Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №760/33042/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/3304/25 Суддя І інстанції - Сергієнко Г.Л.

Провадження № 33/824/3853/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно постанови судді, 12.11.2025 о 00 год. 07 хв. у м. Києві, пр-т Повітряних Сил, 50 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року, а провадження у справі закрити на підстав п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного приладу «Драгер», і саме працівники поліції не погодились з результатами огляду, який показав відсутність у нього вмісту алкоголю. Апелянт вважає, що подальша вимога працівників поліції проїхати до медичного закладу за наявності негативних показників Драгера була абсолютно безпідставною, а його відмова проїхати до медичного закладу не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апелянт вказує, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння йому не вручався, працівник поліції позбавив його права ознайомитись з офіційними результатами для того, щоб він зміг висловити свою позицію щодо згоди чи незгоди з вказаною у ньому інформацією на місці та отримати направлення на огляду в медичному закладі, яке йому також не надали.

Також апелянт зазначає, що являється кадровим військовослужбовцем ЗСУ, про що повідомив працівникам поліції під час зупинки транспортного засобу. Отже, апелянт вважає, що окремою, самостійною та абсолютною підставою для скасування оскаржуваної постанови є повне ігнорування працівниками поліції та судом першої інстанції спеціального правового статусу особи, яку притягують до відповідальності, та грубе порушення імперативної процедури огляду військовослужбовців.

Поміж іншого апелянт вказує, що працівники поліції не долучили до матеріалів справи роздруківки (чеки) технічного приладу «Драгер», які сформовані за результатами двох його спроб тестування на місці зупинки. Апелянт вважає, що наявність у справі лише протоколу про «відмову від лікарні» за повної відсутності чеків «Драгер», які підтверджують факт його успішного тестування на місці з нульовим результатом свідчить про штучне створення доказів звинувачення та упередженість працівників поліції.

Також апелянт зазначає, що суддя не взяв до уваги надані ним докази, результати обстежень та інші ключові фактори, які доводять його невинуватість.

Крім того, апелянт вказує на порушення його права на захист у суді першої інстанції, оскільки суд проігнорував надані ним заяви та технічно не долучив їх до матеріалів справи, не під`єднав його в системі Електронного кабінету до справи, що позбавило його законного права на ознайомлення з усіма процесуальними документами, доказами, які були долучені іншою стороною.

Апелянт також звертає увагу, що надана командиром військової частини НОМЕР_2 службова характеристика свідчить, що він є кадровим офіцером ЗСУ у званні підполковника, заступником командира частини з психологічної підтримки персоналу. Його професійна діяльність безпосередньо пов`язана з контролем військової дисципліни, профілактикою правопорушень та морально-психологічним забезпеченням підрозділів. За весь час служби він жодного разу не притягувався до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, характеризується виключно позитивно та має статус учасника бойових дій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушення ним зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №510456, згідно якого 12.11.2025 о 00 год. 07 хв. у м. Києві, пр-т Повітряних Сил, 50 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала. ОСОБА_1 від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення відмовився.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівниками поліції за порушення ПДР був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , про що останньому було повідомлено і він не заперечував причин зупинки. В подальшому в ході спілкування з водієм працівниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер. Після висловлення працівниками поліції такої вимоги, ОСОБА_1 попросив працівника поліції виключити камеру та поговорити без фіксації, що зроблено не було. Після цього, не отримавши від ОСОБА_1 відповіді на законні вимоги працівників поліції, працівниками поліції ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. На цей раз ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер. При цьому, з відеозапису чітко вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснено правила проходження огляду, на це ОСОБА_1 , підвівши мундштук до губ, повітря в належному об`ємі в нього не дув, а просто тримав мундштук біля губ, імітуючи процедуру проходження огляду і на прохання працівників поліції дути в мундштук як потрібно, а саме видихнути необхідний обсяг повітря до спрацювання відповідного сигналу не реагував. Більш того, в подальшому почав стверджувати, що огляд вже пройшов, і вважає подальші вимоги працівників поліції щодо необхідності проходження огляду незаконними. На численні вимоги поліцейських щодо належного проходження огляду, зокрема, видиху в мундштук достатнього обсягу повітря до відповідного звукового сигналу Драгеру для подальшого визначення приладом відповідного кількісного показника, який може підтвердити стан алкогольного сп`яніння, або його спростувати, ОСОБА_1 всіляко ухилявся, наполягаючи на тому, що він вже неодноразово пройшов огляд. Таку поведінку ОСОБА_1 , яка продовжувалась протягом тривалого часу працівниками поліції було розцінено як фактичну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер». Після цього ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 відповів, що цього робити не буде, а на наступний день пройде огляд самостійно, на що працівник поліції роз`яснив, що належним буде проходження огляду в медичному закладі виключно у супроводі працівників поліції. Проте, і після такого роз`яснення ОСОБА_1 не виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Роз`яснивши ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, працівниками поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зі змістом якого в подальшому його ознайомили, однак, ОСОБА_1 підписувати його відмовився, що було зафіксовано працівниками поліції у протоколі.

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а, навпаки, його декілька разів пройшов, з негативним для поліцейських результатом, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними та спростовуються даними дослідженого відеозапису, з якого чітко вбачається, що не дивлячись на належні роз`яснення поліцейських щодо порядку проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 робив лише «видимість» проходження огляду, адже, не видував необхідного обсягу повітря до отримання характерного сигналу у приладі Драгер, відповідно, жодного разу огляд не був завершеним та прилад жодного разу не показував результатів огляду.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а не пройшов його з негативним для працівників поліції результатом огляду, як на тому наголошує апелянт в апеляційній скарзі, то працівники поліції, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропонували водію пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Відповідно, доводи апеляційної скарги про незаконність пропозиції працівників поліції пройти огляд в медичному стані на думку апеляційного суду є також безпідставними.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Для підтвердження наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 мав пройти тест на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або проїхати для проходження огляду до лікаря-нарколога, втім цього не зробив, хоч мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про невручення йому акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, то слід зазначити, що у акті огляду фіксуються результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Разом з тим, у даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці запинки за допомогою приладу та у лікаря нарколога, а тому не вручення водію в даному випадку копії акта не є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що направлення на проходження огляду на стан сп`яніння йому не вручалось, то слід зазначити, що письмове направлення є документом, який складається інспектором поліції і вручається лікарю наркологу у разі, якщо водія було доставлено до медичного закладу для проведення медичного огляду. При цьому, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 не передбачено обов`язкового вручення водію направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я у разі відмови такого водія від проходження огляду.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи не було долучено роздруківку чеку Драгер, оскільки як вбачається з наявного у справі об`єктивного доказу - відеозапису подій, ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції жодного разу не пройшов в установленому законом порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Драгер», тому прилад Драгер результатів не видавав, відповідно будь - які результати огляду ( чеки) не друкувалися. Більш того, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо тверджень ОСОБА_1 , що він є кадровим військовослужбовцем, а тому була порушена імперативна процедура огляду військовослужбовців, то апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з відеозапису, на самому початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв, що є військовослужбовцем. При подальшому спілкуванні, працівник поліції, з`ясувавши, що ОСОБА_1 є військовим, запропонував викликати на місце зупинки Військову службу правопорядку, проте, ОСОБА_1 сказав цього не робити, відмовився називати номер військової частини, а в подальшому взагалі заперечував факт проходження ним військової служби. У зв`язку з наведеним, працівниками поліції огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений, відповідно до вимог ст.266 КУпАП.

Щодо тверджень апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права на захист у суді першої інстанції у зв`язку з не долученням його заяв до матеріалів справи та не під`єднанням його до справи в Електронному кабінеті, то вони є безпідставними, адже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надіслано безліч заяв та документів, в тому числі і клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з чим судовий розгляд неодноразово відкладався, в подальшому ним надіслані на адресу суду як письмові пояснення по справі, так і докази, як щодо відсутності, на думку ОСОБА_1 в його діях складу адміністративного правопорушення, так і докази, які характеризують його особу. Більш того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні суду першої інстанції, надавав пояснення і у справі відсутні будь - які не вирішені судом клопотання.

Враховуючи сукупність доказів у справі, приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал