Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №752/8838/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Київ

справа № 752/8838/25

провадження № 22-ц/824/3454/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І.,суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Акціонерне товариство «Сенс Банк»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Машкевич К.В., суд -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд зобов`язати АТ «Сенс Банк» припинити дію кредитного договору №500750169 від 21 лютого 2023 року; зобов`язати АТ «Сенс Банк» припинити нарахування будь-якої заборгованості, зокрема штрафних санкцій за ст.625 ЦК України; зобов`язати АТ «Сенс Банк» анулювати заборгованість у розмірі 281 782, 30 грн за договором в зв`язку з його повним виконанням.

Позов обґрунтовано тим, шо 21 лютого 2023 року між нею та відповідачем була укладена Угода про надання споживчого кредиту № 500750169, за умовами якої їй був наданий кредит у розмірі 245 318, 84 грн строком на 120 місяців з процентною ставкою 4, 99 % річних.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2024 року за позовом банку вказана сума була стягнута з неї.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року вказане рішення було скасоване та ухвалене нове.

Постановою апеляційної інстанції з ОСОБА_1 було стягнуто 7 963, 37 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 473, 07 грн простроченої заборгованості за процентами.

Вказаний борг позивачкою був повністю погашений, в зв`язку з чим, постановою приватного виконавця Манікіна Д.С. від 04 квітня 2025 року виконавче провадження було закінчено.

На запит ОСОБА_1 відповідачем 26 лютого 2025 року був наданий перелік кредитних договорів, які укладалися нею з банком.

Зазначено про наявність заборгованості за кредитним договором №500750169 в сумі 281 782, 30 грн.

Тобто, не дивлячись на виконання позивачкою рішення суду, відповідач продовжує вважати даний кредитний договір чинним та нараховує заборгованість, зокрема штрафні санкції за ст. 625 ЦК України. Такі дії банку порушують права позивача, як споживача фінансових послуг. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила задовольнити позов.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення виключно тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним. При цьому суд першої інстанції повністю ухилився від аналізу суті спору та надання оцінки правомірності дій Банку після виконання судового рішення, обмежившись формальною відмовою. Суд першої інстанції припустився фундаментальної помилки, обмежившись формальною перевіркою відповідності формулювань позовних вимог переліку, наведеному у статті 16 ЦК України. Такий підхід є проявом надмірного формалізму та ігнорує обов`язок суду встановлювати дійсну правову мету, якої прагне досягти позивач. Мета позову Апелянта полягала не у примусовому припиненні чинного договору за рішенням суду, а в отриманні судового підтвердження (констатації) юридичного факту, що зобов`язання в частині, яка була предметом спору у справі № 650/1992/24, є вже припиненим внаслідок його належного виконання, а відтак подальші нарахування Банку є безпідставними.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Василюк А.П. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В судове засідання не з`явився відповідач, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету банку, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції суду до його електронного кабінету, причини своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 21 лютого 2023 року між сторонами був укладений кредитний договір у формі Угоди про надання споживчого кредиту № 500750169.

За умовами договору позивачці був наданий кредит у розмірі 245 318, 84 грн строком на 120 місяців під 4, 99% річних.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором банк звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом про стягнення з позивачки суми боргу в розмірі 252 105, 56 грн.

Рішенням суду від 26 серпня 2024 року позов банку був задоволений.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року вказане рішення суду було скасоване та ухвалене нове.

Постановою апеляційної інстанції позов задоволено частково.

Стягнуто з позивачки 7 963, 37 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 473, 07 грн простроченої заборгованості за процентами станом на 02 серпня 2023 року.

Постановою суду підтверджено наявність простроченої заборгованості за кредитом з березня 2023 року та відсутність інформації про погашення кредиту та відсотків з лютого до серпня 2023 року.

Судом також установлено, що за умовами договору погашення кредиту та відсотків мало відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів до 21 числа кожного місяця, а також визначено розмір мінімального щомісячного платежу.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області від 04 квітня 2025 року рішення суду виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим виконавче провадження було закінчено.

Листом АТ «Сенс Банк» № 9794-33.4-б/б від 26 лютого 2025 року на звернення позивачки, останню було повідомлено про діючий до 21 лютого 2033 року договір № 500750169 та наявну заборгованість по ньому в сумі 281 782, 30 грн.

З постанови Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року вбачається, що судом була стягнута заборгованість позивачки, яка існувала станом на 02 серпня 2023 року.

У стягненні всієї суми заборгованості, як про це просив банк при зверненні до суду, було відмовлено з тих підстав, що строк платежів, які були предметом спору в справі та стягнуті судом першої інстанції, не настав.

Даним рішенням суду не було встановлено, що заборгованість за кредитним договором позивачкою погашена в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачкою вимоги не є належним способом захисту прав, оскільки наявність інформації банку із зазначенням у ній суми боргу за кредитним договором не свідчить про порушення її прав, як споживача фінансових послуг, не сприятиме ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягають розгляду в судовому порядку. Наведені ОСОБА_1 обставини в обґрунтування позову можуть лише досліджуватися судом при вирішенні спору за позовом банку до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Звертаючись до суду, позивачка не зазначає, що відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної в листі від 26 лютого 2025 року заборгованості за кредитним договором.

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Як установлено судом, 21 лютого 2023 року між сторонами був укладений кредитний договір у формі Угоди про надання споживчого кредиту № 500750169.

За умовами договору позивачці був наданий кредит у розмірі 245 318, 84 грн строком на 120 місяців під 4. 99% річних.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором банк звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом про дострокове стягнення з позивачки суми боргу в розмірі 252 105, 56 грн. Апеляційним судом ухвалено нове рішення та стягнуто з позивачки 7 963, 37 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 473, 07 грн простроченої заборгованості за процентами, яка існувала станом на 02 серпня 2023 року.

Постановою суду підтверджено наявність простроченої заборгованості за кредитом з березня 2023 року та відсутність інформації про погашення кредиту та відсотків з лютого до серпня 2023 року.

З постанови Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року вбачається, що судом була стягнута заборгованість позивачки станом на 02 серпня 2023 року.

В стягненні всієї суми заборгованості, як про це просив банк при зверненні до суду, було відмовлено з тих підстав, що строк платежів, які були предметом спору в справі та стягнуті судом першої інстанції, не настав.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ «Сенс Банк» припинити дію кредитного договору №500750169 від 21 лютого 2023 року та припинити нарахування будь-якої заборгованості, а також зобов`язати АТ «Сенс Банк» анулювати заборгованість у розмірі 281 782, 30 грн за договором в зв`язку з його повним виконанням. В обґрунтування позову посилалась на те, що постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року з неї було стягнуто 7 963, 37 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 473, 07 грн простроченої заборгованості за процентами. Вказаний борг нею був повністю погашений, у зв`язку з чим постановою приватного виконавця Манікіна Д.С. від 04 квітня 2025 року виконавче провадження було закінчено. А тому ОСОБА_1 вважала, що у зв`язку з наведеним, виконала усі зобов`язання перед банком за кредитним договором № 500750169 і подальше нарахування їй будь - якої заборгованості є неправомірним.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений частиною 2 статті 16 ЦК України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, такого способу захисту цивільних прав, з яким позивачка звернулася до суду, ні статтею 16 ЦК України, ні іншими законами не передбачено. Наведені обставини в обґрунтування позову можуть досліджуватися судом при вирішенні спору за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки кредитний договір існує, його дія станом на день ухвалення рішення Херсонським апеляційним судом від 11 грудня 2024 року не припинилась. Предметом розгляду була заборгованість позивачки станом на 02 серпня 2023 року, тоді як дія договору припиняється у лютому 2033 року. Достроково позивачка отриману нею у банку суму кредиту не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус