Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №761/42583/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/42583/24 Головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О.

Провадження № 22-ц/824/2557/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В.,Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року у розмірі 27 389,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 28 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про споживчий кредит № 102997839, за умовами кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 6 100,00 грн строком на 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу на її картковий рахунок. Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, обов`язкові платежі, передбачені умовами цього договору, у встановлений строк не здійснювала.

29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, згідно з яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу загальна сума заборгованості за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року становить 27 389,00 грн і складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 100,00 грн, заборгованості за відсотками - 20 130,00 грн та заборгованості за комісією - 1 159,00 грн.

02 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» направило відповідачу досудову вимогу, у якій повідомило ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги та договору факторингу, а також про розмір наявної заборгованості, яку рекомендувало погасити в термін до 30 вересня 2024 року та яку позичальник у добровільному порядку не сплатила, що змусило позивача звернутися до суду з позовом для захисту свого порушеного права.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Пінг-Понг» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року у розмірі 10 248,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків за період з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року в сумі 18 300,00 грн, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 01 липня 2025 року було проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи - ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс», що підтверджується наказом № 70-к від 01 липня 2025 року про зміну назви ТОВ «ФК «Пінг-Понг»; рішенням № 1778 єдиного учасника цього товариства від 01 липня 2025 року, статутом ТОВ «ФК «Солвентіс» в новій редакції.

По суті доводів апеляційної скарги вказує, що до позовної заяви було додано відомість про щоденні нарахування та погашення, яка підготовлена ТОВ «Мілоан» з урахуванням даних бухгалтерського обліку цієї компанії, з відображенням деталізованого розрахунку заборгованості, який містить період та складові суми заборгованості.

Оскільки відповідач в період дії кредитного договору на пільгових умовах кредит не повернула, а продовжувала користуватися кредитними коштами, ТОВ «Мілоан»відповідно до умов пункту 2.3.1 договору нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним (пункт 1.6 договору), а саме за 60 днів в період з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року, і таке нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам договору та спростовує висновки суду про нарахування відсотків за межами строку дії кредитного договору.

Суд першої інстанції не врахував, що на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5 % не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 102997839 від 28 квітня 2021 рокусторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102997839.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 100,00 грн у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 28 квітня 2021 року (строк кредитування).

Згідно з п. 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 13 травня 2021 року.

Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2 989,00 грн в грошовому виразі та 1 433 640,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9 089,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 1 159,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1 830,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.п. 1.6, 1.7 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3. договору (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Як визначено п. 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Кредитний договір № 102997839 від 28 квітня 2021 року, а також графік платежів та паспорт споживчого кредиту № 102997839, що є додатками № 1 та № 2 відповідно до договору про надання споживчого кредиту, відповідачем підписано шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про її згоду із вищезазначеними умовами.

ТОВ «Мілоан» свої зобов?язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти у розмірі 6 100,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , про що свідчить платіжне доручення № 27153570 від 28 квітня 2021 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 12 липня 2021 року в неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 27 389,00 грн, з яких: 6 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 130,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 159,00 грн - заборгованість за комісією.

29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, згідно з яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу загальна сума заборгованості за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року становить 27 389,00 грн і складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 100,00 грн, заборгованості за відсотками - 20 130,00 грн та заборгованості за комісією - 1 159,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про належне укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін та отримання відповідачем кредитних коштів, які вона своєчасно не повернула разом з нарахованими процентами та комісією.

Оскільки умовами кредитного договору було визначено строк кредитування 15 днів з 28 квітня 2021 року по 13 травня 2021 року, то позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 13 травня 2021 року, враховуючи те, що судом не встановлено, що строк кредитування сторонами було продовжено в установленому законом порядку, а матеріали справи не містять відомостей про нарахування відповідачу додатково комісії за пролонгацію договору. Також суду не надано доказів того, що позичальником було погоджено подовження строку користування кредитом та оновлено графік платежів за вказаним договором. Таким чином суд вважав, що в частині стягнення процентів поза межами строку кредитування вимоги позову є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року у розмірі 9 089,00 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту - 6 100,00 грн та заборгованість за процентами за період з 28 квітня 2021 року до 13 травня 2021 року - 2 989,00 грн.

Крім того, підписавши анкету-заяву на кредит та кредитний договір, відповідач погодилася на сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1 159,00 грн, а тому суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення цієї комісії згідно з умовами договору.

З наведених вище підстав суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ «Пінг-Понг» частково та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року у загальному розмірі 10 248,00 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд звертав увагу на те, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц).

З огляду на доводи апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків за період з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року в сумі 18 300,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору № 102997839 кредит надається строком на 15 днів з 28 квітня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом- 13 травня 2021 року.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим договором - фіксована, а особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених пунктом2.3 договору.

Як визначено пунктом 2.2.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3. договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пункті 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пункту 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження вказаного в пункті 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (пункт 2.3.1 договору).

Зокрема, пунктом 2.3.1.2 договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, відповідно до яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що положеннями кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Аналіз умов укладеного договору дозволяє зробити висновок, що його умовами передбачений механізм автоматичної пролонгації строку кредитування у разі фактичного користування кредитними коштами після спливу первісного строку, що не суперечить положенням статей 6, 202, 626, 629 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, у кредитному договорі № 102997839 від 28 квітня 2021 року його сторони погодили суму кредиту 6 100,00 грн; строк кредитування коштами 15 днів; проценти за користування кредитом 2,00 % за кожен день користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку 5,00 % за кожен день користування кредитом; механізм пролонгації строку кредитування шляхом фактичного користування кредитними коштами після завершення первісного строку без вчинення будь-яких додаткових дій з боку позичальника.

З огляду на неповернення позичальником кредитних коштів та обумовленої суми комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитомдо 13 травня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту, комісією та відсотками у строк, визначений договором, тобто до 13 травня 2021 року, відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про неправомірне нарахування відповідачу попереднім кредиторам процентів поза межами строку надання кредиту є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в тому, що подальше користування позичальником кредитними коштами після 13 травня 2021 року свідчить про настання відкладальної умови та продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно пункту 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно пунктами 1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування згідно пункту 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати), визначений пунктом 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Зміна умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особовому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Отже, посилання суду першої інстанції на відсутність згоди відповідача на пролонгацію строку кредитування та оновлення графіку платежів за кредитним договоромє безпідставними, оскільки така згода була надана нею при укладенні кредитного договору шляхом акцепту умов договору, що прямо передбачають автоматичну пролонгацію.

Суд не врахував, що фактичне користування позичальником кредитними коштами після завершення первісного строку є підтвердженням волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування.

Як вбачається із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102997839, до 13 травня 2021 року (включно) нарахування процентів здійснювалось за ставкою 2,00 % на підставі пункту 1.5.2 договору.

Після пролонгації договору нарахування процентів здійснювалось на підставі пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору - за стандартною (базовою) процентною ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним.

За таких обставин, нарахування процентів за користування кредитом в період з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року за стандартною (базовою) ставкою є правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року 2 989,00 грн.

Більше того, стягуючи зазначену заборгованість за процентами за період з 28 квітня 2021 року до 13 травня 2021 року, районний суд включив до неї також нараховану первісним кредитором комісію за оформлення кредиту у розмірі 1 159,00 грн, що призвело до подвійного стягнення з відповідача однієї і тієї ж складаної боргу - комісії за надання кредиту (6 100,00 грн + 2 989,00 грн + 1 159,00 грн = 10 248,00 грн).

В дійсності за період з 28 квітня 2021 року до 13 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 1 830,00 грн процентів за користування кредитними коштами, а за період з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року - 18 300,00 грн, а всього заявлену суму відсотків у розмірі 20 130,00 грн.

Посилання в оскаржуваному рішенні на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування колегія суддів вважає не застосованими до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку строк кредитування, визначений договором, не сплив внаслідок пролонгації позичальником на 60 днів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 прямо зазначила, що встановлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за користування кредитом можуть нараховуватись, однак не скасовує обов`язок боржника щодо їх сплати, якщо такі проценти були нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

З наведених вище підстав суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки районного суду про закінчення 13 травня 2021 року строку кредитування за договором про споживчий кредит № 102997839 від 28 квітня 2021 року та необхідності стягнення з відповідача процентів за користування кредитом лише в межах 15-денного строку, який сторонами визначений як строк первісного періоду кредитування та після спливу якого відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів належним чином не виконала і продовжила користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 989,00 грн ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованими і знайшли своє підтвердження.

В частині вирішених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредитом у розмірі 6 100,00 грн та заборгованості за комісією у розмірі 1 159,00 грн рішення суду першої інстанції не оскаржується позивачем, тому згідно вимог статті 367 ЦПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Разом з тим, зважаючи на зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення, в якій зазначено про загальну суму заборгованості за кредитним договором (без визначення її складових), яка підлягає стягненню, колегія суддів дійшла висновку про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у повному обсязі та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 року змінило своє найменування на ТОВ «ФК «Солвентіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (див. висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову (правничу) допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом першої інстанції на підставі долучених до позовної заяви письмових доказів встановлено, що ТОВ «ФК «Солвентіс» фактично понесло 6 000,00 грнвитрат на професійну правничу допомогу адвоката Білецького Б.М. у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Також позивач поніс витрати по сплаті судового збору, а саме 2 422,40 грн - за подання позовної заяви та 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 6 056,00 грн.

Відповідно до положень частини першої і другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 056,00 грн сплаченого судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 року змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», заборгованість за кредитним договором № 102997839 від 28 квітня 2021 року у загальному розмірі 27 389,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 року змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,6 000,00 грнвитрат на професійну правничу допомогу та 6 056,00 грн сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній