Окрема думка від 27 вересня 2026 р. у справі №735/372/26 — Чернігівський апеляційний суд

О К Р Е М А Д У М К А

28 вересня 2026 року

Судді судової палати з розгляду цивільних справ Чернігівського апеляційного суду Супруна О.П. на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24.09.2026 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 24.09.2026, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , змінив рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», зменшивши їх розмір із 7 000,00 грн до 5 000,00 грн. В іншій частині рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 залишив без змін.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний суд виходив із доведеності таких юридичних фактів: 1/ 12.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 687047084, за умовами якого кредитний ліміт становив 22 000,00 грн, а перший транш – 20 100,00 грн; 2/ на виконання умов кредитного договору відповідачу на належну їй платіжну картку зараховано кредитні кошти на загальну суму 21 600,00 грн, що підтверджується інформаційними довідками, платіжними дорученнями та відомостями АТ КБ «Сенс Банк»; 3/ право вимоги за кредитним договором у встановленому порядку перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому – до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 11.07.2025 – до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що підтверджується відповідними договорами факторингу та реєстрами прав вимоги; 4/ відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на момент відступлення права вимоги утворилася заборгованість, яка складалася з 20 600,00 грн основного боргу та 34 910,36 грн процентів, а в подальшому загальний розмір заборгованості становив 77 610,04 грн, із яких 57 010,04 грн – проценти; 5/ нарахування процентів після закінчення первісного дисконтного періоду здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов пунктів 1.12, 1.12.1, 1.12.2 договору та в межах передбаченого договором строку продовження кредитної лінії; 6/ позов подано 16.04.2026, а з урахуванням установлених законом особливостей перебігу позовної давності підстав для висновку про її сплив не встановлено; 7/ заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7 000,00 грн підлягають зменшенню до 5 000,00 грн із огляду на характер спору, ціну позову, розгляд справи без проведення судових засідань та необхідність і розумність відповідних витрат.

За приписами статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Із постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.09.2026 не погоджуюся, у зв`язку з чим відповідно до статті 35 ЦПК України викладаю свою окрему думку.

Звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зазначало, що 12.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір кредитної лінії № 687047084, за яким відповідач отримала кредитні кошти, однак своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконала. Право вимоги за вказаним договором на підставі договорів факторингу послідовно перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», у зв`язку з чим останнє просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 77 610,04 грн, із яких 20 600 грн – заборгованість за тілом кредиту та 57 010,04 грн – заборгованість за процентами.

Коропський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 18.05.2026 задовольнив позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», виходячи з того, що факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронного кредитного договору № 687047084 та отримання відповідачем кредитних коштів, а також розмір заборгованості підтверджуються наданими позивачем доказами. Суд також установив належність позивачу права вимоги за вказаним договором на підставі укладених договорів факторингу. Із огляду на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 77 610,04 грн заборгованості, а також понесених позивачем судових витрат.

Не погоджуюся з висновком більшості суддів про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни рішення суду першої інстанції лише в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу. Водночас не погоджуюся і з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». На моє переконання, підстав для задоволення позову не було, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 687047084 від 12.11.2021, а відтак – і наявності у нього права на стягнення заявленої заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, 12.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 687047084, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MNV4Е48Р».

Відповідно до пункту 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – Правила).

Згідно з пунктом 1.2 Договору сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до пункту 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 20 100,00 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 12.12.2021.

За умовами Договору позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 12.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

У пункті 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою наведеною в цьому пункті.

За змістом пункту 1.9 та підпунктів 1.9.1-1.9.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються залежно від строку та умов користування ним. Протягом визначеного пунктом 1.7 Договору дисконтного періоду проценти нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування. У разі продовження дисконтного періоду з наступного дня після закінчення первісно визначеного строку застосовується індивідуальна процентна ставка 560,07 % річних, або 1,53 % від суми кредиту за кожний день користування.

Водночас у разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів передбачено скасування зазначених пільгових ставок за весь дисконтний період та застосування базової процентної ставки 766,50 % річних, що становить 2,10 % від суми кредиту за кожний день користування, з відповідним перерахунком процентів за весь період користування кредитом.

Також умовами пункту 1.12 та підпунктів 1.12.1-1.12.2 Договору передбачено, що користування кредитом після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання нових траншів та має наслідком продовження строку дії кредитної лінії не більше ніж на 90 календарних днів. При цьому строк повернення основної суми кредиту відкладається щоденно до надходження відповідного платежу, а з наступного дня після закінчення дисконтного періоду на суму кредиту нараховуються проценти у розмірі 2,98 % за кожний день користування.

Підписанням цього договору відповідач підтвердила, що невід`ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано їй до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 5.1 Договору).

Також позичальник підтвердила, що отримала від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, у тому числі інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах (пункт 5.12 Договору).

Згідно з Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 12.11.2021 подала заявку на отримання кредиту о 19:38 год. На суму 20 100,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,98 % в день, зазначивши свою електронну адресу та номер телефону. Цього ж дня договір було направлено позичальнику, а його акцепт (підписання) здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора «MNV4Е48Р», який було надіслано на вказаний позичальником номер телефону 12.11.2021 о 19:48:24 та введено позичальником о 19:52:54. Після підтвердження акцепту оферти 12.11.2021 о 19:53:05 кредитні кошти були перераховані ОСОБА_1 .

Окрім того, 16.11.2021 ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 500,00 грн як другий трашн відповідно до умов Договору кредитної лінії № 687047084 від 12.11.2021.

Платіжними дорученнями підтверджується, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховувало кредитні кошти відповідачу за Договором № 687047084 від 12.11.2021 на загальну суму 20 600,00 грн (а.с. 28-28 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданим позивачем, станом на 18.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 687047084 від 12.11.2021 становила 55 510,36 грн, із яких: 20 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 34 910,36 грн – заборгованість за процентами (а.с. 75-76).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором (а.с. 52-53).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 4.1 Договору факторингу право вимоги охоплює всі права кредитодавця за кредитними договорами, у тому числі права вимоги, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, а перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, форма якого визначена додатком № 1 до Договору.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 сторони, зокрема, продовжували строк дії Договору факторингу, який діяв до 31.12.2024 включно (а.с. 54 зворот, 55-57, 57 зворот, 58).

Як убачається з Реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 687047084 від 12.11.2021 на загальну суму 55 510,36 грн, із яких: 20 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 34 910,36 грн – заборгованість за процентами (а.с. 59).

На виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022, яким погоджено, зокрема, перелік прав вимоги, що відступаються фактору, дату відступлення прав вимоги (а.с. 60 зворот).

До матеріалів справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 169 від 18.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який містить відомості про взаємні розрахунки сторін за зазначеним Реєстром прав вимоги (сума фінансування – 9 162 729,17 грн; оплата послуг фактора – 100,00 грн) (а.с. 60).

ТОВ «Таліон Плюс» сформовано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за рахунок подальшого нарахування процентів розмір заборгованості ОСОБА_1 збільшився до 77 610,04 грн, із яких 20 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 57 010,04 грн – заборгованість за процентами (а.с. 31).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених Договором. Відповідно до умов Договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги (а.с. 61-62).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 687047084 від 12.11.2021 на загальну суму 77 610,04 грн, із яких 20 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 57 010,04 грн – заборгованість за процентами (а.с. 64).

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції в національній валюті № 4097 від 30.05.2023, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 та Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджує здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору факторингу (а.с. 65 зворот).

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування на умовах, визначених Договором (а.с. 66-67).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 687047084 від 12.11.2021 на загальну суму 77 610,04 грн, із яких 20 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 57 010,04 грн – заборгованість за процентами (а.с. 69).

Факт передачі Реєстру боржників підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників, підписаним сторонами на виконання Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с. 70).

Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошових коштів із призначенням платежу в кожній: «Часткова Оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, без ПДВ», що свідчить про здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору (а.с. 73-74).

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстру боржників до нього до позивача, як стверджує останній, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 687047084 від 12.11.2021 на загальну суму 77 610,04 грн, у тому числі право вимоги щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ТОВ «Таліон Плюс» своїх зобов`язань за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у частині фінансування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлене право грошової вимоги. За відсутності доказів фактичного перерахування фактором коштів первісному кредитору не доведено набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 , а відтак і його подальшого переходу до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, за приписом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 та ін.).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визнається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Згідно підпункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Підпунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктами 2-3 Реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 40,00 % від основної суми заборгованості та складає 9 162 729,17 грн; фінансування за цим реєстром прав вимог підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця; кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування.

На підтвердження виконання зазначених умов позивачем надано підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 169 від 18.01.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (у редакції постанови Правління Національного банку України № 51 від 14.05.2026), документи за платіжними операціями мають статус первинних документів та можуть використовуватися під час урегулювання спірних питань.

Водночас матеріали справи не містять платіжних інструкцій, платіжних доручень, банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Таліон Плюс» суми фінансування на виконання Реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022.

Варто зауважити, що вищевказані платіжні документи повинні бути в розпорядженні позивача, як нового кредитора, у силу положень частини першої статті 517 ЦК України.

Посилання апеляційного суду на те, що за умовами Договору факторингу № 28/1118–01 від 28.11.2018 сторони розмежували момент виникнення у фактора обов`язку з фінансування клієнта та момент переходу права вимоги, не звільняє позивача від доведення факту оплати переходу прав вимоги та не може підмінятися актом звірки взаємних розрахунків.

Уважаю, що на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» мало можливість надати платіжні документи про проведення означеної оплати суми фінансування, або ж ініціювати перед судом клопотання про витребування в попередніх кредиторів чи банківської установи таких платіжних інструментів у разі неможливості самостійного подання, але цим правом усвідомлено не скористалось.

Звернення апеляційним судом у постанові уваги на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, де зроблено правовий висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», є частково слушним, оскільки в даній справі суд касаційної інстанції проаналізував сутність понять «наявна», «недозріла», «майбутня» вимога та дав оцінку доказів оплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу, укладеними між новими кредиторами: ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс». При цьому за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.

Постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку (частина четверта статті 258 ЦПК України), складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (стаття 416 ЦПК України).

За пунктом 3 частини першої статті 416 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.

Частиною другою статті 416 ЦПК України визначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок (правова позиція) – це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійсненого Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язковий для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

Отже, сам по собі результат судового розгляду Верховним Судом, відображений у резолютивній частині його постанови, не можна однозначно трактувати як правовий висновок, викладений судом касаційної інстанції в розумінні частини другої статті 416 ЦПК України.

Згадана постанова Верховного Суду № 727/2790/25 не може бути повністю застосована до даної справи, оскільки її зміст не свідчить про аналіз, оцінку і формування висновків суду щодо наявності у справі доказів оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», тобто на першому етапі факторингового ланцюжка відступлення прав вимоги. Водночас саме ця обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від доведеності переходу прав вимоги від первісного кредитора до першого фактора залежить і доля наступних факторингових договорів, відступлення прав вимоги за якими носить похідний характер.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на неналежну оцінку судом доказів переходу права вимоги є слушними. Надані позивачем документи підтверджують укладення договорів факторингу та включення права вимоги до відповідних реєстрів, однак не підтверджують належним і допустимим доказом виконання ТОВ «Таліон Плюс» своїх зобов`язань щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 169 від 18.01.2022, як це передбачено умовами Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

За відсутності доказів фактичного виконання первісного договору факторингу в частині передачі фактором фінансування клієнту не доведено набуття ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відтак не підтверджено і безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», яке звернулося з цим позовом.

Із огляду на викладене, уважаю, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не довело належними та допустимими доказами наявність у нього права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 687047084 від 12.11.2021, а тому правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості не було.

За таких обставин, рахую правильним висновок про необхідність відмови в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». На моє переконання, у суду апеляційної інстанції були підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суддя О.П. Супрун