Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №742/1742/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1742/25

Головуючий у першій інстанції – Коваленко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1801/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів: Любчика О.В., Супруна О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 100123615 від 06 жовтня 2023 року у розмірі 59 236 грн 20 коп., а також судових витрат.

Позов обґрунтовувало тим, що 06 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 100123615, за яким кредитодавець надав позичальнику 18 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію. Унаслідок неналежного виконання договору утворилась заборгованість, право вимоги якої ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 року.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2025 року позов було задоволено. Ухвалою цього суду від 23 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду. Суд урахував, зокрема, проходження відповідачем військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та неналежне повідомлення його про попередній розгляд справи.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 59 236 грн 02 коп. заборгованості, з яких 13 680 грн - основний борг, 43 756 грн 02 коп. - проценти, 1 800 грн - комісія, а також 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, кредитодавець надав відповідачу 18 000 грн, а останній зобов`язання за договором належним чином не виконав. Суд також вважав доведеним перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відхиляючи доводи відповідача щодо неповідомлення про заміну кредитора, суд зазначив, що саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не порушує його прав. Щодо заперечень про надмірний розмір процентів суд послався на умови пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору та зазначив, що відповідач ознайомився з ними під електронний підпис.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 06 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не перевірив належність, допустимість і достатність поданих позивачем доказів та не здійснив належної перевірки розрахунку заборгованості.

Апелянт зазначає, що договором передбачено процентну ставку 1,65 % за день та стандартну ставку 3,5 % за день. Вважає такі проценти надмірними та такими, що не відповідають засадам добросовісності, справедливості й розумності, а суд не надав належної оцінки положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України «Про споживче кредитування».

Також апелянт посилається на недоведеність належного повідомлення його про заміну кредитора. На його думку, суд першої інстанції неправильно застосував статтю 516 ЦК України та не врахував статтю 1082 ЦК України, оскільки не встановив, ким, коли і в який спосіб боржника було письмово повідомлено про відступлення права вимоги.

Крім того, апелянт заперечує належність доказів укладення електронного договору, посилаючись на те, що довідка про використання одноразового ідентифікатора складена кредитодавцем і, на його думку, не підтверджує особу підписанта, отримання і використання ідентифікатора саме відповідачем.

Окремо апелянт вказує на відсутність, на його думку, належного та зрозумілого покрокового розрахунку основного боргу, процентів і комісії та стверджує, що рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України через недостатнє мотивування.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2023 року сформовано та підписано в електронній формі договір про споживчий кредит № 100123615 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 8-13). На першій сторінці договору міститься електронна відмітка: «Підписано 06.10.2023 18:21 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 539037». Договір містить ідентифікаційні дані позичальника, у тому числі його ПІБ, дату народження, РНОКПП, адресу, номер телефону.

За пунктами 1.2-1.4 договору сума кредиту становила 18 000 грн. Строк кредитування складався з пільгового та поточного періодів і первісно визначався до 19 січня 2024 року. Пунктом 1.5.1 передбачено одноразову комісію за надання кредиту у сумі 1 800 грн, що становить 10 % суми кредиту.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду у сумі 4 455 грн за ставкою 1,65 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування. Пунктом 1.5.3 передбачено проценти протягом поточного періоду у сумі 56 700 грн за стандартною фіксованою ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування. У пункті 1.5 договору наведені також орієнтовні загальні витрати та орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період і за весь строк кредитування.

Пункт 2.3 договору передбачає право позичальника неодноразово продовжувати пільговий період і строк кредитування за умови вчинення передбачених договором дій. За пунктом 2.3.2 після вибору умов пролонгації позичальник направляє кредитодавцю електронне звернення, підтверджене одноразовим ідентифікатором, та здійснює передбачений платіж; після цього строк кредитування і дата остаточного погашення змінюються пропорційно строку пролонгації.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 06 жовтня 2023 року кредит становив 18 000 грн, первісний строк кредитування - 105 днів, пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів, ставка у пільговий період - 1,65 % за день, стандартна ставка - 3,50 % за день, одноразова комісія за надання кредиту - 1 800 грн (а.с. 14-15).

Довідка ТОВ «Мілоан» від 14 жовтня 2024 року містить відомості про ідентифікацію ОСОБА_1 та направлення 06 жовтня 2023 року на зазначений у матеріалах справи номер телефону одноразового ідентифікатора 539037 для підписання договору № 100123615 (а.с. 17).

Платіжне доручення № 73911923 від 06 жовтня 2023 року містить відомості про перерахування ТОВ «Мілоан» 18 000 грн отримувачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на картку MASTERCARD № НОМЕР_3 із призначенням платежу «Кошти згідно договору 100123615» (а.с. 18 зв.).

Відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 100123615 відображає не лише нарахування, але й послідовні платежі за договором. Зокрема, 20, 23, 26, 29 жовтня, 02 та 04 листопада 2023 року відображено платежі по 720 грн у рахунок тіла кредиту, по 540 грн у рахунок процентів та платежі по 540 грн за пролонгацію. Загальна сума погашення основного боргу становила 4 320 грн, унаслідок чого його залишок зменшився з 18 000 грн до 13 680 грн (а.с. 19-20).

Та сама відомість відображає нарахування процентів на фактичний залишок кредиту: спочатку за пільговою ставкою, яка в абсолютному розмірі зменшувалася після часткового погашення основного боргу, а з 09 листопада 2023 року - по 478 грн 80 коп. на день, що дорівнює 3,5 % від 13 680 грн. З 07 січня до 06 лютого 2024 року відомість відображає нарахування по 314 грн 64 коп. на день, тобто за нижчою ставкою 2,3 % від залишку 13 680 грн. Після 06 лютого 2024 року нарахування процентів у відомості відсутні.

За даними цієї відомості сукупно нараховано 46 996 грн 20 коп. процентів, з яких 3 240 грн сплачено під час пролонгацій. Непогашений залишок процентів становить 43 756 грн 20 коп. Виписка з особового рахунку також відображає непогашений основний борг 13 680 грн і одноразову комісію 1 800 грн.

28 лютого 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т (а.с. 21-27). Пунктом 6.2.3 цього договору передбачено перехід прав вимоги після повної сплати новим кредитором фінансування. Платіжна інструкція № 75540 від 28 лютого 2024 року підтверджує перерахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» 2 240 601 грн 68 коп. за договором відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т.

Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 року, індивідуалізує вимогу до ОСОБА_1 за РНОКПП, датою народження і номером кредитного договору та зазначає: 13 680 грн основного боргу, 43 756 грн 20 коп. процентів, 1 800 грн комісії, всього 59 236 грн 20 коп. (а.с. 28).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та якщо він підписаний його стороною у встановлений законом спосіб. За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За частиною першою статті 1054 та частиною першою статті 1055 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, а сам кредитний договір укладається у письмовій формі. Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає право кредитодавця на проценти, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на 06 жовтня 2023 року, передбачено укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту, у тому числі шляхом електронного повідомлення або заповнення електронної форми, підписаних у порядку статті 12 цього Закону; електронний договір, підписаний у встановленому порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Абзац третій частини першої статті 12 цього Закону допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на 06 жовтня 2023 року, встановлено письмову форму договору про споживчий кредит, у тому числі електронну форму із застосуванням передбачених законом електронних підписів.

За пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства. Частина третя статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Водночас стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, доки його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

За частиною другою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення договору, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частина восьма цієї статті передбачає тлумачення нечітких або двозначних положень договорів із споживачами на користь споживача.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній у спірний період, зокрема, заборонялося збільшення процентної ставки за користування кредитом через невиконання зобов`язань за договором, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким, зокрема, запроваджено законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX дія відповідних змін поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання нею своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу. Частини перша, друга статті 516 ЦК України передбачають, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі неповідомлення боржника новий кредитор несе ризик несприятливих наслідків, а виконання первісному кредиторові визнається належним.

За частиною першою статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги, в якому визначено вимогу та названо фактора. За частиною другою цієї статті на прохання боржника фактор зобов`язаний у розумний строк надати доказ відступлення йому права грошової вимоги.

Щодо укладення електронного кредитного договору та ідентифікації відповідача.

Довід апеляційної скарги про те, що укладення договору підтверджується лише внутрішньою довідкою кредитодавця, не відповідає змісту матеріалів справи. Договір № 100123615 сам містить відмітку про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 539037 06 жовтня 2023 року о 18:21. Той самий ідентифікатор зазначено у довідці про ідентифікацію. Ідентифікаційні дані договору узгоджуються з даними платіжного доручення про видачу 18 000 грн.

Крім того, відомість про нарахування та погашення фіксує шість послідовних комплексів платежів, пов`язаних із частковим погашенням основного боргу, сплатою процентів і комісій за пролонгацію. Така подальша фактична поведінка узгоджується з передбаченим пунктом 2.3 договору механізмом продовження строку кредитування та додатково підтверджує виконання договору, а не лише формування кредитодавцем окремого документа про одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 зазначив: «Електронний договір ... за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». У тій справі позичальник посилався на шахрайське заволодіння доступом до телефону, тоді як у цій справі ОСОБА_1 не навів конкретних обставин втрати контролю над своїм номером телефону або платіжними реквізитами та не заперечив конкретно здійснення відображених у відомості платежів за договором. Тому наведена правова позиція застосовується в частині правових наслідків підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором, а фактична доказова база цієї справи оцінюється самостійно.

Колегія суддів виходить не з презумпції достовірності довідки кредитодавця, а з сукупності взаємопов`язаних доказів: електронного договору з відміткою про одноразовий ідентифікатор, довідки про ідентифікацію, платіжного документа про видачу кредиту конкретно ідентифікованому відповідачу та подальших платежів за договором. Ця сукупність є достатньою для висновку про укладення договору ОСОБА_1 . Довід апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованим.

Щодо фактичного надання кредитних коштів та основного боргу.

Платіжне доручення № 73911923 від 06 жовтня 2023 року індивідуалізує отримувача за ПІБ і РНОКПП, містить суму 18 000 грн, маскований номер платіжної картки та призначення платежу з посиланням на договір № 100123615. Ці відомості відповідають умовам пункту 2.1 договору, яким визначено безготівковий спосіб надання кредиту на картку № НОМЕР_3 .

Апелянт не навів конкретного заперечення про те, що зазначені ПІБ та РНОКПП йому не належать, що карткові реквізити були використані без його волі або що 18 000 грн не були зараховані на зазначену в договорі картку. Подальші шість платежів по 720 грн у рахунок основного боргу зменшили його залишок на 4 320 грн. Арифметичний розрахунок 18 000 грн - 4 320 грн = 13 680 грн відповідає сумі основного боргу, включеній до реєстру боржників.

Отже, вимога у межах присуджених судом першої інстанції 13 680 грн основного боргу підтверджена матеріалами справи.

Щодо процентів за користування кредитом.

Договір чітко розмежовує пільговий і поточний періоди кредитування та визначає відповідні ставки. Стандартна ставка 3,5 % за день передбачена пунктом 1.5.3 як плата за користування кредитом протягом поточного періоду і не поставлена в залежність від факту прострочення. За пунктом 2.2.3 вона є базовою ставкою протягом строку кредитування, тоді як знижена ставка застосовується в пільговому періоді.

Тому перехід від пільгової ставки до стандартної в межах погодженого строку кредитування не є збільшенням процентної ставки як санкцією за невиконання зобов`язання. Заявлені до стягнення проценти також не є неустойкою: у розрахунку відсутні штраф або пеня, а нарахування процентів припиняється 06 лютого 2024 року, тобто в дату остаточного погашення, що склалася після пролонгацій.

Відомість про щоденні нарахування дозволяє перевірити розрахунок. За період з 07 жовтня 2023 року до 06 лютого 2024 року нараховано 46 996 грн 20 коп. процентів. Під час пролонгацій сплачено 3 240 грн процентів. Різниця становить 43 756 грн 20 коп. Саме ця сума зазначена у витягу з реєстру боржників. Таким чином, твердження апелянта про відсутність покрокового розрахунку спростовується наявною відомістю, у якій для кожного дня зазначені дата, вид операції та сума.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто після укладення договору. Матеріали справи свідчать, що всі зафіксовані дії відповідача щодо пролонгації відбулися 20, 23, 26, 29 жовтня, 02 та 04 листопада 2023 року. Доказів продовження строку договору за волевиявленням сторін після 24 грудня 2023 року матеріали справи не містять. Сам факт того, що внаслідок раніше здійснених пролонгацій кінцева дата кредитування припала на 06 лютого 2024 року, не є продовженням строку договору після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала, що для договору, укладеного до 24 грудня 2023 року, обмеження Закону № 3498-IX застосовується за умови продовження строку кредитування після цієї дати. За відсутності такого продовження нове обмеження не застосовується.

Предмет і правове питання у справі № 552/672/23 є релевантними до цієї справи в частині застосування в часі Закону № 3498-IX до раніше укладеного договору та способів судового коригування процентів. Водночас фактична відмінність полягає в тому, що у справі № 552/672/23 умови щодо розміру процентів були визнані нечіткими або двозначними, тоді як у договорі № 100123615 окремо визначені ставки пільгового і поточного періодів, конкретні суми процентів за кожний період, строк кредитування та механізм його пролонгації. У цій же постанові Об`єднана палата зазначила, що без відповідної позовної вимоги споживача про оспорення умови чи зміну договору «суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

ОСОБА_1 окремої позовної вимоги чи зустрічного позову про визнання недійсною відповідної умови договору або про зміну договору не заявляв. При цьому підстав для застосування частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» шляхом тлумачення двозначної умови на користь споживача колегія суддів не встановила, оскільки умови пунктів 1.5.2, 1.5.3, 2.2.3, 2.3 та 2.4 договору в їх взаємозв`язку дають однозначно визначити вид процентів, ставки та період їх нарахування.

Сам по собі значний абсолютний чи річний еквівалент договірної процентної ставки не дає суду повноваження замінити чітко погоджену умову іншою ставкою за відсутності встановленої законом нікчемності або відповідної вимоги споживача. Тому доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у стягненні процентів лише з огляду на їх високий розмір не є підставою для скасування рішення.

Щодо проходження відповідачем військової служби та нарахування процентів.

До матеріалів апеляційного провадження надано довідку військової частини НОМЕР_1 за формою 5 від 14 вересня 2026 року, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Довідку видано для подання до Чернігівського апеляційного суду (а.с. 165).

Матеріали справи також містять копію посвідчення учасника бойових дій, виданого ОСОБА_1 24 березня 2026 року (а.с. 162 зв.), та копію довідки військової частини НОМЕР_4 за формою 5 від 16 травня 2025 року, згідно з якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 09 травня 2025 року (а.с. 116).

Зазначені документи підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби у 2025–2026 роках, а довідка військової частини НОМЕР_1 – також те, що станом на 14 вересня 2026 року він проходить військову службу за мобілізацією. Водночас жоден із цих документів не містить відомостей про дату призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією та не підтверджує безпосередньо перебування його у відповідному статусі протягом спірного періоду з 06 жовтня 2023 року до 06 лютого 2024 року.

Зазначення у довідці військової частини НОМЕР_4 про проходження служби у цій військовій частині з 09 травня 2025 року саме по собі не дає підстав визначати цю дату як дату початку військової служби ОСОБА_1 взагалі, оскільки довідка засвідчує проходження служби у конкретній військовій частині, а не обставини та дату первинного призову на військову службу. Водночас її зміст так само не підтверджує проходження ним військової служби у 2023–2024 роках.

Посвідчення учасника бойових дій від 24 березня 2026 року підтверджує набуття ОСОБА_1 відповідного статусу, однак не містить відомостей про конкретний період проходження ним військової служби чи дату призову за мобілізацією. Тому із самого факту видачі такого посвідчення неможливо встановити, що відповідний статус військовослужбовця існував у нього протягом усього періоду нарахування спірних процентів.

Спірні проценти нараховані за період з 06 жовтня 2023 року до 06 лютого 2024 року. У цей період пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяв у редакції Закону України від 30 березня 2021 року № 1357-IX зі змінами, внесеними Законом України від 27 липня 2022 року № 2459-IX. Цією нормою, зокрема, передбачалося, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, юридично значимою для застосування цієї пільги до спірних процентів є не наявність у відповідача статусу військовослужбовця на час апеляційного розгляду, а перебування його у визначеному пунктом 15 статті 14 Закону № 2011-XII статусі саме протягом того періоду, за який кредитодавцем нараховані проценти.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому факт проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у жовтні 2023 року – лютому 2024 року не може бути встановлений лише шляхом поширення на цей період відомостей про проходження ним військової служби у 2025–2026 роках.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 Верховний Суд погодився з висновком судів про застосування пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII за встановлених у тій справі обставин, що позивач є діючим військовослужбовцем і на час укладення спірних договорів позики на нього поширювалися передбачені цією нормою пільги. Верховний Суд зазначив: «Встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на час укладення договорів позики № 7764123 від 30 липня 2024 року, № 7820857 від 08 серпня 2024 року, № 7920807 від 28 серпня 2024 року на позивача поширювалися та поширюються на цей час пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.».

Отже, наведена постанова підтверджує необхідність співвіднесення періоду, на який поширюється відповідна законодавча пільга, з періодом існування кредитного зобов`язання та нарахування процентів. Водночас вона не дає підстав презюмувати проходження військової служби у попередній період лише з факту підтвердження такого статусу на пізнішу дату.

У цій справі кредитний договір укладено 06 жовтня 2023 року, а проценти, які є предметом спору, нараховувалися до 06 лютого 2024 року. Наявні у справі докази не встановлюють, що у цей період ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією або належав до іншої категорії військовослужбовців, на яку в редакції пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII, чинній у відповідний період, поширювалася пільга щодо ненарахування процентів.

Тому підстав для виключення зі складу заборгованості процентів, нарахованих з 06 жовтня 2023 року до 06 лютого 2024 року, саме з мотивів застосування пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII матеріали справи не дають.

Щодо комісії за надання кредиту.

Пунктом 1.5.1 договору чітко передбачено одноразову комісію за надання кредиту у сумі 1 800 грн, або 10 % від суми кредиту. Цей платіж окремо зазначений у паспорті споживчого кредиту та включений до загальних витрат за кредитом. Апеляційна скарга не містить окремого обґрунтування незаконності саме цієї комісії чи доводів про те, що вона встановлена за послугу, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно.

Відомість про нарахування відображає 06 жовтня 2023 року нарахування саме одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1 800 грн і не відображає її сплати. Комісії по 540 грн, сплачені під час пролонгацій, є окремими платежами за продовження строку кредитування і не погашають початкову комісію за надання кредиту. Отже, присуджені 1 800 грн цієї комісії підтверджені умовами договору та розрахунком.

Щодо переходу права вимоги та повідомлення боржника.

Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, платіжна інструкція про сплату ціни відступлення та витяг із реєстру боржників у сукупності підтверджують набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» спірної грошової вимоги. Витяг індивідуалізує боржника, кредитний договір і склад заборгованості, а платіжна інструкція підтверджує виконання тієї умови договору відступлення, з якою пов`язано перехід права вимоги.

Стаття 516 ЦК України не встановлює недійсності заміни кредитора через неповідомлення боржника. Правовим наслідком неповідомлення є покладення на нового кредитора ризику того, що виконання боржником первісному кредитору вважатиметься належним. Матеріали справи не містять доказів того, що після відступлення права вимоги ОСОБА_1 погасив спірну заборгованість ТОВ «Мілоан» або новому кредитору.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц сформулював висновок: «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.». Предмет спору та юридичне питання є подібними: новий кредитор заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості, а боржник посилався на неповідомлення про заміну кредитора.

Стаття 1082 ЦК України регулює умови, за яких боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові після одержання письмового повідомлення, однак не встановлює припинення основного грошового обов`язку боржника чи недійсності переходу права вимоги у разі відсутності доказу такого повідомлення. Під час судового розгляду позивач надав документи, які підтверджують відступлення саме спірної вимоги. Тому довід апеляційної скарги, що сама відсутність доказу попереднього повідомлення є безумовною підставою для відмови в позові, ґрунтується на неправильному тлумаченні наслідків статей 516 і 1082 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у присудженому розмірі та не дають підстав для скасування рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 633 грн 60 коп. судового збору. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для покладення цього судового збору на позивача немає. Рішення суду першої інстанції не змінюється і нове рішення не ухвалюється, тому відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України перерозподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 263, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: