Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №676/6665/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/6665/26

Провадження № 22-ц/820/2284/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року (суддя Пилипенко І. О.) в частині відмови в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «ПОМОННА», про стягнення грошових коштів за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 10000 доларів США.

07 серпня 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав, нотаріусам і державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 7325082000:02:004:7230 площею 1,3541 га та накладення арешту на грошові кошти у межах розміру заявлених позовних вимог (еквівалент 10000 доларів США станом на 02 серпня 2026 року 476916 грн, 30000 грн орієнтовних витрат на правничу допомогу), що належать ОСОБА_3 та знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах. які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначав, що 04 липня 2014 року дав у борг ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, про що було складено розписку, згідно з якою відповідачка зобов?язалась повернути грошові кошти при розірванні договору оренди земельної ділянки (державний акт серії ЯК № 190958). Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 7325082000:02:004:7230 площею 1,3541 га належить ОСОБА_3 12 червня 2026 року остання звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ФГ «ПОМОННА» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором оренди (справа № 724/1673/26). Він направив ОСОБА_3 письмову вимогу про повернення коштів, яку вона проігнорувала. Враховуючи ціну позову, вважає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також забезпечити ефективний захист, поновлення його порушених прав та інтересів.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав, нотаріусам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 7325082000:02:004:7230 площею 1,3541 га. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви, в апеляційній скарзі просить її скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що накладення арешту на грошові кошти відповідачки, які знаходяться в банківських установах, забезпечить належне виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вважає, що такий захід є співмірним із позовними вимогами та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки Посилання суду на необхідність надання доказів наявності у ОСОБА_3 банківських рахунків є безпідставним. Виконуючи ухвалу суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. На стадії виконання заходів забезпечення позову виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Суд першої інстанції не застосував практику Верховного Суду в аналогічних справах.

Ухвала суду в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

На підставі частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктами 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків накладення арешту на майно.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об?єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18.

Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23, на яку, зокрема, посилався й представник позивача в касаційній скарзі, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).

За таких обставин у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 905/446/22).

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року (провадження № 61-11439ав23), від 14 грудня 2023 року (провадження № 61-14128ав23).

Установлено, що в провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики. Між сторонами існує спір.

Позивач просив застосувати заходи забезпечення позову, в тому числі у виді накладення арешту на грошові кошти у межах розміру заявлених позовних вимог та судових витрат, що належать ОСОБА_3 , які знаходяться на будь-яких рахунках відповідачки, відкритих у банківських установах і які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Установивши вказані обставини, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти у межах розміру заявлених позовних вимог та судових витрат, що належать ОСОБА_3 , які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах України, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відсутність даних про номери рахунків, підтвердження належності цих рахунків відповідачці та призначення відповідних рахунків є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, якщо доведено ризики невиконання майбутнього рішення суду.

Виконуючи ухвалу суду, виконавець може накладати арешт на кошти боржника на рахунках в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому заборона відчуження нерухомого майна та накладення арешту на грошові кошти відповідачки не матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, оскільки воно здійснено у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог та судових витрат.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених обставин і наведених вище норм права ухвалу суду в оскаржуваній частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти на рахунках, відкритих в банківських установах України на ім?я ОСОБА_3 у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог (446916 грн та судових витрат 30000 грн).

Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню за наслідками розгляду справи по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року в частині відмови в забезпеченні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідачки задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти на рахунках, відкритих в банківських установах України на ім?я ОСОБА_3 (зареєстроване місцепроживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах ціни позову в розмірі 446916 грн і судових витрат позивача в сумі 30000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта