Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №591/10915/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/10915/25

Номер провадження 22-ц/816/2672/26

Категорія - 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни

представника відповідача Сумського обласного центру зайнятості – Матюхи Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Сумського обласного центру зайнятості та ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року у складі судді Зері Ю.О., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення складено 02 липня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного центру зайнятості, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Кузченко Т.М., звернулася до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 30 жовтня 2023 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 144-к від 22 серпня 2024 року їй запроваджена дистанційна форма роботи з 26 серпня 2024 року відповідно до частини 11 статті 60-2 КЗпП України на підставі її заяви у зв`язку з непридатністю житла до проживання внаслідок збройної агресії рф.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості населення № 159-к від 25 серпня 2025 року їй припинено дистанційний режим роботи з 01 вересня 2025 року та наказано приступити до роботи з 01 вересня 2025 року за звичайним режимом роботи Сумського обласного центру зайнятості за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3-1, із збереженням попередніх функцій та умов оплати праці. У цей же день вона отримала вказаний наказ.

25 серпня 2025 року вона ознайомилася з попередженням про зміну істотних умов праці і власним підписом засвідчила незгоду з дотриманням порядку такого повідомлення (ст. 32 КЗпП України) та відмовилась від запропонованої зміни істотних умов праці.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 161-к від 28 серпня 2025 року її з 29 серпня 2025 року звільнено з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи при зміні істотних умов праці.

На її думку, накази № 159-к від 25 серпня 2025 року «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » та № 161-к від 28 серпня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправними та такими, що грубо порушують її трудові права, а своє звільнення пов`язує з особистою неприязню до неї нового директора, оскільки її звільнено з роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, у той час як припинення дистанційного режиму роботи про таку зміну не свідчить, а зміни в організації виробництва та роботи у відповідача не відбувались. Вважала, що її безпідставно звільнено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Рішенням Зарічного районного суд м. Суми від 29 червня 2026 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Сумського обласного центру зайнятості від 25 серпня 2025 року № 159-к «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » в частині попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці до 26 серпня 2025 року.

Визнано протиправним та скасовано наказ Сумського обласного центру зайнятості від 28 серпня 2025 року № 161-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості з 30 серпня 2025 року.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2025 року по 29 червня 2026 року (включно) в сумі 251592,48 грн з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів; 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору; 22052,16 грн витрат по оплаті судової почеркознавчої експертизи; 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

В іншому відмовлено.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості у дохід держави судовий збір у сумі 3727,12 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості за порушення трудового законодавства, оскільки зміни істотних умов праці, при припиненні дистанційного режиму роботи позивачу, не відбулися, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Сумського обласного центру зайнятості від 25 серпня 2025 року № 159-к «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » в частині попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а також визнання протиправним та скасування у зв`язку з цим наказу Сумського обласного центру зайнятості від 28 серпня 2025 року № 161-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд вважав, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті19 ЦПК України є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, кількості судових засідань, проведених у справі, а тому, з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, наявні підстави для зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Сумський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач, укладаючи трудовий договір з відповідачем, не мала зауважень чи заперечень стосовно робочого місця, розташованого в м. Суми та звичайної форми організації роботи (офлайн) і, відповідно, вказана обставина підтверджує, що при укладанні трудового договору сторони досягли спільної згоди щодо істотних умов його виконання.

Вказує, що на підставі наказу Сумського обласного центру зайнятості від 22 серпня 2024 року № 144-к про запровадження дистанційного режиму роботи, для позивача та відповідача змінились первісні умови в частині форми організації праці та режиму роботи для конкретного працівника, зокрема, щодо фактичного робочого місця та режиму праці, які для сторін трудового договору є істотними умовами праці.

Отже,припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 та запровадження звичайного режиму роботи (офлайн) на робочому місці Сумського обласного центру зайнятості за адресою: м. Суми, Майдан Незалежності, 3-1, зі збереженням попередніх функцій та умов оплати праці, зумовлює зміну істотних умов праці позивача.

Наголошує на тому, що зміни істотних умов праці позивача у спірних правовідносинах відбулися не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці Сумського обласного центру зайнятості в цілому, а у зв`язку зі зміною в організації праці (припинення дистанційної роботи як зміна форми організації праці) окремого працівника.

Звертає увагу суду на те, що рішенням суду першої інстанції залишено чинним наказ Сумського обласного центру зайнятості № 159-к від 25 серпня 2025 року «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » в частині припинення позивачу дистанційного режиму роботи. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач не мав права змінювати істотні умови праці працівника та вимагати від нього виходу на роботу у звичайному режимі (офлайн) на робоче місце за юридичною адресою: м. Суми, Майдан Незалежності, 3-1.

Зазначає, що позивач відмовилася виконувати роботу у звичайному режимі роботи (офлайн) та не надала згоду на зміну істотних умов праці, а відповідач, в свою чергу, позбавлений права змусити працівника виконувати роботу у змінених умовах праці.

Вважає, що позивача було правомірно звільнено з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, враховуючи, що позивач не надала свою згоду на продовження роботи в нових умовах безпосередньо за місцем розташування Сумського обласного центру зайнятості у м. Суми.

Судом першої інстанції безпідставно не надано належної оцінки та не взято до уваги зміст попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 від 25 серпня 2025 року та зміст відмови працівника. Враховуючи правові висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, відповідачем були дотримані вимоги КЗпП України щодо попередження працівника про зміну істотних умов праці, отримано його письмову відмову від виконання роботи на запропонованих умовах та було прийнятне рішення про припинення трудового договору, яке обумовлене відсутністю взаємного волевиявлення його сторін та недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.

Зауважує, що заява представника позивача про виправлення технічної помилки у прохальній частині позовної заяви була подана на стадії дослідження доказів у справі, після розгляду всіх клопотань, допиту свідків, призначення та проведення експертизи, а також подана у позапроцесуальний спосіб встановлений ЦПК України. Однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищезазначеним обставинам, не взяв до уваги заперечення відповідача з цього приводу та безпідставно прийняв, розглянув, а також задовольнив заяву представника позивача про виправлення технічної помилки у прохальній частині позовної заяви.

У судовому засіданні апеляційного суду представники Сумського обласного центру зайнятості, Матюха Д.М. та Коротенко М.М., доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибула, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. ЇЇ представник, адвокат Кузченко Т.М., у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості, просила відмовити в її задоволенні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Кузченко Т.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в повному розмірі 15000,00 грн. Стягнути з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду, у розмірі 2000,00 грн

Апеляційну скаргу мотивує тим, щосуд першої інстанції не взяв доводи адвоката про те, що для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката не достатньо лише поданого клопотання відповідача про зменшення витрат, бо саме на відповідача покладається обов`язок довести не співмірність витрат.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягає не співмірність заявленого гонорару та проігнорував, що додатковою угодою адвокат і клієнт погодили саме фіксований розмір гонорару в сумі 15000,00 грн, а у випадку встановлення фіксованого гонорару, детальний погодинний підрахунок часу не є обов`язковим, а відсутність такого обліку не є підставою для відмови у відшкодуванні чи його зменшенні за ініціативою суду.

Щодо критерію фактичності та неминучості, то витрати ОСОБА_1 були абсолютно фактичними, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 15000,00 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи суму у три рази, не вказав жодної конкретної дії чи процесуального документа, підготовленого адвокатом (із зазначених в акті приймання надання послуг), які були б зайвими, надмірними чи необґрунтованими.

Твердження суду про незначний обсяг документів повністю суперечить фактичним матеріалам справи, бо лише на етапі досудового збору доказів адвокатом Кузченко Т.М. було підготовано 5 адвокатських запитів, які разом із відповідями Сумського обласного центру зайнятості, позовною заявою, відповіддю на відзив, клопотаннями та висновком експерта складають значний обсяг матеріалів справи.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибула, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. ЇЇ представник, адвокат Кузченко Т.М., у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представники Сумського обласного центру зайнятості, Матюха Д.М. та Коротенко М.М., у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили відмовити в її задоволенні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

02 серпня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Кузченко Т.М., через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн. Вказує, що суд першої інстанції правильно констатував, що в Сумському обласному центрі зайнятості не відбулося жодних структурних чи організаційних змін, відповідно не має підстав змінювати істотні умови праці.

12 серпня 2026 року Сумський обласний центр зайнятості через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною та необґрунтованою.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 244-к від 31 жовтня 2023 року «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено за основним місцем роботи на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру занятості з 1 листопада 2023 року. З цим наказом ОСОБА_1 , ознайомлена 01 листопада 2023 року, про що свідчить її особистий підпис.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 власним підписом засвідчила факт ознайомлення з умовами роботи, правами та обов`язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо, погодилася на отримання наказів, повідомлень, інших документів з кадрових питань та трудових відносин у будь-який доступний спосіб електронної комунікації, а також з використанням соціальних месенджерів.

01 листопада 2023 року між сторонами підписана угода про порядок обміну кадровими документами у період воєнного стану.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

22 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до директора Сумського обласного центру зайнятості, в якій, посилаючись на те, що її житло є непридатним до проживання внаслідок збройної агресії рф, просила перевести її на дистанційну роботу з 26 серпня 2024 року.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 144-к від 22 серпня 2024 року «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_1 », відповідно до частини 11 статті 60-2 КЗпП України, запроваджено ОСОБА_1 , провідному фахівцю із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру занятості, з 26 серпня 2024 року дистанційний режим роботи з дотриманням колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку. Наказом визначено, що на час дистанційної роботи ОСОБА_1 самостійно обирає місце роботи, про яке повідомляє безпосереднього керівника.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 564 від 11 жовтня 2024 року «Про введення в дію штатних розписів апарату та філій Сумського обласного центру зайнятості на 2024 рік» введено в дію штатні розписи, зокрема, Сумського обласного центру зайнятості (апарат) з 01 листопада 2024 року.

Відповідно до штатного розпису Сумського обласного центру зайнятості (апарат) на 2024 рік, затвердженого директором Державного центру зайнятості, до структури центру зайнятості входить відділ комунікацій, у складі начальника відділу та провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою.

Наказом Сумського обласного центру зайнятості від 01 листопада 2024 року № 609 затверджено Положення про відділ комунікацій, а також Посадову інструкцію провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 159-к від 25 серпня 2025 року «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 », з метою покращення якості роботи відділу комунікацій, оперативного вирішення невідкладних питань та завдань, які стоять перед відділом та виконання яких можливо лише оффлайн, у зв`язку з великим навантаженням та об`ємом роботи, виконання якої передбачає присутність фахівця безпосередньо на робочому місці, припинено ОСОБА_1 , провідному фахівцю із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості, дистанційний режим роботи з 01 вересня 2025 року. Наказано ОСОБА_1 приступити до роботи 01 вересня 2025 року за звичайним режимом роботи Сумського обласного центру зайнятті за адресою: майдан Незалежності, 3-1, м. Суми, зі збереженням попередніх функцій та умов оплати праці. Наказано начальнику відділу по роботі з персоналом ознайомити ОСОБА_1 з вимогами цього наказу та попередити її про зміну істотних умов праці до 26 серпня 2025 року. З цим наказом позивач ознайомилася 25 серпня 2025 року.

25 серпня 2025 року ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 161-к від 28 серпня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості 29 серпня 2025 року у зв`язку із зміною істотних умов праці, пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює у Сумському обласному центрі зайнятості на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій з жовтня 2025 року. Працівники відділу ведуть активну роботу у режимі оффлайн – проводять фото та відео зйомки, перебувають у відрядженнях по Сумській та іншим областям, супроводжують керівництво на нарадах, готують виступи, ведуть сторінку установи у соціальній мережі «Фейсбук».

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює на посаді начальника відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості з початку листопада 2024 року. Роботу їй запропонувала позивачка, яка повідомила, що сама працює дистанційно. Як пояснила свідок, майже усю роботу вона робила сама, оскільки лише вона перебувала безпосередньо на робочому місці. Звернення до керівництва Сумського обласного центру зайнятості з приводу обсягів виконуваної роботи свідком та позивачкою результатів не дали, тому свідок, не бажаючи одна виконувати значний обсяг роботи, на початку червня 2025 року звільнилась. На початку вересня 2025 року свідку запропонували повернутись на роботу, вона поцікавилась, чи працює на даний час позивачка, і коли їй повідомили про звільнення ОСОБА_1 , свідок погодилась. З того часу обсяг роботи значно зріс, майже всю роботу працівники виконують фізично. Значно збільшилась кількість інтерв`ю, різноманітних звітів. Майже 95 % роботи виконується оффлайн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України (частини 1, 2 статті 1 цього закону).

Визначення поняття «дистанційна робота» наявне у статті 60-2 Кодексу законів про працю України, за приписами якої це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно до частини одинадцятої статті 60-2 Кодексу законів про працю України на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов`язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Отже, на підставі наведених норм можна дійти висновку, що дистанційна робота є формою організації праці, у разі запровадження або припинення якої відбуваються зміни в організації праці, що відповідно до приписів чинного законодавства України є зміною істотних умов праці, про які працівник повинен бути повідомлений у строки, визначені законодавством.

Зазначені зміни можуть застосовуватися до окремого працівника, відділу або до всього підприємства. З урахуванням дії правового режиму воєнного стану, повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Запровадження або припинення дистанційного режиму роботи працівника є повноваженнями роботодавця.

Частиною четвертою статті 32 КЗпП України визначено, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Матеріалами справи підтверджено, що для ОСОБА_1 , провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру занятості, наказом Сумського обласного центру зайнятості № 144-к від 22 серпня 2024 року було запроваджено дистанційний режим роботи.

На підставі викладених вище норм закону, запровадження дистанційного режиму роботи є зміною істотних умов праці, що може бути запроваджено стосовно окремого працівника, у даному випадку – ОСОБА_1 .

У зв`язку із введенням в дію штатних розписів апарату та філій Сумського обласного центру зайнятості з 01 листопада 2024 року та входженням до структури центру зайнятості відділу комунікацій, ОСОБА_1 була переведена на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості. Переведення позивача до відділу комунікацій сторонами не заперечувалося.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 159-к від 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 було припинено дистанційний режим роботи і одночасно попереджено про зміну істотних умов праці з 01 вересня 2025 року. Припинення дистанційного режиму роботи окремого працівника є зміною істотних умов праці такого працівника, про що він повинен бути повідомлений не пізніш як до запровадження таких умов, враховуючи воєнний стан.

ОСОБА_1 не погодилася зі зміненими умовами праці (припиненням дистанційного режиму роботи), про що вона власноручно зазначила в наказі від 25 серпня 2025 року. Крім того позивач у попередженні про зміну істотних умов праці від 25 серпня 2025 року, в якому було встановлено строк для висловлення її волевиявлення на продовження або відмову у продовженні роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці до 27 серпня 2025 року, прямо власноручно вказала, що відмовляється від запропонованих змін.

Після такої відмови, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 була звільнена наказом Сумського обласного центру зайнятості № 161-к від 28 серпня 2025 року.

Враховуючи, що при припиненні дистанційної роботи для ОСОБА_1 відбулися зміни в організації праці, що є зміною істотних умов праці, а вона була повідомлена про такі зміни у строк з урахуванням дії правового режиму воєнного стану, колегія суддів не вбачає порушень норм законодавства з боку Сумського обласного центру зайнятості при звільненні позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що припинення дистанційного режиму роботи не є зміною істотних умов праці.

У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості обґрунтованими, а правові підстави для скасування наказу про припинення дистанційного режиму роботи в частині попередження позивача про зміну істотних умов праці та наказу про звільнення позивача – відсутні. У зв`язку з цим відсутні і правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно виправлення позивачем у прохальній частині позову назви відділу, до складу якого належала посада ОСОБА_1 , то колегія суддів відхиляє такий довід апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості, оскільки вказане не є зміною предмету позову і на вирішення справи по суті не впливало.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 щодо розміру витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, враховуючи відсутність підстав для задоволення її позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга Сумського обласного центру зайнятості є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною, є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати ОСОБА_1 в суді першої інстанції залишаються за нею.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5925,98 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 її судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишаються за нею.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумського обласного центру зайнятості, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського обласного центру зайнятості судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5925 гривень 98 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик