Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №759/12685/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року

справа № 759/12685/26

провадження № 33/824/3421/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Лещишина Назара Андрійовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 6 (шість) місяців.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 - Лещишин Назар Андрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині адміністративного стягнення, постановивши стягнення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування вимог посилається на те, що інший учасник дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 не пред`являв будь-яких матеріальних або моральних претензій до скаржника. Крім того, надав захиснику заяву, в якій підтверджує відсутність будь-яких вимог або претензій до ОСОБА_1 .

У разі залишення в силі оскаржуваної постанови фактично стане неможливим здійснення догляду скаржником за своєю матір`ю, оскільки за допомогою належного ОСОБА_1 автомобіля, останній доставляє продукти харчування та медикаменти.

Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог КУпАП і не врахував обставин, які пом`якшують відповідальність - визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а призначене покарання є не справедливим та надмірним.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №656753 від 04.05.2026 року, зазначено, що ОСОБА_1 04.05.2026 року о 09 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, рухаючись по вул. Зодчих, 66 у м. Києві та виконуючи поворот ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , який рухався по вул. Зодчих. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

В судове засідання з`явився Лещишин Н.А. просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що у постанові першої інстанції не наведено жодної підстави доцільності застосування суворішої міри покарання саме у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 місяців, з урахуванням того, що ст. 124 КУпАП передбачено альтернативні види стягнень. Апелянт вважає, що застосований судом першої інстанції вид стягнення є надмірним і не відповідає обставинам, що пом`якшують відповідальність, а саме відсутність умислу у скоєному правопорушенні та ті обставини, що порушення скоєне вперше. На переконання апелянта, суд в оскаржуваній постанові не обґрунтував підстав для обрання суворішого стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Що стосується доведеності вини ОСОБА_1 , то суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і в цій частині постанова апелянтом не оскаржується, відтак дане питання не є розглядом апеляційної скарги.

На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при обранні виду стягнення, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог закону, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, виходячи з наступного:

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер.

Адміністративні стягнення полягають у позбавлені або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадянин або позбавляється будь-якого суб`єктивного права, або обмежується його правосуб`єктність, або на нього покладаються спеціальні "штрафні" обов`язки.

Таким чином адміністративне стягнення - це захід адміністративної відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Так, в контексті Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; тощо. Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (ст. 14 зазначеного Закону).

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, призначаючи стягнення, врахував дані про особу правопорушника, ступінь його вини, позицію останнього до події, характер вчиненого правопорушення, запобігання вчиненню нових правопорушень, обставини його скоєння та обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. При цьому обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.

Таким чином, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону були належним чином враховані, зокрема, суд першої інстанції перевірив та врахував належним чином дані про особу порушника, конкретні обставини вчиненого ним правопорушення, а саме скоєння зіткнення під час виїзду на смугу зустрічного руху .

Також апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, тоді як санкція статті передбачає можливість накладення такого роду стягнення строком від 6 місяців до одного року, а тому відсутні підстави стверджувати про обрання найсуворішого заходу за санкцією ст.124 КУпАП.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лещишина Назара Андрійовича залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя