Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №560/21262/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №560/21262/25

Суддя: Ковальчук О.К.

Справа № 560/21262/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту від 06.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позову зазначає, що протягом 2025 року неодноразово звертався до командування частини НОМЕР_1 із рапортом про клопотання перед вищим командуванням відносно його звільнення за сімейними обставинами, згідно підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 передбаченими Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме, у зв`язку з наявністю другої групи інвалідності матері, ОСОБА_2 . Стверджує, що останній рапорт подав 06.10.2025. У відповідь на рапорти приходили відмови, які аргументувались різними причинами (такі як: відсутність висновку ЛКК у потребі в сторонньому догляді матері, в подальшому - невідповідність висновку ЛЛК за формою №080-4/о, оскільки не відповідає вимогам законодавства - на думку відповідача; через наявність у позивача брата, ОСОБА_3 ). Вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби протиправними, оскільки надані документи підтверджують потребу у постійному догляді за матір`ю, а брат відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України перетнув державний кордон України 17.11.2021 і немає змоги постійно доглядати за ОСОБА_2 . Просить задовольнити позов.

Ухвалою від 16.12.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшов відзив, в якому військова частина НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №932820 від 07.06.2024 необхідність у здійсненні постійного догляду не визначена. Однак, саме Законом визначена необхідність здійснення постійного догляду. Однак, пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачено альтернативного варіанту підтвердження необхідності здійснення постійного догляду у вигляді надання висновку ЛКК або довідки. Крім того, до рапорту долучений висновок № 711 від 13.08.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі виданий, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який відповідає встановленій формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення "постійного догляду" за ОСОБА_2 , оскільки рекомендовані соціальні послуги "отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі від фізичної особи". Вважає, що до повноважень ЛКК віднесене право приймати певні висновки, в яких може бути визначена у разі необхідності здійснення постійного догляду, проте прийняття висновку або заключення або довідки у довільній формі з визначенням необхідності здійснення постійного догляду до повноважень ЛКК не віднесена. Також, до рапорту долучені документи, які свідчать, що у ОСОБА_2 є рідний син, тобто член сім`ї першого ступеня споріднення. З огляду на наявність члена сім`ї першого ступеня споріднення, позивач мав би долучити до рапорту додатково, документи, що рідний брат сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Однак, позивач до рапорту не долучає жодного документа. Натомість, з відповіді від 26.09.2025 стає зрозумілим, що брат позивача перебуває закордоном. Проте, саме на обох братів, які обидва є рідними синами ОСОБА_2 покладені рівні обов`язки щодо догляду, піклування та утримання матері. Вважає, що доводи викладені в позовній заяві не спростовують рішення начальника загону викладене у листі від 30.10.2025 №08/81365-25-Вн, а документи долучені до позовної заяви не підтверджують наявність підстав для звільнення підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини), якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підставою визначеною частиною 12 вказаної статті: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний позовній заяві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У жовтні 2025 року позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, згідно підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 передбаченими Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме, у зв`язку з наявністю другої групи інвалідності матері, ОСОБА_2 . До рапорту долучив: копії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , паспорта, картки платника податків, паспорта ОСОБА_2 , картки платника податків ОСОБА_2 , довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 АГГ № 932820, висновку ЛКК № 711, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00053657753, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження № 0005365126, витягу з реєстру територіальної громади № 2025/009444110.

Листом від 30.10.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення. Вказав, що висновок №711 не є належним та допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду, оскільки містить рекомендації соціальних послуг у виді отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Крім того, Порядком № 189 ЛКК не наділені повноваженнями визначати потребу особи у постійному догляді та засвідчувати її шляхом видання довідки довільної форми. Таким чином, не дотримана умова визначена у частині 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків. Разом з тим, до рапорту щодо звільнення долучений паспорт ОСОБА_2 в якому на сторінці номер 7 наявна інформація про ще одиного сина - ОСОБА_4 1992 року народження. Відтак, відсутні підстави вважати, що на даний момент у ОСОБА_2 відсутні інші родичі першого або другого ступеня споріднення, окрім позивача.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказ Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, визначений перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до пункту 26 Додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, обов`язковою умовою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є документальне підтвердження потреби його матері, яка є особою з інвалідністю II групи, у постійному догляді за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону від 06.10.2005 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Зі змісту статті 7 Закону № 2961-IV убачається, що положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таке положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317), пункт 4 якого передбачає, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Відповідно до пункту 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема: для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Відтак, лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як, для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.04.2024 у справі № 140/12873/23.

Отже, МСЕК має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися". Згідно з пунктами 2, 3, 5 цієї Інструкції, висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (F10-F19), шизофренії (F20), первазивних розладів психологічного розвитку (F84), нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинних захворювань головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекції, наслідків черепно-мозкової травми, новоутворень, метаболічних порушень та інтоксикацій, аутоімунних захворювань, генетичних захворювань тощо. Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 зауважив про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ. Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням № 1317, суд виснував, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

До таких висновків Верховний Суд дійшов також у постанові від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407" (далі - наказ МОЗ № 1811(зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.12.2025 № 1850)), який набрав чинності 27.12.2025, форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та № 080-2 о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" замінений однією формою - № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і погребує постійного стороннього догляду".

Висновок за оновленою формою первинної облікової документації № 080-4/О призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої Наказом №1811, висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

За змістом пункту 4 Інструкції висновок заповнюється членами лікарсько-консультативної комісії.

Водночас, пунктом 4 Наказу №1811 установлено, що, що видані до набрання чинності цим наказом висновки згідно з формами первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132, є чинними протягом строку, на який вони були видані.

Наведене нормативне регулювання набрало чинності після виникнення спірних правовідносин, а тому безпосередньо не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Водночас його зміст свідчить про подальше врегулювання на нормативному рівні питання щодо оформлення лікувально-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я документів, пов`язаних із підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Отож, на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби ЛКК має повноваження визначати потребу особи у постійному сторонньому догляді, в тому числі, висновком згідно з формами первинної облікової документації № 080-4/о .

Згідно із висновком від 13.08.2025 №711 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовані соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Суд наголошує, визначальним для оцінки є зміст та інформація, яка в ньому міститься, а не його формальне найменування чи зовнішнє оформлення. Саме зміст документа має давати змогу встановити наявність або відсутність юридично значимої обставини, з якою закон пов`язує виникнення відповідного права.

Відтак, висновок від 13.08.2025 №711 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним документом, що підтверджує потребу постійного догляду за ОСОБА_2 .

Щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи суд враховує, що до рапорту позивач долучив лист від 26.09.2026, який засвідчує, що ОСОБА_5 , брат позивача і син ОСОБА_2 , 17.12.2021 перетнув кордон. Водночас вказаний лист до рапорту позивач не долучив.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25, предметом дослідження у якій були подібні правовідносини, зазначив, що у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суд має перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів, фактичне перебування за межами України іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, що об`єктивно позбавляє можливості здійснювати постійний догляд за матір`ю на території України.

Також, Верховний Суд зазначив, що саме фактична відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи є фактичною підставою для звільнення з військової служби. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

У рапорті позивач не обґрунтував наявність чи відсутність іншого члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення (брата), який може здійснювати догляд за ОСОБА_2 та не долучив документи, що підтверджують неможливість ОСОБА_6 здійснювати постійний догляд за матір`ю у зв`язку із перебуванням за межами України.

Таким чином, надані позивачем до рапорту документи не можуть слугувати підставою для звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

При цьому, визначаючи правомірність дій відповідача суд не надає оцінку документам, наданим позивачем до суду, які не надавались ним до рапорту про звільнення з військової служби

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Верховний Суд У постанові від 11.08.2020 у справі № 320/5970/17 на підставі аналізу частини другої статті 19 Конституції України та частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що право на захист виникає у випадку порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права. При цьому, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведена правомірність відмови у задоволенні рапорту про звільнення позивача з військової служби. Тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua