Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №759/16337/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/16337/26Головуючий у І інстанції: Дячук С.І.

Провадження №33/824/3748/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинськогорайонного суду міста Києва від 30червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року скасувати, а провадження щодо нього закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що 26 червня 2026 року через Електронний суд ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи на один місяць, оскільки він є військовослужбовцем і наразі перебуває в зоні ведення бойових дій. У зв'язку із цим він був позбавлений можливості прибути до суду, а також потребував додаткового часу для оформлення документів для відрядження з військової частини.

Також апелянт стверджує, що жодної шкоди потерпілому нанесено не було. Незважаючи на те, що інший учасник ДТП зазначає, що пошкодження його автомобіля, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, спричинені ОСОБА_1 внаслідок необережного відчинення дверей, такі пошкодження не могли виникнути при відчиненні дверей, адже на дверях його автомобілю жодних ознак пошкоджень або контакту з автомобілем іншого учасника не було.

За результатами апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження відносно нього закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, до суду не з`явився, натомість засобами телефонного зв'язку повідомив, що оскільки перебуває в зоні ведення бойових дій та не має можливості брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просить здійснювати розгляд провадження без його участі.

З метою забезпечення розгляду апеляційної скарги в розумні строки, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести її розгляд на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення за відсутності учасників судового провадження.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 05.06.2026 року о 18 год.15 хв., будучи пасажиром на передньому сидінні автомобіля «ПЕЖО» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , рухаючись в м. Києві по вул. Дружківська, 12-Г, в порушення вимог п.п. 2.3б, 15.13 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався в безпечності при відкритті дверей автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем «СУБАРУ» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував наявним у матеріалах справи доказами, а саме поясненнями потерпілого та водія автомобілю «ПЕЖО», даними схема ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №684882.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянув справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п.п.2.3б, 15.13 ПДР України, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди та спричинило пошкодження транспортних засобів.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху (п.15.13 ПДР України).

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті.

Доводи апеляційної скарги про те, що зафіксовані пошкодження транспортного засобу іншого учасника дорожнього руху фізично не могли виникнути внаслідок відкривання ОСОБА_1 дверей його автомобіля через відсутність на останніх видимих слідів пошкодження чи контакту, є необґрунтованими.

Відсутність видимих пошкоджень на дверях автомобіля, пасажиром якого ОСОБА_3 сама по собі не свідчить про відсутність факту контакту між транспортними засобами та не спростовує можливості спричинення зафіксованих пошкоджень іншому транспортному засобу. Характер та механізм утворення пошкоджень не можуть визначатися виключно за наявністю чи відсутністю видимих слідів на одному із транспортних засобів, а підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть встановлюватися, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасників ДТП, схемою місця ДТП, фото- та відеоматеріалами та іншими документами.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про неможливість утворення пошкоджень у заявлений спосіб фактично ґрунтується на припущенні та не підтверджене належними доказами, які б спростовували встановлений судом механізм події. Сам по собі факт відсутності видимих пошкоджень на дверях автомобіля ОСОБА_1 не є достатнім для висновку про відсутність контакту між транспортними засобами або про неможливість утворення пошкоджень автомобіля іншого учасника ДТП саме за обставин, встановлених судом.

Водночас для притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та пошкодженням транспортного засобу. У даному випадку такий причинний зв`язок встановлений судом на підставі сукупності досліджених доказів, яким надано належну оцінку.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з оцінкою доказів судом першої інстанції, однак не містять об`єктивних даних, які б спростовували встановлені судом обставини дорожньо-транспортної пригоди та висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , незважаючи на подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, самі по собі не дають підстав для скасування постанови суду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на проходження військової служби та перебування в зоні ведення бойових дій, на підтвердження чого долучив відповідні документи.

Разом з тим, оцінюючи наведені обставини в контексті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із того, що сам по собі факт розгляду справи за відсутності особи не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження та мав можливість викласти свою позицію щодо обставин, покладених в основу постанови, надати пояснення, заперечення, докази та заявити відповідні клопотання в суді апеляційної інстанції.

При цьому ОСОБА_1 реалізував зазначене право, подавши через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення та докази, які були долучені до матеріалів апеляційного провадження та підлягають оцінці судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, ОСОБА_1 вживав заходів для особистої участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції шляхом підключення до судового засідання в режимі відеоконференції. Неможливість його участі у такому режимі була зумовлена нестабільністю зв`язку, а не відмовою суду у забезпеченні йому можливості брати участь у розгляді справи.

Таким чином, хоча суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , останній у подальшому отримав реальну можливість довести свою позицію перед судом апеляційної інстанції, надати письмові пояснення та докази, а також скористатися іншими процесуальними правами, передбаченими КУпАП.

З огляду на викладене, наведені доводи апеляційної скарги не свідчать про таке порушення права ОСОБА_1 на захист, яке саме по собі зумовлює скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону, на які посилається ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30червня2026 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Мосьондз