Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №519/815/24
Суддя: Таварткіладзе О. М.
Номер провадження: 22-ц/813/1343/26
Справа № 519/815/24
Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочнерішення Южного міського суду Одеської області від 23 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2024 року представник Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі за текстом - АТ «ПУМБ») - Киричук Г.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Пурший український міжнародний банк» заборгованість у сумі 72 922,97 грн, а також, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.07.2015 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 26251028703143 видано кредитну карту з кредитним лімітом в сумі 3000 грн, який пізніше було збільшено до 43 700 грн.
Відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору в повному обсязі не виконує, у зв`язку з чим, станом на 31.03.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 72 922,97 грн, з яких: 43 672,69 грн - заборгованість за кредитом, 29 250,28 грн - заборгованість процентами.
Згідно п. 4.3.6.4. ч. 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закриття кредитного ліміту взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення sms-повідомлення на номер телефону. В sms-повідомленні про зміну кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із змінним розміром кредитного ліміту, клієнт протягом 30 днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, коли клієнт протягом вказаного строку на заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив платіжну операцію після отримання вказаного sms-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.
Кредитний договір укладений між сторонами 21.07.2015 року. Відповідач кредитною картою користувався і здійснював платежі до 25.11.2022 року, тому звертаючись з позовною заявою в 10 травня 2024 року строки позовної давності дотримано.
Заочнимрішенням Южного міського суду Одеської області від 23 липня 2024 року позов представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором 72 922,97 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 43 672,69 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 29 250,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2422,4 грн.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 16 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 519/815/24 за позовом представника АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 23 липня 2024 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи рішення незаконним на необґрунтованим, винесеного без повного дослідження обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що він звернувся з письмовим запитом у відділення банку, на який банк надав історію платежів за кредитною карткою за весь період користування, виписку за карткою за період 31.10.2022-30.11.2022 років, 31.10.2023-30.11.2023 років.
Також, зазначено, що після 25 листопада 2022 року кредитною карткою не користувався, 25 листопада 2022 року ним було сплачено 2 000 грн, а тому він вважав, що його зобов`язання перед банком виконані.
Також скаржник посилається на дані банківських виписок щодо руху коштів за картковим рахунком та на звернення до банку з питання реструктуризації заборгованості, проте, відповідних пропозицій від банку не отримав.
Відзив на апеляційні скарги або пояснення (заперечення) не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.07.2015 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір карткового рахунку з встановленням ліміту овердрафту 3000 грн, строк користування овердрафтом 60 місяців, процентна ставка 46% річних.
У матеріалах справи міститься загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, які підписані відповідачем.
Відповідно до п. 6.1 договору, позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит, сплатити проценти, комісії, інші комісії, можливі штрафи та збитки на умовах, визначених цим розділом та пропозицією, а також виконувати інші умови, ними передбачені.
Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) вих. КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 року про виконання зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості протягом тридцяти днів з дня отримання відповідного повідомлення.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статей 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.
Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Отже, обов`язок обґрунтувати наявність виняткових обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню доказу до суду першої інстанції, покладається на особу, яка просить апеляційний суд прийняти такий доказ.
Такий правовий підхід неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/9287/14-ц зазначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали.
Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постановах від 5 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 761/38248/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, у яких зазначено, що прийняття нових доказів можливе, зокрема, якщо сторона не знала та не могла знати про їх існування, не могла подати їх з об`єктивних причин або якщо суд першої інстанції неправомірно не прийняв чи не дослідив такі докази.
Верховний Суд також наголошує, що апеляційний суд має мотивувати як прийняття, так і відмову у прийнятті нових доказів.
У цій справі разом з апеляційною скаргою відповідачем подано звіт про транзакції, датований 26 вересня 2024 року, на який він посилається на підтвердження своїх доводів щодо руху коштів за кредитною карткою та відсутності заборгованості.
Зазначений документ не був поданий відповідачем до суду першої інстанції.
Водночас, заява відповідача про перегляд заочного рішення розглядалася судом першої інстанції 16 грудня 2024 року.
Отже, на момент розгляду заяви про перегляд заочного рішення зазначений звіт уже існував.
Скаржник не зазначив та не надав доказів того, що до 16 грудня 2024 року він не мав можливості отримати, подати або використати цей документ у суді першої інстанції.
Більше того, відповідач під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення реалізував своє право на подання доказів та подав до суду банківські виписки за відповідні періоди.
Таким чином, відповідач був обізнаний про необхідність підтвердження своїх заперечень доказами та мав можливість подавати відповідні документи до суду першої інстанції.
Жодних об`єктивних причин, які б унеможливлювали подання саме звіту від 26 вересня 2024 року до суду першої інстанції, скаржником не наведено.
Сам факт подання цього документа разом з апеляційною скаргою не свідчить про об`єктивну неможливість його подання раніше.
Отже, колегія суддів не встановила передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткових обставин, які б давали підстави для прийняття зазначеного доказу.
За таких обставин колегія суддів, відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, не приймає до розгляду та не враховує при апеляційному перегляді справи поданий звіт про транзакції від 26 вересня 2024 року, оскільки він не був поданий до суду першої інстанції, а скаржником не доведено наявності виняткових обставин та об`єктивних причин, які перешкоджали його поданню раніше.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, відповідно до яких сама по собі наявність у сторони нового доказу не є достатньою підставою для його прийняття апеляційним судом; особа має довести саме об`єктивну неможливість його подання до суду першої інстанції.
Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги в частині доказів, які були подані відповідачем до суду першої інстанції.
Як установлено судом, під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідачем були подані банківські виписки за відповідні періоди.
Зі змісту виписки за період з 31 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року вбачається, що 25 листопада 2022 року відповідачем здійснено платіж у розмірі 2 000 грн., при цьому вказано нарахування процентів у розмірі 1 457,07 грн.
Посилання апелянта на здійснення ним зазначеного платежу, як на доказ повного виконання кредитних зобов`язань, є безпідставним.
Сам факт здійснення платежу в розмірі 2 000 грн. не свідчить про повне погашення заборгованості, оскільки відповідачем не доведено, що зазначена сума була достатньою для погашення всієї суми основної заборгованості та нарахованих процентів.
При цьому відповідач не надав належного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок банку та дозволяв встановити, що станом на відповідну дату кредитна заборгованість була відсутня.
Натомість із матеріалів справи вбачається подальше відображення заборгованості за кредитним рахунком.
Зокрема, відповідно до наданої відповідачем виписки за період з 31 жовтня 2023 року по 30 листопада 2023 року відображена заборгованість у розмірі 72 922,97 грн., тобто у розмірі, заявленому банком до стягнення.
Таким чином, докази, подані самим відповідачем до суду першої інстанції, не підтверджують його доводів про повне погашення кредиту.
Відповідно до статті 81 ЦПК України саме відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Водночас відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому твердження відповідача про те, що він «вважав» свої зобов`язання виконаними після здійснення платежу в розмірі 2 000 грн., саме по собі не може бути доказом припинення кредитного зобов`язання.
Колегія суддів також звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач фактично не заперечує факту укладення кредитного договору та користування кредитною карткою.
Апелянт посилається на конкретний розмір кредитного ліміту, рух коштів за кредитною карткою, здійснення ним платежу 25 листопада 2022 року, збільшення Банком кредитного ліміту нарахування процентів після 25.11.2022 року, а також на подальші звернення до банку щодо реструктуризації кредитної заборгованості.
Як вбачається, апеляційна скарга не містить належного заперечення самого факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин, а її доводи зводяться до твердження відповідача про те, що після здійснення ним останнього платежу 25.11.2022 року платежу в розмірі 2 000 грн. він вважав свої зобов`язання перед банком виконаними і звертає увагу, що після цієї дати він карткою не користувався, але кредитний ліміт Банком був збільшений на 520 грн. до 43 700 грн., а проценти за останній рік нараховані у розмірі 15 155 грн. 78 коп.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з 2015 року і частково їх повертав в тому числі і проценти протягом кількох років.
Сам по собі той факт, що відповідач припинив у листопаді 2022 року користуватися кредитними коштами на картковому рахунку не є підставою для закриття карткового рахунку і розірвання договору з Банком, оскільки відповідно до кредитного договору № 26251028703143 та п. 16.1 договору комплексного обслуговування фізичних осіб цей договір вважається укладеним з моменту подання Клієнтом відповідної заяви на приєднання і діє протягом невизначеного строку до моменту закінчення строку дії всіх карток, виданих згідно цього Договору, закриття карткового рахунку/до моменту закінчення строку дії всіх рахунків Клієнта в системі «Інтернет-банкінг» відритих в установі Банку на умовах повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань за цим Договором (п. 16.30. У випадках ініціювання Банком або Клієнтом закриття Карткового рахунку, Банк анулює Картку, видану Клієнту в рамках Договору. Закриття Карткового рахунку та повернення Банком залишку коштів з Карткового рахунку здійснюється на підставі заяви Клієнта або з інших підстав передбачених цим Договором, після закінчення 45 календарних днів після повернення до Банку Картки, виданої у рамках цього Договору. У випадку відмови Клієнта повернути Картку до Банку, закриття карткового рахунку та повернення залишку коштів з Карткового рахунку здійснюється на підставі заяви Клієнта після закінчення 45 календарних днів з дати закінчення строку дії Картки (п. 16.4). Цей договір може бути розірваний дострокового за погодженням Сторін, та/або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 16.5).
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем до апеляційної карги не додані докази подання ним заяви про дострокове розірвання кредитного договору.
Звернення відповідача до банку 21 вересня 2023 року, 01 грудня 2023 року та 05 січня 2024 року з питань реструктуризації також не доводять припинення кредитного зобов`язання та не спростовують розрахунок заборгованості.
Навпаки, такі звернення свідчать про те, що між сторонами продовжували існувати кредитні правовідносини та питання виконання відповідного зобов`язання залишалося актуальним, що надавало Банку підстави для нарахування відсотків.
При цьому сама лише незгода відповідача з розміром заборгованості не звільняє його від обов`язку надати належні докази на підтвердження своїх заперечень.
Апелянтом не надано доказів повного погашення кредиту, не наведено належного контррозрахунку та не доведено, які саме платежі банком не враховані або неправильно зараховані.
Відносно доводів апеляційної карги щодо збільшення Банком після 25.11.2022 року кредитного ліміту, то таке право Банку передбачено пунктом 4.2.5 договору комплексного обслуговування фізичних осіб,
Доказів про порушення Банком передбаченої процедури щодо надіслання йому SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону Клієнта за 21 день і доказів про надіслання відповідних заперечень проти збільшення кредитного ліміту на 520 грн., відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, а відповідних доказів не надано.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про їх помилковість.
Колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Фактично апеляційна скарга зводиться до незгоди відповідача з визначеним банком розміром заборгованості та власного тлумачення руху коштів за кредитною карткою.
Водночас такі доводи не підтверджені належними доказами та не містять обґрунтованого спростування розрахунку банку.
Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності його висновків.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, надав належну оцінку наданим сторонами доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють.
Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Южного міського суду Одеської області від 23 липня 2024 року є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381–384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочнерішення Южного міського суду Одеської області від 23 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua