Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №509/7578/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7258/26

Справа № 509/7578/25

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначило, що земельна ділянка, яка розташована через дорогу напроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , була присадибною ділянкою, що обслуговувала зазначений будинок та належала покійній дружині позивача ОСОБА_3 . За її життя вони разом її обробляли, садили сільськогосподарські культури, фруктові дерева та виноград. Певний час дороги біля будинку прокладено не було і ділянка оброблялась єдиним масивом. Пізніше, посеред цієї земельної ділянки проклали дорогу внаслідок чого земельна ділянка поділена на ту, яка опинилась під домом АДРЕСА_1 площею 0,09 га, та ту, яка опинилась через дорогу площею 0,3004 га. При цьому, вони продовжували обробляти земельну ділянку через дорогу як присадибну до будинку. Після смерті дружини у 2000 році спадщину отримав позивач. Земельна ділянка через дорогу від будинку опинилась в добросовісному володінні і користуванні ОСОБА_1 .

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року по справі № 2-740/08 визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі чого, рішенням Дальницької сільської ради від 05.06.2009 року надано позивачу у власність земельну ділянку площею 0,09 га, на якій розташовано будинок. Щодо присадибної ділянки, яка розташована через дорогу від будинку рішення прийнято не було у зв?язку з відсутністю на той час схематичного плану всієї земельної ділянки та точного розміру площі. При цьому, вказана земельна присадибна ділянка, як раніше, обслуговувала вищезазначене домоволодіння. Під час розгляду справи № 2-740/08 суддею направлявся запит до Дальницької сільської ради з проханням скласти схематичний план всієї земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка значилась за ОСОБА_3 , знаходилась в її користуванні і на якій розташовані будинок та насадження. Однак, ні схематичного плану, ні жодної іншої документації Дальницькою сільською радою надано не було.

Посилається, що починаючи з 2016 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Дальницької сільської ради про оформлення йому у власність земельної ділянки, яка розташована через дорогу напроти його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , адже вказана земельна ділянка з насадженнями завжди була присадибною до його будинку та перебувала в обслуговуванні його власників.

У 2017 році ОСОБА_1 за власний кошт замовив виконання топографо-геодезичних вишукувань присадибної ділянки з метою визначення площі та відображення на план-схемі. Однак, на всі подальші звернення ОСОБА_1 у 2018, 2019, 2023 роках про оформлення у власність цієї земельної ділянки площею 0,3004 га Дальницька сільська рада безпідставно відмовляла.

У 2023 році з огляду на безперервне, добросовісне та відкрите користування присадибною ділянкою понад 20 років ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю.

22.10.2024 року Овідіопольським районним судом Одеської області прийнято рішення по справі № 509/6822/23 про відмову в задоволенні позовних вимог, а постановою Одеського апеляційного суду від 17.09.2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на висновки рішення Овідіопольського районного суду Одеської області та постанови Одеського апеляційного суду № 509/6822/23 про неможливість застосування набувальної давності через володіння позивачем земельною ділянкою на підставі титулу, а саме неоформленого права на спадкування, можна зробити висновок, що належний захист прав та законних інтересів позивача може бути здійснений шляхом визнання за ним права власності на цю присадибну ділянку площею 0,3004 га в порядку спадкування за законом, що не вирішено Овідіопольським районним судом Одеської області під час розгляду справи № 2-740/08 у 2008 році через відсутність на той час схеми її розташування та розміру площі.

Звертаючись із заявою про збільшення позовних вимог позивач зазначив, що право на земельну ділянку (пай) площею 3,03 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату серії ОД № 0560668, виданого Овідіопольською РДА 14.08.1999 року, увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_1 проживав однією сім`єю та був зареєстрований за однією адресою.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право власності на земельну присадибну ділянку, площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 3,03 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк» відповідно до сертифікату серії ОД № 0560668, виданого ОСОБА_3 , як члену КСП «Маяк» 14.08.1999 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 14 травня 2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Оскільки ОСОБА_3 , яка була спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провела реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочала процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому її права стосовно неї не могли перейти до спадкоємця ОСОБА_1 . Жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою як присадибною позивачем суду не надано. Таким чином, спірна земельна ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача стосовно неї.

Суд зауважив, що позивач двічі звертався до сільської ради щодо приватизації присадибної земельної ділянки для обслуговування належного йому житлового будинку, зазначаючи її площу у 0,09 га, як спадкоємець за законом після померлої ОСОБА_3 та згідно рішення сільської ради реалізував належне йому право. Надані позивачем докази не підтверджують факти та обставини, що зазначені ним у позовній заяві стосовно спірної земельної ділянки площею 0,3004 га, яка розташована через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На думку суду, спростовують доводи та аргументи позивача обставини, встановлені рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року (справа № 509/6822/23) та постановою Одеського апеляційного суду від 17.09.2025 року, які визнаються позивачем, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право власності на земельну присадибну ділянку, площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Оскільки позов ОСОБА_1 не передбачає залучення до участі у справі співвідповідачами КСП «Маяк» (його правонаступника), районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, про що позивачем та його представником не заявлялися клопотання, суд першої інстанції зазначив, що позбавлений можливості самостійно залучити до участі у справі співвідповідачів, що є прерогативою позивача згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України, тому зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.05.2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а саме визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право власності на земельну присадибну ділянку площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 3,03 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк» відповідно до сертифікату серії ОД № 0560668, виданого ОСОБА_3 як члену КСП «Маяк» 14.08.1999 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, щов абзаці четвертому п.24 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» роз`яснено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є - КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Тобто, вказаний пункт роз`яснює, що відповідачами в таких справах можуть бути перелічені особи, проте не вказано та не є обов`язковим, що вони мають бути відповідачами одночасно усі одразу в одній справі за одними і тими же спірними правовідносинами. Зокрема, скаржник вважає, що ані вказані роз`яснення, ані будь-які інші нормативно-правові акти не встановлюють такого обов`язку залучати в якості відповідачів і КСП, і сільськогосподарський кооператив, і районну державну адміністрацію, і виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування.

Скаржник вважає, що постанови Верховного Суду на які в оскаржуваному рішенні посилається суд першої інстанції не є ані тотожними за своїми спірними правовідносинами, ані схожими з даною справою, адже різняться обставинами справи і предметом позову, а тому посилання на них є безпідставним.

Посилається, що спадкодавиця ОСОБА_3 отримала сертифікат серії ОД № 0560668, що посвідчує право на земельну частку (пай) площею 3,03 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк» як член КСП «Маяк». Вказаний сертифікат наявний у позивача. Крім того, у списку громадян-членів колективного с/г підприємства «Маяк» на право одержання земельного паю, який долучено відповідачем до матеріалів справи Клопотанням відповідача від 18.03.2026 р., під номером 161 значиться прізвище ОСОБА_3 . Тобто, відповідний список є в наявності у відповідача, ніким не оскаржується, а його долучення відповідачем до справи свідчить про визнання його достовірності. Таким чином, враховуючи наявність у списках на право одержання земельного паю спадкодавиці ОСОБА_3 та видачу на її ім`я Овідіопольською районною державною адміністрацією сертифікату серії ОД № 0560668 про право на земельну частку (пай) площею 3,03 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк», за даними спірними відносинами відсутні позовні вимоги до КПС «Маяк» та до районної державної адміністрації. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 та має позовні вимоги виключно до Дальницької сільської ради, як органу місцевого самоврядування до розпорядження якого наразі відносяться землі с. Дальник Овідіопольського району Одеської області та землі за межами відповідного населеного пункту. Зазначає, що з 27.05.2021 року територіальні органи Держгеокадастру та районні державні адміністрації втратили повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX, ці землі передані в комунальну власність територіальних громад. Органи місцевого самоврядування (ОТГ) самостійно розпоряджаються цими ділянками за межами населених пунктів. Відтак, залучення до складу відповідачів по даній справі Держгеокадастру Одеської області чи районної державної адміністрації є недоцільним та безпідставним з огляду на зміни в законодавстві.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.06.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив Дальницькій сільській раді Одеського району Одеської області право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 23.06.2026 року, відповідно до розписки яка міститься в матеріалах справи.

Дальницька сільська рада Одеського району Одеської областікопію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 04.06.2026 року та 29.05.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права при розгляді позову в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку, площею 0,3004 га, та виніс по суті спору справедливе та законне рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідач зазначає, що скаржник робить суперечливий власний висновок, що відповідачами в таких справах можуть бути перелічені в абзаці четвертому п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» особи, проте не вказано та не є обов`язковим, що вони мають бути одночасно усі одразу в одній справі за одними і тими же спірними правовідносинами, однак погоджується при цьому, що склад відповідачів за позовом визначається в кожному конкретному випадку та залежить від спірних правовідносин та обставин справи. Тобто, скаржник на думку відповідача по суті розділяє позицію суду, яку оскаржує, а тому твердження скаржника про те, що висновки суду 1-ї інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги є застарілими, неактуальними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, є безпідставними та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений 23.06.2026 року належним чином, що підтверджується розпискою повідомлення про виклик ОСОБА_1 .

ПредставникОСОБА_1 - адвокат Матерборчук Ю.В. та Дальницька сільська рада Одеського району Одеської областісудові повістки-повідомлення отримали 23.06.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18.09.2026 року клопотання представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Матерборчук Ю.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задовольнив. Постановив проводити судові засідання по справі № 509/7578/25 за участю представника ОСОБА_2 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Вказаною ухвалою суд роз`яснив, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19.09.2026 року представник скаржника отримав в особистому кабінеті Електронного суду 23.09.2026 року, що підтверджується довідкою.

Отже Одеський апеляційний суд забезпечив представнику ОСОБА_1 - адвокату Матерборчук Ю.В. можливість прийняти участь в судовому засіданні в режимі відоконференції.

24.09.2026 року представник скаржника в судове засідання не з`явився, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2026 року Одеським апеляційним судом відкрито сторінку конференції, здійснено запрошення для участі в відеоконференції, проте представник ОСОБА_1 - адвокат Матерборчук Ю.В. не приєднався до відеоконференції.

Зв`язатися із представником ОСОБА_1 - адвокатом Матерборчук Ю.В. не виявилось можливим.

Представник Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, залишити без змін рішення суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Оскільки ОСОБА_3 , яка була спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провела реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочала процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому її права стосовно неї не могли перейти до спадкоємця ОСОБА_1 . Жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою як присадибною позивачем суду не надано. Таким чином, спірна земельна ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача стосовно неї.

Суд зауважив, що позивач двічі звертався до сільської ради щодо приватизації присадибної земельної ділянки для обслуговування належного йому житлового будинку, зазначаючи її площу у 0,09 га, як спадкоємець за законом після померлої ОСОБА_3 та згідно рішення сільської ради реалізував належне йому право. Надані позивачем докази не підтверджують факти та обставини, що зазначені ним у позовній заяві стосовно спірної земельної ділянки площею 0,3004 га, яка розташована через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На думку суду, спростовують доводи та аргументи позивача обставини, встановлені рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року (справа № 509/6822/23) та постановою Одеського апеляційного суду від 17.09.2025 року, які визнаються позивачем, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право власності на земельну присадибну ділянку, площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Оскільки позов ОСОБА_1 не передбачає залучення до участі у справі співвідповідачами КСП «Маяк» (його правонаступника), районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, про що позивачем та його представником не заявлялися клопотання, суд першої інстанції зазначив, що позбавлений можливості самостійно залучити до участі у справі співвідповідачів, що є прерогативою позивача згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України, тому зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги позивача.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року, що набрало законної сили 15.12.2008 року, у справі № 2-740/08, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який позначений на плані та в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 37,6 кв.м, житловою 21,8 кв.м, підсобною 15,8 кв.м, веранди під літ. «а», підсобних приміщень під літ. «Б», веранди під літ. «б», сараю під літ. «В», сараю під літ. «Г», підвалу під літ. «г», сараю під літ. «Д» під № 1-4 спорудження.

Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.01.2026 року, встановлено факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 однією сім?єю, як чоловік та жінка з 1992 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та своєчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Із тексту зазначеного вище рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 та Дальницька сільська рада Одеського району Одеської області приймали участь у розгляді справи № 2-740/08, а тому під час розгляду цієї справи ними не можуть оспорюватися обставини, які були встановлені рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року, яке набрало законної сили, є обов`язковим у відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Отже, обставини того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 інших спадкоємців не має, не підлягають доказуванню, оскільки ці обставини встановлені рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року, яке набрало законної сили. Під час розгляду справи суді апеляційної інстанції представником відповідача вказані обставини не заперечувалися.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну присадибну ділянку площею 0,3004 га, розташовану через дорогу напроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач в обґрунтування зазначив, що вказана земельна ділянка була присадибною ділянкою, яка обслуговувала будинок та належала ОСОБА_3 . За її життя вони разом її обробляли. Після смерті ОСОБА_3 в 2000 році він отримав спадщину та земельна ділянка через договору від будинку опинилась в добросовісному володінні та користуванні ОСОБА_1 . Починаючи з 2016 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Дальницької сільської ради про передачу йому у власність земельної ділянки, яка розташована через договору напроти його будинку. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.09.2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування відмовлено. Посилаючись на неможливість застосування набувальної давності через володіння позивачем земельною ділянкою на підставі титулу, вважає належним способом захисту є визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,3004 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18) у разі, якщо майно спадкується особами, які вважаються такими, що прийняли спадщину, порядок спадкування і набуття ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (Справа № 350/67/15-ц Провадження № 14-652цс18) набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Аналогічна позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16, від 22 листопада 2018 року у справі № 647/1580/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18) , від 6 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20 (провадження № 61-4880св21) та інших.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року, залишеним без змін постановою ОАС від 17.09.2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та встановлено, що рішеннями Дальницької сільської ради від 25.05.2018 року № 293-VII «Про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Дальник Овідіопольського району Одеської області» та від 27.06.2019 року № 769-VII «Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дальник Овідіопольського району Одеської області») відмовлено позивачу в наданні земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,3004 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Дальник Овідіопольського району Одеської області у зв?язку з тим, що генеральним планом с. Дальник та планом зонування території земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за запитуваним заявником місцем не передбачені, а земельна ділянка орієнтовною площею 0,3004 га, на яку претендує позивач, яка розташована через дорогу навпроти будинку за адресою : АДРЕСА_1 , не є вільною та не перебуває в запасі. При чому, з цієї земельної ділянки сформовано три земельні ділянки, цільове призначення яких-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), та передано у приватну власність жителям громади за рішеннями Дальницької сільської ради від 23.10.2019 року № 1289-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», від 13.02.2020 року № 1520 -VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», від 13.02.2020 року № 1521-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Визнано необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами вимоги ОСОБА_1 про скасування як протиправних зазначених рішень сільської ради про передачу земельних ділянок. Фактів, які б слугували підставами для визнання зазначених вище рішень Дальницької сільської ради незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивачем до суду не було надано.

Отже зазначеним вище рішенням суду встановлено, що Дальницька сільська рада, приймаючи рішення від 23.10.2019 року № 1289 від 13.02.2020 р., № 1520 та від 13.02.2020 року № 1521 діяла відповідно до закону, у спосіб та у порядку, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні законні та обґрунтовані підстави для скасування цих рішень сільської ради в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що надані позивачем докази - не підтверджують факти та обставини, зазначені у позові стосовно земельної ділянки площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на те, що площа вказаної земельної ділянки яку позивач вважає прибудинковою, зазначена ним у розмірі 0,3004 га на підставі Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукань земельної ділянки, виготовленого у 2017 році ФО-П ОСОБА_7 за замовленням позивача, при цьому як зазначено відповідачем, фахівці Дальницької сільради при визначенні меж цієї земельної ділянки не були присутні, не запрошувались і технічний звіт ними не погоджувався.

На підтвердження факту користування зазначеною земельною ділянкою позивач надав акт депутата ОСОБА_8 від 05.09.2007 року, в якому розмір цієї земельної ділянки вказано як 40х30 м, тобто 1200 кв.м, що відповідає 0,12 га, але суперечить заявленій позивачем площі у 0,3004 га та заяви сусідів ОСОБА_9 від 10.05.2021 року та ОСОБА_10 від 14.03.2021 р., в яких йдеться про відсутність у них земельних претензій до ОСОБА_1 .

Посилання позивача на неодноразові звернення до відповідача з вимогами про отримання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки площею 0,3004 га, розташовану через дорогу навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємця за законом після померлої дружини, та не надання йому дозволів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв, зазначивши, що вказані посилання не відповідають дійсності з огляду на копії рішень сільської ради від 25.05.2018 р. № 293-VII «Про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Дальник Овідіопольського району Одеської області» та від 27.06.2019 року № 769-VII «Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дальник Овідіопольського району Одеської області»).

Так, рішенням Дальницької сільради від 05.06.2009 р. № 2018 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Це рішення не було вчасно реалізовано ОСОБА_1 і він звернувся до сільської ради повторно, та вже 27.06.2019 року за № 751-VII Дальницькою сільською радою прийнято рішення «Про надання ОСОБА_1 згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка є спадкодавцем, за своє життя не провела реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочала процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України,

Жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою як присадибною позивачем суду - не надано.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,3004 га, яка розташована через дорогу напроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай), з тих підстав, що позов заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмету спору.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) України).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом позивач також просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, яка належала останній на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0560668, зареєстрованого 13 серпня 1999 року за № 266, як за спадкоємцем за законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на земельну частку (пай).

Як зазначалося вище, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року, встановлені обставини, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 інших спадкоємців не має.

Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначив Дальницьку сільську раду Одеського району Одеської області у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців ОСОБА_3 .

Зазначені обставини свідчать, що позивачем пред`явлено позов до органу місцевого самоврядування, тобто належного відповідача.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір сторін у справі в частині позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай), на вказане уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав пред`явлення вимоги не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору.

Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року справа № 190/1377/18 (провадження № 61-5384св20) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі суди виходили з конкретної обставин (спадкування та встановлення обставин належності спадкодавцю права на земельну частку (пай), тобто їх сформульовано у справі, фактичні обставини якої є відмінними від обставин справи, що переглядається.

Висновки, сформульовані Верховним Судом у справах № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19), від 24 березня 2020 року у справі № 183/5312/16-ц (провадження № 61-16372св19), від 20 жовтня 2021 року у справі № 136/1338/20 (провадження № 61-11902св21, від 26 квітня 2022 року справа № 376/1220/20 (провадження № 61-19536св21), не є релевантними до обставин розглядуваної справи, оскільки у справах, наведених як приклади, позивачі зверталися за захистом своїх порушених прав щодо відновлення права на отримання земельної частки (паю) в результаті розпаювання та у спорах пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 встановлено право на приватизацію земель шляхом передачі у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність.

На підтвердження такого права кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією є основним документом, що підтверджує право на земельну частку (пай), документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже, земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (стаття 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

В пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, вважається правовстановлюючим документом при реалізації власником такого сертифікату права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була включена до списку громадян-членів КСП «Маяк» на право одержання земельного паю під номером № НОМЕР_1 .

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 14 серпня 1999 року серія ОД № 056668 ОСОБА_3 на підватаві рішення Овідіопольської райдержадміністрації від 22 квітня 1999 року № 286 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк» розміром 3,03 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 23 серпня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів направо на земельну частку (пай) за № 266.

В рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.12.2008 року зазначено, що позивач звертався до державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте йому відмовлено.

Враховуючи, що ОСОБА_3 за життя набула права земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 14 серпня 1999 року серія ОД № 056668, який є основним документом, що посвідчує таке, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , то колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0560668, зареєстрованого 13 серпня 1999 року за № 266 підлягає задоволенню.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0560668, зареєстрованого 13 серпня 1999 року за № 266. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовну вимогу ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0560668, зареєстрованого 13 серпня 1999 року за № 266.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова