Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №742/1846/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1846/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1899/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

з участю секретаря Шкарупи Ю.В.,

сторони справи:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вавілова Антона Євгеновича на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму кредитної заборгованості в розмірі 272 243,78 грн та судовий збір в сумі 4 083,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.04.2023 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання №791431426/120423 до договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) фізичних осіб було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Згідно висновку-рішення щодо погодження надання (встановлення) кредиту АТ «Ощадбанк» за №АА3333927468/120523 від 12.05.2023 відповідачу було надано кредит на споживчі цілі у сумі 5 000,00 грн шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) на його Картковий рахунок № НОМЕР_2 строком кредитування на строк дії платіжної картки. Процентна ставка визначена у розмірі 46,8 % річних. У подальшому, згідно висновку-авторішення щодо погодження надання (встановлення/зміну розміру) кредиту АТ «Ощадбанк» за №3419071039/050324 від 21.12.2023 відповідачу збільшено ліміт у розмірі 246 900 грн.

Відповідач отримав кредитні кошти, водночас не виконав умови договору, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у розмірі 272 243,78 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 244 562,78 грн; проценти за користування кредитом – 27 681,00 грн.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року позов Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором №791431426/120423 від 12.04.2023 у розмірі – 272 243 грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 4 083 грн 66 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вавілова А.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд не мотивував свої висновки, чим грубо порушив норми матеріально права, у резолютивній частині рішення судом не розписано суму боргу та не вказано з яких частин вона складається, лише вказано загальні позовні вимоги.

Посилається на відсутність в матеріалах справи підтверджень, що саме розміщений на сайті витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У зв`язку з неодноразовою зміною Умов та Правил, що розміщені на офіційному сайті позивача, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Зазначає, що відповідач не визнає Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток та Витяг з Умов та Правил, які містяться у матеріалах цієї справи, та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також вказує, що відповідач є військовослужбовцем, про що були надані відвідні документи. Це означає, що від моменту призову і до кінця особливого періоду (воєнного стану) не нараховуються відсотки за користування кредитом, а також не застосовуються штрафи і пеня за прострочення платежі.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто судовий збір з відповідача, який має статус «Учасник бойових дій», оскільки Постановою ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25 (провадження № 61-12120сво25) чітко зазначено, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із захистом їхніх соціальних прав, незалежно від процесуального статусу у справі.

Аргументи інших учасників справи

АТ «Ощадбанк» у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить в її задоволенні відмовити в повному обсязі. Зазначає, що відповідач скористався наданими банком грошовими коштами, тому у нього в силу закону та договору виник безумовний обов`язок повернути суму боргу. Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданим банком. Відповідач був обізнаний з вартістю кредиту та реальною річною процентною ставкою, крім того узгодження сторонами істотних умов договору підтверджується підписанням останнім Заяви про встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту). Також вказуює, що оскільки відповідачем своєчасно не сплачувались кредит та проценти за користування кредитом, то нараховані та несплачені проценти переносились на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості. Заперечення щодо непогодженості відсоткової ставки лише після виникнення великої заборгованості та пред`явлення позову банком суперечить принципу добросовісності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача Вавілов А.Є. підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважав апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Встановлені фактичні обставини справи

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 12.04.2023 між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір у вигляді Заяви про приєднання №791431426/120423 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Відповідно до п. 3.1. Заяви про приєднання №791431426/120423, шляхом підписання цієї Заяви до Договору відповідач беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку.

Згідно з п.п.3.6.1. Заяви про приєднання - Клієнту відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку.

Відповідно до п.п.3.6.2 Заяви про приєднання, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 в гривні та надав платіжну картку типу «Моя картка» MasterCard Debit World PayPass та ПІН конверт до неї (за наявності). Дана заява підписана відповідачем власноручно (а.с.79-83).

Згідно п. 5.1. Заяви про приєднання, клієнт підтвердив, що отримав, ознайомився і погодився із Правилами користування карткою, Тарифами, які діють на дату підписання цієї заяви про приєднання.

Зазначена заява про приєднання №791431426/120423 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) підписана відповідачем власноруч на кожному аркуші заяви.

Також 12.04.2023 відповідачем власноруч підписано заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту), в якій зазначено картковий рахунок, на який встановлюється Кредит - № НОМЕР_2 (п.3.3.). В заяві узгоджено максимальний розмір кредиту 250000 грн., розмір процентної ставки 46,8 річних, тощо (а.с.84).

Висновком-рішенням погоджено надання (встановлення) кредиту АТ «Ощадбанк» за №АА3333927468/120523 від 12.05.2023 ОСОБА_1 в межах максимального розміру та було надано Кредит на споживчі цілі у сумі 5 000,00 грн з можливістю збільшення до 100% заробітної плати, але не більше 15 000,00 грн шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) на його Картковий рахунок НОМЕР_2 строком кредитування на строк дії платіжної картки. Процентна ставка визначена у розмірі 46,800 % річних (а.с.89 та зворот).

Згідно з висновком-авторішенням щодо погодження надання (встановлення/зміну розміру) кредиту АТ «Ощадбанк» за №3419071039/050324 від 21.12.2023 ОСОБА_1 за цільовим призначенням «на споживчі потреби» за номером рахунку НОМЕР_2 встановлено ліміт (відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 246 900 грн, процентна ставка визначена у розмірі 46,800 % річних (а.с.90).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 10.03.2026 сума заборгованості відповідача становить – 272 243,78 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) – 244 562,78 грн; проценти за користування кредитом – 27 681,00 грн (а.с.7-9).

З виписки по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 12.04.2023 -10.03.2026 вбачається користування кредитними коштами, на умовах визначених у заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 12.04.2023 (а.с.10-61).

Правове регулювання

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до чч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Позиція та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договору шляхом підписання Заяви про приєднання №791431426/120423 від 12.04.2023 підтверджується матеріалами справи. Відповідач скористався наданими банком грошовими коштами, тому у нього в силу закону та договору виник безумовний обов`язок повернути суму основного боргу та сплатити відсотки. Жодних доказів, які б спростовували розрахунок банку або свідчили про повне чи часткове погашення тіла кредиту, стороною відповідача суду не надано.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані письмові докази, надав їм належну оцінку, обґрунтовано виходив з кредитних зобов`язань, допущення відповідачем порушення виконання кредитних зобов`язань, права позивача вимагати повернення кредиту та належних до сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.1.29 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який є договором публічної оферти Банку, строк повернення кредиту є таким, що настав, і клієнт зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якого із зазначених цією нормою випадків, у тому числі прострочення виконання зобов`язань клієнта за цим договором щодо погашення заборгованості за кредитним договором на строк 85 календарних днів (а.с.77).

Судом встановлено, що 12 квітня 2023 року між сторонами було укладено кредитний договір. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом, комісії. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредит, натомість останній не виконував взяті на себе зобов`язання у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 272 243 грн 78 коп., що складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) – 244 562 грн 78 коп.; процентів за користування кредитом 27 681 грн 00 коп.

Саме таку суму заборгованості, яка складається із основного боргу та процентів, та підлягає стягненню, встановив та визначив суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення, а у резолютивній частині – зазначив її загальну суму, що спростовує доводи апеляційної скарги про немотивованість рішення суду у цій частині та його невідповідність вимогам матеріального права.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил, проте кредитний договір було укладено шляхом підписання Заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, укладеного між Банком та Клієнтом, який наявний в матеріалах цієї справи (а.с.62-78) та який діяв в редакції з 04 квітня 2023 року. Крім того, підписавши власноруч вказану заяву ОСОБА_1 погодився з тим, що вона (Заява про приєднання та додатки до Договору) складає єдиний документ – Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.3.9 Заяви про встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) Клієнт має право відмовитись від Кредитного договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення. Однак він цього не зробив, таким чином погодився з його умовами.

Крім того, з розрахунку заборгованості та з виписки по рахункам вбачається, що ОСОБА_1 погашав заборгованість, тим самим також погоджувався з умовами укладеного договору.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблений правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Щодо гарантій учасників бойових дій слід зазначити наступне.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», у яких відповідач вказує, що він звільнений від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитом, оскільки він, як військовослужбовець, в особливий період має сплачувати лише основну суму боргу за кредитом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 12 квітня 2023 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що Зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).

За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126.

Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням: https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi), яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо не нарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- військовий квиток або посвідчення офіцера;

- довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами);

- витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове);

- свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік).

Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року.

Отже реалізація права на вказану пільгу має заявний характер та передбачає обов`язок позичальника повідомити кредитора про наявність відповідних підстав, надавши належні докази.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Оцінюючи надані відповідачем докази, зокрема службове посвідчення Серії НОМЕР_3 , Довідку АРЗ СП ГУ ДСНС України у Чернігівській області №02-8/243 від 22.04.2026 (а.с.133,134), суд встановив, що надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, чи статусу учасника бойових дій, оскільки останній проходить службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, яка є органом управління та силою цивільного захисту, на службовців якої дія Закону України «Про соціальний і правові захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється, у зв`язку з чим відповідач не має права на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 цього Закону.

Таким чином, рішення суду в зазначеній частині є законним та обґрунтованим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Не є обґрунтованими також доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача судового збору з огляду на те, що хоча ОСОБА_1 і є учасником бойових дій, проте цей спір не стосується відновлення його порушених прав як учасника бойових дій.

Висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25, та на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, стосуються правовідносин (стягнення боргу за комунальні послуги), які не є подібними та тотожними з правовідносинами в даній справі.

Тому твердження про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору зводиться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: