Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №496/5541/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1750/26

Номер справи місцевого суду: 496/5541/26

Головуючий у першій інстанції Портна О.П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Стоянова М.М.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року

встановив:

Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 02 липня 2026 року о 21:30 год. м. Одеса, Шосе Тираспольське 22/8 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому ОТК, але своєчасно його не пройшов, чим вчинив повторно протягом року порушення за частинами 1,2,3 ст. 121 КУпАП, а саме постанова від 10.01.2026 за ч.1 ст. 121 КУпАП серії ЕНА № 6493361, чим порушив вимоги п. 31.3 б Правил дорожнього руху, - експлуатація тз, які не пройшли обов`язковий технічний контроль, відповідальність передбачена за ч. 4 ст. 121 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Стоянов М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить змінити постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року в частині накладеного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 діб.

Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що суд не досліджено та не надано жодної правової оцінки тому, що: на утриманні

ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня дитина з розладами аутистичного спектру, яка потребує систематичного медичного супроводу, зокрема регулярних поїздок до закладів охорони здоров`я, реабілітаційних установ, на прийоми до лікарів-спеціалістів; ОСОБА_1 фактично самостійно забезпечує утримання дитини, його діяльність пов`язана з використанням транспортного засобу, тому позбавлення його права користування автомобілем матиме наслідком не лише втрату ним основного джерела доходу, а й реальну неможливість вчасно доправляти дитину до лікувальних закладів, що безпосередньо зачіпає права та інтереси дитини. На переконання захисника, адміністративний арешт має істотно менший строк дії (від п`яти до десяти діб) і на відміну від позбавлення права керування, не унеможливлює для ОСОБА_1 в подальшому забезпечувати сім`ю та здійснювати необхідні поїздки з дитиною одразу після відбуття стягнення. За конкретних обставин цієї справи саме адміністративний арешт мінімальної тривалості є стягненням, співмірним із вчиненням правопорушення та таким, що найменшою мірою обмежує права дитини.

25 серпня 2026 року захисник Стоянов М.М. подав пояснення (фактично доповнення до апеляційної скарги) у яких посилаючись на положення ч.4 ст. 30 КУпАП, зазначає, що до ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, зважаючи на те, що він використовує автомобіль для перевезення дитини з інвалідністю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Стоянов М.М.підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами апеляційної скарги.

Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Стоянова М.М.за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч.7 ст. 294 КУпАП).

Правильність висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення захисник не оспорює.

Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги та зміни постанови суду в частині накладеного стягнення посилається на сукупність обставин, які на його переконання, дають можливість застосувати до ОСОБА_1 стягнення не пов`язане з позбавлення права керування транспортними засобами, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч.4 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, зокрема, що об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті, суб`єктивну сторону, яка виявилась у формі прямого умислу; особу порушника те, що протягом року він притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 121 КУпАП; ступінь його вини та майновий стан, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1)попередження; 2)штраф; 3)оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4)конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5)позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1)громадські роботи; 6)виправні роботи; 6-1)суспільно корисні роботи; 7)адміністративний арешт; 8)арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок (ст. 24 КУпАП).

Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення (ст. 25 КУпАП).

Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч. ч. 2-4 ст. 30 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 33 КУпАП).

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1)щире розкаяння винного; 2)відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3)вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4)вчинення правопорушення неповнолітнім; 5)вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ст. 34 КУпАП).

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1)продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2)повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3)втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4)вчинення правопорушення групою осіб; 5)вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КУпАП).

Санкцією ч.4 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Аналіз змісту санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП дає підстави дійти висновку, що за вчинення цього правопорушення, законодавець імперативно визначив покладення на винну особу, серед іншого, як основного (штраф), так і додаткового стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами). У такому випадку, суд у межах його повноважень, не наділений правом накладати стосовно водія лише стягнення у виді штрафу, оскільки санкція цієї статті за своєю правовою природою є безальтернативною.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка протягом року повторно порушила правила експлуатації транспортного засобу, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Отже, є вірним висновок суду щодо наявності правових підстав для накладення на ОСОБА_1 , як основного, так і додаткового стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн та позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, що ґрунтується на вимогах закону.

Аналіз санкції ч.4 ст. 121 КУпАП дає підстави дійти висновку, що суд фактично урахував відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , наклав стягнення у мінімальних межах санкції інкримінованої статті.

Вимога захисника про зміну апеляційним судом постанови суду першої інстанції в частині накладення стягнення, шляхом застосування до ОСОБА_1 такого виду стягнення, як адміністративний арешт строком на 5 діб, не ґрунтується на вимогах закону та суперечить ч.8 ст. 294 КУпАП, якою передбачено, що у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Фактично захисник порушує перед апеляційним судом питання про посилення адміністративного стягнення, на відміну від того, яке застосовано судом першої інстанції, що суперечить положенням закону.

Посилання захисника на положення ч.4 ст. 30 КУпАП, як на підставу для не застосування до ОСОБА_1 такого стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі положення закону стосуються особи з інвалідністю, яка керує транспортним засобом, а не особи, яка використовує автомобіль для перевезення іншої особи з інвалідністю.

За таких обставин, підстав для зміни постанови суду в оскаржуваній частині не встановлено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову судді в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко