Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №753/3514/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року

справа № 753/3514/26

провадження № 33/824/4087/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Горобівського Івана Григоровича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 та ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 - Горобівський Іван Григорович подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу не повідомивши особу, що притягається до адміністративної відповідальності про час, дату та місце розгляду справи.

Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не є конкретною, оскільки не містить чітко сформульованого опису вчиненого правопорушення. Відсутнє зазначення конкретних фактів ухилення ним від виконання конкретних передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його сина.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що йому було не відомо про наявність постанови від 23 лютого 2026 року, крім того постанова Дарницького районного суду м. Києва від 23.02.2026 року йому не вручалась.

Із апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобівський І.Г. звернувся 06 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Наведені заявником підстави можна визнати поважними, а тому строк на апеляційне оскарження постанови суду слід поновити.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 879347 від 18.02.2026, ОСОБА_1 17.02.2026 року о 14 год. 32 хв. в АДРЕСА_1 , ухилився від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився без нагляду тривалий час, з 13.02.026 року.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №879348 від 18.02.026 року, ОСОБА_1 допустив неналежне виконання батьківських обов`язків, санітарними умовами, що негативно впливають на виховання та розвиток неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме по АДРЕСА_2 , порушення санітарно-гігієнічних норм, відсутність належного догляду за сином.

Своїми діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобівський І.Г. вимоги зазначені в апеляційній скарзі підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , останній вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає, оскільки зазначає про те, що у зв`язку з відсутністю опалення за адресою АДРЕСА_2 , був вимушений разом з сином проживати за іншою адресою, однак син на наступний день самостійно повернувся на попередню адресу проживання. Крім того, в письмових поясненнях зазначає про те, що з 13.02.2026 року син проживав самостійно без нагляду .

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.

Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженими судом апеляційної інстанції матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про охорону дитинства», законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Так, виконання батьками своїх обов`язків по відношенню до дитини врегульовані, зокрема, Главою 13 «Особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей» Сімейного кодексу України.

Згідно приписів ч. ч. 1, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов`язків по відношенню до дітей ухиляються батьки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, судом не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься довідка про доставку СМС-повідомлення (а.с. 35).

Також не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не є конкретною, оскільки оскаржувана постанова містить сформульований опис вчиненого правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною (відсилочною), не конкретизованою, та такою, що скеровує до норм законодавства України, які регулюють обов`язки батьків по відношенню до дітей.

З урахуванням вказаних норм матеріального законодавства, ОСОБА_1 ухилився від виконання покладених на нього обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дітини.

Суд першої інстанції вірно встановив, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, є докази, які наявні в матеріалах справи а саме те, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 проживав у квартирі АДРЕСА_3 , яка перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані для проживання, один без супроводу дорослих осіб. Батько ОСОБА_1 в письмових поясненнях повідомив про те, що не укладав декларації з сімейним лікарем та педіатром, та не зміг надати договір за місцем навчання сина.

Відтак, можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобівського І.Г. з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП апелянтом та його захисником не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є законною та обґрунтованою.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки районного суду, викладені в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику ОСОБА_1 - Горобівському Івану Григоровичу строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Горобівського Івана Григоровича залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя