Додаткове рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №522/3471/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/441/26

Справа № 522/3471/20

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Назарової М. В.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, в якому просила суд:

-встановити факт проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24 травня 2010 року по 28 грудня 2019 року;

-визнати квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 та на 1/2 частину кв. АДРЕСА_2 ;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину кв. АДРЕСА_2 ;

-стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 603 225 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

Встановлено юридичний факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з березня 2011 року по листопад 2019 року.

Визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та квартиру за адресою: АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на:

1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ,

1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на:

1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ,

1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 510 гривень.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2020 року та скасовано арешт, накладений на автомобіль, марки Honda Accord, 2008 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_1 ..

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Серьогіна І. О. звернувся до суду вз апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Серьогіна І. О. задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року, в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. Ухвалено в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сторін сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартир спільною сумісною власністю сторін змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за сторонами права на 1/2 частку в праві власності на спірні квартири, розподілу судових витрат скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Серьогіна Ірина Олександрівна залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за сторонами права на 1/2 частку в праві власності на спірні квартири залишено без змін.

21 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення апеляційним судом додаткової постанови суду, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені у зв`язку із розглядом справи №522/3471/20 судові витрати у загальному розмірі 33 211 гривень, що складаються з судових зборів у судах першої та касаційної інстанцій.

Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Копію заяви ОСОБА_1 про ухвалення апеляційним судом додаткової постанови суду, представник ОСОБА_2 – адвокат Грабовська М. В. отримала в електронному вигляді в Електронному суді 22 серпня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №756/4441/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі».

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2020 в справі №530/1731/16-ц зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22.04.2019 у справі №756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, оскільки постановою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сторін сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартир спільною сумісною власністю сторін змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за сторонами права на 1/2 частку в праві власності на спірні квартири, розподілу судових витрат скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Та, Одеським апеляційним судом було здійснено новий розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року, за результатами якої ухвалено постанову від 07 серпня 2026 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за сторонами права на 1/2 частку в праві власності на спірні квартири залишено без змін, то суд апеляційної інстанції, з урахуванням понесених витрат в частині сплати судового збору позивачем за первісним позовом, у передбаченому цивільним процесуальним законодавством порядком, має здійснити розподіл понесених витрат, що не було здійснено судом.

Колегія суддів зауважує, що здійснення розподілу судових витрат у частині судового збору є процесуальним питанням, яке підлягає обов`язковому вирішенню судом за наслідками розгляду справи з урахуванням положень статті 141 ЦПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 понесла витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, яка за результатами касаційного розгляду справи частково скасована, враховуючи, що майнові вимоги ОСОБА_1 були задоволенні, та з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 31 530 грн, сплачений нею за майнові вимоги, на підставі квитанцій №0.0.1628698534.1 від 24.02.2020, №0.0.1650169873.1 від 16.03.2020, №4 від 24.03.2025 (т. 1 а.с. 1, 89, т. 4 а.с. 12).

Керуючись ст. ст. 12, 141, 270, 382 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 (РОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та касаційної скаргив розмірі 31 530 гривень.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

М. В. Назарова