Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №497/1825/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2398/26

Справа № 497/1825/24

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Сегеди С. М., Комлевої О. С.,

при секретарі Скрипченко Г. В.,

за участю ОСОБА_1 та представника ФГ «Баїр Арго» - Месропянцевої О. В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Баїр Арго» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Баїр Арго» (далі ФГ «Баїр Арго») про стягнення в розмірі 1 500 000 грн.

В обґрунтування позовних зазначено, що ФГ «Баїр Агро» було надано ТОВ «Агрії Україна» фінансову розписку від 14.02.2022, нотаріально посвідченою за реєстровим №1091, зареєстрованою в Реєстрі аграрних розписок за №8156, відповідно до якої відповідач зобов`язується до 15.10.2022 виконати безумовне зобов`язання сплатити 1 500 000 грн. 24 квітня 2024 року ТОВ «Агрії Україна» відступило своє право вимоги (право кредитора) по аграрній розписці позивачу ОСОБА_1 , яке нотаріально було посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №881. Таким чином, позивач є кредитором за аграрною розпискою, за якою відповідач не виконує в добровільному порядку своє зобов`язання з повернення грошових коштів.

27 серпня 2024 року від представника відповідача ФГ «Баїр Арго» - Месропянцевої О. В. надійшов відзив на позовну заявою, яким вона із позовом не погодилася, просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 30.09.2021 між ТОВ «Агрії Україна» та ФГ «Баїр Агро» було укладено договір купівлі-продажу аграрної продукції. З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором ФГ «Баїр Агро» було надано ТОВ «Агрії Україна» фінансову аграрну розписку від 14.02.2022, відповідно до якої відповідач зобов`язується виконати безумовне зобов`язання сплатити 1 500 000 грн.

17 березня 2023 року ТОВ «Агрії Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ФГ «Баїр Агро» про стягнення 288 940,5 грн, обґрунтовуючи саме невиконанням в повному обсязі ФГ «Баїр Агро» за зазначеною фінансовою аграрною розпискою. В позові до Господарського суду зазначено про відсутність претензій до ФГ «Баїр Агро» відносно суми 1 239 833,53 грн, а заявлено вимоги лише щодо суми в розмірі 2 60 166,47 грн.

Зазначеною позицією представник відповідача підтверджує часткове розрахування за аграрною розпискою, та виходячи з того, що рішенням господарського суду від 27.04.2023 з ФГ «Баїр Агро» стягнуто залишок заборгованості за вказаною позивачем аграрною розпискою, просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з відсутністю заборгованістю у відповідача.

Крім цього, у своєму відзиві представник відповідача посилається на те, що всупереч виконання відповідачем зобов`язань за аграрною розпискою, та стягнення решти заборгованості, ТОВ «Агрії Україна» відступила право вимоги позивачу без дотриманням вимог законодавства щодо відступлення право вимог за аграрними розписками, а саме необхідністю зазначення в ній суми вимог, з урахуванням виплати всієї, або часткової суми, та задоволення позову призведе до подвійного стягнення заборгованості.

28 серпня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 239 833,53 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача Месропянцева О. В. та ОСОБА_2 в судовому засіданні з позовом не погодилися, посилаючись на повний розрахунок за аграрною розпискою та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, та представника ФГ «Баїр Арго» - Месропянцевої О. В., яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2022 року було складено Фінансову аграрну розписку, яка засвідчена нотаріально за №8156, за якою ФГ «Баїр Арго» зобов`язується в строк до 15 жовтня 2022 року включно виконати безумовне зобов`язання сплатити ТОВ «Агріі Україна» 1 500 000,00 грн.

24 квітня 2024 року ТОВ «Агріі Україна» відступило своє право вимоги (право кредитора) по зазначеній аграрній розписці позивачу ОСОБА_1 , що підтверджено проведенням нотаріальної реєстрації в реєстрі аграрних розписок за №881, актом приймання-передачі фінансової аграрної розписки від 26.01.2024 та витягом з реєстру аграрних розписок від 24.04.2024.

Окрім того, в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що за спірною фінансовою аграрною розпискою, зареєстрованою в реєстрі за №8156, відповідач ФГ «Баїр Агро» виконав свої зобов`язання перед ТОВ «Агріі Україна», що підтверджено рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2023 (справа №916/1069/23), яким встановлено часткове добровільне виконання відповідачем зобов`язання, та стягнута сума залишку заборгованості в розмірі 260 166,47 грн.

Зазначене рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.08.2023 за №71955238.

Ця обставина також підтверджується змістом позовних вимог до Господарського суду за цим рішенням, в якому представник ТОВ «Агрії Україна» ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ФГ «Баїр Агро» за поставку товару розрахувався частково, в сумі 134 332,03 грн.

Закон, який регулює відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів це Закон України «Про аграрні розписки».

Статтею 1 Закон України «Про аграрні розписки» визначено, що аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах; боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах; кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Відповідно ст. 5 Закон України «Про аграрні розписки», фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості. Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

Статтею 12 Закон України «Про аграрні розписки» передбачено, що аграрні розписки діють до повного їх виконання. За згодою кредитора дата виконання зобов`язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік.

Виконання аграрних розписок щодо кожного виду сільськогосподарської продукції здійснюється в черговості їх видачі.

Товарні аграрні розписки виконуються шляхом здійснення поставки вказаної в аграрній розписці сільськогосподарської продукції від боржника за аграрною розпискою до кредитора за аграрною розпискою на погоджених ними умовах поставки.

Поставка сільськогосподарської продукції іншої якості, ніж визначено в аграрній розписці або в погоджених формулах перерахунку, є невиконанням аграрної розписки, якщо інше не погоджено сторонами аграрної розписки.

Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.

Кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці.

Після повернення боржнику за аграрною розпискою оригіналу аграрної розписки з відміткою про її виконання боржник за аграрною розпискою має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.

Аграрна розписка з відміткою про її виконання до повторного обігу не допускається. Інформація про видані аграрні розписки та їх виконання зберігається в Реєстрі аграрних розписок не менше 10 років.

За згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов`язань за аграрною розпискою. Для цього в товарній аграрній розписці погоджується розмір мінімальної партії сільськогосподарської продукції, яка може бути поставлена на її часткове виконання. У фінансовій аграрній розписці визначається мінімальний обсяг грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки. Якщо в тексті аграрної розписки не міститься застереження про мінімальний розмір часткового виконання аграрної розписки, кредитор за аграрною розпискою має право відмовитися від прийняття часткового виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою.

У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов`язання та розмір зобов`язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами боржника за аграрною розпискою та кредитора за аграрною розпискою. При цьому забезпечення аграрної розписки заставою зберігається в первинному обсязі.

За згодою сторін виконання зобов`язань за товарною аграрною розпискою може бути здійснене шляхом передачі складських документів, що посвідчують право власності їх власника на сільськогосподарську продукцію, що зберігається на товарному складі.

Як вбачається зі змісту ст. 11 Закон України «Про аграрні розписки» передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід`ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою.

Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Передання прав за аграрною розпискою, не посвідчене нотаріально, не спричиняє переходу до іншої особи прав кредитора за аграрною розпискою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив недоведеності позовних вимог, позивачем належними та допустимими доказами, не доведено суду наявність не виконаного зобов`язання відповідача перед відступленим правом вимоги за аграрною розпискою.

В порушення вимог Закон України «Про аграрні розписки», попереднім кредитором - ТОВ «Агрії Україна», на аграрній розписці №8156 не зроблено відмітки про повне чи часткове виконання зобов`язань за розпискою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд перевіривши доводи позивача та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що по справі №916/1069/23 з ФГ «Баїр Агро» на користь ТОВ «Агріі Україна» було стягнено лише частину заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 04.02.2022, від суми 1 500 000 грн, а не залишок боргу, як про це зазначив суд першої інстанції. Цей факт, на думку позивача, підтверджується тим, що відповідачем не надано документів про оплату боргу по фінансовій аграрній розпискою на суму 1 500 000 грн, існує лише докази, що приватний виконавець в примусовому порядку стягнув частину боргу у сумі 260 166,47 грн.

Щодо даних тверджень апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, матеріалами справи встановлено, що 17.03.2023 ТОВ «Агріі Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ФГ «Баїр Агро» про стягнення 288 940,5грн, з яких: основного боргу - 260 166,47 грн; сплати 3% річних - 2 758 грн та штрафу - 26 016 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що, 04 лютого 2022 року ФГ «Баїр Агро» надало ТОВ «Агріі Україна» Фінансову аграрну розписку, за умовами якої відповідач зобов`язався до 15 жовтня 2022 року включно виконати безумовне зобов`язання сплатити позивачу 1 500 000 грн. Позов також ґрунтується на тому, що в порушення умов вказаної розписки, відповідач не виконав свої зобов`язання вчасно та в повному обсязі, тому, посилаючись на ст. ст. 525, 530, 625, 629 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 288 940,5 грн, з яких: основна сума боргу - 260 166,47 грн суми відсоткових річних (3%) - 2 758 грн, сума штрафу - 2 6016 грн та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Як було вказано в позовній заяві в позивача відсутні претензії до відповідача відносно суми 1 239 833,53 грн. У позивача претензії до відповідача лише відносно не сплати до 15.10.2022 заборгованості у розмірі 260 166,47 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року по справі №916/1069/23 за позовом ТОВ «Агріі Україна» до ФГ «Баїр Агро» про стягнення 288 940,47 грн, з підстав неналежного виконання умов фінансової аграрної розписки, стягнуто ФГ «Баїр Агро» на користь ТОВ «Агріі Україна»: 260 166,47 грн боргу, 2 758 грн сплати 3% річних, 26 016 грн штрафу, 4 335 грн судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення набрало законної сили (а.с. 61-72).

24 серпня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондаревим М. В. було закінчено виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2023 (справа №916/1069/23) (а.с. 74).

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що заборгованість за даною фінансовою аграрною розпискою вже було стягнуто ТОВ «Агріі Україна» в справі №916/1069/23.

Також, встановлено ТОВ «Агріі Україна» зверталось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФГ «Баїр Агро», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 288 940,47 грн, з яких: 260 166,47 грн основного боргу; 2 758,00 грн 3 % річних; 26 016,00 грн штрафу. В обґрунтування підстав позову позивач посилався на обставину порушення відповідачем строків виконання зобов`язання зі сплати в повному обсязі грошових коштів відповідно до умов фінансової аграрної розписки від 04.02.2022 №1091.

Ухвалою судді Господарського районного суду Одеської області від 27.02.2023 справа №916/720/23, позовну заяву ТОВ «Агріі Україна» залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду: - письмових пояснень та доказів щодо обставин виникнення боргу на спірну суму - 260 166,47 грн, враховуючи, що загальна сума зобов`язання згідно з фінансовою аграрною розпискою становить 1 500 000,00 грн; - письмових пояснень щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

На виконання вказаної ухвали суду представником ТОВ «Агрії Україна» - адвокатом ОСОБА_1 було надано заяву про усунення недоліків, в якій сам позивач послався на те, що у зв`язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу від 30.09.2021 він був вимушений звернути стягнення за ФАР. Тобто, представник позивача сам підтвердив факт того, що дана Фінансова аграрна розписка була укладена з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу 22 НХ 012 ОДСЄ від 30.09.2021, та у ФГ «Баїр Агро» була несплачена заборгованість за ФАР лише у розмірі 260 166,47 грн.

Ухвалою судді Господарського районного суду Одеської області від 27.02.2023 справа №916/720/23, позовну заяву ТОВ «Агріі Україна» було повернуто заявнику.

Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17)).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі 917/1345/17 (провадження №12-144гс18)).

Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2023 в справі №442/3663/20 (провадження №61-6501св21)).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням та трактування норм права на власний розсуд.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 23 вересня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

О. С. Комлева

С. М. Сегеда