Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №759/1630/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 759/1630/25

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6896/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

за участю секретаря Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чижа Сергія Сергійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 листопада 2025 року (суддя Кравченко Ю.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

установив:

у січні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року зі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000грн щомісячно, на стягнення аліментів у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, вони з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі не перебували, з 2013 року почали проживати окремо, дочка залишилась проживати разом з нею.

Позивачка посилалася на те, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на дочку в розмірі 1 000 гривень щомісячно. Проте, дитині виповнилося 16 років, вона навчається на 2 курсі «Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління» та повністю перебуває на її утриманні, і потребує більше коштів для матеріального забезпечення та розвитку, тому аліментів, які сплачує відповідач, не достатнього через збільшення потреб дитини, збільшення цін, тому вона просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на дочку.

У червні 2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву, у якій просив збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року, та стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 500грн щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мотивуючи зустрічну позовну заяву, відповідач посилався на те, що регулярно сплачує аліменти на дочку в більшому розмірі, ніж визначено судовим рішенням, оплачує

додаткові витрати на утримання дитини, на його утриманні перебуває інша малолітня дитина, непрацездатні батьки та мати дружини, яка є особою з інвалідністю.

Відповідач зазначав, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, тому за власні кошти несе витрати на їжу, одяг, амуніцію, потреби підрозділу, а відтак розмір аліментів необхідно збільшити до 5 500грн щомісячно.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 3 листопада 2025 року первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року в справі № 757/12518/14-ц, зі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно, на стягнення аліментів в розмірі 1/5 (однієї п`ятої) частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 січня 2025 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 968,96 гривень. У зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чиж С.С. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 .

Представник відповідача посилається на необґрунтованість рішення суду, неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції не врахував регулярну сплату відповідачем аліментів у більшому розмірі, ніж 1 000грн, що підтверджується наданими суду фіскальними чеками, і починаючи з 2015 року направляє аліменти на картку позивача у розмірі, який не був меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також представник відповідача посилається на те, що відповідач, не дивлячись на закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 з виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року у цивільній справі № 759/1630/25, продовжував направляти кошти позивачці на утримання дочки, що підтверджується квитанціями від 31 липня 2025 року на 2 985грн та від 1 серпня 2025 року на 2 985грн.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що відповідач надав суду докази, що він, крім сплати аліментів та додаткових коштів, також несе витрати задля забезпечення життєдіяльності дитини на належному рівні, зокрема, купівлю продуктів харчування, оплата обстеження, купівлю речей, іграшок, оплата розваг.

Представник відповідача вважає, що суд безпідставно не врахував того, що відповідач надає матеріальну допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, та матері дружини, яка є особою з інвалідністю, хворіє на рак та потребує вартісного лікування, а також погіршення стану здоров`я самого відповідача, що викликано проходженням військової служби.

Представник відповідача зазначає, що висновки суду про відсутність порушеного права відповідача, що стало підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову, є помилковими, оскільки відповідач сплачує аліменти у більшому розмірі, ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та ніж визначено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року, що не визнається позивачкою, тому між сторонами наявний спір.

Також представник відповідача вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення частини 1статті 191 СК України та змінив спосіб стягнення аліментів з дати подання первісного позову, хоча новий розмір аліментів повинен сплачуватися з дня набуття рішенням законної сили відповідно до правового висновку Верховного Суду.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача - адвоката Чижа С.С., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивачки ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (с.с.6, т.1).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року у справі №757/12518/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року в частині визначення розміру аліментів змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000грн щомісячно (с.с.12-13 т. 1).

Відповідно до довідки №13, виданої 14 січня 2025 року Київським фаховим коледжем архітектури, будівництва та управління, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денному відділенні Київського відділення фаховому коледжу архітектури, будівництва та управління, на ІІ курсі, за спеціальністю «архітектура» (с.с.9).

4 червня 2016 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 (с.с.188 т. 1), мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (с.с.189, т.1).

Згідно копії свідоцтва про народження відповідача, виданим відділом запису актів громадянського стану виконкому Московської райради народних депутатів м. Києва 20 серпня 1983 року, його батьками є ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_7 (мати) (с.с.191 т. 1).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , виданого Пенсійним фондом України 6 січня 2014 року, ОСОБА_6 є пенсіонером за віком (т.1, а.с.193).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого Пенсійним фондом України 18 квітня 2013 року, ОСОБА_7 є пенсіонеркою за віком (т.1, с.с.192).

Згідно копії свідоцтва про народження дружини відповідача ОСОБА_8 , виданого відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва 9 квітня 1988 року, її батьками є ОСОБА_9 (батько) та ОСОБА_10 (мати) (т. 1, с.с. 194).

ОСОБА_10 є особою з інвалідністю ІІ групи з 1 листопада 2022 року довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 764228, виданою Спеціалізованою радіологічною МСЕК від 1 грудня 2022 року (с.с.195 т. 1).

Також в матеріалах справи наявні документи про те, що відповідач з 28 січня 2025 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 , що підтверджується

довідкою ВЧ НОМЕР_6 Міністерства оборони України (с.с.154 т. 1).

Як убачається з виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9.12893 та довідки про тимчасову непрацездатність за №1772, виданих 18 липня 2025 року КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», відповідач знаходився на лікуванні у відділенні серцево-судинної хірургії з 04 липня 2025 року по 18 липня 2025 року з діагнозом варикозна хвороба нижніх кінцівок, хронічне захворювання вен лівої нижньої кінцівки (с.с.4-5, 6 т. 2).

Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії № 2025-0828-0907-4309-3 від 28 серпня 2025 року відповідач визнаний непридатним до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, десантно-штурмових військах, у спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, у підрозділах спеціального призначення; придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (с.с. 58 т. 2).

З довідки про грошове забезпечення та відрахування №7109, виданої 16 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_6 , встановлено, що загальна сума доходу відповідача за період з січня по серпень 2025 року становить 532 766,96грн (т. 2, с.с. 44).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду міста Києва минуло майже десять років; за цей час малолітня дочка сторін виросла і наразі навчається у закладі фахової передвищої освіти. Відповідно, розмір аліментів, що стягується з відповідача (1000 гривень на місяць), не є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже є меншим навіть за мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, встановлений у ст. 182 СК України.

Суд вважав, що аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, забезпечать ефективний захист права дитини на утримання, відповідатиме засадам справедливості та свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлення позивачем вимоги про збільшення розміру аліментів, що стягуються з нього, суперечить юридичній природі позову і не узгоджується із завданням цивільного судочинства. Відповідачем не наведено, яке його право порушила позивачка за первісним позовом, в чому полягає таке порушення, та як саме задоволення зустрічного позову поновить його порушені права. Не доведення позивачем за зустрічним позовом порушення його прав відповідачкою за зустрічним позовом стало самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає по наступне.

Щодо первісного позову.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо

дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

За обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягнені аліменти у розмірі 1 000грн щомісячно.

Пред`явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/4 частину, позивачка фактично заявила вимоги про збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для

працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 7 до 18 років станом на 1 січня 2025 року становить 3 196грн.

Отже, розмір аліментів, які стягуються з відповідача, є значно нижчим від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що на день пред`явлення даного позову дочці сторін виповнилося 16 років, вона навчається у Київському фаховому коледжі архітектури, будівництва та управління, на ІІ курсі, за спеціальністю «архітектура», тому розмір аліментів, які стягуються з відповідача, не є достатнім та розумним для дитини зазначеного віку.

Колегія суддів зазначає, що загальновідомими є факти зростання цін в України під час воєнного стану, як на продукти харчування, так і на одяг, комунальні послуги та інші речі.

При цьому, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач має достатній заробіток, щоб сплачувати аліменти хоча б у мінімально рекомендованому розмірі, однак цього не робить.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення та відрахування №7109, виданої 16 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_6 , загальна сума доходу відповідача за період з січня по серпень 2025 року становить 532 766,96грн, тобто місячний дохід відповідача становить близько 66 500грн, що спростовує посилання представника відповідача про неможливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, судом враховано той факт, що відповідач має дитину від іншого шлюбу, яку зобов`язаний утримувати до її повноліття, а також надані відповідачем докази про відсутність у нього нерухомого майна чи цінного рухомого майна.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач має двох батьків похилого віку, які є непрацездатними та потребують підтримки сина, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки його батьки отримують пенсійне забезпечення, а матеріали справи не містять доказів, що батьки перебувають на утриманні відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач надає матеріальну допомогу матері його дружини, яка хворіє на рак та потребує лікування, не звільняє його від обов`язку надавати належну матеріальну допомогу власній дитині.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем добровільно сплачувалися

аліменти у більшому розмірі, ніж було визначено судом, не є підставою для відмови у позові, оскільки розмір аліментів, який сплачував відповідач, не перевищував 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач, будучи мобілізованим, забезпечує себе сам одягом та всім необхідним, що вимушений здійснювати додаткові витрати на відновлення свого стану здоров`я, належними доказами не підтверджені.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач, не дивлячись на закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 з виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року, продовжував направляти кошти позивачці на утримання дочки, що підтверджується квитанціями від 31 липня 2025 року на 2 985грн та від 1 серпня 2025 року на 2 985грн, а також несе витрати задля забезпечення життєдіяльності дитини на належному рівні, зокрема, купівлю продуктів харчування, оплата обстеження, купівлю речей, іграшок, оплата розваг не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки дочка сторін продовжує навчання, а здійснені відповідачем додаткові виплати не є регулярними.

Оцінюючи твердження представника відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення частини 1 статті 191 СК України та змінив спосіб стягнення аліментів з дати подання первісного позову, хоча новий розмір аліментів повинен сплачуватися з дня набуття рішенням законної сили відповідно до правової позиції Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що такий висновок суду не суперечить положенням статті 192 СК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме дії відповідача призвели до тривалого розгляду даного позову судом і стягнення нового розміру аліментів з дня набрання рішенням законної сили порушить права та законні інтереси неповнолітньої дитини, так як на час розгляду справи апеляційним судом дочка сторін набула повноліття.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 19.02.2024 у справі №567/3/22 кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого

відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 не зазначив, яке його право порушила ОСОБА_2 , в чому полягає таке порушення, як саме задоволення зустрічного позову поновить права позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача за зустрічним позовом, що у свою чергу є самостійною підставою для відмови в позові.

Доводи апеляційної скарги, що оскільки відповідач сплачує аліменти у більшому розмірі, ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та ніж визначено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2015 року, що не визнається позивачкою, тому між сторонами наявний спір, що є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог, апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що суперечать вищевикладеним нормам.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чижа

Сергія Сергійовича залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук