Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №761/39812/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 366/860/26

провадження № 33/824/3541/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Чеботарьової Юлії Володимирівни на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року в складі судді Мартинова Є. О., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року, з урахуванням постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року про виправлення описки, допущеної у вступній частині постанови в частині зазначення дати її постановлення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України.

02 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Чеботарьова Ю. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Чеботарьова Ю. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Проти розгляду справу у відсутність ОСОБА_2 , який повідомлений про дату та час судового розгляду, не заперечувала.

Додатково пояснила, що з протоколу про адміністративне правопорушення та з відеозапису з бодікамери вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 01 год. 40 хв., проте на відеозаписі з відеореєстратора часом керування є 01 год. 13 хв., що є суттєвою розбіжністю в часі. А тому, в порушення приписів п. 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», даний відеозапис було відкориговано, що дає підстави для визнання такого відеозапису недопустимим доказом.

В протоколі про адміністративне правопорушення не вказано найменування та ідентифікаційний номер технічного засобу на який здійснювалась відеозйомка, а відтак наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не можуть бути доказами. Тобто, матеріали адміністративної справи не містять будь-якої інформації про засіб та/або його номер (інвентарний та номенклатурний), на який проведено відеофіксацію працівниками поліції, які б дозволяли провести його ідентифікацію. Долучені докази не дають змоги встановити джерело походження відеозапису, а тому такий відеозапис є недопустимим доказом.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів.

Проте, як вбачається з відеозапису, в дійсності поліцейський нібито виявив у ОСОБА_1 лише таку ознаку сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота. Інші ознаки у ОСОБА_1 не вбачались.

Зазначила, що направлення, яке міститься в матеріалах справи, є застарілим та недійсним, а тому пропозиція щодо огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі не відбулась.

У письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зазначав, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Під час перевірки документів 31.08.2025 ним було надано працівникам патрульної поліції документи, що підтверджують, що він є військовослужбовцем, проте працівники патрульної поліції не викликали уповноважених працівників Військової служби правопорядку та не передали матеріали справи на їх розгляд, чим порушили ст. 266-1 КУпАП.

Зважаючи на всі зазначені недоліки, допущені поліцейськими при складенні адміністративного матеріалу та порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді даної справи, відсутність обґрунтованої оцінки наявним в матеріалах справи доказам, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до змісту протоколу від 31.08.2025 про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439181 31.08.2025 о 01:40:00 в м. Києві по вул. Павла Вірського, 55 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Lexus RX 300, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що безперервно фіксувалось на нагрудні камери, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Технічний запис відеозапису: 470547, 476367.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, незалежно від мотивів такої відмови чи фактичного стану водія (наявності чи відсутності сп`яніння). Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі (усно, письмово або шляхом ухилення) висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439181 від 31.08.2025;

відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення (№470547, 476367).

Доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст. 266-1 КУпАП щодо огляду військовослужбовця Збройний Сил України ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за відсутності уповноваженої особи органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Щодо залучення Військової служби правопорядку, суд наголошує, що особливий порядок огляду військовослужбовців, передбачений ст. 266-1 КУпАП, застосовується лише у разі вчинення правопорушення під час виконання обов`язків військової служби або на території військових частин. ОСОБА_1 був зупинений на дорозі загального користування під час керування цивільним транспортним засобом в комендантську годину, що виключає необхідність залучення представників ВСП для оформлення матеріалів.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку доводам сторони захисту про те, що відеозапис не є безперервним, а тому не є належним та допустимим доказом.

Та обставина, що на відеозаписі з відеореєстратора, встановленого в автомобілі, зафіксовано час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 - 01: 13 год, а часом початку фіксації правопорушення на бодікамери поліцейських є 01:40 хв., не є свідченням того, що відеозаписи були відкориговані.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві пройти огляд на місці за допомогою спеціального приладу, або проїхати до медичного закладу для проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Вказані відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано ідентифікаційний номер технічного засобу, на який здійснювалась відеозйомка, а саме №470547, 476367.

Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підлягають відхиленню також доводи апеляційної скарги в тій частині, що на відеозаписі у ОСОБА_1 не вбачалось таких ознак алкогольного сп`яніння, як почервоніння шкіри обличчя та порушення координації рухів.

На відеозаписі зафіксовано те, що у ОСОБА_1 виявлена така ознака алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, що само по собі було достатнім для пропозиції водію пройти огляд на стан сп`яніння, від якого він відмовився.

Доводи апеляційної скарги щодо складення працівником поліції «застарілого» направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння не спростовує послідовності подій, відображеної безперервним відеозаписом, не змінює змісту неодноразово висловленої відмови та не свідчить про недопустимість усієї сукупності доказів.

Будь-яких порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 або Порядку №1103, які б могли стати підставою для визнання огляду (або процедури направлення на нього) недійсним, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також дотримання поліцейськими процедури пропозиції та проведення огляду повністю підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Сукупність доказів (протокол, відеозапис відмови) виключає будь-яке інше пояснення події.

Вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення особи від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Такі доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Чеботарьової Юлії Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк