника або вигодонабувача. Вартість відновлювального ремонту ТЗ за опцією «пріоритет СТО» визначається відповідно до одного з нижченаведених варіантів:

- Варіант 1. На базі СТО, що підтримує гарантійні зобов`язання виробника (імпортера/офіційного дилера) застрахованого ТЗ та яка письмово вказується (погоджується) страховиком страхувальнику (якщо в регіоні місця постійного проживання страхувальника таких СТО декілька): на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО, яка підтримує гарантійні зобов`язання щодо даної марки ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт;

- Варіант 2. На базі СТО за вибором страховика: на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО за вибором страховика, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт;

- Варіант 3. За умови перерахування коштів на рахунок страхувальника, якщо роботи по відновленню ТЗ страхувальником не оплачені, а розмір завданих збитків не перевищує 100 000,00 грн: на підставі ремонтної калькуляції, виконаної страховиком з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом пункту 9.6 та підпункту 9.7.3 договору добровільного страхування при з`ясуванні причин та обставин настання події, що може бути в подальшому визнана страховим випадком, та визначенні розміру збитку, страховик має право замовити проведення експертизи та/або незалежну оцінку вартості відновлювального ремонту ТЗ, та визначити суму страхового відшкодування на підставі висновку експерта-автотоварознавця (суб`єкта оціночної діяльності).

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 «Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитку» залежно від характеру та обставин страхового випадку, настання страхового випадку та розмір збитків має бути підтверджено наступними документами, які надаються страхувальником: у разі пошкодження ТЗ внаслідок ДТП - схема місця ДТП (фотокопія), підписана учасниками ДТП та поліцейським; в усіх випадках, зокрема після проведення ремонту застрахованого ТЗ - акт виконаних робіт та оригінали розрахункових документів (квитанції, фіскальні чеки, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо), що підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, оплати за такий ремонт, в тому числі і сплату податку на додану вартість (в разі виплати суми страхового відшкодування шляхом безготівкового розрахунку на рахунок страхувальника чи вигодонабувача); інші документи, які дають змогу встановити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обставини настання страхового випадку та дають право страховику на регресні вимоги до винних осіб.

Факт здійснення страхувальником ТОВ «ОТП Лізинг» відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «TOYOТA Highlander Hybrid», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується наявними у справі доказами, а саме рахунком-фактурою ТОВ «Автосаміт ЛТД» № 2024005646 від 27 березня 2024 року, платіжною інструкцією ТОВ «ОТП Лізинг» № 15361 від 08 квітня 2024 року та актом виконаних робіт № 2024007227 від 25 квітня 2024 року, відповідно до яких вартість ремонту склала 292 428,36 грн (а. с. 32, 33, 36, 37, т. 1).

За договором добровільного страхування № 207.17.000001 від 07 серпня 2017 року, укладеним між ТДВ «Експрес Страхування» та страхувальником, не передбачено обов`язку страховика за цим договором визначати розмір страхового відшкодування виключно з урахуванням висновку автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) та/або звіту суб`єкта оціночної діяльності, складених відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Відповідно до акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 0000003781 від 12 березня 2024 року, страхового акта № 3.24.01145-1 від 29 квітня 2024 року, який складений страховиком на підставі наданих страхувальником документів, а такожумов договору добровільного страхування № 207.17.000001 від 07 серпня 2017 року розмір страхового відшкодування за зазначеним страховим випадком склав 292 428,36 грн (а.с. 31, 34, т. 1).

Ці кошти були сплачені позивачем згідно платіжної інструкції № 68817768 від 29 квітня 2024 року безпосередньо на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг» в якості страхового відшкодування за додатковою угодою № 4 від 17 грудня 2021 року до вказаного договору добровільного страхування (а.с. 35).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він на виконання умов генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу за № 207.17.000001 та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування» виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, помилково вважав, що відсутність підписів власника пошкодженого автомобіля (замовника) на наданих позивачем копіях акта огляду транспортного засобу № 0000003781 від 12 березня 2024 року та акта виконаних робіт № 2024007227 від 25 квітня 2024 року свідчить про недопустимість та недостовірність цих письмових доказів в контексті визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди, адже як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ОТП Лізинг» відповідно до платіжної інструкції № 15361 від 08 квітня 2024 року здійснило у повному обсязі оплату запчастин (матеріалів) і виконаних робіт з ремонту пошкодженого автомобіля на суму 292 428,36 грн, перелік яких зазначений у вищевказаних документах, складених, підписаних (засвідчених) посадовою особою ТОВ «Автосаміт ЛТД» - консультантом по роботі з клієнтами відновлювального сервісу, який діяв на підставі доручення № 315 від 29 грудня 2023 року (а.с. 31, 36, т. 1).

Тобто страхувальник вчинив дії, що свідчать про схвалення ним проведення на СТО ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу, обсягу робіт та конструктивних складових автомобіля, які підлягають заміні та визначені в акті огляду транспортного засобу.

Водночас розмір збитків, які були відшкодовані позивачем потерпілому, визначалися відповідно до реальної вартості запасних частин (матеріалів) та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля (статті 22, 1192 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року в справі № 606/2231/20 (провадження № 61-3584св22) за позовом ТДВ «Експрес Страхування») про відшкодування шкоди в порядку суброгації зазначено, що: «на підтвердження факту проведення ремонту застрахованого транспортного засобу позивач надав акти виконаних робіт, складених ТОВ «Кристал Моторс», в яких зазначено клієнтом та платником ТОВ «ОТП Лізинг», вказано транспортний засіб після ДТП «Toyota land cruiser 200», номерний знак НОМЕР_2 , перелік робіт та запасних частин, деталей, матеріалів, які були використані у процесі виконання ремонтних робіт. Згідно з цими актами вартість ремонтних робіт становить 678 215,80 грн.

На підставі вказаних актів виконаних робіт страховиком складено два страхових акти на виплату страхового відшкодування в сумі 637656,00 грн з урахуванням 500,00 грн витрат на евакуатора згідно з умовамидоговору та в сумі 41 059,80 грн. Виплата вказаних сум ТОВ «Експрес Страхування» на користь ТОВ «ОТП Лізинг» підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Висновки суду апеляційної інстанції, з якими погоджується Верховний Суд, про те, що акт виконаних робіт/наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види робіт/послуг, узгоджуються з пунктом 9.7 Генерального договору та спростовують доводи касаційної скарги в цій частині.

Встановивши, що позивач надав акти виконаних робіт, в яких замовником та платником зазначено ТОВ «ОТП Лізинг», та надав платіжні доручення про оплату ТОВ «ОТП Лізинг» вартості відновлювального ремонту в розмірі 643 191,40 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми страхового відшкодування із заподіювача шкоди у порядку суброгації».

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, необґрунтованими є висновки районного суду про неналежність доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення матеріальних збитків. У даному випадку під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню страховику потерпілого, необхідно було враховувати складові цих збитків відповідно до змісту частини другої статті 1192 ЦК України: реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.

Відповідно до зазначеної норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Таким чином, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20.

Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ТДВ «Експрес Страхування» має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичною вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «СК «Саламандра», що становить 135 628,36 грн.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

У справі, яка переглядається, заперечуючи проти заявленого розміру майнової шкоди, відповідач не заявляв клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення розміру завданого збитку та не надав жодних доказів того, що зафіксовані в актах огляду транспортного засобу та виконаних робіт ремонтні роботи і замінені пошкоджені конструктивні елементи автомобіля (2023 року випуску, який 10 січня 2024 року пройшов державну реєстрацію) є такими, що не зумовлені ДТП, що мала місце 08 березня 2024 року.

На думку колегії суддів, акт виконаних робіт та платіжні документи підтверджують факт виконання відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, його вартість та оплату за виконані роботи ТОВ «ОТП Лізинг» на користь ТОВ «Автосаміт ЛТД» коштів в сумі 292 428,36 грн, та свідчать про те, що виплата страхового відшкодування відповідає умовам генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу за № 207.17.000001.

З огляду на те, що ТДВ «Експрес Страхування»виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, яка не відшкодована страховиком відповідача, у розмірі 135 628,36 грнпідлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку суброгації.

Стягнення різниці між сумою фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобута виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача, як з винної особи, у даному випадку відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та сталій судовій практиці Верховного Суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТДВ «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 3 028,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 7 570,00 грн судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 135 628,36 грн (сто тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 36 копійок) страхового відшкодуваннята 7 570,00 грн(сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень) понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній