Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №560/19776/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19776/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не провів з ним своєчасного остаточного розрахунку при звільненні з військової служби 21.10.2025. Належне позивачу грошове забезпечення у сумі 292366,87 грн виплачено лише 13.11.2025.

Вважає, що у зв`язку з несвоєчасним проведенням остаточного розрахунку до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 117 Кодексу законів про працю України, якими передбачена відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 №886 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

При звільненні позивача з військової служби 21.10.2025 остаточний розрахунок з ним у день звільнення проведено не було.

Належне позивачу грошове забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено 13.11.2025 у сумі 292366,87 грн.

14.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив повідомити причини несвоєчасного проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні з військової служби 21.10.2025, а саме здійснення відповідної виплати лише 13.11.2025.

Станом на дату звернення позивача до суду відповідь на зазначену заяву Військовою частиною НОМЕР_1 не надана.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця спеціальним законодавством про проходження військової служби не врегульовано.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із можливості застосування до таких правовідносин положень статей 116, 117 КЗпП України. Зокрема, Верховний Суд зазначав, що передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність застосовується у випадку несвоєчасної виплати військовослужбовцю належних при звільненні сум.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Це є чинною редакцією відповідної норми станом на час розгляду справи.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Спірні правовідносини щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні виникли у жовтні-листопаді 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено у чинній для спірних правовідносин редакції. Тому підстав для застосування до цієї справи попередньої редакції статті 117 КЗпП України немає. Такий підхід щодо дії статті 117 КЗпП України в часі застосовується Верховним Судом.

Суд встановив, що при звільненні ОСОБА_1 21.10.2025 відповідач не провів з ним остаточного розрахунку.

Належні позивачу кошти у сумі 292366,87 грн фактично виплачені лише 13.11.2025.

Таким чином, остаточний розрахунок проведений відповідачем із порушенням строку, передбаченого статтею 116 КЗпП України.

При цьому відповідачем не наведено та не доведено обставин, які свідчили б про відсутність його вини у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо визначення розміру такого відшкодування суд зазначає наступне.

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), який є чинним у редакції від 18.12.2025.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, при визначенні середнього грошового забезпечення військовослужбовця за час затримки розрахунку при звільненні середньоденне грошове забезпечення множиться на кількість календарних днів відповідного періоду затримки.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 967,96 грн.

Період затримки остаточного розрахунку з позивачем становить з 22.10.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 13.11.2025 — день фактичного розрахунку, включно, що становить 23 календарні дні.

Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні становить:

967,96 грн * 23 календарні дні = 22263,08 грн.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що і після набрання чинності 19.07.2022 новою редакцією статті 117 КЗпП України суд при визначенні розміру відшкодування має оцінювати його співмірність з урахуванням конкретних обставин справи та принципів розумності, справедливості й пропорційності. При цьому враховуються, зокрема, розмір простроченої заборгованості, тривалість затримки, поведінка сторін та співвідношення між сумою несвоєчасно виплачених коштів і розміром компенсації.

Суд встановив, що сума несвоєчасно виплаченого позивачу грошового забезпечення становила 292366,87 грн, тоді як визначена відповідно до середньоденного грошового забезпечення сума відшкодування за 23 календарні дні затримки складає 22263,08 грн.

Таким чином, сума відшкодування є істотно меншою від суми несвоєчасно виплаченого позивачу грошового забезпечення.

Крім того, строк затримки становив 23 календарні дні, позивач наступного дня після проведення остаточного розрахунку звернувся до відповідача із заявою щодо причин несвоєчасної виплати, тоді як відповідач відповіді на таке звернення до моменту звернення до суду не надав.

З урахуванням розміру несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення, періоду затримки розрахунку, поведінки сторін та співвідношення суми компенсації із сумою простроченої виплати суд вважає визначене відшкодування у розмірі 22263,08 грн розумним, справедливим та пропорційним установленим обставинам справи.

Тому підстав для зменшення розрахованого відповідно до статті 117 КЗпП України розміру відшкодування суд не встановив.

Відтак бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таке відшкодування за період з 22.10.2025 по 13.11.2025 включно у сумі 22263,08 грн.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2025 по 13.11.2025 включно.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 22 263 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят три) грн 08 копійок, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений