Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №521/2226/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7176/26

Справа № 521/2226/26

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, повний текст якого складено 21 квітня 2026 року та ухваленого під головуванням судді Поліщук І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

встановив:

18.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 27.06.2015 року до 22.07.2025 року.

Судовим наказом Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.08.2025 року у справі № 521/16710/25, з урахуванням заяви від 28.11.2025 року про виправлення описки, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня подання заяви та до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час сторони проживають за межами України, у Великій Британії.

Позивач зазначає, що обидва батьки здійснюють рівну участь у вихованні та утриманні дитини, несуть рівні витрати на її потреби (проживання, харчування, одяг, освіту, медичне обслуговування), тому підстави для стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дитини відсутні.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.04.2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.105-110).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С.О. ставить питання про скасування рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.04.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.112-116).

Крім того, представник апелянта просить поновити строк та долучити до матеріалів справи докази (а.с.149-150).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд вказує, що задля дотримання принципу змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, вважає за необхідне поновити апелянту строк та долучити до матеріалів справи зазначені докази: копію «POLICE BAIL RTCORD MG4A 47(3)» та копію листа № 059507, які перекладені на українську мову.

Відповідач також надала додаткові пояснення, в яких просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на недоведеності обставин, на які посилається апелянт у скарзі (а.с.168-170).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д. і Комлевої О.С. у чергових відпустках, враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді, а також через участь вказаних суддів у розгляді інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. - і кримінальних справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 28.09.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.05.2026 року (а.с.127-128), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.129, 136).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви про звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача на обставини у позові носять формальний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та не підтверджують факт проживання малолітньої дитини за місцем проживання позивача у Великий Британії (а.с.105-110).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

З матеріалів справи вбачається, що у період з 27.06.2015 року до 22.07.2025 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі у сторін народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).

На підставі рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 року у справі № 521/8593/25 шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало чинності 22.07.2025 року (а.с.22-23).

Судовим наказом Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.08.2025 року у справі № 521/16710/25, з урахуванням заяви від 28.11.2025 року про виправлення описки, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня подання заяви та до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35-38).

На даний час сторони проживають за межами України, у Великій Британії.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від заборгованості по аліментах, припинення стягнення аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що в період з вересня 2025 року по теперішній час сторони спільно займаються вихованням дитини в форматі 50/50.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначав, що забезпечує всі потреби дитини під час її перебування з ним, а саме: харчування, одяг, побутові потреби, освітні потреби, медичне обслуговування, дозвілля. Крім того, позивач несе витрати на оренду житла, де дитина проживає разом з ним 50% часу, оплачує комунальні послуги, забезпечує транспортування дитини до/з школи.

В матеріалах справи міститься лист початкової школи К`Ю ВУДС (KEW WOODS SCHOOL) Саутпорт від 01.12.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 , відвідує вказану школу з 02.09.2025 року по теперішній час та лист Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 року, з якого убачається що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована у цій практиці. У листі Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 року зазначено адресу дитини: квартира АДРЕСА_2 - місце проживання батька (а.с.61-62, 66-67).

Разом з тим, в матеріалах справи також наявний Звіт команди експертів з оцінювання № 3 Ради району Сефтон, з якого убачається що при проведенні оцінювання були задіяні ключові організації: Клініка сімейної медицини (ECAF-лікар загальної практики) та початкова школа «Кью Вудс». У вказаному Звіті неодноразово вказується, що основна адреса дитини ОСОБА_3 - АДРЕСА_3. Зазначена адреса АДРЕСА_3, є адресою матері дитини - відповідача ОСОБА_2 .

Також із вказаного Звіту вбачається, що дитина проводить у батька лише 1-2 ночі на тиждень, що є реалізацією батька на спілкування, а не спільним утриманням дитини.

Отже, неповнолітня дитина у спірний період та під час розгляду даної справи постійно проживала та проживає з матір`ю, що спростовує доводи позивача - апелянта у справі, що місцем проживання неповнолітньої дитини є адреса батька.

Сама по собі наявність батька в анкетах в установах, на які посилається апелянт, є стандартною процедурою безпеки і не свідчить про проживання неповнолітньої дитини з позивачем.

Заявник апеляційної скарги посилається на лист Willetts & Co Solicitors від 28.04.2026 року, тобто складений вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Проте, зазначений лист відображає лише повідомлену бюро позицію клієнта та правову оцінку британських юристів, але не є рішенням суду, актом соціальної служби чи іншим владним документом, який встановлює місце проживання дитини, графік 50/50 або обсяг фактичних витрат кожного з батьків. Твердження апелянта про те, що у Великій Британії аліменти нібито не підлягають сплаті, не припиняє дії судового наказу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.09.2025 року та не звільняє позивача від обов`язку довести передбачені українським законом підстави для звільнення від аліментів і заборгованості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження проживання неповнолітньої дитини із батьком матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів, що між сторонами було погоджено графік проживання та утримання дитини 50/50.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що звільнення позивача від сплати аліментів та від заборгованості по аліментам суперечитиме інтересам дитини.

При цьому апеляційний суд зазначає, що ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Враховуючи, що вимоги позивача - апелянта у справі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від заборгованості по аліментам та від сплати аліментів на користь відповідача на утримання дитини.

За таких обставин, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далів - Конвеція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Крім того, дана постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева