Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №688/159/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/159/26

Провадження № 22-ц/820/1716/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/159/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року у складі судді Козачук С.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених сум при звільненні.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Українська Залізниця» на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки загальною сумою 49158 грн, а саме за 2022 рік в розмірі 14886 грн, за 2023 рік в розмірі 16104 грн, за 2024 рік в розмірі 18168 грн; 100000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію згідно абз. 1 п. 8.20. Колективного договору; 40000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію згідно абз. 2 п. 8.20. Колективного договору; понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилався, що він працював в регіональній філії «Південно–Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», останнє місце роботи Козятинський регіон станція Шепетівка, оперативне управління, посада - складач поїздів 6 розряду. Наказом (розпорядженням) № 472/ос від 05.07.2024 був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 22.07.2024 року. Згідно із вказаним наказом йому компенсовано невикористану відпустку 25 днів, в тому числі 16 днів за період часу 23.07.2021 року по 22.07.2023 року, 04 дні за період 23.07.2023 року по 31.12.2023 року, 05 днів за період 01.01.2024 року по 22.07.2024 року, у графі «виплатити» - внесено записи: одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.20. колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 2-х середньомісячних заробітків (залізничний стаж в галузі складає 29 років); матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік; передбачені п. 3.10. із змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 p.р., пролонгованого на 2006-2023 р.р., після отримання окремого рішення керівництва AT «Укрзалізниця».

Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені, в якому зазначено види, суми нарахувань та утримань, йому не вручалося. Одночасно з цим, йому видано розрахунок заробітної плати за липень 2024 року про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, в якому зазначено види, суми нарахувань та утримань, зокрема вказано розмір окладу (тарифу) погодинний та нормо - години - 181, тобто тарифна ставка складає 10396,64 грн. Разом з тим, у цьому розрахунку відсутні дані про проведений із ним повний розрахунок при звільнені.

Колективним договором на 2001-2005 р.р., пролонгованим на 2006-2023 р.р., який діє по сьогоднішній день, установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах AT «Укрзалізниці» не менше 6 місяців, один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів (п. 3.10.); при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (абзац перший п. 8.20); у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті зокрема - двох середньомісячних заробітків (абзац другий п. 8.20).

Позивач вказував, що вказану вище матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022-2024 роки, що становить 49158 грн, одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат, що становить 100000 грн та одноразову додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, що становить 40000 грн, при звільненні йому не виплачено, тому просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день подання заяви, в сумі 14886 гривень, невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день подання заяви, в сумі 16104 грн, невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день подання заяви, в сумі 18168 грн, невиплачену одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.20 колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 98626,60 грн, невиплачену додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі двох середньомісячних заробітків в сумі 39450, 64 грн, а всього 187235,24 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1872, 35 грн, в решті позову відмовлено.

АТ «Українська залізниця» подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт посилається, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога в зв`язку із виходом на пенсію ніяким чином не залежить ні від результатів праці, ні від умов виконання роботи, виплачується незалежно від наявності чи відсутності шкідливих чи особливих умов праці. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги в зв`язку із виходом на пенсію передбачена державними гарантіями лише для деяких категорій працівників, які визначені відповідними нормативними актами. Однак, працівники АТ «Українська залізниця» в переліки працівників, яким матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога в зв`язку із виходом на пенсію передбачені законодавством, не включені. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги в зв`язку із виходом на пенсію для позивача не є державною гарантією чи нормою права, так як АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, державним комерційним підприємством. Таким чином, для працівників АТ «Українська залізниця» матеріальна допомога на оздоровлення є додатковим благом, яке виплачується на інших підставах, не передбачених законодавством. Матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога в зв`язку із виходом на пенсію відносяться до інших виплат.

Порядок виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги в зв`язку із виходом на пенсію для працівників АТ «Українська залізниця» передбачений Колективним договором, укладеним між адміністрацією залізниці та Професійною профспілкою залізничників та транспортних будівельників України. Позивач вважає що його умови ніби порушено відповідачем, однак, це не відповідає дійсності, оскільки загальновідомим та таким, що не потребує доказування, є той факт, що 24.02.2022 РФ здійснила повномасштабну збройну агресію по відношенню до України. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією РФ на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває на даний час. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, що передбачено положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Всі сили та ресурси АТ «Укрзалізниця» в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. Військова агресія РФ проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати майна та активів товариства, в умовах збройної агресії, забезпечити працівників всіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів, не має змоги.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. На підставі зазначених норм, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14.03.2022 року додається) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно окремих рішень правління. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) це локальний акт, яким врегульовано питання оплати праці та інших виплат всіх працівників відповідача в період воєнного стану, який відповідно до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками був погоджений з Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України.

Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2024 роки позивачу може бути виплачена в розмірах, що передбачені умовами колективного договору після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Після збільшення обсягу перевезень та часткового покращення фінансового стану, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 від 24.10.2022 додається) було ухвалено рішення про часткове відновлення виплат працівникам передбачених колективними договорами. На підставі даного рішення 05.09.2023 року та 06.12.2023 року директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» затверджено графіки виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію згідно з пунктом 3.2.21. Галузевої угоди, згідно яких працівникам, які вперше звільнилися з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в березні 2022 року відповідні виплати проведені в грудні 2023 року, і т.д. Аналогічне рішення було прийнято й щодо тих працівників які звільнилися в 2023 році - рішення правління АТ «Укрзалізниця» 17.07.2023 року (витяг з протоколу № Ц-85/44 від 17.07.20232) та тих, що звільнилися в 2024 році - рішення правління АТ «Укрзалізниця» 14.10.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/63 від 14.10.2024). Виходячи із послідовності зазначених графіків, позивачу буде сплачено одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію згідно умов колективного договору, у відповідності хронології графіків виплат на підставі додаткового рішення керівництва підприємства.

Апелянт вказує, що у день звільнення ОСОБА_1 отримав усі суми, що належали йому від підприємства при звільненні. Оскільки, на дату звільнення окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених Колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів позивачу у день звільнення не відбулось. Таким чином, вважає, що порушення ст.116 КЗпП України з боку відповідача відсутнє.

Заяви про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік подана позивачем до адміністрації виробничого підрозділу 01 травня 2023 року, за 2024 рік – подана 02 січня 2024 року. Таким чином, тримісячний строк на право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду для такої вимоги для нього закінчився, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 12.01.2026, тобто вже після того, як тримісячний строк звернення до суду сплинув. Позивач 22.07.2024 був ознайомлений з наказом «Про припинення трудового договору» від 05.07.2024 №472/ос, з тексту якого він особисто був проінформований про те, що виплата матеріальних допомог буде здійснена лише після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» і аж ніяк не буде здійснена при звільненні. Саме 22.07.2024 є днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Поважних причин пропуску встановлених законом строків звернення до суду позивач не вказує. Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, на цих підставах в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач посилається, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 1.1.4. протокольного рішення № « 54/31 Ком.т, адже Верховним Судом встановлено незаконність призупинення у такий спосіб здійснення матеріальних виплат, які входять до структури заробітної плати.

Оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку з працівником при звільненні, надав належного письмового повідомлення про всі суми, які мають бути нараховані ти виплачені та не провів повного розрахунку, як того вимагає закон. Тобто порушення законодавства про працю є триваючим, а тому строк звернення до суду не пропущено.

Заслухавши учасника справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час з 1995 року працював у регіональній філії Південно-Західна залізниця Акціонерне товариство «Українська залізниця» по станції Шепетівка, остання посада – складач поїздів. Загальний стаж роботи на залізничному транспорті 28 років, 11 місяців та 5 днів.

Наказом № 472/ос від 05 липня 2024 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України з 22 липня 2024 року 03.12.2024 із проведенням компенсації за невикористані дні відпустки у період з 23.07.2021-22.07.2022 – 16 днів, у період 23.07.2023-31.12.2023 - 4 дні, у період 01.01.2024-22.07.2024 5 днів.

Цим же наказом визначено виплатити позивачу при звільненні:

-Одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.20 колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків;

-Додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 2 середньомісячних заробітків;

- Матеріальну допомогу на оздоровлення на оздоровлення, передбачену п. 3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2024 роки.

Однак вказані грошові кошти з моменту видачі даного наказу до моменту звільнення, під час звільнення і по даний час позивачу не виплачені.

Як вбачається з колективного договору, укладеного між адміністрацією виробничого підрозділу «Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку (зі змінами, які діяли на час виникнення спірних відносин), визначено наступне:

- п.3.10 працівникам ВП Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року;

- абз.1 п. 8.20 при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків;

- абз.2 п. 8.20 у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті для чоловіків понад 25 років в розмірі 2 середньомісячних заробітків.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні (пп. 1.1.4 п.1.1).

Однак п. 1 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи при звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року 14.03.2022 року відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порідку черговості згідно п. 2 цього рішення з урахуванням п. 3 цього рішення. В п. 2 вказано, що нарахування та виплату, зазначену в п. 1 цього рішення проводити в хронологічному порядку відповідно до дати звільнення працівника, починаючи з листопада 2024 року згідно графіку погашення.

Крім того рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.

Скасовуючи дане протокольне рішення суди виходили з того, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за нормами якого на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав він чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що матеріальна допомога на оздоровлення, виплати при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію відносяться до заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так дійсно згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Однак у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) № 1-р/2025 зазначено, що «Конституційний Суд України зазначає, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування тощо.

Установлення строків звернення працівника до суду щодо вирішення трудового спору є допустимим лише за умови дотримання принципу домірності (пропорційності): вони мають бути застосовані з легітимною метою (юридична визначеність, ефективність судочинства), бути потрібними (захист від утрудненого доказування через плин часу) та не виходити за межі, виправдані в демократичному суспільстві. Окремим критерієм, що конкретизує пропорційність, є розумність установленого строку: його визнають конституційно допустимим лише тоді, коли він забезпечує реальну можливість звернення до суду, не створює надмірного чи несправедливого тягаря для особи та відповідає об`єктивним умовам суспільного життя на час ухвалення закону.

Отже, строки звернення до суду мають забезпечувати ефективний судовий захист та застосовуватися пропорційно, не позбавляючи особу реальної можливості реалізувати своє право на судовий захист та захистити порушене право. Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат відповідають вимогам Конституції України лише за умови, що вони не позбавляють сутності права на своєчасне одержання винагороди за працю; вони повинні бути вмотивовані легітимною метою юридичної визначеності й ефективності судочинства, залишати працівникові реальну і достатню можливість для звернення до суду, забезпечувати баланс інтересів працівника, роботодавця та суспільства.

Застосовуючи ці критерії до оспорюваних приписів Кодексу, Конституційний Суд України констатує: законодавець хоча й мав на меті дотримання юридичної визначеності та організації правосуддя, однак тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким.

Конституційний Суд України також зазначає, що баланс між правом працівника на своєчасне й повне одержання винагороди за працю, інтересом роботодавця у юридичній визначеності та захисті від безмежної в часі відповідальності, а також публічним інтересом у стабільності правопорядку й ефективності правосуддя в будь-якому разі не може бути досягнутий у спосіб позбавлення працівника можливості скористатися своїм правом на одержання винагороди за працю.»

Хоча Конституційний Суд України і не визнав не конституційною норму ч. 2 ст. 233 КЗпП, апеляційний суд вважає за можливе послатись на мотивувальну частину даного рішення з огляду на обставини справи.

Так в наказі про звільнення працедавець сам вказав: «Виплатити позивачу Одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.20 колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків; Додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 2 середньомісячних заробітків; Матеріальну допомогу на оздоровлення на оздоровлення, передбачену п. 3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2024 роки».

При цьому, представник відповідача у відзиві послався на невиплату позивачу даних коштів при звільненні в зв`язку з тим. що виплати передбачені колективним договором, на які має право позивач, призупинені згідно із рішення правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14.03.2022 і дане рішення повністю відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» згідно прикінцевих положень якого, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також представник позивача не заперечив право позивача на отримання даних коштів, визнав обов`язок підприємства по їх сплаті і зазначив, що дані виплати будуть проведені на підставі окремого рішення.

Тобто порушення прав позивача є триваючим та фактично визнається відповідачем, однак з посиланням на введення воєнного стану та тимчасовим призупиненням таких виплати.

З врахування викладеного, триваючого порушення прав позивача, мотивів рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025 щодо принципу пропорційності і захисту прав працівника, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду.

При цьому, як вказано вище п. 1 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи при звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року 14.03.2022 року відновлено, також рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів і про дану обставини позивач знати не міг, відповідач не надав суду доказів про обізнаність позивача про ухвалення даних рішень і таке рішення було надано відповідачем лише разом з відзивом на позовну заяву і лише з цього моменту відповідач дізнався про відновлення виплат та з цього моменту слід обраховувати строк, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП, який з врахуванням і даної обставин не пропущений.

З цих підстав доводи апеляційної скарги про пропуском позивачем строків звернення до суду про стягнення заборгованості, передбачені ч. 2 ст. 233 КзПП, слід відхилити.

Що стосується розгляду позовних вимог позивача по суті, то колегія суддів виходить з наступного.

В позові позивач просив суд стягнути на його користь, передбачені колективним договором, наказом про звільнення та невиплачені йому при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, виплатити, передбачені п.п. 8.20 колективного договору при звільненні на пенсію.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Поняття заробітної плати та її структура визначені в ст.ст. 1. 2 закону України «Про оплату праці», зазначені вище.

Згідно ст.. 116 КЗПП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як видно з п. 3.1 порядку надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» матеріально допомога на оздоровлення надається працівникам один раз в календарному році на підставі поданої заяви, як правило, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів.

У разі звільнення працівника йому відповідно до вимог статті 83 КЗпП України виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання працівникові щорічної відпустки (повністю або її частини).

Таким чином, подією, яка безпосередньо пов`язується з виплатою цієї допомоги, має бути рішення про надання щорічної відпустки (або частини такої відпустки).

Якщо працівник отримав грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується.

Отже, допомога на оздоровлення надається лише у разі надання щорічної відпустки. У випадку виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується

Такі правові висновки викладені в постанові постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 464/2409/16, від 30 червня 2020 року у справі № 761/1091/18), від 08 січня 2025 року у справі № 753/8125/17

З матеріалів справи вбачається, що позивач в 2022-2024 роках звертався до позивача з завою про надання відпустки за вказані роки і такі відпустки йому надавались, а у виплаті матеріальних допомог було відмовлено і як встановлено судом саме з підстав наявності рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року, яке було скасовано судом як неправомірне.

Також згідно ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом.

Відповідно до п.п. 2, 3 прикінцевих положень цього ж Закону Главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнити пунктом 2 такого змісту:

«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Однак рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, оскільки таке рішення було видане до набрання чинності Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Отже з врахуванням викладеного на час звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у відповідача існував обов`язок по сплаті позивачу матеріальної допомоги за 2022-2024 рік та відповідно до абз.1, 2 п. 8.20 Колективного договору.

Таким чином з врахуванням змісту наказу № 472/ос від 05.07.2022 про звільнення позивача з роботи, а саме зазначення в наказі про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію за абз.1, 2 п. 8.20 Колективного договору, у відповідача виник обов`язок по сплаті вказаних коштів на час звільнення.

Крім того п. 1 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року з порядком денним «Про поновлення виплат одноразової допомоги працівникам акціонерного товариства «Українська залізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року» виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи при звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» 14.03.2022 року відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порідку черговості згідно п. 2 цього рішення з урахуванням п. 3 цього рішення. В п. 2 вказано, що нарахування та виплату, зазначену в п. 1 цього рішення проводити в хронологічному порядку відповідно до дати звільнення працівника, починаючи з листопада 2024 року згідно графіку погашення.

Позивач був звільнений з роботи з 22 липня 2024 року, тобто на час його звільнення АТ "Укрзалізниця» було поновлено виплату одноразової матеріальної допомоги, передбаченої абзацами 1, 2 п. 8.20 колективного договору, укладеного між адміністрацією виробничого підрозділу «Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку, залежно від стажу роботи при звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію , яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» 14.03.2022 року.

Знову ж таки, як вказано вище, і рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.

Отже на час звільнення позивача дані пункти колективного договору діяли та не були призупинені, як про це стверджує представник відповідача, а відтак позивач має право на стягнення даної допомоги, виплата якої йому прямо передбачена в наказі звільнення.

В зв`язку суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу на даний час вищевказаних в наказів про звільнення грошових коштів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону, спростовуються наведеними аргументами в мотивувальній частині постанови. При цьому, відповідачем не оспорюється розмір, стягнутих грошових суми.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

Т.О. Янчук