Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №522/9568/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1842/26

Справа № 522/9568/26

Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.

Доповідач Киян Д. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя Киян Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бойко К.Р.,

захисника – Тищенка С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Тищенка Станіслава Юрійовича на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, оскарженою постановою з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до оскарженої постанови, 14.05.2026 о 20:40 в м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 121, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що слабо реагують на світло, бліда шкіра обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Тищенко С.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, його заперечення стосувалися способу доставлення до медичного закладу, оскільки в ході спілкування працівники поліції повідомляли про подальшу передачу його представникам ТЦК.

Суд не зазначив конкретної норми закону, яка: встановлює обов`язковість доставки саме службовим автомобілем поліції; забороняє доставлення водія до медичного закладу третьою особою; надає поліцейському право відмовити водієві у запропонованому ним способі прибуття до медичного закладу; дозволяє вважати таку незгоду водія відмовою від самого медичного огляду.

Крім того, суд не надав належної оцінки фразі ОСОБА_1 «Чому ми не їдемо до нарколога?» та безпідставно відмовив у витребуванні медичних документів. Також зазначає про порушення права на захист.

Захисник також зазначає, що суд належним чином не дослідив питання вручення направлення на медичний огляд. Питання полягає не лише у фізичному отриманні паперового документа, а в тому, чи була особа належним чином повідомлена про конкретну процесуальну дію, яка від неї вимагалася, і чи усвідомлювала, що її поведінка розцінюється саме як відмова від проходження медичного огляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, захисник у судовому засіданні вважав за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду забезпечено участю захисника Тищенка С.Ю.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015р. (далі -Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану

Згідно п.4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення додержався вимог ст.245, 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666074 від 14.05.2026, з фабули якого убачається, що 14.05.2026 о 20:40 в м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 121, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що слабо реагують на світло, бліда шкіра обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився.

Вказаний протокол на місці його складання власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу ОСОБА_1 не навів, лише зазначив, що пояснення будуть надані у суді.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом, який підтверджує винуватість ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу, від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано довідки про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія та протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не притягався.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судом досліджені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції, які приймали участь в оформленні правопорушення та відеозапис з відеореєстратора, встановленого на службовому автомобілі поліцейських.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що основним доводом захисника є те, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише хотів проїхати до медичного закладу на власному авто, оскільки побоювався, що працівники поліції передадуть його представникам ТЦК.

На відеореєстраторі службового автомобіля (назва файлу – «ЕПР1 666074 ОСОБА_1 ст 130 +чат») зафіксовано рух транспортного засобу, його зупинку та те, що працівники поліції підходять до водія, який перебуває за кермом транспортного засобу.

Далі, із нагрудної камери поліцейського (назва файлу – «ЕР1 666074 ОСОБА_1 ст 130 +чат») вбачається, що під час розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції, у останніх виникли підозри щодо перебування його у наркотичному стані або під впливом лікарських преператів, у зв`язку з чим працівниками поліції йому запропоновано проїхати до медичного закладу, з метою проведення огляду.

З відеозапису вбачається, що працівники поліції чітко та коректно вели спілкування з ОСОБА_1 , чітко та зрозуміло наголошували на своїм вимогах, на які працівники поліції мали відповідні повноваження.

ОСОБА_1 погодився на проходження відповідного огляду, проте зазначив, що проїде до медичного закладу тільки своїм транспортним засобом під керуванням третьої особи (родича), на що працівники поліції роз`яснили про необхідність проїзду саме службовим транспортом.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 Порядку з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення доставлення особи до закладу охорони здоров`я покладається саме на поліцейського. При цьому направлення особи до медичного закладу для проходження огляду шляхом її самостійного пересування, навіть під керуванням іншої особи, на власному транспортному засобі не забезпечує виконання зазначеного обов`язку, оскільки в такому випадку поліцейський об`єктивно позбавлений можливості контролювати факт її прибуття до такого закладу і дотримання встановленого строку для проведення огляду.

Інструкція від 09.11.2015 №1452/735 не звільняє особу, яка реалізувала своє право керувати автомобілем, виконувати додаткові обов`язки у правовому полі, зокрема разом з поліцейським, який забезпечує доставку до медичного закладу та пройти відповідний огляд.

Згодом, на чергову пропозицію поліцейського проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим йому було роз`яснено наслідки такої відмови, а саме вказано, що на місці буде складено в такому випадку протокол, у зв`язку з відмовою від проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 відповів, що він це розуміє.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом перевірки у цьому провадженні є, зокрема, дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду особи на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Відтак оцінка судом дій працівників поліції має здійснюватися виключно в межах їх процесуальних дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням такого огляду та оформленням його результатів.

Водночас питання щодо правомірності чи неправомірності інших дій працівників поліції, а також представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не стосуються безпосередньо порядку проведення огляду на стан сп`яніння та не входять до предмета розгляду у справі про адміністративне правопорушення, не можуть бути предметом оцінки суду в межах цього провадження.

Таким чином, обставини, які перебувають поза межами предмета доказування у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, самі по собі не можуть бути підставою для висновку про недотримання порядку проведення огляду чи недопустимість відповідних доказів, оскільки особа добровільно відмовилась від проведення огляду та розуміла наслідки відповідних дій.

Щодо тверджень сторони захисту про не вручення ОСОБА_1 направлення на огляд, апеляційний суд зазначає, що працівники поліції діяли відповідно до вимог п. 8 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, щодо оформлення направлення особи на проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Зазначені дії працівників поліції підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та відеозаписом, яким зафіксовано обставини направлення особи на медичний огляд та її відмову від його проходження.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розумів, яка конкретна процесуальна дія від нього вимагалася, та він усвідомлював, що його поведінка розцінюється саме як відмова від проходження медичного огляду, про що він особисто зазначив на вказаному відеозаписі, зазначивши про відмову від проходження огляду.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, суд надав належну оцінку фразі ОСОБА_1 «Чому ми не їдемо до нарколога?» та обґрунтовано зазначив, що дане висловлювання, саме по собі, не є доказом того, що до моменту оформлення матеріалів ОСОБА_1 безумовно погодився пройти медичний огляд. Правова оцінка поведінки особи має здійснюватися з урахуванням усієї сукупності зафіксованих на відеозаписі дій та висловлювань, а не окремої фрази, вирваної з контексту події.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо відсутності необхідності витребування медичних документів, оскільки вони в даному випадку не мають ніякої доказової бази, так як ОСОБА_1 ставиться у вину не керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто визначальним є встановлення саме факту відмови особи від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

Щодо доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист, колегія суддів зазначає, що інтереси ОСОБА_1 під час судового розгляду представляв захисник, яким було викладено позицію сторони захисту та подано відповідні письмові пояснення. При цьому неможливість ОСОБА_1 особисто отримати медичні документи та зібрати докази у зв`язку з мобілізацією не свідчить про порушення його права на захист, оскільки такі дії вправі здійснювати захисник. Відтак, сама по собі відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні у зв`язку з мобілізацією не свідчить про позбавлення його можливості реалізувати право на захист.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

За наведених обставин апеляційний суд визнає наявні у справі докази належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, отримані та досліджені в законний спосіб, та стосуються подій, які мали місце 14.05.2026 за участю ОСОБА_1 .

Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Тищенка Станіслава Юрійовича – залишити без задоволення.

Постанову суддіПриморського районного суду м. Одеси від 25.08.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Д.В. Киян