Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №362/4259/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/4259/26 Головуючий в суді І інстанції Сухарева О.В.

Провадження № 33/824/4231/2026 Головуючийв суді ІІ інстанції Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 89, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 972238 від 10.05.2026 року - 10 травня 2026 року приблизно о 16:30 год. за адресою проживання громадянин ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері, а саме ображає нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим викликало у потерпілої страх, тривожність та втрату впевненості в собі. Такі дії завдали шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 972237 від 10.05.2026 року - 10 травня 2026 року приблизно о 11:30 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, пішов до сусідської собаки, яка перебувала за адресою по АДРЕСА_2 , а саме породи « Метис » та вдарив вилами, завдавши їй побоїв, що завдало собаці фізичного болю, чим порушив вимоги абз. 4, ч. 1, ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Постановою Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 89, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 05 серпня 2026 року адвокат Павленко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Разом з апеляційною скаргою адвокат Павленко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання, у якому порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що порушник не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а оскаржувана постанова не направлялась, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних підстав.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 неналежним чином був повідомлений про судове засідання.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Павленко В.В. також зазначає, що конфлікти між особами, які перебувають у родинних, сусідських, побутових стосунках, зазвичай не кваліфікуються за ст. 173 КУпАП, адже такі дії не спрямовані на зневагу до правил співжиття у суспільстві (громадський порядок).

Також зазначає, що потерпілі особи, вказані у протоколі, на даний момент повідомляють, що конфлікт вичерпано, а до ОСОБА_1 претензій не мають.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Павленко В.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Надаючи пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що собаку вдарив несильно.

Потерпілі особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, доводи адвоката Павленка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року, на думку суду апеляційної інстанції є обґрунтованими.

У матеріалах справи наявний супровідний лист від 30.06.2026 року про направлення копії оскаржуваної постанови на поштову адресу ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 23), однак вказане поштове відправлення повернулось до суду першої інстанції з повідомленням про неможливість вручення у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 32).

Адвокат Павленко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 03 серпня 2026 року звертався до суду першої інстанції із проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та видачі копії оскаржуваної постанови, отримання якої підтверджується розпискою адвоката від 04.08.2026 року на вказаній заяві (а.с. 26).

Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Павленку В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено наступні терміни, зокрема:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 972238 від 10.05.2026 року вбачається, 10 травня 2026 року приблизно о 16:30 год. за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображає нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим викликало у потерпілої страх, тривожність та втрату впевненості в собі. Такі дії завдали шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 44 КУпАП (а.с. 1).

З наданої інформації про реєстрацію виклику поліції встановлено, що 10 травня 2026 року о 16:47 год. до служби «102» надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_2 про те, що її син в стані алкогольного сп`яніння буянить, розбив двері, кричить та погрожує (а.с. 2).

З протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 травня 2026 року також вбачається, що 10.05.2026 року о 16:30 год. прийшов син, громадянин ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та почав застосовувати психологічне домашнє насильство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та нанесенням тілесних ушкоджень, а також розбив вікно в міжкімнатних дверях (а.с. 4-5).

Відповідно до письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 10.05.2026 року вбачається, що до їх з чоловіком ОСОБА_4 домоволодіння прийшов син ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, був дуже агресивний та висловлювався нецензурною лайкою. Також зазначила, що син проявив до неї та свого батька домашнє насильство психологічного характеру, погрожував нанести тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою. У своїх поясненнях потерпіла просила притягнути свого сина до відповідальності згідно чинного законодавства (а.с. 6).

Крім того, диспозицією ч. 1 ст. 89 КУпАП передбачено, що жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами.

Об`єктом вказаного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: жорстокому поводженні з тваринами; мордуванні тварин; вчиненні інших дій, які призвели до мучення, каліцтва чи загибелі тварин.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Статтею 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин.

Відповідно до ч. 4 вказаного Закону, поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону; заборона жорстоких методів умертвіння тварин; відповідальність за жорстоке поводження з тваринами; утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Статтею 18 даного Закону передбачено загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість. Згідно вказаної норми, при поводженні з тваринами не допускається, зокрема, нанесення побоїв, травм та забороняються інші дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону забороняється, зокрема, бити, вбивати, завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення.

Вимогами ст. 35 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» закріплено, що за порушення вимог цього Закону винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 972237 від 10.05.2026 року вбачається, що 10 травня 2026 року приблизно о 11:30 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, пішов до сусідської собаки, яка перебувала за адресою по АДРЕСА_2 , а саме породи «Метис» та вдарив вилами, завдавши їй побоїв, що завдало собаці фізичного болю, чим порушив вимоги абз. 4, ч. 1, ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП. Власницею собаки є громадянка ОСОБА_3 (а.с. 10).

Крім того, з протоколу прийняття заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 травня 2026 року також вбачається, що 10.05.2026 року приблизно о 11:30 год., сусід громадянин ОСОБА_1 прийшов до її будинку з вилами та почав бити собаку, яка була вдома на ціпку та агресію не проявляла (а.с. 11-12).

У письмових пояснення від 10.05.2026 року потерпіла ОСОБА_3 також зазначила, що вийшовши зі свого будинку, вона побачила, як сусід ОСОБА_1 з вилами почав бити її дворову собаку, внаслідок чого собака отримала тілесні ушкодження, а саме: проколено щелепу та язик. У своїх поясненнях ОСОБА_3 просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності згідно чинного законодавства (а.с. 13).

Разом з тим, надаючи свої пояснення у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 підтвердив надання тілесних ушкоджень собаці.

Протоколи підписані особою, яка його склала, та ОСОБА_1 , якому також було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що дослідивши наявні у матеріалах провадження докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері та жорстоко поводився з собакою, завдаючи їй фізичного болю, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 89 КУпАП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 неналежним чином був повідомлений про судове засідання, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається із переданих судом першої інстанції матеріалів справи, ОСОБА_1 06 червня 2026 року отримав судову повістку, якою був сповіщений про судове засідання, що мало відбутись 30 червня 2026 року о 09:30 год., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 20).

Доводи апеляційної скарги про те, що конфлікти між особами, які перебувають у родинних, сусідських, побутових стосунках, зазвичай не кваліфікуються за ст. 173 КУпАП, адже такі дії не спрямовані на зневагу до правил співжиття у суспільстві (громадський порядок), суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за ст. 173 КУпАП, а за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не стосуються правової кваліфікації дій ОСОБА_1 у цій справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що потерпілі особи, вказані у протоколі, на даний момент повідомляють, що конфлікт вичерпано, а до ОСОБА_1 претензій не мають, суд апеляційної інстанції відхиляє, як формальні, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначених обставин, натомість, як і ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 , у своїх письмових поясненнях просили притягнути ОСОБА_1 до відповідальності згідно вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 89 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб, відповідає обставинам справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Павленка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Павленку Вячеславу Вікторовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду міста Київської області від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «28» вересня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко