Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №495/9500/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №495/9500/25

Суддя: Киян Д. В.

Номер провадження: 33/813/1837/26

Справа № 495/9500/25

Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.

Доповідач Киян Д. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя Киян Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бойко К.Р.,

захисника – Сороколети С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Сороколети Станіслава Івановича на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження у справі за ст.122-4 та ст. 122 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, зі ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Одночасно, оскарженою постановою провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП - закрито, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до оскарженої постанови, 07.12.2025 о 17:20 год. в с. Бритівка, Білгород-Дністровського р-н., вулиця Миру, 8, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ALFA ROMEO» д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнина рота, від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився, також внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода, чим порушив вимоги 2.5. ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Сороколета С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять винну ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також зазначає, що співробітники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відбулась біля його будинку, складення протоколу відбувалось там же.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, захисник у судовому засіданні вважав за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду забезпечено участю захисника Стремедловського Є.С.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Постанова судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2026 в частині закриття провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас, порушення вказаного пункту Правил передбачає встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальність за ч.1 ст.130 цього Кодексу.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, Порядку чи ст. 266 КУпАП, вважаються недійсними.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, співробітники поліції долучили до матеріалів справи наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №534344 від 07.12.2025, який складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; рапорт поліцейського ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 07.12.2025; заява та пояснення ОСОБА_2 від 07.12.2025; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.12.2025; довідка про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП про що 07.12.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №534344; відеозаписи з нагрудної камери поліцейських на диску.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №534344 від 07.12.2025 убачається, що 07.12.2025 о 17:20 год. в с. Бритівка, Білгород-Дністровського р-н., вулиця Миру, 8, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ALFA ROMEO» д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнина рота, від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився, також внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. ОСОБА_1 відмовився від його підписання.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є безумовним доказом вини особи, а наведені в ньому відомості підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Зі змісту рапорта працівника поліції вбачається, що на планшетний пристрій працівника поліції надійшло повідомлення зі служби «102», в якому зокрема повідомлялось, що заявник рухався в житловій зоні, коли водій транспортного засобу «ALFA ROMEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на автомобілі, боковим дзеркалом зачепив пішохода. У ході патрулювання в с. Бритівка по вул. Кооперативній, 12 працівниками поліції було виявлено зазначений транспортний засіб та встановлено його водія — ОСОБА_1 , який свою вину не визнав. Від надання пояснень та ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 відмовився. За результатами зазначених подій стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.130, ст. 124, ст.122-4 КУпАП.

У суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та пояснив, що після прибуття додому вжив разом із дружиною пляшку коньяку, оскільки перебував у стресовій ситуації через конфлікт із ОСОБА_2 , після чого через деякий час прибули працівники поліції та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого він відмовився.

Зазначені пояснення ОСОБА_1 підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами та самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність чи наявність складу адміністративного правопорушення.

Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими долучені відеозаписи з нагрудного реєстратора працівників поліції, які приймали участь в оформленні правопорушення.

Переглядом зазначених відеозаписів, які розпочаті 07.12.2025 о 18:24 годині, тобто приблизно через годину після ДТП, встановлено, що працівники поліції разом із ОСОБА_2 перебувають на подвір`ї будинку, де проживає ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 у цей момент транспортним засобом не керує. Під час спілкування працівниками поліції виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

Отже, безпосередньо з відеозаписів убачається, що вимогу про проходження огляду було висунуто ОСОБА_1 не під час керування транспортним засобом, а вже після припинення такого керування, за місцем його проживання.

За даних обставин, слід звернути увагу, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складено працівниками поліції 07.12.2025 о 20:00 годині, тобто майже через 3 години після інкримінованого ОСОБА_1 факту ДТП.

При цьому, наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння під час спілкування з працівниками поліції не змінює встановлених обставин щодо часу та місця пред`явлення йому вимоги про проходження огляду, оскільки таку вимогу було висунуто вже після припинення ним керування транспортним засобом.

За ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, законодавець пов`язує відповідальність за відмову від проходження огляду не лише з наявністю у особи ознак сп`яніння, а з відмовою саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Отже, необхідною передумовою притягнення до адміністративної відповідальності за цією підставою є встановлення того, що на момент пред`явлення вимоги про проходження огляду особа здійснювала керування транспортним засобом, тобто для вирішення питання про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визначальне значення мають обставини на момент пред`явлення вимоги про проходження огляду та відмови від його проходження.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Разом з тим, як було встановлено вище, із відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції безпосередньо вбачається, що на момент спілкування зі ОСОБА_1 та пропозиції пройти огляд він перебував за місцем проживання та транспортним засобом не керував.

Таким чином, хоча матеріали справи містять відомості, які підлягають оцінці щодо можливого керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту дорожньо-транспортної пригоди, вони не підтверджують наявності необхідної для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП обставини — відмови від огляду особи, яка на момент висунення відповідної вимоги керувала транспортним засобом. За таких обставин сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не доведена, поза розумним сумнівом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Сороколета С.І. задовольнити, оскаржену постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Сороколети Станіслава Івановича – задовольнити.

Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2026, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Д.В. Киян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua